Суд: Центральний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 23 червня 2026 р.
Справа: №908/3809/25
Суддя: Фещенко Юлія Віталіївна
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2026 м. Дніпро Справа № 908/3809/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,
за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.
та представників:
від скаржника (позивача): Перегудов С.М. (в режимі відеоконференції);
від відповідача: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бази забезпечення Національної гвардії України (Військової частини НОМЕР_1 )
на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2026 (ухвалене суддею Азізбекян Т.А. у м. Запоріжжі, повне рішення складене 08.05.2026) у справі № 908/3809/25
за позовом Бази забезпечення Національної гвардії України (Військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мік" (м. Запоріжжя)
про стягнення штрафу за договором на закупівлю товарів за бюджетні кошти № 44-РЗ від 24.02.2025 в сумі 4 599 360 грн 00 коп.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі по тексту - позивач) звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мік" (далі по тексту - відповідач) штраф за договором на закупівлю товарів за бюджетні кошти № 44-РЗ від 24.02.2025 в сумі 4 599 360 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором на закупівлю товарів за бюджетні кошти № 44-РЗ від 24.02.2025 в частині виконання умов пункту 6.4. договору щодо надання замовнику у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дати укладення контракту, певної кількості одиниць товару, необхідної для проведення двох лабораторних досліджень. На думку позивача, оскільки постачальник відмовився від виконання зобов`язань по договору, то у відповідності до умов пункту 8.6. договору повинен сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від загальної вартості договору, який становить 4 599 360 грн 00 коп., та розрахований позивачем за таким розрахунком: 22 996 800,00 х 20% = 4 599 360,00.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.03.2026 у справі №908/3809/25 відмовлено у задоволенні позову повністю.
Рішення обґрунтоване наступним:
- відповідно до пункту 8.6. договору у разі відмови постачальника від виконання умов цього договору (в тому числі ініціюючи односторонню відмову / невиконання умов договору взагалі / відмова від виконання частини зобов`язання), через причини, що не обумовлені чинним законодавством України та цим договором, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості непоставленого товару (у випадку, якщо поставка товару за цим договором не відбулась взагалі - від загальної вартості цього договору). Таким чином, пункт 8.6. договору передбачає застосування відповідальності у вигляді стягнення штрафу у розмірі 20% вартості непоставленого товару (у випадку, якщо поставка товару за цим договором не відбулась взагалі - від загальної вартості цього договору), якщо: - постачальник відмовився від виконання умов цього договору (в тому числі ініціюючи односторонню відмову / невиконання умов договору взагалі / відмова від виконання частини зобов`язання), через причини, що не обумовлені чинним законодавством України та цим договором;
- станом на день вирішення спору по суті відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт відмови постачальника від виконання умов цього договору (в тому числі ініціатива односторонньої відмови / невиконання умов договору взагалі / відмови від виконання частини зобов`язання);
- за умовами договору на закупівлю товарів за бюджетні кошти № 44-РЗ від 24.02.2025 основним обов`язком постачальника є поставка замовнику якісних товарів у терміни, визначені специфікацією, - до 01.06.2025 та до 01.08.2025;
- прострочення терміну, передбаченого пунктом 6.4 договору, щодо надання постачальником замовнику у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дати укладення контракту кількості одиниць товару, необхідної для проведення лабораторних досліджень, не може кваліфікуватися як ініціювання постачальником процедури відмови від виконання умов цього договору;
- крім того, суд звертає увагу на саме формулювання пункту 6.4. договору, в якому сторонами навіть не погоджена кількість одиниць товару, необхідної для проведення лабораторних досліджень;
- фактично, замовником 10.03.2025, тобто через 13 днів після дати укладення договору, в односторонньому порядку ініційована процедура відмови від договору на закупівлю товарів за бюджетні кошти № 44-РЗ від 24.02.2025, у зв`язку з порушенням постачальником договірних зобов`язань;
- проаналізувавши зміст договору № 44-РЗ від 24.02.2025, суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування замовником пункту 8.6. розділу 8 договору "Відповідальність сторін", у випадку прострочення постачальником 10-денного терміну надання замовнику кількості одиниць товару, є безпідставним, оскільки вказана дія ТОВ "Мік" не може кваліфікуватися як ініціатива відмови постачальника від виконання умов договору;
- відмова від виконання умов договору - це припинення правовідносин, тоді як прострочення - це порушення строків виконання зобов`язання;
- в ситуації, яка фактично виникла, замовник мав право застосувати пункт 8.3. договору, нарахувавши постачальнику пеню за пропущення строку поставки товару, замість оголошення процедури відмови від договору в цілому та безпідставного нарахування штрафу відповідно до пункту 8.6. договору;
- суд звертає особливу увагу на телеграму № 374 від 14.03.2025 Головного управління Національної гвардії України, скеровану на адресу Військової частини, з наступним змістом: "У Головному управлінні Національної гвардії України розглянуто Ваш запит НР 375/2-224 від 11.03.2025 стосовно договірних зобов`язань за державним контрактом від 24.02.2025 №44-РЗ. За результатами розгляду пропонуємо здійснити закупівлю наколінників тактичних бойових з постачанням товару за наступними строками : 30 000 комплектів – до 01.07.2025; 30 000 комплектів – до 01.09.2025". Тобто, після дати ініціювання відмови в односторонньому порядку від договору в цілому 10.03.2025, замовник 14.03.2025 надає згоду на закупівлю того ж товару, тільки пізніше на один місяць по кожній поставці.
Не погодившись з вказаним рішенням, База забезпечення Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) звернулась до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх. № суду 50193 від 12.05.2026), в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2026 у справі №908/3809/25 повністю;
- ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Бази забезпечення Національної гвардії України (Військової частини НОМЕР_1 ) задовольнити повністю;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мік" на користь Бази забезпечення Національної гвардії України штраф за відмову від виконання договору у розмірі 4 599 360 грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга обґрунтована наступними обставинами:
- неправильним застосуванням статті 612 та статті 615 Цивільного кодексу України, а саме: суд першої інстанції помилково кваліфікував саботаж початкового етапу виконання оборонного контракту як прострочення, не врахувавши, що без виконання пункту 6.4. договору, подальше виконання договору є фізично та юридично неможливим;
- невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи: відповідач свідомо не надав зразки, маючи їх у наявності (згідно з протоколами від 04.02.2025), що свідчить про умисну відмову від дотримання технологічного циклу поставки;
- ігнорування специфіки оборонних закупівель: суд не надав належної оцінки важливості дотримання строків у воєнний час для забезпечення боєздатності підрозділів Національної гвардії України;
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що невиконання відповідачем обов`язку щодо надання зразків товару є лише простроченням виконання. Скаржник наголошує, що такий підхід є формальним і не враховує правову природу договору № 44-РЗ;
- без зразків позивач не може провести лабораторні дослідження; без досліджень позивач не має права прийняти товар. Отже, ненадання зразків - це не затримка, а блокування виконання договору, що за своєю суттю є односторонньою відмовою від виконання умов договору (стаття 615 Цивільного кодексу України);
- щодо безпідставного застосування пені (пункт 8.3. договору) замість штрафу (пункт 8.6. договору), відповідач у своїх запереченнях, з якими погодився суд, вказує на пункт 8.3. договору (пеня за прострочення поставки). Проте скаржник вважає таке застосування норми права невірним. Пеня за пунктом 8.3. договору застосовується у разі, коли товар пройшов усі етапи перевірки, погоджений сторонами, але фізично затримався в дорозі. Натомість пункт 8.6. договору передбачає відповідальність за відмову від виконання. Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі № 910/11388/23: "якщо порушення строків на початковому етапі призвело до неможливості виконання контракту в цілому, замовник має право розцінювати це як відмову і нараховувати разовий штраф, передбачений за повне невиконання зобов`язань";
- оскільки ТОВ "Мік" взагалі не розпочало процедуру передачі зразків, прострочення поставки ще навіть не почалося - відбулася повна зупинка виконання договору на стадії ідентифікації товару;
- суд першої інстанції проігнорував той факт, що закупівля здійснювалася для потреб Національної гвардії України в умовах повномасштабної агресії РФ. Предмет закупівлі: налокітники тактичні бойові (засоби захисту). Будь-яка затримка на етапі надання зразків призводить до зриву термінів екіпірування особового складу. У таких правовідносинах суворе дотримання строків за пунктом 6.4. договору є критичним. Зрив цього строку не може бути оцінений як пересічне господарське прострочення, а має кваліфікуватися як відмова, що несе загрозу державному інтересу;
- за умови саботажу початкового етапу виконання пункту 6.4. договору, позивач мав право застосувати санкцію у вигляді 20% штрафу за пунктом 8.6. договору, а висновок суду першої інстанції про можливість застосування лише пені є помилковим та таким, що заохочує недобросовісних постачальників до зриву оборонних замовлень. Відповідач наполягає на застосуванні пені за прострочення поставки товару. Проте, згідно з умовами розділу 6 договору поставка товару не може бути розпочата без позитивного висновку лабораторних досліджень зразків. Оскільки відповідач взагалі не надав зразки, процедура поставки юридично не розпочалася; неможливо прострочити поставку того, що не було допущено до поставки через саботаж етапу перевірки якості. Отже, суд першої інстанції припустився грубої помилки, намагаючись застосувати норму за пунктом 8.3. договору, яка регулює зовсім іншу стадію виконання договору. Ігнорування телеграми № 374 від 04.03.2025 та претензії № 1 протягом встановлених строків є відмовою від виконання взятих на себе зобов`язань;
- відповідач є професійним учасником ринку оборонних закупівель і досконало розумів значення пункту 6.4. договору. Маючи в наявності протоколи випробувань аналогічного товару від 04.02.2025, відповідач свідомо приховав товар і не надав його для перевірки. Метою такої поведінки було уникнення відповідальності за неможливість поставити товар у повному обсязі або належної якості, сподіваючись на зміну санкції зі штрафу (20%) на незначну пеню;
- суд першої інстанції, відмовивши у позові, фактично, підтримав недобросовісну стратегію боржника, що суперечить принципу справедливості та розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України). Тлумачення грубого порушення як простого прострочення нівелює значення державних контрактів та створює небезпечний прецедент безкарності для постачальників бойового майна.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 03.06.2026.
Від відповідача (ТОВ "Мік") до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скарги Бази забезпечення Національної гвардії України (Військової частини НОМЕР_1 ) (вх. № суду 7025/26 від 28.05.2026), в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Бази забезпечення Національної гвардії України (Військової частини НОМЕР_1 ), а рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2026 у справі № 908/3809/25 - залишити без змін.
Відзив на апеляційну скарги обґрунтований відповідачем наступними обставинами:
- як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, фактично, замовником 10.03.2025, тобто через 13 днів після дати укладення договору, в односторонньому порядку ініційована процедура відмови від договору на закупівлю № 44-РЗ від 24.02.2025, у зв`язку з порушенням постачальником договірних зобов`язань. Отже, саме замовник (позивач) в односторонньому порядку відмовився від договору;
- позивач нарахував штраф у розмірі 4 599 360 грн 00 коп. на підставі пункту 8.6. договору. Так, пунктом 8.6. договору передбачено, що у разі відмови постачальника від виконання умов цього договору (в тому числі, ініціюючи односторонню відмову / невиконання умов договору взагалі / відмова від виконання частини зобов`язання), через причини, що не обумовлені чинним законодавством України та цим договором, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості непоставленого товару (у випадку, якщо поставка товару за цим договором не відбулась взагалі - від загальної вартості цього договору);
- оскільки відмова від договору відбулась з боку замовника, позивач безпідставно застосував пункт 8.6. договору для нарахування штрафу у розмірі 20% від загальної вартості цього договору - 4 599 360 грн 00 коп. (загальна вартість договору 22 996 800 грн 00 коп.);
- відповідач звертає увагу суду, що постачальник (відповідач) не відмовлявся від виконання договору, не відмовлявся від виконання умов договору в частині зобов`язання, а прострочив лише надання зразків відповідно до пункту 6.4. договору (що вважається порушенням договору, а не відмовою), при цьому відмова від виконання договору відбулась з боку замовника (позивача), про що прямо вказано у листі НГУ № 37514-277 від 10.03.2025;
- прострочення виконання зобов`язання і відмова від виконання зобов`язання - це різні поняття, які мають різні правові наслідки;
- враховуючи вищенаведене, пункт 8.6. договору не підлягає застосуванню до ТОВ "Мік" (постачальника), оскільки останнім не здійснювалась відмова від виконання договору;
- судом першої інстанції вірно було звернуто увагу на телеграму № 374 від 14.03.2025 Головного управління Національної гвардії України, скеровану на адресу Військової частини, з наступним змістом: "У Головному управлінні Національної гвардії України розглянуто Ваш запит НР 375/2-224 від 11.03.2025 стосовно договірних зобов`язань за державним контрактом від 24.02.2025 № 44-РЗ. За результатами розгляду пропонуємо здійснити закупівлю наколінників тактичних бойових з постачанням товару за наступними строками: 30 000 комплектів - до 01.07.2025; 30 000 комплектів - до 01.09.2025". Тобто, після дати ініціювання відмови в односторонньому порядку від договору в цілому 10.03.2025, замовник 14.03.2025 надає згоду на закупівлю того ж товару, тільки пізніше на один місяць по кожній поставці;
- з вищевикладених обставин вбачається, що замовник відмовився від договору в односторонньому порядку лише через прострочення на 3 дні поставки зразків товару. Таке прострочення не впливає на строки виконання договору з поставки товару; строк поставки товару відповідно до умов договору був встановлений до 01.06.2025 та до 01.08.2025, договір розірваний позивачем 10.03.2025, через 13 днів після укладання;
- незрозуміло з доводів позивача, в чому полягало істотне порушення зобов`язання відповідачем, в чому полягало блокування відповідачем договору, в чому було втрачено сенс закупівлі за договором, якщо позивач розірвав договір через 13 днів після укладання, не звертаючи увагу на те, що строк поставки товару 01.06.2025 та до 01.08.2025.
Від Бази забезпечення Національної гвардії України (Військової частини НОМЕР_1 ) (позивача) до Центрального апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 7152/26 від 29.05.2026), яка обґрунтована позивачем наступними обставинами:
- відповідно до пункту 6.4. договору постачальник зобов`язаний у 10-денний строк з моменту укладення договору надати замовнику зразки товару для проведення двох незалежних лабораторних досліджень у спеціалізованих акредитованих установах Міністерства оборони України або акредитованих лабораторіях. Згідно з умовами розділу VI договору позитивний висновок таких лабораторних досліджень є єдиною та виключною юридичною підставою для початку серійного виробництва та маркування продукції військового призначення (наколінників тактичних бойових). Без отримання акта відповідності зразка замовник не має права прийняти жодну одиницю товару, а постачальник - не має права її відвантажувати. Таким чином, обов`язок надання зразків за своєю правовою природою є передумовою (зустрічним зобов`язанням) у розумінні статті 538 Цивільного кодексу України. Невиконання цієї умови повністю унеможливлює подальше виконання договору;
- ігнорування постачальником вимог пункту 6.4. договору протягом тривалого часу після закінчення 10-денного строку (а саме: до середини березня 2025 року) за наявності реальної технічної та фізичної можливості надати такі зразки свідчить про те, що дії відповідача були спрямовані не на затримку виконання, а на свідоме ігнорування та блокування контракту. Коли постачальник у договорі оборонного замовлення відмовляється надавати зразки для лабораторного дослідження, він цим самим заявляє: "Я не буду запускати процес перевірки якості, а отже, я не буду виробляти та поставляти цей товар". Це не прострочення на кілька днів, це повна первісна відмова від реалізації умов договору;
- зміст пункту 8.6. договору вказує на те, що санкція застосовується не лише за письмову заяву про відмову, а за фактичне невиконання умов договору, що виразилося у блокуванні початкової стадії виконання. Штраф за пунктом 8.6. договору є прямою санкцією за дії, які призвели до розірвання договору, і припинення дії договору не звільняє сторону від обов`язку сплатити штрафні санкції, які виникли в період його дії внаслідок правопорушення;
- підписавши договір і заблокувавши закупівлю, ТОВ "Мік" позбавило позивача можливості оперативно укласти договір з іншим, більш добросовісним постачальником, чим завдало істотної шкоди інтересам оборони держави. Така поведінка відповідача є проявом недобросовісності. Суд першої інстанції припустився грубої помилки, коли проігнорував недобросовісний характер поведінки ТОВ "Мік" та став на захист правопорушника, звільнивши його від погодженого сторонами штрафу на основі суто формальних та викривлених трактувань строків поставки;
- розірвання договору № 44-РЗ на підставі пункту 7.2.11. договору, було не добровільною відмовою замовника від співпраці, а юридичною констатацією факту того, що ТОВ "Мік" повністю знищило цей контракт своєю бездіяльністю. Отже, стягнення штрафу в розмірі 4 599 360 грн 00 коп. є законним та обґрунтованим заходом;
- суд першої інстанції підійшов до розгляду цієї справи як до звичайного цивільно-правового спору між двома комерційними суб`єктами щодо поставки побутових товарів, повністю проігнорувавши той факт, що позивачем є Військова установа - База забезпечення Національної гвардії України, а предметом закупівлі - елементи військового обмундирування (наколінники тактичні бойові) у великій кількості (60 000 комплектів). Позивач, підписуючи договір у лютому 2025 року, розраховував, що вже в березні зразки пройдуть лабораторію і фабрика розпочне масове виробництво, щоб влітку 60 000 бійців отримали необхідний захист;
- телеграма № 374 свідчить про те, що вище командування вимагало негайного та жорсткого контролю за станом забезпечення підрозділів;
- коли замовник побачив, що станом на середину березня 2025 року ТОВ "Мік" навіть не передало зразки на випробування, стало очевидно, що закупівля перебуває під загрозою зриву. Замовник діяв в стані крайньої необхідності для забезпечення оборонних потреб держави, оперативно розірвавши договір з недобросовісним постачальником, щоб мати змогу терміново перенаправити бюджетні кошти на закупівлю наколінників у інших виробників;
- штраф у розмірі 20% є стандартною, законодавчо визначеною санкцією для державних та оборонних закупівель (зокрема, аналогічна норма щодо 20% штрафу за відмову від виконання зобов`язання закріплена у частині 2 статті 231 Господарського кодексу України для контрактів, що фінансуються за рахунок державного бюджету);
- виконання договору № 44-РЗ від 24.02.2025 було зірвано виключно внаслідок умисних, недобросовісних дій постачальника, який відмовився від надання зразків продукції, чим заблокував виконання оборонного замовлення. Розірвання договору замовником було законним, вимушеним та правомірним кроком, який не позбавляє позивача права на стягнення погодженого сторонами штрафу у розмірі 20%.
Від ТОВ "Мік" (відповідача) до Центрального апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 7155/26 від 29.05.2026), які обґрунтовані наступними обставинами:
- ТОВ "Мік" прострочив надання зразків на 3 дні, що є простроченням виконання зобов`язання (не відмовою від зобов`язання) на 3 дні, при цьому основний обов`язок за договором встановлював такі строки: 30 000 комплектів - до 01.07.2025, 30 000 комплектів - до 01.09.2025. Такі дії замовника (скаржника) призвели до відтермінування строків поставки нової партії товару на місяць (на що звернув увагу суд першої інстанції з посиланням на телеграму № 374 від 14.03.2025), чим дезорганізував систему речового забезпечення Національної гвардії України, змусив командування в екстренному порядку шукати альтернативні джерела постачання, що в умовах дефіциту товарів військового призначення потягло за собою організаційні та часові втрати;
- відповідач зазначає про відсутність підстав для нарахування штрафу за відмову від договору, яку відповідач не вчиняв, а навпаки безвідповідально відмовився від договору позивач, та безпідставно нарахував 4 599 360 грн 00 коп. і залишив Національну гвардію України без екіпіювання;
- суд першої інстанції, враховуючи характер спору, в достатній мірі мотивував і обґрунтував своє рішення, рішення суду є законним і обґрунтованим.
У зв`язку з перебуванням судді Мартинюка С.В. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026, відповідно до наказу Центрального апеляційного господарського суду №118-в від 28.05.2026, у щорічній відпустці у період з 02.06.2026 до 17.06.2026 включно, суд вважав за доцільне призначити судове засідання на іншу дату.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2026 судове засідання було призначено на 24.06.2026.
У судове засідання 24.06.2026 з`явився представник скаржника (позивача); представник відповідача у зазначене судове засідання не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив, жодних клопотань від зазначеного учасника справи до апеляційного господарського суду не надходило.
У той же час відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Апеляційним господарським судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а саме: шляхом направлення ухвали суду від 01.06.2026 всім учасникам справі в їх Електронні кабінети в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 01.06.2026 доставлена до Електронних кабінетів скаржника (позивача) та відповідача - 01.06.2026 після 17 години (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 02.06.2026).
Апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Колегією суддів відзначено, що у даному випадку всі учасники справи отримали ухвалу суду від 01.06.2026 завчасно; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні.
У судовому засіданні 24.06.2026 представник скаржника (позивача) просив апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2026 у справі № 908/3809/25 повністю; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Бази забезпечення Національної гвардії України (Військової частини НОМЕР_1 ) задовольнити повністю; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мік" на користь Бази забезпечення Національної гвардії України штраф за відмову від виконання договору у розмірі 4 599 360 грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
У судовому засіданні 24.06.2026 суддею-доповідачем було оголошено зміст відзиву на апеляційну скаргу та заперечень, поданих відповідачем.
Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.
У судовому засіданні 24.06.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
24.02.2025 між ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військовою частиною НОМЕР_1 ) (далі по тексту - сторона 1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мік" (далі по тексту - сторона 2, відповідач) договір на закупівлю товарів за бюджетні кошти № 44-РЗ (далі по тексту - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1) за кодом 35810000-5 - Індивідуальне обмундирування Єдиного закупівельного словника ДК 021-2015, а саме: наколінники тактичні бойові, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
У пункті 15.1. Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 30.09.2025, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.
Вказаний Договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох сторін.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У пункті 1.2. Договору передбачено, що найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в Додатку № 1 до договору.
У відповідності до вказаних умов до Договору була підписана Специфікація (додаток №1 до Договору), в якій сторони визначили найменування товару (асортимент) - наколінники тактичні бойові; місце поставки, кількість та терміни поставки - 30 000 комплектів до 01.06.2025 та 30 000 комплектів до 01.08.2025.
Також до Договору був підписаний додаток № 2 Технічні умови (технічні, якісні, кількісні та інші характеристики предмета закупівлі) до предмету закупівлі: наколінники тактичні бойові за кодом ДК 021:2015 35810000-5 Індивідуальне обмундирування, зокрема, найменування продукції, вимоги замовника, згідно з якими виготовляються товари, кількість комплектів, строки поставки - до 01.06.2025 та 01.08.2025, місце постачання.
Щодо товару, який підлягав поставці за Договором, в матеріалах справи наявні:
- Протокол випробувань № 2025.01.02.04.02 від 04.02.2025, в якому зазначено, що за висновком інженерів з випробувань, для зразків наколінників тактичних бойових, з урахуванням пункту 14 Особливостей № 13 застосування технічних умов, технічних описів та технічних специфікацій Міністерства оборони України від 25.01.2024 та Роз`яснень до вимог координат кольору матеріалу від 05.02.2024 № 2 пункт 11, були визначені показники згідно з розділом 7 даного протоколу;
- Висновок наукової санітарно - епідеміологічної експертизи на відповідність санітарному законодавству № 2025/04/470 від 03.02.2025, в якому зазначено, що Державною установою Інституту медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії наук України встановлено, що об`єкт експертизи відповідає встановленим медичним критеріям безпеки/ показникам (повний перелік на сторінці 1 Висновку).
Відповідно до пункту 4.1. Договору ціна договору складає 22 996 800 грн 00 коп., в тому числі податок на додану вартість 20% - 3 832 800 грн 00 коп.
Згідно з умовами пункту 1.4. Договору закупівля товару здійснюється за кошти Державного бюджету України та керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 "Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану".
У пункті 3.1. Договору передбачено, що контроль за станом виконання договірних зобов`язань постачальником здійснюють замовник, представники замовника (відповідні посадові особи військової частини, які уповноважені на вчинення дій визначених цим договором).
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до умов пункту 3.2. Договору під час поставки кожної партії товару замовник проводить обов`язкову перевірку окремих показників якості та безпечності товару, що поставляється відповідно до умов договору.
Так, у пункті 6.4. Договору сторони передбачили, що постачальник у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дати укладення контракту повинен надати замовнику кількість одиниць товару, необхідну для проведення двох лабораторних досліджень даного виду товару, та одну одиницю в якості контрольного зразку, за яким посадовими особами замовника буде здійснюватися органолептичний аналіз якості товару під час його приймання.
Апеляційним господарським судом встановлено, що, враховуючи дату укладення Договору (24.02.2025), граничним строком виконання відповідачем умов пункту 6.4. Договору було 06.03.2025.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний, зокрема, забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених цим договором; забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам цього договору.
Як зазначає позивач, відповідач станом на 10.03.2025 не виконав свій обов`язок, передбачений пунктом 6.4. Договору, а саме: у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дати укладення контракту не надав замовнику кількість одиниць товару, необхідну для проведення двох лабораторних досліджень даного виду товару, та одну одиницю в якості контрольного зразку, за яким посадовими особами замовника буде здійснюватися органолептичний аналіз якості товару під час його приймання.
У той же час розділом 7 договору передбачено, що замовник має право у випадку порушення постачальником своїх зобов`язань щодо порядку постачання товару, у тому числі його кількості або якості або термінів або строків або маркування або тари або упаковки, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов договору чи відмови від виконання договору, відмови постачальника від зміни на обґрунтовану вимогу замовника істотних умов договору, замовник в односторонньому порядку, має право відмовитись від цього договору у повному обсязі або частково (пункт 7.2.1. Договору).
Також, пунктом 7.2.11 договору передбачено, що замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, якщо постачальник протягом 10 календарних днів з дати укладення договору не надав необхідної кількості одиниць товару, в такому випадку договір вважається розірваним з наступного дня після надсилання замовником постачальнику повідомлення.
У відповідності до умов пунктів 8.1., 8.2. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно правових актів України та цим договором; постачальник приймає на себе всі ризики, пов`язані з поставкою товару за цим договором, до моменту підписання накладної уповноваженими на це представниками сторін.
Як зазначає позивач, оскільки відповідачем не були виконані умови пункту 6.4. Договору позивач 10.03.2025 надіслав на адресу відповідача:
1) Претензію № 1 про сплату штрафних санкцій за прострочення поставки товару №375/4-276 від 10.03.2025, в якій послався на умови пунктів 6.4., 8.2., 7.2.11. Договору та, керуючись статтею 253, частинами 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, пунктом 8.6. розділу 8 Договору, оскільки замовником встановлений юридичний факт відмови від виконання частини зобов`язання за договором (постачальником не було надано в десятиденний строк, після укладення контракту необхідної кількості одиниць товару, для проведення двох лабораторних досліджень), то на постачальника накладається штраф у розмірі 20 % від загальної вартості цього договору, що за розрахунком замовника становить - 4 599 360 грн 00 коп.;
2) Повідомлення № 37514-277 від 10.03.2025 про відмову замовника від Договору на закупівлю від 24.02.2025 № 44-РЗ в односторонньому порядку, у зв`язку з порушенням постачальником договірних зобов`язань, в якому послався на умови пунктів 6.4., 8.1., 8.2. 7.2.11., 8.13., 12.4, 16.6. Договору, повідомив, що позивач розриває в односторонньому порядку договір від 24.02.2025 № 44-РЗ на закупівлю налокітників тактичних бойових; договір буде розірвано на наступний день з дати реєстрації даного листа про попередження щодо відмови замовника від договору. Також позивач звернув увагу, що у разі дострокового розірвання цього договору (відмови від цього договору) сторони протягом 14 календарних днів з дня розірвання договору (відмови від цього договору) мають погодити усі документи та розрахунки для здійснення остаточного розрахунку за цим договором, в іншому випадку стягнення неустойки (штрафу) буде відбуватися в судовому порядку.
Як зазначає позивач, претензія позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Вказане і стало причиною звернення із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Як було зазначено вище, у пункті 6.4. Договору сторони передбачили, що постачальник у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дати укладення контракту повинен надати замовнику кількість одиниць товару, необхідну для проведення двох лабораторних досліджень даного виду товару, та одну одиницю в якості контрольного зразку, за яким посадовими особами замовника буде здійснюватися органолептичний аналіз якості товару під час його приймання.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з нормами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Так, у пункті 8.6. Договору сторони передбачили, що у разі відмови постачальника від виконання умов цього договору (в том числі ініціюючи односторонню відмову / невиконання умов договору взагалі / відмова від виконання частини зобов`язання), через причини, що не обумовлені чинним законодавством України та цим договором, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % вартості непоставленого товару (у випадку, якщо поставка товару за цим договором не відбулась взагалі - від загальної вартості цього договору).
Позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором на закупівлю товарів за бюджетні кошти № 44-РЗ від 24.02.2025 в частині виконання умов пункту 6.4. договору щодо надання замовнику у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дати укладення контракту, певної кількості одиниць товару, необхідної для проведення двох лабораторних досліджень. На думку позивача, оскільки постачальник відмовився від виконання зобов`язань по договору, то у відповідності до умов пункту 8.6. договору повинен сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від загальної вартості договору, який становить 4 599 360 грн 00 коп., та розрахований позивачем за таким розрахунком: 22 996 800,00 х 20% = 4 599 360,00.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується, що сам позивач відмовився від договору 10.03.2025, тобто до моменту настання строку поставки товару по договору, який був погоджений сторонами- до 01.06.2025 та до 01.08.2025 по 30 000 комплектів, відповідно.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частинами 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За змістом наведених положень закону, одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже, є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і в разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо в договорі.
Колегією суддів також враховано, що в телеграмі № 374 Головного управління Національної гвардії України № 27/11/4/1-6678 від 14.03.2025, адресованій Військовій частині НОМЕР_1 , зазначено таке: щодо запиту НР 375/2-224 від 11.03.2025 стосовно договірних зобов`язань за державним контрактом від 24.02.2025 № 44-РЗ, за результатами розгляду запропоновано здійснити закупівлю наколінників тактичних бойових з постачанням товару за наступними строками: 30 000 - до 01.07.2025, 30 000 - до 01.09.2025.
Проаналізувавши всі обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до відповідача штрафу, передбаченого пунктом 8.6. Договору, оскільки відповідачем не були порушені зобов`язання щодо поставки товару по договору; сам позивач в односторонньому порядку відмовився від договору 10.03.2025 - до моменту настання строків поставки: 01.06.2025 та 01.08.2025, відповідно.
Враховуючи все вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача у даній справі не підлягають задоволенню.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення (в частині первісного позову) відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2026 у справі № 908/3809/25 таким, що підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Бази забезпечення Національної гвардії України (Військової частини НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2026 у справі №908/3809/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2026 у справі №908/3809/25 - залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Базу забезпечення Національної гвардії України (Військову частину НОМЕР_1 ).
4. Матеріали справи № 908/3809/25 повернути до Господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 29.06.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Я.С. Золотарьова
Суддя С.В. Мартинюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua