Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №910/8828/24 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/8828/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Зайченко О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу ?Відродження-2018?

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 (колегія суддів: Владимиренко С. В. - головуючий, Демидова А. М., Ходаківська І. П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 (суддя Селівон А. М.)

за позовом Приватної установи ?Українська адвокатська група?

до Обслуговуючого кооперативу ?Відродження-2018?,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ?Будівельна компанія ?Кроун?,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна,

про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання майнових прав на об`єкти інвестування

за участю:

позивача: Демянова Н. І. (адвокат)

відповідача: Ступак Т. О. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Приватна установа "Українська адвокатська група" звернулася до господарського суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу (далі - ОК) "Відродження-2018" про:

1) визнання протиправним та скасування:

- рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 22.10.2019 індексний номер: 49273486;

- запису про державну реєстрацію прав від 18.10.2019 № 33772200 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1942010080000);

2) визнання за позивачем майнових прав на об`єкти інвестування, а саме:

- однокімнатну квартиру № 142, загальною площею 30,2 кв. м, житловою площею 17,5 кв. м, на 18 поверсі секції № 1 в незавершеному будівництвом будинку, що розташований за адресою: пр-т Правди, будинок 102-А, м. Київ, на земельній ділянці площею 0,8517 га за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100;

- однокімнатну квартиру № 157, загальною площею 29,6 кв. м, житловою площею 17,0 кв. м, на 20 поверсі секції № 1 в незавершеному будівництвом будинку, що розташований за адресою: пр-т Правди, будинок 102-А, м. Київ, на земельній ділянці площею 0,8517 га за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100.

1.2 Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним рішенням порушенні права позивача як інвестора будівництва об`єкта нерухомого майна (об`єкта незавершеного будівництва) у незавершеному будівництвом будинку, що розташований за адресою: пр-т Правди, будинок 102-А, м. Київ, на земельній ділянці площею 0,8517 га за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100.

1.3 Рішення прийняте державним реєстратором з порушенням норм пункту 4 частини 1 статті 18, статті 20, пункту 4 частини 1 статті 24 та статті 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (у редакції чинній на дату прийняття спірного Рішення), оскільки право власності на об`єкт незавершеного будівництва може бути зареєстроване на підставі відповідного договору лише за умови попередньої, до моменту укладення договору купівлі-продажу, реєстрації права власності на об`єкт незвершеного будівництва за відчужувачем, тобто Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Управляюча компанія "Київбуд". Тоді як на дату укладення Договору купівлі-продажу між відповідачем та ТОВ "Управляюча компанія "Київбуд" право власності на об`єкт незавершеного будівництва за останнім не було зареєстровано.

1.4 Крім того, державним реєстратором в порушення положень статті 27-1 Закону №1952-IV та пункту 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553) не було витребувано від заявника/власника майна документи, що посвідчували речове право на земельну ділянку під таким об`єктом; документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 позов задоволено.

2.2 Суд виходив з того, що державна реєстрація за відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво - відбулася на підставі документів, які не відповідають вимогам законодавства, а на момент відчуження воно не було зареєстроване за відчужувачем. Враховуючи те, що позивач виконав свої грошові зобов`язання за інвестиційним договором, повністю сплативши вартість об`єкта будівництва, встановлену цим договором, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття майнових прав на об`єкт інвестування та можливість застосування такого способу захисту як визнання майнових прав за інвестором.

2.3 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 рішення частково скасовано та у позові про визнання майнових прав відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

2.4 Суд в оскарженій у касаційному порядку частині мотивував постанову тим, що порушення прав позивача відбулося за наслідками державної реєстрації за відповідачем права власності на об`єкт незавершеного будівництва із зазначенням квартир № 1-203, тому заявлені вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав спрямовані на відновлення становища, яке існувало до такого порушення.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі відповідач просить судові рішення в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, скаржник посилається на те, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, зокрема, частину 3 статті 331 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України (постанови Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 916/633/19, від 13.03.2019 у справі № 910/4032/18, від 26.02.2020 у справі № 914/1658/15), статтю 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (постанова від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 ), статті 15, 331 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 24.06.2015 № 6-318цс15 та від 18.11.2015 № 6-1858цс15), де зазначено, що визнання в судовому порядку права власності на новостворене майно за позовом, заявленим до будівельної компанії, суперечить вимогам вказаних статей.

3.3 Також скаржник посилається на те, що відсутність порушеного права у позивача зумовлює ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин, про що виснувала об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18. Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.

3.4 Скаржник наголошує, що позивачем заявлені позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, при цьому не зазначено яким чином такий спосіб захисту відновить порушене право. Натомість позов спрямований виключно на відстоювання прав ТОВ «БК «Кроун», а не Позивача.

3.5 У відзиві позивач зазначив про те, що в результаті скасування спірного рішення державного реєстратора, поновлюються його права, відмінні від права власності або інших речових прав, що підлягають державній реєстрації. Натомість, доводячи відсутність порушення прав позивача оскаржуваною реєстрацією, відповідач не наводить жодних доводів на спростування таких висновків судів.

3.6 На думку позивача, оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а також у відповідності до існуючої практики Верховного Суду у подібних правовідносинах. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, зокрема, що 14.11.2014 між позивачем (Сторона 2) та третьою особою 1 (Сторона 1) укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог (дала за текстом - Угода), за змістом пункту 1 якої сторони маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, керуючись положеннями статті 601 ЦК України, положеннями частини 1 статті 202 та частини 3 статті 203 ГК України, дійшли взаємної згоди щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, які випливають з Договору на комплексне юридичне обслуговування від 12.11.2013, де позивач є кредитором на суму 300 000,00 грн, та Інвестиційного договору від 12.11.2013, де позивач є боржником на суму 300 000,00 грн.

4.2 Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Угоди за наслідком укладення даної Угоди грошові зобов`язання сторін, визначені пунктом 1 даної Угоди вважаються виконаними, у зв`язку з чим, враховуючи умови Інвестиційного договору від 12.11.2013, укладеного між сторонами, ТОВ "КБ "Кроун" зобов`язується передати ПУ "Українська адвокатська група" належні стороні 1 майнові права на об`єкти житлової нерухомості у об`єкті будівництва, що розташовується на земельній ділянці на перетині проспекту Правди та проспекту Радянської України в Подільському р-ні у місті Київ, загальною площею 0,8517 га за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, що закріплені за Стороною 1 на підставі Акту розподілу площ від 05.09.2014 в Житлових будинках з вбудованими приміщеннями соціальної сфери, що знаходяться за адресою: на перетині проспектів Правди і Радянської України (Георгія Гонгадзе) у Подільському районі міста Києва, а саме майнові права на: однокімнатну квартиру № 142 загальною площею 31,2 кв. м, житловою площею 14,40 кв. м, на 18 поверсі секції № 1 та однокімнатну квартиру № 157 загальною площею 36,80 кв. м, житловою площею 17,0 кв. м, на 20 поверсі секції № 1.

4.3 14.11.2014 між забудовником та інвестором (позивачем) складено відповідний Акт прийому-передачі майнових прав на Об`єкт інвестування відповідно до пункту 1.1 якого на виконання Інвестиційного договору Забудовник передав у власність Інвестора, а Інвестор прийняв у власність майнові права на Об`єкт інвестування.

4.4 Згідно з пунктом 1.3. Акта сторони погодили, що Інвестор набуває майнові права на Об`єкт інвестування з моменту його підписання.

4.5 25.09.2015 між забудовником та інвестором укладено Додаткову угоду до Інвестиційного договору від 12.11.2013 та складено Акт приймання-передачі майнових прав на уточнений Об`єкт інвестування, відповідно до пункту 1.1 якого на виконання Інвестиційного договору від 12.11.2013 та Акта від 14.11.2014 Забудовник передав у власність Інвестора, а Інвестор прийняв у власність майнові права на уточнений Об`єкт інвестування, яким є об`єкт житлової нерухомості з наступними технічними характеристиками: квартира № 142 в житловій секцій № 1 площею 30,20 кв. м, житлова площа 17,50 кв. м, поверх 18 , квартира № 157 в житловій секцій № 1 площею 29,60 кв. м, житлова площа 17,00 кв. м, поверх 20.

4.6 Тобто суди встановили, що позивач виконав грошові зобов`язання перед забудовником за інвестиційним договором у повному обсязі та набув у власність майнові права на зазначені вище об`єкти житлової нерухомості (об`єкти інвестування).

4.7 Суди також встановили, що 23.04.2018 відповідач (Покупець) уклав із ОСОБА_1 - учасником із часткою 100% ТОВ "УК "Київбуд" (Продавець) договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "УК "Київбуд" та пов`язаних з нею корпоративних прав, за умовами якого відповідач придбав частку у статутному капіталі ТОВ "УК "Київбуд" розміром 100%.

4.8 При цьому 23.04.2018 відповідач уклав із ТОВ "УК "Київбуд" Договір купівлі-продажу, за яким відповідач придбав об`єкт незавершеного будівництва (будівельні матеріали) недобудованого житлового будинку (Літ. А-1), розташованого за адресою: проспект Правди, 102-А, м. Київ (на земельній ділянці за кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100). Загальний відсоток готовності об`єкта нерухомості становить 95 %.

4.9 22.10.2019 третьою особою-2 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 49273486) про реєстрацію за відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, секція № 1 (кв. 1-203), загальний відсоток готовності об`єкта нерухомості - 95 відсотків, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Правди, будинок 102-А, на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:91:312:0100.

4.10 Третя особа-1 оскаржила спірне Рішення державного реєстратора до Міністерства юстиції України.

4.11 Наказом Міністра юстиції України від 10.01.2022 № 33/7 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "БК "Кроун" у зв`язку із тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною 5 статті 37 Закону № 1952-IV, оскільки скаржником не підтверджено факт порушення своїх прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення.

4.12 Суди встановили, що відповідач за вищезазначеними договорами від 23.04.2018 став повноцінним власником корпоративних прав забудовника та придбав об`єкт незавершеного будівництва (будівельні матеріали) недобудованого житлового будинку (Літ. А-1), розташованого за адресою: м. Київ, просп. Правди № 102-А (на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:91:312:0100). Загальний відсоток готовності об`єкта нерухомості становить 95 %.

4.13 Також суди на підставі наявних у справі доказів встановили, що відповідач, який створений фізичними особами/інвесторами/власниками майнових прав на квартири у житловому комплексі FUSION (ЖК "Синьоозерний"/ЖК "Виноградний"), що будується на земельній ділянці на перетині просп. Правди та просп. Георгія Гонгадзе у Подільському р-ні міста Києва, кадастровий номер 8000000000:91:312:0100, з метою прискорення процесу відновлення будівництва, завершення будівництва та введення його в експлуатацію, здійснює 100% контроль над будівництвом та вчиняє відповідні дії з квітня 2018 року.

4.14 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.15 З урахуванням меж касаційного оскарження спірним питанням у цій справі є наявності/відсутності підстав для задоволення позову про визнання протиправним і скасування рішення та запису про державну реєстрацію прав, за яким за відповідачем зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, за позовом особи, котра набула у власність майнові права на об`єкти інвестування, що входять до цього об`єкта незавершеного будівництва.

4.16 Відмова у позові про визнання майнових прав на об`єкти інвестування з урахуванням меж касаційного оскарження не переглядається у касаційному порядку.

4.17 Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду в частині задоволення позову без змін, виходив з того, що за відповідачем спірним рішенням зареєстроване право власності на незавершене будівництво, секція № 1 (кв. №1-203), об`єкт незавершеного будівництва. Загальний відсоток готовності об`єкта нерухомості становить 95 відсотка. Проте, в порушення вимог статті 27-1 Закону №1952-VІ та пункту 68 Порядку, позивач не надав державному реєстратору для реєстрації права на об`єкт незавершеного будівництва документи, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом.

4.18 Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив також, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 22.04.2018 між ТОВ "УК "Київбуд" та відповідачем право власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ "УК "Київбуд" не було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав, що суперечить приписам частини 3 статті 27-1 Закону №1952-VІ, за якою державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, набутого на підставі договору, здійснюється на підставі такого договору.

4.19 Тому суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що матеріалами цієї справи підтверджено доводи позивача про прийняття рішення про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за відповідачем з порушенням норм пункту 4 частини 1 статті 18, статті 20, пункту 4 частини 1 статті 24 та статті 27-1 Закону № 1952-IV та пункту 68 Порядку.

4.20 Колегія суддів вважає висновки судів про задоволення позову в частині вимог про визнання протиправним і скасування рішення та запису про державну реєстрацію прав такими, що ухвалені за неправильного застосування норм права з огляду на таке.

4.21 Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

4.22 Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

4.23 Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

4.24 Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

4.25 Як обгрунтовано посилається скаржник у касаційній скарзі, за сформованою практикою Верховного Суду, зокрема і в справі № 910/6642/18, із змісту статті 16 ЦК України та завдання господарського судочинства, визначеного у частині 1 статті 2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

4.26 Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статей 13, 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

4.27 Тобто на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб. Подібна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.10.2022 у справі № 910/11884/24.

4.28 Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

4.29 Так, державна реєстрація права власності як на об`єкт незавершеного будівництва, так і на нерухоме майно здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

4.30 Верховний Суду постанові від 13.03.2019 у справі № 910/4032/18 зазначив, що аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації (пункт 41).

4.31 Що стосується об`єкта незавершеного будівництва, то за визначенням частини 3 статті 331 ЦК України він за своєю суттю є сукупністю будівельних матеріалів, які також є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво). З метою отримання можливості укладення цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, застави тощо) щодо такого майна (сукупності будівельних матеріалів), тобто можливості набути відповідні цивільні права та обов`язки власника майна, забудовник вправі, до завершення будівництва та досягнення його кінцевої мети у вигляді створення нерухомого майна, здійснити державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, надавши органу державної реєстрації визначений законодавством перелік документів (пункт 42).

4.32 Проте факт здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 ЦК України, оскільки така реєстрація не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно (пункт 43).

4.33 При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 зазначила, що інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункт 95).

4.34 Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування, які після завершення будівництва об`єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об`єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об`єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи. Таким чином, інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об`єкта інвестування від будь-якої іншої особи (пункти 100-101).

4.35 Тобто судова практика загалом спрямована на захист порушених прав інвестора, який, виконавши умов інвестиційного договору, після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває право власності на об`єкт інвестування як первісний власник.

4.36 Звертаючись з позовом у цій справі, що розглядається, позивач посилався на те, що спірним рішенням державного реєстратора порушені його майнові права як інвестора будівництва об`єкта нерухомого майна (об`єкта незавершеного будівництва) у незавершеному будівництвом будинку.

4.37 Однак колегія суддів зазначає, що позивач не довів яким чином державна реєстрація за відповідачем об`єкта незавершеного будівництва позбавляє позивача можливості після завершення його будівництва та введення в експлуатацію набути у власність квартири № 142 та № 157, оскільки з огляду на вищезазначену судову практику Верховного Суду факт здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на об`єкт нерухомого майна. Натомість саме інвестор є особою, яка первісно набуває право власності на об`єкт нерухомого майна, що споруджений за його кошти.

4.38 При цьому колегія суддів також зазначає, що допущені порушення державним реєстратором під час державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, зокрема через ненадання заявником документа на підтвердження речового права на земельну ділянку, не можуть бути окремою підставою для задоволення позову у цій справі, адже позивач, котрий не є власником земельної ділянки, не довів порушення його права спірною реєстрацією.

4.39 Відповідно до частини 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

4.40 З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень в частині задоволення позову про визнання протиправним і скасування рішення та запису про державну реєстрацію прав із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у позові. За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу ?Відродження-2018? у справі № 910/8828/24 задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2025 в частині задоволення вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора й запису про право скасувати. Ухвалити у цій частині нове рішення - у позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов