Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №904/1246/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 м.Дніпро Справа № 904/1246/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2025 року у справі № 904/1246/25 (Суддя Назаренко Н.Г.)

за позовом Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

Третя особа, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Криворізька міська рада, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення неустойки в розмірі 168 494,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки в розмірі 168 494,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним поверненням відповідачем нежитлового приміщення на 1 поверсі житлового будинку, загальною площею 12,00 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2025 у справі № 904/1246/25:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовлено.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовлено.

В задоволенні клопотання відповідача про залучення в якості позивача ОСОБА_1 з окремими вимогами та тим самим предметом позову відмовлено.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про витребування документів відмовлено.

Заперечення ОСОБА_1 на дії головуючого судді по справі, датовані 16.07.2025 залишено без розгляду.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали головуючого судді від 25.06.2025, датованої 18.07.2025 відмовлено.

Позов Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення неустойки в розмірі 168 494,10 грн. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької місткої ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Радянська, 1; ідентифікаційний код 25522449) неустойку в розмірі 153 401,06 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 756,76 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та ОСОБА_1 існували господарські правовідносини щодо користування нежитловим приміщенням площею 12 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач несвоєчасно повернув орендоване приміщення після припинення договору, тому у позивача виникло право вимагати сплати неустойки. Суд визнав, що справа підлягає розгляду господарським судом, оскільки спір виник із договору, укладеного під час здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, а припинення статусу ФОП не припиняє її обов`язків за такими договорами. Суд відхилив доводи відповідача про відсутність юрисдикції, зупинення провадження та залучення інших осіб, оскільки вони не впливали на вирішення спору по суті. Суд врахував подані докази: договір оренди, документи щодо припинення користування приміщенням, розрахунок неустойки та інші матеріали справи. Виходячи з того, що приміщення не було повернуто своєчасно, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Бєляєвою Олени Вікторівни неустойки у розмірі 168 494,10 грн.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, подала апеляційну скаргу, в якій просила:

Скасувати ухвалу суду Господарського суду від 05.06.2025року у справі № 904/1246/25 про відмову в задоволенні клопотання на ознайомлення з матеріалами справи в дистанційному режимі.

Скасувати ухвалу судді про відвід Назаренко Н.Г., ухвалу судді Ніколенко Н.Г., якою відмовлено відповідачу в задоволенні заяви про відвід судді Назаренко Н.Г.

Скасувати ухвалу про відкриття провадження від 09.04.2025р., визнати незаконною.

Розглянути заяву про відвід судді Назаренко Н.Г. від 16.07.2025року, та заяву про відвід від 16.06.2025року.

Скасувати рішення від 04.08.2025року по справі № 904/1246/25 визнати незаконним.

Відмовити позивачу в задоволенні позову, провадження у справі № 904/1246/25 закрити.

Визнати всі договори оренди ( № 6/16 від 08.05.2013р, який діяв до 08.04.2016року та був відповідачем розірваний, № 6/28 від 23.03.2010 року, який діяв 22.03.2013 року, № 6/64 від 10.07.2008, який діяв до 09.07.2009р., № 6/34 від 14.07.206 р., який діяв до 04.07.2007р., № 6/51 від 11.05.2005р., який діяв до 30.04.2006 року) нікчемними.

Визнати Акт прийому передачі нежитлового приміщення від 08.05.2013 року нікчемним, незаконним.

Визнати всі докази (документи), які завірені та подання не уповноваженими особами та отримані позивачем незаконно.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Висновки місцевого господарського суду не обґрунтовані, зроблені на припущеннях, не відповідають суті спору.

Апелянт вказує, що місцевим господарським судом не було надано належної оцінки її доводам та доказам, які підтверджують відсутність підстав для стягнення неустойки, а також неправильно встановлено обставини щодо фактичного користування відповідачем спірним нежитловим приміщенням після припинення договору оренди. Судом не розглянуто та не взято до уваги факт нікчемності договорів оренди, натомість прийняті до уваги докази, які є нікчемними. При розгляді справи головуючею суддею порушено присягу.

Апелянт вважає, що розгляд заяви про відвід судді Назаренко Н.Г. мав вирішувати суд, який буде визначений судом апеляційної інстанції (ст.33 ГПК України). Посилаючись на статті 8, 129 Конституції України, на рішення та висновки Конституційного суду, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2024 справа №757/47946/19-ц просить апеляційний суд скасувати ухвали місцевого господарського суду від 23.07.2025 у справі № 904/1246/25 (суддя НіколенкоМ.О.) та від 27.07.2025 у справі № 904/1246/25 (суддя Назаренко Н.Г.) та відновити Бєляєвій О.В. право на розгляд справи повноважним складом суду. Розгляд заяви про відвід судді суддею, що входить до складу суду, що розглядає справу № 904/1246/25 суперечить вимогам статті 39 ГПК України та свідчить про наявність конфлікту інтересів

Апелянт зазначає, що спірне приміщення було фактично повернуто балансоутримувачу ще 12.12.2013, ключі від приміщення передані, а користування ним припинено. На думку Апелянта, обставина подальшого примусового виселення на виконання рішення у справі №904/2692/15 не свідчить про фактичне перебування Апелянта у приміщенні протягом спірного періоду та не може бути підставою для нарахування неустойки.

Апелянт посилається на те, що позивачем не доведено факт продовження користування відповідачем майном після припинення договору оренди, а тому відсутні правові підстави для застосування положень частини другої статті 785 Цивільного кодексу України щодо стягнення неустойки.

Апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності господарської юрисдикції у даній справі, оскільки на момент звернення до суду Бєляєва Олена Вікторівна вже не мала статусу фізичної особи-підприємця, а спір, на її думку, не є господарським.

Апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час відкриття провадження у справі, оскільки позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, а уточнена позовна заява була прийнята судом без належного вирішення питання щодо поновлення строку на її подання.

Апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом порядку подання процесуальних документів через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та вважає, що судом неправильно застосовано положення Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язковості реєстрації та використання електронного кабінету. Ухвалою від 27.05.2025 суддя місцевого господарського суду констатує, що 24.04.2025 від третьої особи через систему «Електронний Суд» надійшли письмові пояснення по справі, але не визначає чи прийнято їх судом.

Апелянт зазначає, що справа № 904/1246/25 протиправно не була зупинена до розгляду спору у справі № 213/2410/24 Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу, що стосується одного і того ж спірного питання щодо об`єкту оренди.

Апелянт заперечує правильність розміру заявленої до стягнення неустойки, зазначаючи, що розрахунок позивача є неналежним та недопустимим доказом, оскільки складений без належного підтвердження повноважень особи, яка його здійснила, не містить належного документального підтвердження вихідних даних та не відповідає вимогам до первинних бухгалтерських документів.

Апелянт зазначає про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з вимогами про стягнення неустойки, оскільки вимоги заявлені за період з 26.06.2015 по 18.12.2024 коли у сторін були відсутні договірні відносини. Позивач про своє порушене право дізнався з рішення від 16.11.2015 року у справі №904/8371/15, а тому, на думку скаржника строк звернення до суду сплив.

Апелянт вказує на неналежне дослідження судом доказів у справі, зокрема документів, які підтверджують передачу приміщення та припинення користування ним, а також на неправильну оцінку судом рішення у справі №904/2692/15 та обставин його виконання.

Апелянт зазначає про порушення її права на справедливий судовий розгляд, оскільки суд першої інстанції не забезпечив належного доступу до матеріалів справи, зокрема відмовив у можливості дистанційного ознайомлення з матеріалами справи (п.1 ст.222 ГПК України), чим, обмежив можливість належного здійснення права на захист. У зв`язку з не ознайомленням із матеріалами справи Апелянт не бачила порушення позивачем п.6 ст.6 ГПК України (постанова КГС ВС від 07.02.2020 №17/495-08). Керівник УКВМ підписав позовну заяву особисто та здав документи в письмовому вигляді, значить позов не підписаний КЕП. Всі подані заяви в електронному вигляді з ЕЦП і у поперовому вигляді є поданими у спосіб, який прямо суперечить положенням ст..6 ГПК України, п.п.8-16 розд. 1 гл. 3 Положення про ЄСІТС, а розгляд таких документів суперечить положенням ГПК України, ст.15-1 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», Закону України від 05.10.2021 №2155- VІІІ «Про електронні довірчі послуги». Юридична особа та її Керівник мали право звернутися до суду виключно через систему ЄСІТС, а не в паперовому вигляді.

Апелянт висловлює сумніви щодо неупередженості суду першої інстанції, посилаючись на нерівне ставлення до учасників справи та порушення принципу змагальності сторін.

Апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

28.11.2025 Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради подало відзив на пеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Бєляєвої Олени Вікторівни та вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2025 - без змін, посилаючись на наступне:

Місцевий господарський суд при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи та надав належну правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли з договору оренди об`єкта нерухомості комунальної власності міста №6/16 від 08.05.2013, укладеного між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та ФОП Бєляєвою О.В.

Згідно умов зазначеного договору, ФОП Бєляєвій О.В. було передано у строкове платне користування нежитлове приміщення на першому поверсі житлового будинку загальною площею 12 кв.м., розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Панаса Мирного, 4, що підтверджується актом приймання-передачі від 08.05.2013.

Відповідно до умов оренди орендар була зобов`язана використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення, своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату, а у разі припинення чи розірвання договору - повернути орендоване майно орендодавцю у визначений строк шляхом оформлення відповідного акту приймання-передачі.

У зв`язку з неналежним виконанням ФОП Бєляєвою О.В. умов договору оренди щодо сплати орендної плати Управління комунальної власності міста звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 у справі №904/2692/15, яке набрало законної сили, позовні вимоги Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради були задоволені у повному обсязі: договір оренди об`єкта нерухомості комунальної власності міста №6/16 від 08.05.2013 розірвано та зобов`язано Бєляєву О.В. повернути позивачу спірне нежитлове приміщення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України та статті 18 Господарського процесуального кодексу України судове рішення є обов`язковим до виконання, однак відповідач тривалий час його не виконувала, у зв`язку з чим рішення суду виконувалося у примусовому порядку.

На виконання рішення у справі №904/2692/15 було відкрито виконавче провадження №59940878, а у подальшому, у зв`язку з неможливістю виконання рішення шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 було змінено спосіб виконання рішення шляхом виселення Бєляєвої О.В. зі спірного нежитлового приміщення.

Відповідно до акту державного виконавця від 18.12.2024 встановлено фактичне виконання рішення суду - Бєляєву О.В. виселено із нежитлового приміщення, а виконавче провадження №59940878 закінчено постановою державного виконавця.

Позивач у відзиві наголошує, що саме дата фактичного повернення об`єкта оренди є визначальною для припинення обов`язку відповідача сплачувати плату за користування майном, а не дата, на яку відповідач посилається у своїй апеляційній скарзі.

Позивач заперечує проти доводів відповідача про те, що приміщення було повернуто ще у 2013 році, зазначаючи, що належним доказом повернення орендованого майна є оформлений відповідно до умов договору акт приймання-передачі, який у матеріалах справи відсутній. Сам факт передачі ключів чи припинення фактичного користування приміщенням, не свідчить про належне виконання відповідачем обов`язку щодо повернення об`єкта оренди.

Також у відзиві зазначено, що відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України у разі невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У зв`язку з тим, що спірне приміщення було фактично повернуто лише 18.12.2024, Позивач вважає правомірним нарахування позивачем неустойки за період прострочення повернення об`єкта оренди.

Щодо неналежності розрахунку неустойки, зазначає, що такий розрахунок здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а відповідачем не наведено належних доказів його неправильності.

Також у відзиві зазначено, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильного визначення юрисдикції спору, застосування позовної давності та інших процесуальних порушень є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції було забезпечено сторонам можливість реалізації процесуальних прав, досліджено всі подані докази та надано їм належну оцінку.

Зважаючи на викладене, Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2025 року в справі № 904/1246/25 ухвалено з дотриманням приписів процесуального закону стосовно відповідності вимогам законності та обґрунтованості, як того вимагає ст. 236 ЦПК України; прийнято із застосуванням норм матеріального права; відповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановлених обставинами справи; в зв`язку з чим, відповідно до приписів ст. 263 ГПК України, просить наведене рішення залишити без змін.

02.12.2025 Криворізька міська рада подала відзив на пеляційну скаргу, посилаючись на наступне:

Між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та ФОП Бєляєвою О.В. укладено договір оренди об`єкта нерухомості комунальної власності міста №6/16 від 08.05.2013. Договір діяв з 08.05.2013 по 08.04.2016.

Згідно умов Договору (п.10.4) договір припиняється у разі закінчення терміну дії. У разі припинення або розірвання договору орендар повертає об`єкт оренди орендодавцю в п`яти денний термін (п.2.3). Оплаті підлягає весь період строкового користування орендарем об`єктом оренди від дня вступу у строкове користування до фактичного повернення об`єкта оренди орендодавцю по акту (п.4.4).

У зв`язку з неналежним виконанням ФОП Бєляєвою О.В. умов договору оренди щодо сплати орендної плати Управління комунальної власності міста звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 у справі №904/2692/15, яке набрало законної сили, позовні вимоги Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради були задоволені у повному обсязі: договір оренди об`єкта нерухомості комунальної власності міста №6/16 від 08.05.2013 розірвано та зобов`язано Бєляєву О.В. повернути позивачу спірне нежитлове приміщення.

Рішення було направлене на примусове виконання.

Актом державного виконавця від 18.12.2024 встановлено, що судове рішення по виселенню Бєляєвої О.В. виконано18.12.2024 року.

Приміщення повернуто 18.12.2024, на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України відповідачці нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Криворізька міська рада вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2025 року в справі № 904/1246/25 законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням приписів матеріального і процесуального права. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Бєляєвої О.В., рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2025 року в справі № 904/1246/25 залишити без змін.

19.12.2025 Бєляєва Олена Вікторівна надала відповідь на відзив в якому зазначає наступне:

Апелянт вважає доводи позивача щодо безпідставності доводів відповідача та штучний характер заявлених вимог, необґрунтованими та такими, що не спростовують доводи апеляційної скарги.

Висновок про штучність позову або зловживання процесуальними правами ґрунтується на припущеннях позивача.

Звернення відповідача до суду було обумовлене наявністю реального спору щодо правового статусу нежитлового приміщення, його використання та пов`язаних правовідносин, які виникли між сторонами. Відповідач реалізувала своє конституційне право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України.

Позивач не довів, що відповідач мала намір затягнути розгляд справи, маніпулювати автоматизованим розподілом справ або створити штучні перешкоди у здійсненні правосуддя.

Твердження позивача про неподання відповідачем повідомлення від 12.12.2013 року є неправдивим та спростовується матеріалами справи.

Суд першої інстанції неправильно встановив обставини щодо нібито ухилення відповідача від виконання рішення суду.

Матеріали справи містять постанову слідчого від 28.06.2024 року про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення, яка підтверджує відсутність умисного невиконання відповідачем рішення суду.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки цій постанові слідчого, не зазначив мотивів її відхилення та фактично залишив без оцінки важливий доказ у справі.

Відповідач вважає, що під час розгляду заяви про відвід судді Назаренко Н.Г. було порушено порядок, передбачений статтею 39 ГПК України, порушено право на справедливий суд та порядку розгляду заяви про відвід.

Право на розгляд справи судом, встановленим законом, передбачає не лише законність створення суду, а й законність формування складу суду у конкретній справі.

Посилання відповідача на можливість апеляційного перегляду ухвал обумовлене тим, що іншим способом поновити її право на розгляд справи незалежним та неупередженим складом суду неможливо.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що якщо особа не може поновити свої права іншим способом, ніж шляхом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, така ухвала може бути предметом апеляційного контролю.

У даному випадку відмова у належному вирішенні питання про відвід створила перешкоду для подальшого розгляду справи повноважним складом суду.

Судом першої інстанції не було надано належної оцінки доказам відповідача, не враховано обставини щодо правового статусу спірного приміщення, повноважень позивача на передачу спірного приміщення в оренду та законності поданих доказів.

Відповідач зазначає, що предметом спору є приміщення площею 12 кв.м., яке фактично є частиною квартири АДРЕСА_3 та відповідно до технічної документації має ознаки житлового приміщення. Позивачем не доведено належними доказами право власності на зазначений об`єкт як на окреме нежитлове приміщення.

У матеріалах справи відсутні належні докази реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості, а також докази того, що позивач мав законні повноваження розпоряджатися цим приміщенням шляхом передачі його в оренду.

Відповідач вказує, що договори оренди укладалися щодо об`єкта, правовий статус якого не був належним чином визначений, а тому суд першої інстанції безпідставно визнав їх належними доказами виникнення орендних правовідносин.

Відповідач зазначає, що Апеляційний суд має врахувати, що цивільно-правовий спір не може використовуватися для створення штучних підстав стягнення коштів за майно, яким відповідач фактично не користувалася.

Таким чином, позовні вимоги ґрунтуються на неправильному тлумаченні обставин справи, неналежній оцінці доказів та ігноруванні рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2015 року у справі №904/2692/15.

Враховуючи викладене, доводи позивача, наведені у відзиві, не спростовують апеляційну скаргу відповідача, а лише повторюють позицію, яка вже була предметом розгляду суду першої інстанції.

Апелянт зазначає що, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2025 року прийняте з порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного дослідження доказів, із неналежною оцінкою доказів відповідача.

Просить суд апеляційної інстанції надати належну правову оцінку зазначеним обставинам та скасувати рішення суду першої інстанції в частині, що порушує права та законні інтереси відповідача.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи від 09.09.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2025 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/1246/25. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2025р. у справі № 904/1246/25 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

12.09.2025р. матеріали справи № 904/1246/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2025 по справі № 904/1246/25 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2025р. у справі № 904/1246/25 відмовлено.

05.08.2025 ОСОБА_1 звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з заявою про роз`яснення ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2025 у справі № 904/1246/25.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2025 по справі № 904/1246/25 заяву ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область про роз`яснення ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2025 у справі № 904/1246/25 - залишено без руху. Роз`яснено скаржнику, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції: докази сплати судового збору у розмірі 1514 грн., докази направлення копії цієї заяви на адресу Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2025 по справі № 904/1246/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2025р. у справі № 904/1246/25, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2025 по справі № 904/1246/25 заяву ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область про роз`яснення ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2025 у справі № 904/1246/25 повернуто заявнику без розгляду.

01.12.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

02.12.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Криворізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

19.12.2025 до канцелярії Центрального апеляційного господарського суду з використанням засобів поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.

19.12.2025 до канцелярії Центрального апеляційного господарського суду з використанням засобів поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшла заява на виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного:

Предметом позову у даній справі є матеріально – правова вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 неустойки у розмірі 168 494,10 грн., нарахованої на підставі частини другої статті 785 ЦК України за безпідставне користування об`єктом оренди - нежилим приміщенням, розташованим на 1 поверсі житлового будинку загальною площею12,00 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 за період з 26 червня 2015 року (дати набрання чинності рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015р. в справі № 904/2692/15 по 18 грудня 2024року (дати складання складання Державним виконавцем Акту, яким , відповідно, встановлено, що під час проведення виконавчих дій, запланованих на 18.12.2024р. встановлено виселення ОСОБА_2 із приміщення.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Преюдиціальні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб`єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Таким чином, обставини (факти), що є преюдиціальними відповідно до ст.75 ГПК, не потребують доказування та є обов`язковими для господарського суду. Суд не вправі ставити під сумнів такі обставини (факти).

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2024 у справі №910/7859/23, від 11.01.2024 у справі №911/84/22 та інших.

Так, згідно мотивувальної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.15р. у справі № 904/2692/15, яким розірвано договір оренди нежилого приміщення № 6/16 від 08.05.2013, встановлені наступні фактичні обставини : « … 08.05.2013 між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (далі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди об`єктів нерухомості комунальної власності міста № 6/16 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (далі - об`єкт оренди), нежиле приміщення на 1 поверсі житлового будинку загальною площею12 кв. м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_3 для використання під розміщення офісу. Балансоутримувачем якого є УБЖП. Об`єкт оренди облаштований водопостачанням, каналізацією, центральним опаленням, електромережею тощо. Використання орендованого комунального майна не за призначенням забороняється…

…08.05.2013 було підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняла у строкове платне користування нерухоме майно - нежиле приміщення на 1 поверсі житлового будинку загальною площею 12, 0 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 під розміщення офісу, балансоутримувачем якого є УБЖП виконкому міськради (арк. с. 11).

Відповідно до п. 4.1 договору за користування обєктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 18% від незалежної вартості обєкту оренди. Орендна плата становить 186, 14 грн. без ПДВ за базовий розрахунку - березень 2013 року.

Орендна плата за перший місяць оренди квітень 2013 року визначається шляхом коригування її розміру за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.

Орендна плата перераховується на поточний рахунок КП "Паркова та Реклама" щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного після сплачуваного з подальшим перерахуванням 70% коштів до міського бюджету. Розмір за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Індекс інфляції визначається щомісячно Держкомстатом України. Розмір орендної плати може бути переглянуто у разі зміни методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно чинного законодавства.

Пунктом 4.4 договору оплаті підлягає весь період строкового користування орендарем об`єктом оренди від дня вступу у строкове користування до фактичного повернення об`єкта оренди орендодавцю.

Згідно п. 4.5 договору орендар вносить орендну плату за користування об`єктом оренди незалежно від наслідків господарської діяльності.

Орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату, визначену цим договором (розділ 6 договору)…

… Згідно розрахунку щодо заборгованості по орендній платі ФОП ОСОБА_1 за договором оренди № 6/16 від 08.05.2013, виконаного КП "Парковка та реклама", заборгованість становить 2606, 11 грн. При чому відповідач взагалі не вносить орендної плати з травня 2014 року (арк. с. 5).

У пункті 10.4 договору сторони передбачили, що достроково договір може бути розірвано за згодою сторін, а також за вимогою однієї з них за рішенням суду у випадку невиконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором та інших підстав, передбачених законодавством України.

… Рішенням Криворізької міської ради "Про затвердження Положення про порядок оформлення оренди об`єктів комунальної власності міста" від 25.03.2009 № 3163 затверджено Положення про порядок оформлення оренди об`єктів комунальної власності міста (арк. с. 35).

Пунктом 1.4.1 Положення про порядок оформлення оренди об`єктів комунальної власності міста встановлено, що орендодавцем є Управління комунальної власності міста виконкому міськради (арк. с. 36-41).

З вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що позивачем правомірно, а саме в межах делегованих Криворізькою міською радою повноважень, було укладено договір оренди № 6/16 від 08.05.2013.

Також, позивач просить суд зобов`язати відповідача повернути нежитлове приміщення загальною площею 12, 0 кв. м на 1 поверсі житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, шляхом укладання акту прийому-передачі з КП "Парковка та реклама"…

… Згідно з п. 2.3 договору у разі припинення або розірвання цього договору орендар повертає об`єкт оренди орендодавцю в 5-ти денний термін.

Відповідно до п. 2.4 договору об`єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання з КП "Парковка та реклама".

Вимога про повернення об`єкту оренди є похідною від задоволення вимоги про розірвання договору оренди від 08.05.2013 № 6/16, тому вона підлягає задоволенню частково.

Господарський суд не вбачає підстав для повернення орендованого приміщення загальною площею 12, 0 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 Комунальному підприємству "Парковка та реклама" з огляду на наступне…

Відповідно до наказу управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 01.04.2009 № 4 обслуговуючим комунальним підприємством комунального майна, яке перебуває на балансовому обліку управлінь комунальної власності міста та житлово-комунального господарства виконкому міськради було визнано Комунальне підприємство "Парковка та реклама" (арк. с. 12).

26.12.2012 між позивачем (далі - довіритель) та Комунальним підприємством "Парковка та реклама" (далі - ОКП-повірений) було укладено договір доручення, відповідно до п. 1.1 якого довіритель доручає, а ОКП-повірений зобов`язується від імені довірителя вчиняти юридичні дії, передбачені рішенням міської ради від 23.11.2011 № 726 "Про затвердження Положення про порядок оформлення оренди об`єктів комунальної власності міста", щодо майна яке знаходиться на балансовому обліку Управління комунальної власності міста (УКВМ) та Управління благоустрою та житлової політики (УБЖП) виконкому міської ради та як таке, що перебуває в орендованому користуванні відповідно до реєстру договорів оренди, станом на 01.01.2013 з урахуванням їх руху, руху основний засобів (арк. с. 56-57).

Згідно пояснень, наданих третьою особою, договір оренди укладено між відповідачкою та Управління комунальної власності міста. Згідно самого договору оренди, договорів доручення, які щорічно укладаються між УКВМ та КП «Парковка та реклама», Наказу УКВМ №4 від 01.04.2009, Положення про порядок оформлення оренди (затверджене рішенням Криворізької міської ради № 726 від 23.11.2011), КП «Парковка та реклама» є підприємством, обслуговуючим відносини оренди комунального майна, здійснює цілу низку функцій (передає об`єкти орендарям та приймає їх від орендарів, нараховує орендну плату, сплачує ПДВ до бюджету (з операції оренди), контролює цільове використання об`єктів оренди, страхування майна орендарями на користь орендодавця тощо, і, відповідно, отримує за це частину надходжень від орендної плати.

При цьому КП «Парковка та реклама» не має жодних повноважень щодо розпорядження такими об`єктами оренди, тобто - не приймає жодних рішень щодо передачі їх третім особам, відчуження тощо…

… Оскільки Комунальне підприємство "Парковка та реклама" не є ані орендодавцем, ані стороною договору оренди № 6/16 від 08.05.2013, підстави для повернення нежитлового приміщення загальною площею 12, 0 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, саме КП "Парковка та реклама", відсутні.

Крім того, згідно з наказом Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 21.04.2015 № 50-ум "Про надання згоди на передачу об`єкта нерухомості від управління благоустрою та житлової політики виконкому міської ради" надано згоду Управлінню благоустрою та житлової політики виконкому міської ради на передачу відділу бухгалтерського обліку Управління комунальної власності міста об`єкти нерухомості, зокрема. нежиле приміщення, вбудоване в житловий будинок на АДРЕСА_3, площею 12. 0 кв. м (арк. с. 85).

З огляду на вищевикладене, позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути нежитлове приміщення загальною площею 12, 0 кв.м на 1 поверсі житлового будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_3, шляхом укладання акту прийому-передачі з КП "Парковка та реклама" підлягає частковому задоволенню…» ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/45107754).

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до частин 1, пунктів 4-6 частини 3, частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України:

1. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

3. Відзив повинен містити:

4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

Так, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 в своєму відзиві зазначала, в тому числі про наступне: « … Між УКВМ та Фізичною особою - підприємцем відповідачем по справі № 904/1246/25 з 2005року було укладено де кілька договорів оренди одного і того об`єкту нерухомості, балансоутримувач УЖКГ. Весь період часу виникали різні питання щодо використання орендуємого приміщення.

Останній договір оренди № 6/6 від 08.05.2013р по 08.04.2016 року. В 2013році у відповідача виникла заборгованість по орендній платі. Відповідач повідомила позивача письмово, що не має наміру продовжувати оренду приміщення, яке не можливо в повній мірі експлуатувати, яке знаходиться в житловому фонді.

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 6/16 від 08.05.2013року та зобов`язання відповідача повернути нежитлове приміщення площею 12 м2, яке розташоване за адресою: вул. П. Мирного, буд. 4, позовні вимоги обгрунтував неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань договору. Справа № 904/2692/15 слухалася в Господарському суді, позивач наполягав, щоб суд зобов`язав відповідача повернути орендоване приміщення Комунальному підприємству « Парковка та реклама ». Але за розглядом спрдви судом було встановлено, що «Господарський суд не вбачає підстав для повернення орендованого приміщення КП «Парковка та реклама», бо є підприємством обслуговуючим відносини оренди комунального майна. Але КП «Парковка та реклама», не має жодних повноважень щодо розпорядження такими об`єктами оренди - не приймає жодних рішень щодо передачі третім особам, відчуження тощо. Чинне законодавство встановлює порядок повернення об`єкта оренди комунальної власності орендодавцю.(ч.2 ст.795 ЦК України та ч.І ст.27 ЗУ « Про оренду державного та комунального майна»), о скільки КП «Парковка та реклама» не є ані орендодавцем, ані стороною договору, підстави для повернення нежитлового приміщення загальною .площею 12м2, яке розташоване за адресою: вул. Панаса Мирного, будинок 4 м. Кривий Ріг, саме КП «Парковка та реклама», відсутні.» ,

З огляду на те, що суд виніс рішення, яке зобов`язує УКВМ укласти акт прийому - передачі між орендарем ФОП Бєляєвою та орендодавцем - УКВМ, а Беляева О.В. 12 грудня 2013 року повідомила про розірвання договору оренди з позивачем та передала ключ від приміщення і документи на страховку, то спірне питання передачі приміщення, яке по суті розглядалося судом пізніше ( в 2015році) було виконане Бєляєвою О.В. за власною волею (в 2013р.). Надалі юридична особа УКВМ з пропозицією укласти з нею акт передачі приміщення до відповідача не зверталася.

За розглядом заяви про зміну способу виконання рішення, яку позивач подав до суду в 2024році, відповідач ознайомившись з матеріалами справи лише в 2024році дізналася про те, що на підставі наказу суду по справі № 904/2692/15 відкривалося виконавче провадження, яке судовим виконавцем було закрите судові накази повернуті. Позивач в 2019р. звернувся до суду та отримав дублікати наказів і звернувся з ними до Виконавчої служби. Про відкриття виконавчого провадження судовим виконавцем в 2019році, Беляева О.В. дізналася, коли судові виконавці звернулися до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення вже в березні 2024року., було відкрито кримінальне провадження № 12024041740000140 від 06.04.2024р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 ч.І КК України.

Про проведення виконавчих дій, які відбувалися 03.11.2023р., 12.02.2024року судовий виконавець та проводив ез попередження Бєляєвої О.В. судовий виконавець стверджує, що залишав вимогу, яку не вручив особисто. матеріалах наданих позивачем є акт судового виконавця від 14.02.2024року де судовий виконавець Ю.В.Терещен зазначає, про те що « боржник рішення суду не виконує, про проведення виконавчих дій 14.02.2024р., була попереджена належним чином.» Ствердження судового виконавця про попередження не відповідає дійсності. Відповідач присутньою не була бо ніхто її не повідомив, що повинна бути. У дитини було День народження , яке справлялося не вдома.

В постанові від 28.06.2024року «Про закриття кримінального провадження слідчим зазначено про те, що проводилося розслідування, було здійснено виїзд на місце за адресою: АДРЕСА_1 та, встановлено, що житлове приміщення на першому поверсі не експлуатується та власник, користувач відсутній. Слідством встановлено факт відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, також встановлено, що всі рішення Державного виконавця Інгулецького ВДВС не були вручені їй (Бєляєвій)належним чином, у остатньої не було реально можливості виконати наказ Господарського суду. Судовим виконавцем Тереіценко Ю.В. не було вручено ОСОБА_1 а ні постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.09.2019року а ні постанову про закриття виконавчого провадження від 18.12.2024року, акти складені судовим виконавцем теж Бєляєвій О.В. не вручалися, копі поштою ОСОБА_1 не надіслані. Проведення досудового розслідування, фактично довело, що встановленні слідчим факти діяльності посадових осіб УКВМ та судового виконавця Тереіценко Ю.В. свідчать про те, що позивач УКВМ умисно готував ( накопичував докази ) щоб виникли підстави, подати завідомо безпідставного позову, позов за відсутності предмета спору, спір має очевидно штучний характер.

(Копію постанови слідчого додаю) Крім цього, хочу звернути увагу суду, на те, що судовий виконавець Терещенко Ю.В. та співробітники УКВМ під час здійснення виконавчих дій намагалися проникнути до мене в квартиру, хоча приміщення 12м2 має окремий вхід, ключі від приміщення відповідач відала ще грудні 2013року, потрапити до приміщення позивач самостійно міг, залучення судового виконавця було не потрібно…» , додавши в додактах до відзиу на позовну заяву на підтвердження вищенаведених заперечень належні і допустимі в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України докази з 31 найменувань.

Відповідно до частини 1 статті 166 Господарського процесуального кодексу України:

1. У відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

Так, у відповіді на відзив, позивачем були наведені наступні пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення: «… Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015р. в справі №904/2692/15, що набрало законної сили, позовні вимоги Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області задоволено в повному обсязі, вирішено розірвати договір оренди об`єкту нерухомості комунальної власності міста №6/16 від 08.05.2013 року позивачу приміщення.

Зазначаємо, що Відповідач ухилялася від виконання рішення суду, в зв`язку з чим Позивачем здійснено звернення до Господарського суду Дніпропетровської області задля зміни способу та порядку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 в справі № 904/2692/15.

Господарським судом Дніпропетровської області 17.06.2024 року задоволено заяву Позивача в справі №904/2692/15 та змінено спосіб виконання рішення наступним чином: «Виселити ОСОБА_2 з нежилого приміщення на 1 поверсі житлового будинку загальною площею 12,00 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .».

18.12.2024 року ОСОБА_2 виселено з нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 , Відповідачем приміщення звільнено від власних речей, про що свідчать фотоматеріали (додаються). Головним державним виконавцем Інгулецького відділу державної виконавчої у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено Акт та винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження №59940878.

Оскільки спірне нежитлове приміщення повернуто управлінню комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради лише 18.12.2024 р., на підставі положень ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, відповідачем нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за найм речі в сумі 168 494,10 грн. за час прострочення.

Наведені у відзиві доводи не містять обґрунтованих доказів в частині повернення відповідачем приміщення, не зрозуміло коли і кому у грудні 2013 році Відповідачем повернуто ключі від приміщення, не було повідомлено Позивача про звільнення приміщення, не додано жодного документа на підтвердження викладених обставин…».

Колегія суддів зауважує, про відсутність обгрунтованих заперечень позивача проти відповідних тверджень ОСОБА_1 про те, що : «…Беляева О.В. 12 грудня 2013 року повідомила про розірвання договору оренди з позивачем та передала ключ від приміщення і документи на страховку…

… спірне питання передачі приміщення, яке по суті розглядалося судом пізніше ( в 2015році) було виконане ОСОБА_1 за власною волею (в 2013р.). Надалі юридична особа УКВМ з пропозицією укласти з нею акт передачі приміщення до відповідача не зверталася….

… що судовий виконавець Терещенко Ю.В. та співробітники УКВМ під час здійснення виконавчих дій намагалися проникнути до мене в квартиру, хоча приміщення 12м2 має окремий вхід, ключі від приміщення відповідач відала ще грудні 2013року, потрапити до приміщення позивач самостійно міг, залучення судового виконавця було не потрібно…» як у відповіді на відзив, зареєстрованої в системі «Електроний суд» 16.05.2025р., так і в додатковий поясненнях, зареєстрованих в системі «Електроний суд» свідчить 23.05.2026р. свідчить наявність ухвали суду першої інстанції, в якій від Позивача до 09.06.2025 суд першої інстанції вимагав надати:

- письмові пояснення щодо того чи враховано в розмір орендної плати суму ПДВ;

- письмові пояснення щодо отримання від відповідача ключа від спірного приміщення 12.12.2013 (як це зазначено в листі позивача про розірвання договору від 12.12.2013)…».

За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження тверджень позивача, викладених в його відповіді на відзив так і в додатковий поясненнях, зареєстрованих в системі «Електроний суд» свідчить 23.05.2026р., відповідні доводи позивача про те, що « … у відзиві доводи не містять обґрунтованих доказів в частині повернення відповідачем приміщення, не зрозуміло коли і кому у грудні 2013 році Відповідачем повернуто ключі від приміщення, не було повідомлено Позивача про звільнення приміщення, не додано жодного документа на підтвердження викладених обставин…» визнаються такими, що побудовані на концепції негативного доказу, оскільки не містять в собі доказів на спростування наведених відповідачем у відзиві заперечень, підтвержених належними і допустимими в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказами.

Відповідно до частини статті 166 Господарського процесуального кодексу України, до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідно до частини 1, 3,4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України:

1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Надаючи позивачу можливість усунути недоліки відповіді на відзив, які б мали наслідком позбавлення права позивача в порядку частни 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України права заперечувати проти обставин того, що « … ОСОБА_2 12 грудня 2013 року повідомила про розірвання договору оренди з позивачем та передала ключ від приміщення і документи на страховку, то спірне питання передачі приміщення, яке по суті розглядалося судом пізніше ( в 2015році) було виконане ОСОБА_1 за власною волею (в 2013р.). Надалі юридична особа УКВМ з пропозицією укласти з нею акт передачі приміщення до відповідача не зверталася….

… судовий виконавець Терещенко Ю.В. та співробітники УКВМ під час здійснення виконавчих дій намагалися проникнути до мене в квартиру, хоча приміщення 12м2 має окремий вхід, ключі від приміщення відповідач відала ще грудні 2013року, потрапити до приміщення позивач самостійно міг, залучення судового виконавця було не потрібно…», суд першої інстанції вдався до зайвої лояльності по відношенню до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, який діє в судовому процесі через своїх представників, які, на відміну від відповідача, зазвичай, є досвідченими і висококваліфікованими фахівцями в галузі права, обмежився в своїй ухвалі від 27.05.2025р. тезою про те, що : « … з метою повного та всебічного розгляду справи, суд вважає за необхідне зобов`язати позивача надати письмові пояснення щодо того чи враховано в розмір орендної плати при розрахунку неустойки ПДВ, щодо отримання від відповідача ключа від спірного приміщення 12.12.2013 (як це зазначено в листі позивача про розірвання договору від 12.12.2013)…».

Відповідно до частини 1 статті 7 Господарського процесуального кодексу Украни, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Колегія суддів зауважує, що обмеження у доказуванні, встановлені арбітрами щодо однієї сторони, або переваги у доказуванні, безпідставно надані іншій стороні, призводять до викревлення принципу рівності господарського судочинства.

На арбітраж не покладається обов`язок всебічного та повного з`ясування дійсних обставин справи. Обмеження арбітрами своєї участі у доказуванні зводиться тільки до сприйняття в надані та оцінюванні наданих сторонами доказів і в контексті принципів змагальності і диспозитивності господарського судочинства не впливає на повноту з`ясування обставин і, відповідно, не робить ухвалене на основі такого з`ясування обставин арбітражне рішення нечинним чи таким, що не може бути виконане.

На противагу «радянському» принципу інквізиційного судочинства, метою якого було встановлення об`єктивної істини у спорі, принцип змагальності, закріплений в статті 13 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує господарський суд займати позицію об`єктивного та неупередженого арбітра, який не збирає докази, а лише оцінює ті з них, що надані сторонами, які, відповідно, діючи на власний розсуд, керуються принципом диспозитивності, який закріплено в статті 14 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що теза про « Повний та всебічний розгляд справи» помилково витлумачена судом першої інстанції як підстава для розширення прав позивача, шляхом надання йому можливості виправити допущену процесуальну помилку у надані у визначений процесуальним законом спосіб доказів на спростування заперечень відповідача у відповіді на відзив, яка, відповідно, була використана Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради була використана при поданні додактових доказів (т.2 а.с. 91-114), які, відповідно, і були покладені в основу прийнятого рішення.

При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Поняття “справедливе правосуддя” в сучасному розумінні має два аспекти:

- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов`язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);

- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.

В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Відповідно до частини 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідні висновки суду першої інстанції в частині того, що : " ...В обґрунтування поданої заяви стягувач зазначає, що на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 у справі № 904/2692/15 Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради здійснено звернення до Інгулецького відділу державної виконавчої служби у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з метою примусового виконання вищевказаного рішення суду.

12.02.2024 на адресу боржника за виконавчим провадженням Бєляєвої О.В. направлено вимогу відповідно до якої зобов`язано боржника бути присутньою під час проведення виконавчих дій запланованих на 14.02.2024.

Під час проведення запланованих слідчих дій 14.02.2024 за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не виконала вимогу державного виконавця, на заплановані виконавчі дії не з`явилася.

За наведеним фактом складно Акт державного виконавця від 14.02.2024 за участю двох понятих, в присутності начальника відділу управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, із залученням до проведення виконавчих дій лейтенанта поліції ВП№ 7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області 21.03.2024 державним виконавцем повторно накладено на боржника штраф на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 188-13 КУпАП за невиконання вимог державного виконавця.

25.03.2024 за № 28.9-34/69896 Інгулецьким відділом державної виконавчої служби у м. Кривий Pіг Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлено до Відділення поліції № 7 КРУП ГУНП у Дніпропетровській області повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника за виконавчим провадженням Бєляєву О.В....

...Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 у справі № 904/2692/15 починаючи з дня набрання законної сили, а саме з 26.06.2015 та станом на день звернення з цією заявою до суду не виконується майже чотири роки (04.09.2019 відкрито виконавче провадження) через не виконання ОСОБА_1 вимог державного виконавця та ухилення від повернення Управлінню комунальної власності міста виконкому Криворізької місткої ради нежиле приміщення на 1 поверсі житлового будинку загальною площею 12, 0 кв. м, яке розташоване за адресою: вул. Панаса Мирного, 4 шляхом укладення акта прийому-передачі з Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької місткої ради.

Підсумовуючи викладене, враховуючи принципи розумності та справедливості, вимоги ст. 331 ГПК України, а також те, що рішення суду відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України є обов`язковим до виконання, суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни способу виконання рішення від 09.06.2015 у справі № 904/2692/15...." визнаються колегією суддів недоведеними, оскільки прийняті на доказах, поданих у поза визначений процесуальним законом спосіб.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що твердження ОСОБА_2 про те, що вона 12 грудня 2013 року повідомила про розірвання договору оренди з позивачем та передала ключ від приміщення і документи на страховку, за власною волею (в 2013р.), спірне приміщення 12м2 має окремий вхід, ключі від приміщення відповідач відала ще грудні 2013року, потрапити до приміщення позивач міг самостійно міг і залучення судового виконавця було не потрібно є більш вірогідними, що, в , в свою чергу, спростовує висновки суду першої інстанції про те, що: «… Враховуючи викладене, неустойку слід нараховувати з 02.04.2017.

Крім того, слід зазначити, що позивач нарахував неустойку по 18.12.2024 включно , однак, зважаючи на те, що повернення спірного нежитлового приміщення позивачу відбулося 18.12.2024, що підтверджується Актом державного виконавця від 18.12.2024, неустойку слід нараховувати по 17.12.2024 включно.

Таким чином, період нарахування неустойки становить з 02.04.2017 по 17.12.2024, а тому позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 153 401,06 грн…» відхиляються колегією суддів як такі, що грунтуються на недопустимих в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України доказах.

Вищенаведене спростовує твердження позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу в частині того, що Актом державного виконавця від 18.12.2024 встановлено, що судове рішення по виселенню Бєляєвої О.В. виконано18.12.2024 року; приміщення повернуто 18.12.2024, на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України відповідачці нараховано неустойку у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до пунтку 2 частини 1 статті 277 Господарського процесуальног кодексу України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням вищевикладеного, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2025 року у справі № 904/1246/25 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а апеляційна скарга ОСОБА_1 на нього, відповідно, підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4542,00 грн. Колегія суддів покладає на позивача, як на особу, проти якої ухвалено судове рішення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2025 року у справі № 904/1246/25 – задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 у справі № 904/3626/25 – скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, ПЛОЩА МОЛОДІЖНА, буд. 1, ЄДРПОУ 25522449) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4 542,00 грн.

Видачу відповідних наказів доручити Господарського суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус