Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №629/3684/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3684/26

Номер провадження 2/629/1645/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 року м.Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді -Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання – Воєводіної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію за віком, середнього заробітку за час затримки розрахунку та матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до АТ «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця» про стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію за віком, середнього заробітку за час затримки розрахунку та матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивачка з 29.09.2008 року по 09.01.2026 року перебувала у трудових відносинах з виробничим підрозділом «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця». Згідно наказу №25/ОС від 05.01.2026 року ОСОБА_1 звільнено з посади машиніста крана (кранівник) 4 розряду ковальсько-механічного цеху за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком відповідно до ст.38 КЗпП України. Стаж роботи ОСОБА_1 склав 17 років 03 місяців 12 днів. Наказом №25/ОС від 05.01.2026 року визначено виплатити позивачці одноразову матеріальну допомогу у розмірі 3 (трьох) середньомісячних заробітків, згідно п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацію залізничного транспорту України та профспілками (зі змінами), які в день звільнення виплачені не були. В той же час згідно зазначеного наказу виплату повинні провести після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця». Так, між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» укладено Колективний договір, зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 6.30 якого при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки. Роботодавець як станом на день звільнення, так і на день подання позовної заяви так і не виплатив належну позивачці при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію одноразову матеріальну допомогу у розмірі 3 (трьох) середньомісячних заробітків. Таким чином не виконав свої зобов`язання за Колективним договором, заборгувавши їй вказані кошти, тим самим грубо порушив права позивача, гарантовані Колективним договором. 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути призупинена за ініціативою роботодавця. Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому підстав ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року управління АТ «Укрзалізниця» не було. Положень про зворотну дію Закону в часі він не містить. Окрім цього, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 10.01.2026, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по день прийняття рішення судом. Суму середнього заробітку за час затримки розрахунку розрахувати за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Також, згідно довідки відповідачем не було виплачено ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки за 2024 рік у сумі 3861 грн. 74 коп.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явились, представник надала заяву про розгляд справи за їх відсутності та відповідь на відзив на позовну заяву, за змістом якого наполягала на задоволенні позовних вимог. Зазначила, що умови колективного договору є обов`язковими для роботодавця і всіх працівників відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди» та КЗпП України. Зміна чи припинення дії передбачених колективним договором гарантій можлива лише у встановленому законом порядку та за згодою сторін, чого відповідачем не доведено. Посилання відповідача на рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 як підставу для невиплати матеріальної допомоги є безпідставним, оскільки таке рішення не може скасовувати чи обмежувати гарантії, передбачені колективним договором та трудовим законодавством. Щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачка зазначає, що відповідно до статей 116, 117 КЗпП України роботодавець зобов`язаний провести повний розрахунок у день звільнення, а у разі невиконання цього обов`язку несе відповідальність у вигляді виплати середнього заробітку за весь час затримки. Конституційний Суд України у рішенні №8-рп/2013 та Верховний Суд у своїй практиці підтвердили обов`язок роботодавця здійснити всі належні працівнику виплати. Заперечуючи доводи про пропуск строку звернення до суду, позивачка вказує, що після звільнення неодноразово зверталася до відповідача щодо проведення остаточного розрахунку та отримувала запевнення про його здійснення найближчим часом. Саме ці запевнення стали причиною несвоєчасного звернення до суду. Позивачка добросовісно розраховувала на добровільне виконання роботодавцем своїх обов`язків, не маючи спеціальних юридичних знань та покладаючись на багаторічні трудові відносини з відповідачем. Тому причини пропуску строку є поважними та дають підстави для його поновлення. Позивачка також зазначає, що складне фінансове становище АТ «Укрзалізниця» та наслідки воєнного стану не звільняють роботодавця від обов`язку дотримуватися трудових прав працівників і не можуть бути підставою для перекладення негативних наслідків господарської діяльності підприємства на працівника. Незважаючи на умови воєнного стану, позивачка сумлінно виконувала свої трудові обов`язки та має право на всі належні виплати. Оскільки остаточний розрахунок із позивачкою до цього часу не проведений, вона наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, надала відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечувала проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначила, що позивачкою пропущено встановлений частиною другою статті 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду щодо виплат, належних при звільненні. Позивачка отримала письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми 09.01.2026, тому строк звернення до суду сплив 10.04.2026, тоді як позов подано лише 01.05.2026. Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025, яким неконституційною визнано частину першу статті 233 КЗпП України в частині строків звернення з вимогами про стягнення заробітної плати, не поширюється на правовідносини щодо виплат при звільненні, які регулюються частиною другою цієї статті та залишаються чинними. На думку відповідача, підстав для поновлення строку звернення до суду немає, оскільки посилання позивачки на очікування добровільного проведення остаточного розрахунку роботодавцем не є поважною причиною пропуску процесуального строку та не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду. Щодо вимоги про стягнення матеріальної допомоги при виході на пенсію відповідач зазначає, що колективний договір, на який посилається позивачка, втратив чинність після ліквідації філії «Панютинський вагоноремонтний завод» 01.09.2025. На момент звільнення позивачка перебувала у трудових відносинах із виробничим підрозділом філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця», діяльність якого регулюється Галузевою угодою. Водночас з 14.03.2022 на підставі статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» рішенням правління АТ «Укрзалізниця» дію положень щодо додаткових виплат та матеріальної допомоги було призупинено. Таке призупинення є законним, виплати не скасовані, а їх здійснення відкладене до прийняття відповідного рішення керівництвом товариства. Стосовно вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідач вважає, що навіть у разі встановлення порушення суд повинен застосувати принципи розумності, справедливості та пропорційності, врахувати розмір заборгованості, поведінку сторін, фінансовий стан підприємства та правові висновки Верховного Суду щодо можливості істотного зменшення такого відшкодування. Відповідач посилається на воєнний стан, значні збитки АТ «Укрзалізниця», пошкодження критичної інфраструктури та необхідність забезпечення суспільно важливих функцій товариства, що, на його думку, є підставами для зменшення або відмови у стягненні компенсації. Також відповідач зазначає, що філія «УЗ Вагон-сервіс» не є юридичною особою, не має самостійної цивільної та процесуальної правоздатності, а тому не може брати участь у справі як третя особа. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної допомоги при виході на пенсію та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з виробничим підрозділом «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» з 29.09.2008 року по 09.01.2026 року.

Стаж роботи ОСОБА_1 склав 17 років 3 місяці 12 днів.

Згідно наказу №25/ОС від 05.01.2026 року ОСОБА_1 з 09.01.2026 звільнено з посади машиніста крана (кранівник) 4 розряду ковальсько-механічного цеху за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Вищевказаним наказом також передбачено виплату позивачці одноразової матеріальної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітків, передбачених п. 6.30 Колективного договору. Зазначено, що виплату матеріальної допомоги провести відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024.

Між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» укладено Колективний договір, зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 6.30 якого при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки.

Згідно з довідкою виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 14.04.2026, заробітна плата за розрахунковий період листопад–грудень 2025 року склала 16822,81 грн., кількість відпрацьованих робочих днів — 32, середньоденна зарплата – 525,72 грн., середньомісячна заплата 11302,98 грн. Матеріальна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 до відпустки за 2024 рік не сплачено у сумі 3861,74 грн.

Згідно з повідомленням виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про нараховані та виплачені суми при звільненні 14.04.2026, працівнику ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням 09.01.2026 року було нараховано 6588,92 грн., утримано податків і зборів на суму 1615,46 грн., а до виплати в день звільнення належало 3327,49 грн.

Роботодавець як станом на день звільнення, так і на день подання позовної заяви не виплатив належну позивачці при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію одноразову матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків, тим самим не виконавши свої зобов`язання за Колективним договором та допустивши заборгованість.

Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення працівника видати йому належно оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок по належних йому виплатах.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться власником або уповноваженим ним органом в день звільнення. Про нараховані суми належні працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підтверджено, що відповідно до ст.116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - наступає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.

Згідно ч.2 ст. 233 КЗпП України їз заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до приписів Конституційного Суду, викладених у рішенні № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року, надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст. 233 КЗпП та ст.ст. 1,12 Закону України «Про оплату праці», роз`яснено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема, й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно статей 5 та 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Посилання представника відповідача на протокол засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, як на законну підставу для невиплати позивачу належних їй сум при звільненні в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Законом України «Про правовий режим воєнного стану», є безпідставним, оскільки правових підстав для ухвалення такого рішення у правління відповідача не було.

Доказів внесення змін до колективного договору стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахувань та виплат належних працівникам додаткових виплат, зокрема одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком, до суду не надано.

Так, 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бут призупинена за ініціативною роботодавця.

Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року у правління АТ «Укрзалізниця» не було, через відсутність зворотної дії в часі вказаного Закону.

Крім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

З огляду на викладене, враховуючи, що правових підстав для призупинення виплати позивачці одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком у відповідача не було, будь-яких змін до колективного договору, укладеного між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» з цього приводу внесено не було, суд дійшов висновку, що вимога позивачки про стягнення з відповідача на її користь вказаної матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком є обґрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі 33329,04 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки за 2024 рік у сумі 3861,74 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою ВП «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», заробітна плата за розрахунковий період листопад–грудень 2025 року склала 16822,81 грн., кількість відпрацьованих робочих днів — 32, середньоденна зарплата – 525,72 грн., середньомісячна заплата 11302,98 грн.

Позивачка звільнена із займаної посади на пенсію 09.01.2026 року та за вимогами позовної заяви просить стягнути середній заробіток по день ухвалення судового рішення, тобто 24.06.2026, тому кількість робочих днів за вказаний період складає 119 днів, а розмір середнього заробітку за цей же період складає 62560,68 грн.

А тому, враховуючи, що позивачці у день звільнення не було виплачено належні їй виплати, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, з врахуванням максимальної межі періоду, за який можливе нарахування компенсації за затримку розрахунку, суд доходить висновку, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 62560,68 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою, позивачем додано: свідоцтво, ордер, довідку-квитанцію про переказ коштів.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 5000 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір та на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію за віком, середнього заробітку за час затримки розрахунку та матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 33329 (тридцять три тисячі триста двадцять дев`ять) гривень 04 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 10.01.2026 по 24.06.2026 в сумі 62560 (шістдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят) гривень 68 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки за 2024 рік в сумі 3861 (три тисячі вісімсот шістдесят одну) гривню 74 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) судовий збір на користь держави в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), р/р UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету22030106).

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Суддя С. А. Мицик