Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №215/4471/26 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/4471/26

3/215/1281/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Квятковський Я.А. розглянувши матеріали, які надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України; яка протягом року не притягалася до адміністративної відповідальності; працюючу ДВКР СБУ, оператор 3 категорії; зареєстровану та проживаючу за адресою : АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ :

Згідно протоколу 25.04.2026 р. о 22:00 год. ОСОБА_1 , за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинила відносно свого чоловіка гр. ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії фізичного та психологічного характеру, які полягали у стусанах, погрозах фізичною розправою, образах потерпілого нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному та психологічному здоров`ю гр. ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 до суду не з`явилася, надала суду письмові заперечення, в яких просить справу закрити через відсутність доказів . Заяву потерпілого вважає необґрунтованою та написаною виключно з метою помсти, оскільки вони з ОСОБА_2 наразі перебувають в стані розлучення. 25.04.2026 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стався сімейним конфлікт, але образи і нецензурна лайка були з боку чоловіка, тому дитина викликала поліцію.Проте поліцейські незаконно прийняли заяву про насильство від ОСОБА_2 .

Потерпілий ОСОБА_2 на адресу суду направив клопотання про закриття провадження по справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, оскільки між ним та ОСОБА_1 була звичайна сімейна сварка. Домашнього насильства не було. Претензій до своєї дружини немає.

Вивчивши матеріали справи, зокрема протокол, рапорт, пояснення, відеозапис, приходжу до таких висновків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, у вигляді накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.

Відповідно до ч. 2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, протоколом про вилучення речей і документів, акти закупки, тощо, а також іншими документами.

Так, у даному випадку крім пояснень потерпілого, які він не підтримав у суді, винуватість ОСОБА_1 не підтверджуються іншими достатніми і допустимими доказами, в т.ч. показаннями свідків. При цьому, як випливає з рапорту поліцейського виклик про домашнє насильство надійшов від дитини , а не потерпілого.

Рапорт і відеозапис поліцейського суд до уваги не може взяти, оскільки це внутрішні документи поліції, сам відеозапис здійснено вже після події, а не під час неї.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до рішення Конституційного суду України, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 221, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, прокурором, потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Повний текст постанови складено 26.06.2026 року.

Суддя :