Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №922/1072/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1072/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом фізичної особи-підприємця Остахової Марини Олександрівни, м. Дніпро

до фізичної особи-підприємця Камінського Олександра Денисовича, м. Вовчанськ

про стягнення коштів

за участю представників учасників справи:

позивача - Мироненко С.С.

відповідача - Андренко В.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, фізична особа-підприємець Остахова Марина Олександрівна, звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Камінського Олександра Денисовича, відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заподіяну залиттям матеріальну шкоду, у розмірі 468 249,05 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що 13.10.2023 внаслідок пориву гнучкого шлангу під мийкою, нежитлового приміщення загальною площею 108,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , користувачем та орендарем якого, на підставі укладеного договору оренди нежитлового приміщення №1 від 01.10.2023 був ФОП Камінський О.Д., відбулось залиття, водою з верхнього вищевказаного нежитлового приміщення 2-го поверху, нежитлового приміщення 1-го поверху за адресою: м. Харків вул. Сумська, буд. 41/2, а саме: безпосередньо - магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ФОП Остахової М.О., разом із усіма товарно-матеріальними цінностями (товаром, меблями, вітринами), внаслідок чого майно ФОП Остахової М.О. було незворотно пошкоджено, чим завдано позивачу збитки на суму 468 249,05 грн.

Ухвалою суду від 03.04.2026 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується, проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. У відзиві на позовну заяву, в обґрунтування заперечень проти позову, відповідач, зокрема, вказує на те, що акт обстеження від 17.10.2023, складений комісією у складі начальника дільниці № 6 КП "Жилкомсервіс" Винника В.К., майстра дільниці № 6 КП "Жилкомсервіс" Шляхової І.В., начальника дільниці Шевченківського району по ТО ВБМ "Харківводовідведення", складено формально, без додержання вимог Правил утримання жилих будинків прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово – комунального господарства від 17.05.2005 № 78 та без фактичного, належного обстеження місця події. Даний акт не може бути доказом вини ФОП Камінського О.Д. у залитті приміщення та завдання шкоди зазначеної позивачем у позовній заяві за фактом залиття приміщення в наслідок викладених в ньому обставин. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не доведено розміру завданих збитків, внаслідок залиття приміщення та належним чином не підтверджено право власності позивача на пошкоджене майно. Також відповідач вказує, що позивачка та її працівники, вчиняли відповідачу перешкоди, шляхом не допуску до приміщення за для встановлення сушильного обладнання та вчинення інших дій направлених на зменшення або уникнення ризиків які могли привести до пошкодження чи знищення матеріальних цінностей. Натомість, у разі своєчасного прийняття пропозиції відповідача та сумісного вжиття заходів направлених на ліквідацію наслідків підтоплення, можливо було уникнути будь яких збитків. На думку відповідача, причиною прориву шлангу ймовірно стала зміна динамічної сили води в системі водогону більше допустимого крайнього значення. Тобто, за обставин які не залежать від дій, або бездіяльності відповідача. Станом на час проведення огляду комісією, не існувало інвентаризаційної відомості від 16.10.2023, що беззаперечно вказує на недостовірність доказу наданого позивачем, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи та з метою отримання безпідставного відшкодування коштів з відповідача. Відомість складена працівниками позивача, без участі відповідача, що викликає обґрунтовані сумніви у дійсності інформації яка в ній міститься. В наслідок своєї недостовірності, інвентаризаційна відомість не може вважатись належним та допустимим доказом у справі, а тому всі інші докази які було отримано за наслідками складання даної відомості такі, як висновок експерта з визначення розміру збитків також є недостовірними, неналежними та недопустимими.

Позивачем до суду була надана відповідь на відзив, а відповідачем, у свою чергу, заперечення на відповідь на відзив, в яких сторони виклали свої доводи та аргументи на спростування позиції опонента.

У судовому засіданні 18.06.2026 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 18.06.2026 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

На підставі договору купівлі-продажу №1667 від 06.06.2006 Хламадзе Ілля Тенгізович є власником нежитлового приміщення № ІІ, ІІа, площею 31,8 кв.м. у нежитловій частині житлового будинку літ. "В-2", за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19.03.2024 № 370440567.

01.02.2023 між ФОП Остаховою М.О. (Орендар) та ОСОБА_1 (Орендодавець) укладено Договір оренди нежитлового приміщення, площею 31,8 кв.м, що розташоване на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, види діяльності: 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (основний) 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами 46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах; що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Нежитлове приміщення, площею 31,8 кв.м., розташоване на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_2 , використовувалося ФОП Остаховою М.О. для розміщення в якості магазину інтимних товарів “Полуничка”.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 350922235 від 18.10.2023, нежитлове приміщення 2-го поверху, №4-1,4-2,4-3,4-4,4-5 в літ. “Б-3, В-2”, загальною площею 108,1 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 частки Яресько Володимиру Вікторовичу, РНОКПП НОМЕР_1 , від 09.11.2020 на підставі договору дарування частки нежитлових приміщень №4823 від 09.11.2020; 1/4 частки ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 03.02.2020 - на підставі договору купівлі-продажу №1373 від 26.03.2003; рішення суду №638/9416/18 від 04.10.2019; заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про розподіл часток №259,260,261 від 30.01.2020; 1/2 частки ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , від 03.02.2020 - на підставі договору купівлі-продажу №1370 від 26.03.2003; договору дарування №751 від 24.03.2003; заяви про розподіл часток №259,260,261 від 30.01.2020.

Таким чином, нежитлове приміщення 2-го поверху, №4-1,4-2,4-3,4-4,4-5 в літ. “Б-3, В-2”, загальною площею 108,1 м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності, по 1/2 частці у кожного співвласника, належить ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Відповідно до Договору № 1 від 01 жовтня 2023 року, укладеного між ФОП Буценко Олегом Григоровичем (Орендодавець) та ФОП Камінським Олександром Денисовичем, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування для розміщення об`єкта громадського харчування у нежитловому приміщенні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 108,1 кв.м. (п.1.1 Договору).

Право Орендаря на використання майна настає одночасно з підписанням сторонами Договору та Акту прийому-передачі вказаного майна (п.2.1. Договору оренди №1).

Цей договір діє 2 роки та 11 місяців з моменту його підписання сторонами і до 01.09.2026 (п. 9.1 Договору).

Згідно з п. 4.2, 4.4 Договору оренди № 1 від 10 жовтня 2023 року, орендар несе повну відповідальність за дотримання правопорядку, правил експлуатації інженерних мереж і будівельних споруд, правил і техніки безпеки, пожежної безпеки і санітарії в приміщенні і на території. Орендар несе відповідальність перед третіми особами за нанесення матеріального збитку з його вини в процесі використання приміщення, в т.ч. перед власниками сусідніх з приміщенням об`єктів.

01 жовтня 2023 року ФОП Буценко О.Г. та ФОП Камінський О.Д. підписали Акт прийому-передачі до договору оренди №1 від 01.10.2023, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв нежитлове приміщення площею 108,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони підтвердили, що приміщення знаходиться у задовільному стані і придатне до експлуатації. Орендар не має претензій до майна орендодавця.

17 жовтня 2023 року комісією у складі: начальник дільниці №6 КП “Жилкомсервіс” - Винник В.К., майстер дільниці №6 КП “Килкомсервіс” - Шляхова І.В., начальник дільниці Шевченківського району по ТО ВБМ комплекс “Харківводовідведення” - Кікнадзе С.Т., проведено обстеження нежитлового приміщення житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 31,8м2, власником якої є ОСОБА_1 . Житловий будинок триповерховий, трипід`їздний, 1917р. побудови, покрівля шиферна, обладнаний системами електропостачання, газопостачання, центрального опалення, холодного водопостачання, водовідведення. Комісійним обстеженням встановлено, що 13.10.2023 року відбулося залиття нежитлового приміщення магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, яке перебуває у користуванні ФОП Остахової Марини Олександрівни.

Було залито: 1. кімната стеля підвісна “Армистронг” орієнтовно - 30м2.; 2. стіна гіпсокартон - орієнтовно 16м2; 3. стіна водоемульсійна фарба орієнтовно -15м2; 4. підлога плитка орієнтовно 32 м2; 5. кімната підлога плитка - орієнтовно 6м2; 6. частково пошкоджена електропроводка; 7. меблі та товарно-матеріальні цінності ФОП Остахової М.О. Причина залиття: порив гнучкого шлангу під мийкою нежитлового приміщення загальною площею S-108,1 м2, власником якого є Яресько Володимир Вікторович та Буценко Олег Григорович. за адресою АДРЕСА_2 .

За вказаними обставинами комісією складено Акт обстеження від 17 жовтня 2023 року.

16 жовтня 2023 року ФОП Остаховою М.О. видано Наказ №1 про проведення інвентаризації пошкоджених товарів та матеріально-побутових цінностей.

16 жовтня 2023 року комісією у складі: продавця-консультанта магазину “Полуничка” ОСОБА_6 продавця-консультанта магазину “Полуничка” Горбачової А.Г., у відповідності до Наказу №1 від 16.10.2023, складено інвентаризаційну відомість, відповідно до якої визначено перелік пошкодженого майна непридатного для реалізації або для подальшого використання кількістю 193 одиниці, загальною вартістю 459 329,00 грн.

29 січня 2024 року між ФОП Остаховою М.О. (Замовник) та ФОП Зєлєніною Євгенією Володимирівною, судовим експертом (Виконавець) укладено - договір №29/01/2024/Е, на підставі якого, Зєлєніна Є.В. зобов`язалася здійснити дослідження поставлених ФОП Остаховою М.О. питань, а саме: який розмір матеріальної шкоди заподіяно ФОП Остаховій М.О., в результаті затоплення нежитлового приміщення та пошкодження товару та інших матеріально-побутових цінностей, які постраждали внаслідок затоплення її магазину “Полуничка”, за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 1177 від 28 лютого 2024 року, складеного судовим експертом Зєлєніною Євгенією Володимирівною, свідоцтво №1886, видане ЦЕКК при Міністерстві юстиції України 09.06.2017, за заявою ФОП Остахової Марини Олександрівни від 29 січня 2025 року, розмір матеріальної шкоди спричиненої ФОП Остаховій М.О. за адресою: АДРЕСА_2 , без урахування тих товарів, аналогів яких на ринку України не було знайдено та тих, для ідентифікації яких не було надано достатньо інформації, становить 468 249,05 грн.

Відповідно до п.2.1 договору №29/01/2024/Е та рахунку про фактичні затрати на проведення судової товарознавчої експертизи, витрати які понесла ФОП Остахова М.О. становлять 11 600 гривень.

Позивач вказує, що вбачає прямий причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною позивачу шкодою, який полягає в тому, що саме ФОП Камінський О.Д., як орендар приміщення, яке знаходиться над приміщенням магазину “Полуничка”, ФОП Остахової М.О., неналежно експлуатував та обслуговував гнучкий резиновий шланг, обплетений металевою (нержавіючий метал) сіткою довжиною 40 см та мінімальним діаметром перерізу 6 мм в туалеті для відвідувачів, що спричинило його порив, витік води з наступним залиттям приміщення поверхом нижче. Внаслідок такого залиття у приміщенні магазину “Полуничка" ФОП Остахової М.О. було пошкоджено (залито) товари та меблі, які в подальшому позивач був змушений утилізувати, як такі, що непридатні для використання.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктами 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов`язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника. Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності виконавця у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

За частиною 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За статтею 767 ЦК України, наймодавець зобов`язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов`язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час володіння та/або користування нею. Наймач зобов`язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Відповідно до ч. 1 ст. 776 ЦК України, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що на час спричинення позивачці шкоди залиттям нежитлового приміщення на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_2 , з нежитлового приміщення на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_2 , це нежитлове приміщення знаходилося у користуванні ФОП ОСОБА_7 на відповідній правовій підставі, а саме: договору оренди нежитлового приміщення №1 від 01 жовтня 2023 року зі строком дії до 01 вересня 2026 року.

Судом встановлено, що при передачі наймачу ФОП Камінському О.Д. нежитлового приміщення згідно з актом прийому-передачі майна від 01.10.2023 були відсутні особливі властивості або недоліки майна, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, що підтверджується змістом зазначеного акту, а саме: "Приміщення знаходиться у задовільному стані і придатне до експлуатації. Орендар не має претензій до майна Орендодавця”.

За умовами вказаного договору, зокрема, п. 4.2, 4.4, орендар несе повну відповідальність за дотримання правопорядку, правил експлуатації інженерних мереж і будівельних споруд, правил і техніки безпеки, пожежної безпеки і санітарії в приміщенні і на території. Орендар несе відповідальність перед третіми особами за нанесення матеріального збитку з його вини в процесі використання приміщення, в т.ч. перед власниками сусідніх з приміщенням об`єктів.

Частиною 1 статті 780 ЦК України передбачено, що шкода, завдана третім особам у зв`язку з володінням та/або користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 780 ЦК України шкода, завдана у зв`язку з володінням та/або користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати. Умова договору найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Суд зазначає, що акт від 17.10.2023 про встановлення факту залиття має достатньо відомостей для встановлення події, що трапилася у зв`язку з залиттям нежитлового приміщення, яке орендує позивачка, у будинку №41/2 по вул. Сумський у м. Харкові, зокрема, про місце обстеження, дати залиття, причини залиття та пошкоджене майно.

Отже, проаналізувавши відповідну форму акту, затверджену наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 “Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій та акт про залиття від 17.10.2023, суд дійшов висновку, що в акті про залиття від 17.10.2023 відображена необхідна інформація для встановлення осіб, які були присутні під час складання акту, наявні відомості про дату та місце залиття, відомості про причину залиття, а також опис пошкодженого майна.

При цьому, відповідачем не спростовується сам факт залиття приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, у відзиві на позовну заяву, зазначено: "13 жовтня 2023 р. приблизно о 8 год. 30 хвилин годин ранку (як і в інші дні роботи кафе) Третя особа особисто відкриває об`єкт харчування для проведення необхідних підготовчих робіт перед початком роботи і прийому відвідувачів. Третьою особою особисто було виявлено витікання холодної води через порив гнучкого резинового шлангу, обплетеного металевою (нержавіючий метал) сіткою довжиною 40 см та мінімальним діаметром перерізу 6 мм в туалеті для відвідувачів, який розташований в залі для обідів. Гарантійний строк шлангу – до 10 років. В кафе є другий туалет, яким користуються виключно працівники кафе та розташований в іншому місці. Одразу було перекрито витік води. Потім відповідач по телефону негайно викликав своїх робітників, друзів, рідних на допомогу ліквідування наслідків і повідомила усіх інших підприємців, хто був на I поверсі цієї будівлі про випадок витікання води на II поверсі. Повідомлено було також і працівників (продавців) еротичного магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”. Власника (Позивача) цього магазину на місці не було і відповідач звернувся до продавців з проханням надати номери її мобільних телефонів для повідомлення про випадок та узгодження взаємних дій по ліквідації аварії.".

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прорив гнучкого шлангу та як результат залиття нежитлового приміщення, яке орендує позивачка, стався не з його вини.

На підтвердження розміру матеріального збитку, позивачкою надано суду висновок судового експерта № 1177 від 28.02.2024.

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 1177 від 28.02.2024, складеного судовим експертом Зєлєніною Євгенією Володимирівною, свідоцтво №1886, видане ЦЕКК при Міністерстві юстиції України 09.06.2017, за заявою ФОП Остахової Марини Олександрівни від 29 січня 2025 року, розмір матеріальної шкоди спричиненої ФОП Остаховій М.О. за адресою: м. Харків вул. Сумська буд.41/2, без урахування тих товарів, аналогів яких на ринку України не було знайдено та тих, для ідентифікації яких не було надано достатньо інформації, становить 468 249,05 грн.

Згідно ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

За змістом ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду (ч.ч. 1, 2, 5, 6).

Надаючи оцінку висновку експерта №1177 від 28.02.2024 суд враховує, що дослідження проведено кваліфікованим експертом – Зєлєніною Є.В., судовим експертом, який має дві вищі освіти "Товарознавство та експетиза в митній справі" та "Правознавство", стаж експертної роботи з 2017 року, експертні спеціальності та кваліфікацію судового експерта: 12.1 - “Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів” - свідоцтво №1886, видане на підставі рішення Кваліфікаційної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 09.06.2017. Відповідно до ст. 70 та п.2 ст. 102 КПК України про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдивий висновок та за ст. 385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків експерт обізнаний. Експерт обізнаний, що висновок в подальшому буде використаний для відшкодування шкоди у порядку цивільного/господарського судочинства.

Отже, суд приходить до висновку, що поданий позивачем висновок експерта №1177 від 28.02.2024 відповідає вимогам ст. 98 ГПК України та є належним доказом вартості майна, належного позивачу та пошкодженого внаслідок залиття.

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний, тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.020 у справі № 129/1033/13-ц, пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-2808цс15, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц зроблено висновок про те, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).

Отже, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що докази, які подані позивачем, є більш вірогідними, ніж докази, подані відповідачем.

Так, матеріали справи дозволяють встановити факт нанесення позивачу збитків у вигляді пошкодження майна, причинно-наслідковий зв`язок збитків із діями відповідача, а також встановити їхній розмір.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, як обґрунтованого, підтвердженого наданими доказами та не спростованого відповідачем.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, рішення від 10.02.2010).

Згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч. 4 - 7 ст. 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у цій справі витрати позивача по оплаті судового збору та витрати за проведення експертизи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Камінського Олександра Денисовича ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь фізичної особи-підприємця Остахової Марини Олександрівни ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ) - 468 249,05 грн матеріальної шкоди, 11 600,00 грн витрат на проведення судової товарознавчої експертизи та 5 618,99 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - фізична особа-підприємець Остахова Марина Олександрівна ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач - фізична особа-підприємець Камінський Олександр Денисович ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повне рішення підписано 29 червня 2026 року.

СуддяО.В. Погорелова