Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №636/558/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/558/26 Провадження 1-кп/636/1095/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві кримінальне провадження за обвинувальним актом №62025170020010158 від 22.07.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Понятівка, Роздільнянського району, Одеської області, громадянина України, не одруженого, із середньою освітою, раніше засудженого – 12.07.2023 Роздільнянським районним судом Одеської області за ч.4 ст. 185, 71 КК України до 6 років позбавлення волі, на підставі ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 24.05.2024 звільненого умовно-достроково на невідбуту частину покарання у вигляді 5 років 26 днів позбавлення волі, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , який на час вчинення кримінального правопорушення був зарахований до списків тимчасово прибулого особового складу військової частини НОМЕР_1 , у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №34 від 06.03.2025 ОСОБА_5 зараховано до списків тимчасово прибулого особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження зобов`язаний доповідати безпосередньому начальникові. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно з вимогами ст. 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України виїзд військовослужбовців, що проходять військову службу за мобілізацією, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено та який діє на даний час.

У частині 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людици, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Однак, ОСОБА_5 , який проходив військову службу за контрактом у складі тимчасового прибулого особового складу військової частини НОМЕР_1 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, незаконно вирішив ухилитися від проходження військової служби.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, 01.04.2025 самовільно залишив розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який на той момент розташовувалась в АДРЕСА_2 .

Доводячи свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_5 в період з 01.04.2025 по 01.12.2025, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами розташування особового складу військової частини НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин, до моменту з`явлення до військової частини НОМЕР_1 01.12.2025.

За час відсутності на службі ОСОБА_5 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводить на власний розсуд з 01.04.2025 по 01.12.2025.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, вказавши, що дійсно у вказаний час та за вказаних в обвинувальному акті обставин залишив місце служби та не повертався туди з квітня по грудень. Повідомив, що щиро шкодує про свої вчинки, зробив для себе належні висновки, бажав би продовжити військову службу.

Позиція ОСОБА_5 щодо вчиненого правопорушення не викликає у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За згодою сторін згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інших доказів, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також фактичні обставини справи ніхто не оспорює.

Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Суд дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, суд також враховує конкретні обставини вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, не одружений, є військовослужбовцем.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 суд визнає рецидив злочину.

При призначенні покарання суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину, та, що він і вважає, що виправлення ОСОБА_5 і попередження скоєння ним нових злочинів неможливо без ізоляції від суспільства.

Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, військовослужбовець, та ступінь тяжкості вчиненого злочину, суспільну небезпечність скоєного, його ставлення до вчиненого правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає за можливе у даному випадку, призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення полі, передбачене санкцією ч.5 ст. 407 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

З урахуванням тієї обставини, що ОСОБА_5 був засуджений 12.07.2023 Роздільнянським районним судом Одеської області за ч.4 ст. 185, 71 КК України до 6 років позбавлення волі, на підставі ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 24.05.2024 - звільнений умовно-достроково на невідбуту частину покарання у вигляді 5 років 26 днів позбавлення волі, та фактично вчинив інкримінований йому злочин в період умовно-дострокового звільнення, суд, з урахуванням положень ст. 71 КК України, вважає за необхідне призначити остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Роздільнянського районного суду Одеської області, до покарання, призначеного даним вироком суду.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Стосовно ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 02.12.2025 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який рахується з 02.12.2025.

Згідно ч.5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Процесуальні витрати, речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного ОСОБА_5 за вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.07.2023 у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.

До набрання цим вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 02.12.2025, тобто з моменту його фактичного затримання.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 02.12.2025 по 29.06.2026, тобто по день постановлення цього вироку, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження. Засуджений має право подати клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1