Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №908/931/26 — Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/58/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 Справа № 908/931/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

При секретарі судового засідання Литвинюк А.О.

За участю представників сторін:

від позивача – адвокат Черкашин І.І., ордер серії АР № 1303344 від 14.04.2026 (у режимі відеоконференцзв`язку)

від відповідача-1 – Вєнцев І.А., самопредставництво, Положення, витяг з наказу від 06.01.2025

від відповідача-2 – Орел В.Ю., самопредставництво, витяг з наказу № 801 від 02.10.2024

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/931/26

за позовом: Комунального некомерційного підприємства “ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ” “ЗДОРОВА РОДИНА” ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ (пр. Соборний/вул. Дніпровська/вул. Олександрівська, буд. 70/21/47, м. Запоріжжя, 69063), наявний зареєстрований електронний кабінет

до відповідача-1: КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОГО ВІДДІЛУ МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ (вул. Земського лікаря Лукашевича, буд. 4, м. Запоріжжя, 69063), наявний електронний кабінет

до відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), наявний електронний кабінет

про солідарне стягнення 4’ 080’ 401,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

14.04.2026 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд” надійшла позовна заява (вих. № 14/04/2026-01 від 14.04.2026) Комунального некомерційного підприємства “ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ” “ЗДОРОВА РОДИНА” ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ до відповідача-1: КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОГО ВІДДІЛУ МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ, відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 про солідарне стягнення 4080401,85 грн. заборгованості.

Позов обґрунтовано несплатою комунальних послуг та енергоносіїв внаслідок розміщення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 у належному позивачу приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 .

12.05.2026 через систему “Електронний суд” надійшла відповідь на відзив відповідача-1. Як вбачається з листа КЕВ м. Запоріжжя від 28.08.2025 № 1413, відповідач-1 не заперечує використання комунальних послуг та розміщення роти охорони з 2022 року, а зазначає про неможливість відшкодування вартості комунальних послуг за бюджетний період 2022-2024 років у зв`язку з закінченням відповідного бюджетного періоду. За адресою лікарні: м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, 22-а рота розташовується з 24.03.2022 по теперішній час. Відповідно спільного рішення від 24.03.2022, компенсація за використані комунальні послуги роти охорони здійснюється позивачу за рахунок коштів ЗСУ через КЕВ м. Запоріжжя. Згідно законодавства, саме на відповідача-1 покладено обов`язок з відшкодування комунальних витрат військових частин, які перебувають на його обліку, та обов`язок з укладення договору оренди приміщення та договору з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг. Бездіяльність КЕВ м. Запоріжжя, що полягає в не укладенні договору з відшкодування вартості спожитих комунальних послуг, не може бути наслідком з уникнення обов`язку відшкодування вартості комунальних послуг, з урахуванням того, що використання комунальних послуг та розміщення роти охорони з 2022 не оспорюється. Строк позовної давності позивачем не пропущено.

25.05.2026 через систему “Електронний суд” надійшла відповідь на відзив відповідача-2. Приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд 22-а перебувало у повному віданні позивача з 05.08.2020. Звернув увагу на листування між сторонами. Відповідачем не заперечувався факт користування приміщенням. Ще одним із доказів використання приміщення відповідачем є акт, складений ДАСУ під час перевірки діяльності позивача.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача-1. Заяви відповідача-1

05.05.2026 через систему «Електронний суд» надійшов відзив. У задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю. Відповідач-1 не є стороною спільного рішення, на яке посилається позивач, та цей документ не створює жодних правових наслідків для КЕВ м. Запоріжжя. Оплата комунальних послуг за військові частини може здійснюватися за рахунок відповідних бюджетних асигнувань виключно на підставі укладених договорів постачання або договорів про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг. Оскільки такий договір відсутній, у КЕВ м. Запоріжжя відсутні правові підстави для здійснення будь-яких платежів на користь позивача. Договір № 656 про передачу у тимчасове користування нежитлового приміщення був укладений між позивачем та відповідачами 27.03.2026, умови якого поширюються на відносини, що виникли з 01.01.2026. Вимоги заявлені позивачем за період із 24.03.2023, тобто за час, який не охоплюється вказаним договором. Акти звірки показників приладів обліку були складені станом на 01.01.2026. Відсутність належним чином оформлених актів за попередній період унеможливлює встановлення достовірного обсягу спожитих комунальних послуг до цієї дати. Позивачем не надано жодних актів зняття показників приладів обліку чи актів наданих послуг, підписаних представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 за період 2022-2025 років. Вимогу щодо солідарного стягнення вважає юридично безпідставною. Бюджетне законодавство не передбачає можливості сплати заборгованості однієї установи за рахунок асигнувань іншої без наявності відповідного нормативного акту або договору. Вважає, що сплив строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, нарахованої до квітня 2023.

13.05.2026 через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на відповідь на відзив. Відповідач не може встановлювати або заперечувати факт користування ротою охорони приміщення, яке належить позивачу. Матеріали справи не містять будь-яких листувань, у процесі яких відповідач визнавав би або погоджувався з обов`язком відшкодування вартості спожитих комунальних послуг, а відтак документ «Спільне рішення» не створює жодних правових наслідків для відповідача та не може покладати на нього будь-які фінансові зобов`язання.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Позиція (аргументи) відповідача-2. Заяви відповідача-2

18.05.2026 через систему «Електронний суд» надійшов відзив. У задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю. Вважає відсутнім факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, оскільки останнім не надано жодних доказів на підтвердження права власності або будь-якого іншого права на приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Єдиним належним доказом виникнення зобов`язань може бути письмовий договір найму приміщення, в якому сторони мають погодити всі істотні умови. Спільне рішення від 24.03.2022, на яке посилається позивач, не є одностороннім правочином та не є договором найму приміщення, його можна розцінювати як намір укладення договору. Жодних передавальних актів на майно не складалось та не підписувалось. Розрахунок заборгованості вважає необґрунтованим. Вважає, що сплив строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, нарахованої до квітня 2023.

01.06.2026 через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на відповідь на відзив. Документ "Спільне рішення", на якому ґрунтує свої позовні вимоги позивач, як доказ наявності правових відносин між відповідачами та позивачем, є нікчемним, оскільки начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 не наділений владними повноваженнями щодо укладення будь-яких правочинів та не є посадовою особою відповідача-2.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

4. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/931/26 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 20.04.2026 вказану позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.04.2026 до суду від позивача через систему “Електронний суд” (сформовано у системі 24.04.2026) надійшла заява вих. № б/н від 24.04.2026 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.05.2026 суддею Ярешко О.В. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/931/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.06.2026.

Ухвалою суду від 02.06.2026 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні 23.06.2026.

У судове засідання з розгляду справи по суті 23.06.2026 з`явилися представники сторін.

Відповідно до ст. 222 ГПК України проводилося фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.

У судовому засіданні 23.06.2026 судом справу розглянуто по суті, підписано та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

Згідно передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів Комунального закладу «Обласний дитячий багатопрофільний санаторій» Запорізької обласної ради, затвердженого 05.08.2020 головою Запорізької обласної ради, приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд 22-а з правоустановчими документами на нього було передано правонаступнику – Комунальному некомерційному підприємству «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради.

Розпорядженням голови Запорізької обласної військової адміністрації від 16.10.2024 № 65-ор-св закріплено на праві оперативного управління за Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради об`єкт нерухомого майна, який є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 22-а, а саме: будівля обласного дитячого багатопрофільного санаторію літ. А-2, госпблок літ. Б, вбиральня літ. В.

18.10.2024 за Комунальним некомерційним підприємством «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради зареєстровано право оперативного управління вказаний об`єкт.

Розпорядженням голови Запорізької обласної військової адміністрації від 22.10.2025 № 162-ор-св Комунальне некомерційне підприємство «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради перейменовано на Комунальне некомерційне підприємство “ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ” “ЗДОРОВА РОДИНА” Запорізької обласної ради.

24.03.2022 року директором Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради ОСОБА_1 та військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 підписано «Спільне рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 та Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради щодо розміщення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Згідно цього Рішення:

« 1. Узгоджені заходи планування та організації

І. Розміщення особового складу роти охорони № НОМЕР_1 . Місце дислокації та розташування особового складу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 (воєнний час) - Комунальне некомерційне підприємство «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради, адреса: м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, 22-а.

«ІІ. Забезпечення життєдіяльності особового складу. Компенсація комунальних послуг. Компенсація за використані комунальні послуги роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 – компенсується Комунальному некомерційному підприємству «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради за рахунок коштів ЗСУ через квартирно-експлуатаційне забезпечення Збройних Сил України у Запорізькій області».

Зазначено: «Додатки (знаходяться у ІНФОРМАЦІЯ_5 ): Розпорядження голови Запорізької РДА № 1-ДСК від 05.01.2022 року «Про створення штабу територіальної оборони (Запорізький район)».

Як зазначив позивач, вказане «Спільне рішення» було підписано згідно цього розпорядження № 1-ДСК від 05.01.2022; період, з якого рота розташовується за даною адресою - з 24.03.2022 року по теперішній час.

Листом від 22.08.2025 № 05/1266 позивач просив КЕВ м. Запоріжжя укласти договір на відшкодування комунальних послуг та енергоносіїв з 24.03.2022, а саме: з моменту підписання Спільного рішення та компенсувати витрати Лікарні за весь період розташування роти охорони. Зазначено, що вартість наданих послуг за період із 24.03.2022 по 31.07.2025 включно складає 3476163,08 грн.

У відповідь на цей лист, КЕВ м. Запоріжжя у листі № 1413 від 28.08.2025 зазначив про відсутність станом на серпень 2025 договірних відносин із позивачем щодо відшкодування вартості комунальних послуг за розміщення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 . Повідомлено, що КЕВ м. Запоріжжя є бюджетною установою, тому відшкодування вартості комунальних послуг за бюджетний період 2022-2024 року неможливо у зв`язку з закінченням відповідного бюджетного періоду. Пропонував укласти договори про відшкодування спожитих комунальних послуг у поточному 2025 бюджетному році.

Листами від 23.09.2025, адресованими відповідачу-2 (лист № 05/1432) та відповідачу-1 (лист № 05/1433), позивач, із посиланням на Спільне рішення, вимагав від КЕВ м. Запоріжжя відшкодування вартості використаних комунальних послуг та енергоносіїв у розмірі 3476163,09 грн. за період із 24.03.2022 по 31.07.2025.

У відповідь на лист відповідач-1 надав лист від 24.09.2025 № 1620, аналогічний за змістом листу № 1413 від 28.08.2025.

Листами від 02.03.2026, адресованими відповідачу-2 (лист № 01-05/330) та відповідачу-1 (лист № 01-05/331), позивач знову, із посиланням на Спільне рішення, вимагав від КЕВ м. Запоріжжя відшкодування вартості використаних комунальних послуг та енергоносіїв у розмірі 4080401,85 грн. за період із 24.03.2022 по 01.01.2026.

У відповідь на лист відповідач-1 надав лист від 05.03.2026 № 441, аналогічний за змістом попереднім листам, запропонувавши укласти договори про відшкодування спожитих комунальних послуг у поточному 2026 бюджетному році.

27.03.2026 між позивачем та відповідачами-1,2 був укладений договір № 656 про передачу у тимчасове користування нежитлового приміщення для розміщення військових частин/підрозділів/установ в порядку, передбаченому статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно пунктів 1.1, 1.2 цього договору, сторона 1 (позивач) передає стороні 2 (відповідач-2) на умовах тимчасового користування нежитлове приміщення загальною площею 1294,2 кв.м, що розташоване за адресою: заявка ДСК за № 1435дск від 30.08.2025, відповідно до пункту 17 частині 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Приміщення перебуває на балансі сторони 1 (пункт 1.3).

Відповідно п. 1.4, приміщення передається у тимчасове користування з метою розміщення підрозділу сторони 2.

За умовами пунктів:

3.2. Під час дії цього договору сторона 3 (відповідач-1) зобов`язана відшкодувати стороні 1 (позивач) всі витрати за комунальні послуги, які споживаються стороною 2. При цьому комунальними послугами вважаються послуги з електропостачання та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, постачання централізованого водопостачання та водовідведення, теплопостачання.

3.3. Підставою для відшкодування вартості спожитих стороною 2 комунальних послуг є окремі договори на відшкодування вартості кожної окремої комунальної послуги, укладені між сторонами, та розрахункові документи, підтверджуючі обсяги фактично спожитих стороною 2 відповідних комунальних послуг, виставлених стороні 1 постачальниками таких послуг.

4.1. Сторона 1 зобов`язується передати стороні 2 у тимчасове користування приміщення, згідно з цим договором за актом приймання-передачі.

4.3. Сторона 1 зобов`язується укласти зі стороною 3 окремі договори на відшкодування вартості відповідних спожитих комунальних послуг стороною 2.

8.1. Сторона 3 зобов`язана відшкодувати стороні 1 вартість фактично спожитих стороною 2 комунальних послуг.

Згідно п. 11.11, договір діє до 31.12.2026. Сторони домовились, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме: з 01.01.2026.

Додатком 1 до цього договору є акт приймання-передачі майна, згідно якого відповідач-2 прийняв від позивача у користування приміщення комплексу будівель загальною площею 1294,2 кв.м.

Додатком 2 до цього договору є акт приймання-передачі показників засобів обліку та вимірювання, в якому, зокрема зафіксовано показники засобів обліку на 01.01.2026.

Позивач надав до матеріалів справи запит Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 19.09.2025, у рамках проведення планової виїзної ревізії питань фінансово-господарської діяльності Лікарні за період із 01.01.2022 по 30.06.2022, щодо надання пояснення дати початку розміщення сторонньої організації за адресою: м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, 22-а, з урахуванням наявності Спільного рішення від 24.03.2022.

Інженером інженерно-технічного відділу КНП «ЗОКДЛ» ЗОР надано пояснення, що відповідно до доповідної від провідного інженера АГЧ, заселення у вказану будівлю сторонньої організації здійснено 24.03.2022, передано ключі від будівлі санаторію.

28.08.2025 комісією позивача, у присутності головного державного фінансового інспектора Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, складено акт контрольного огляду будівлі двоповерхової (санаторій) № 1 (у ході ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача). Згідно акту проведено фактичний контрольний огляд будівлі двоповерхової (санаторій) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, 22-а, яка обліковується на балансі позивача. У ході проведеного фактичного контрольного огляду встановлено, що вказана будівля у використанні сторонньої організації.

На підтвердження обставини розташування роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2022 року у приміщенні позивача за адресою: м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, 22-а, позивачем надано заяви свідків.

Згідно заяви свідка ОСОБА_3 , справжність підпису на якій засвідчено 26.05.2026 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Петренко С.В., за реєстровим № 1200, остання у період з 2005 по 2026 рік працювала в Запорізькій обласній дитячій лікарні, з 2013 по 2026 рік - на посаді заступника головного бухгалтера. Повідомила, що у травні 2024 поїхала на територію Обласного багатопрофільного дитячого санаторію за адресою: м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, 22-а за документами для роботи, що знаходилися в архіві у приміщенні санаторію. Потрапивши у приміщення, вона бачила чоловіків у повсякденному одязі та у військовій формі. Їй достеменно відомо, що особи, які там знаходилися та постійно працювали, були працівниками ТЦК.

Згідно заяви свідка ОСОБА_4 , справжність підпису на якій засвідчено 26.05.2026 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Петренко С.В., за реєстровим № 1202, останній працює заступником медичного директора з хірургічної допомоги, з 2022 по 2024 рік - на посаді директора. Повідомив, що за наявною інформацією, орієнтовно у лютому-березні 2022, воєнком звернувся до Запорізької обласної ради про надання вільного приміщення для розташування особового складу. Було запропоновано адміністрації Лікарні надати вільне приміщення дитячого санаторію за адресою: вул. Валерія Лобановського, 22-а. 24.03.2022 було підписано Спільне рішення. При неодноразовому відвідуванні ним території та приміщення санаторію у період з 2022 по 2024 роки (близько 10 разів) проводився спільний обхід з відповідальною особою за перебування військових на території санаторію від ІНФОРМАЦІЯ_2 . Обхід проводився територією санаторію, спальних приміщень та харчоблоку.

Згідно заяви свідка ОСОБА_5 , справжність підпису на якій засвідчено 26.05.2026 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Петренко С.В., за реєстровим № 1201, останній працює у Лікарні з 2008 року електромонтером. Орієнтовно з 2022 року, за дорученням керівництва, а саме: заступника директора з технічних питань ОСОБА_6 , щомісяця, наприкінці місяця, виїжджав на вул. Валерія Лобановського, 22-а, де був розташований колишній дитячий санаторій, для зняття показників електролічильника. Зняття показників здійснювалося у присутності чергового працівника, він був у військовій формі спочатку, потім, приблизно з 2024 року був у цивільному одязі. Йому достеменно відомо, що особи, які там знаходились та постійно працювали, були працівниками ТЦК. Точну дату, з якої він почав щомісячно виїжджати для зняття показів, він не пам`ятає, приблизно називає 2022 рік. Приблизно з 2025 року цим питанням він більше не займався, дані передавалися в електронному вигляді.

Позивачем надано розрахунок понесених витрат на комунальні послуги, складений за період із березня 2022 по грудень 2025 включно, згідно якого: - вартість наданих послуг з теплопостачання (договір з Концерном «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ») становить 2114177,58 грн., - вартість наданих послуг з водопостачання та водовідведення (договір з КП «ВОДОКАНАЛ») становить 55884,34 грн. та 35162,82 грн. відповідно, - вартість наданих послуг з постачання електроенергії та її розподіл (договір з ТОВ «ЗАПОРІЖЖЯЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ») становить 1875177,12 грн., що разом становить суму 4080401,85 грн., яку просив стягнути солідарно з відповідачів.

На підтвердження цих витрат надано рахунки, акти-рахунки та акти прийняття-передавання товарної продукції, що виписувалися позивачу.

Доказів їх оплати позивачем на користь постачальних організацій матеріали справи не містять.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач вважає, що правовідносини сторін виникли на підставі підписаного 24.03.2022 директором Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради ОСОБА_1 та військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 «Спільнього рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 та Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради щодо розміщення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Як зазначив позивач, на підставі цього Спільного рішення, починаючи з 24.03.2022 місцем дислокації та розташування особового складу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 є нерухоме майно (приміщення) позивача за адресою: АДРЕСА_2 . Рота охорони була розміщена у приміщенні безкоштовно у березні 2022 року, враховуючи введення на території України з 24.02.2022 воєнного стану. Разом з тим, Спільним рішенням визначено, що компенсація за використані комунальні послуги роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 має здійснюватися позивачу за рахунок коштів ЗСУ через квартирно-експлуатаційне забезпечення Збройних Сил України у Запорізькій області, а саме: КЕВ м. Запоріжжя. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду.

Як встановлено судом, будівля обласного дитячого багатопрофільного санаторію літ. А-2, госпблок літ. Б, вбиральня літ. В, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває до теперішнього часу.

Згідно статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (тут і надалі у редакції станом на 24.03.2022), в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: 17) встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особового складу служби цивільного захисту, евакуйованого населення та розміщення військових частин, підрозділів і установ.

Військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану (стаття 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із: 12) здійснення управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік); 21) вирішення відповідно до законодавства питань, пов`язаних із наданням військовим частинам, установам, закладам освіти Збройних Сил України службових приміщень і жилої площі, інших об`єктів, а також комунально-побутових послуг; здійснення контролю за їх використанням, наданням послуг (стаття 15 вказаного Закону).

Матеріали справи не містять наказу, директиви військового командування щодо здійснення заходів правового режиму воєнного стану, а саме: розміщення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 з 24.03.2022 у приміщенні позивача по АДРЕСА_2 . У матеріалах справи відсутнє Розпорядження голови Запорізької РДА № 1-ДСК від 05.01.2022 «Про створення штабу району територіальної оборони (Запорізький район)», на яке міститься посилання у Спільному рішенні.

Згідно Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154:

Пункт 1) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах;

Пункт 3) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України;

Пункт 7) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

ІНФОРМАЦІЯ_6 (відповідач-2), структурним підрозділом якого є ІНФОРМАЦІЯ_7 , військовий комісар якого підписав Спільне рішення, заперечив повноваження останнього на підписання цього рішення, заявив, що військовий комісар не наділений владними повноваженнями щодо укладання будь-яких правочинів.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства, Спільне рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 та Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради щодо розміщення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 не є правочином у розумінні цивільного законодавства.

У матеріалах справи відсутні докази щодо дотримання позивачем та/чи відповідачами процедури отримання в оренду спірних приміщень згідно Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Отже, фактично відбувся обіг комунального майна: нерухомого майна (приміщення) позивача за адресою: АДРЕСА_2 без дотримання встановленого законодавством порядку передачі його у користування.

Відповідно Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 № 448 (у редакції станом на 24.03.2022), основними завданнями квартирно-експлуатаційного забезпечення, зокрема є: забезпечення військових частин фондами військового містечка, територією та земельними ділянками; утримання і експлуатація фондів військового містечка, які знаходяться в користуванні військових частин; забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями; здійснення організації квартирно-експлуатаційного забезпечення в особливий період; планування витрат та організація фінансування заходів квартирно-експлуатаційного забезпечення (пункт 1.3). Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами ЗС України, до яких відносяться: квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини) (далі - КЕВ (КЕЧ)) (п. 2.1). Комунальні послуги та енергоносії надаються відповідно до норм витрат енергоносіїв та комунальних послуг у ЗС України, методики нормування витрат палива на комунально-побутові потреби військових частин відповідно до чинного законодавства України. Витрати енергоносіїв та комунальних послуг визначаються за показниками лічильників, а за їх відсутності - розрахунковим методом відповідно до нормативних документів (п. 8.1). Оплата комунальних послуг військовим частинам, що утримуються за рахунок кошторису МО України, провадиться за рахунок відповідних бюджетних асигнувань (п. 8.3).

Згідно Згідно розділу VII, Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення в системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 № 448 (у чинній редакції), комунальні послуги надаються відповідно до законодавства з питань надання та споживання житлово-комунальних послуг. Обсяги комунальних послуг, що використані на утримання фондів військових містечок, визначаються за кількісними показниками комунальних послуг. Оплата комунальних послуг за військові частини проводиться за рахунок відповідних бюджетних асигнувань на підставі укладених договорів постачання (відшкодування вартості спожитих) комунальних послуг відповідно до законодавства.

Доказів укладення КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНИМ ВІДДІЛОМ МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ договорів постачання (відшкодування вартості спожитих) комунальних послуг за спірний період у зв`язку з розміщенням у приміщеннях позивача роти охорони матеріали справи не містять. Відповідач-1 не є стороною Спільного рішення, на яке посилається позивач, це Рішення не містить підпису представника відповідача-1.

Представники відповідачів при судовому розгляді справи не визнали обставину розміщення у приміщеннях позивача роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 та, відповідно, розміщення роти саме з 24.03.2022.

Позивачем не надано належних та допустимих, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, доказів на підтвердження вказаних обставин, зокрема акту приймання-передачі приміщень відповідачам чи одному з них.

Посилання позивача на листування, зокрема на лист відповідача-1 від 28.08.2025 вих. № 1413, не спростовує висновків суду, оскільки у цьому листі КЕВ міста Запоріжжя заявлено про неможливість відшкодування комунальних послуг за бюджетний період 2022-2024 років у зв`язку з відсутністю договірних відносин та у зв`язку з закінченням бюджетного періоду.

Щодо показань свідків, які викладені у їх заявах, та на які посилався позивач, суд зазначає таке.

У заяві свідка ОСОБА_4 , який підписав Спільне рішення від імені позивача, зазначено, що при неодноразовому відвідуванні ним території та приміщення санаторію у період з 2022 по 2024 роки (близько 10 разів) проводився спільний обхід з відповідальною особою за перебування військових на території санаторію від ІНФОРМАЦІЯ_2 . Обхід проводився територією санаторію, спальних приміщень та харчоблоку.

При цьому, з цієї заяви не вбачається, з якої саме дати (число, місяць, рік) були розміщені військові ІНФОРМАЦІЯ_2 у санаторії, чи було це розміщення безперервним, чи використовувалися усі приміщення у цілому, чи їх частина та якою площею та, відповідно, чи відбувалося користування комунальними послугами лише ІНФОРМАЦІЯ_7 чи також й іншими особами, зокрема позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 87 ГПК, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Вказані обставини не доведені позивачем й іншими доказами.

Крім того, у заявах свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зазначається про «чоловіків у військовій формі», у заяві свідка ОСОБА_3 остання також вказує про те, що зі слів колеги їй було відомо про розміщення на території санаторію з березня-квітня НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ч. 1 ст. 87 ГПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Щодо матеріалів ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача, яка проводилася Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, а саме: акту контрольного огляду від 28.08.2025, запиту від 19.09.202, пояснення та доповідної щодо передання ключів, то у наданих позивачем документах міститься посилання на «розташування, заселення сторонньої організації».

Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими судом, з наданням оцінки всім істотним аргументам учасників справи.

За змістом статей 13, 73, 74, 76– 79 ГПК України, господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування; допустимими є докази, отримані у порядку, встановленому законом; достовірними є докази, створені або отримані за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають можливість дійти висновку про наявність або відсутність відповідних обставин.

Відповідно до статті 79 ГПК, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй практиці неодноразово звертали увагу на те, що принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не створює для суду обов`язку вважати доведеною обставину лише тому, що сторона про неї стверджує. Така обставина підлягає доведенню шляхом подання належних, допустимих, достовірних і вірогідних доказів, які у своїй сукупності дають суду підстави для відповідного висновку. Подібний підхід до застосування стандарту доказування викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Суд не може вважати обставини щодо розміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 та користування комунальними послугами встановленою на підставі припущень та пояснень осіб, які є/чи були працівниками Лікарні.

Суд вважає також за необхідне зазначити, що позивач, який є комунальним підприємством та якому було передано право оперативного управління на спірний об`єкт нерухомості (комунальне майно), починаючи з 24.03.2022 (дата, з якої за твердженням позивача відбувалося користування об`єктом та споживалися комунальні послуги) не звертався щодо підписання акту приймання-передачі приміщень у користування, щодо підписання акту фіксування показів лічильників комерційного обліку комунальних послуг, щодо сплати комунальних послуг тощо.

Вперше, що підтвердив представник позивача, таке звернення було лише у серпні 2025 після того, як Східний офіс Держаудитслужби в Запорізькій області розпочав ревізію питань фінансово-господарської діяльності Лікарні.

Разом з тим, за належним використанням комунального майна має стежити, перш за все, його титульний володілець (позивач), який жодного разу до серпня 2025 не звернувся до особи, яка займала майно, з пропозицією документального врегулювання його (майна) використання, зокрема підписання договору, акті приймання-передачі майна.

Враховуючи наведене, недоведеність обставини розташування з 24.03.2022 роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 у належному позивачу приміщенні за адресою: м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 22-а, та, відповідно споживання відповідачем-2 комунальних послуг у спірний період, відсутність договору передання приміщення у користування та компенсацію комунальних послуг, у задоволенні позову судом відмовляється повністю.

Відповідачі заявили про сплив строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, нарахованої до квітня 2023.

Згідно з приписами ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписами ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде установлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю та необґрунтованістю, позовна давність судом не застосовується.

7. Судові витрати

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – 29 червня 2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко