Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №912/2063/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Харків Справа № 912/2063/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О. , суддя Тарасова І.В.

за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" (вх. № 849 П/2)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 (повне рішення складено 23.03.2026, суддя Ківшик О.В.) у справі №912/2063/25

за позовом Комунального підприємства "Кетрисанівське", с.Кетрисанівка, Бобринецький район, Кіровоградська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП", Пирятинський район, Полтавська область,

про стягнення 470 034,43 грн,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року Комунальне підприємство "Кетрисанівське" Кетрисанівської сільської ради звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" 470 034,43 грн заборгованості за договором про закупівлю № 117 від 25.09.2024 , в тому числі:

- 384 945,58 грн основного боргу,

- 46578,42 грн пені за період з 01.01.2025 по 01.05.2025,

- 26 946,20 грн штрафу,

- 7 735,57 грн інфляційних нарахувань за період з січня 2025 по лютий 2025 року,

- 3 828,36 грн 3% річних за період з 01.01.2025 по 01.05.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару за Договором про закупівлю №117 від 25.09.2024 (далі- Договір) в частині поставки палива на суму 384 945,58 грн, вартість якого сплачена позивачем на виконання вказаного договору та правом на отримання якого позивач позбавлений через відсутність палива на АЗС відповідача.

Позивач зазначав, що за Договором ним отримано за талонами тільки 4760 л бензину А-95 та 7270 л дизельного палива. Разом з цим, позивач не може скористатись правом на отримання палива у зв`язку з його відсутністю на АЗС відповідача.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі №912/2063/25 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" на користь Комунального підприємства "Кетрисанівське" Кетрисанівської сільської ради 384945,58 грн основного боргу, 12 284,59 витрат на правничу допомогу та 4 655,35 грн витрат на сплату судового збору.

В частині стягнення з відповідача 46 578,42 грн пені, 26946,20 грн штрафу, 7 735,57 грн інфляційних нарахувань та 3 828,36 грн відсотків річних у задоволенні позову відмовлено.

Зокрема, за висновком суду відповідачем не надано доказів відсутності заборгованості, тому в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 384 945,58 грн вимоги підтверджені документально та підлягають задоволенню. Проте розрахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних зроблений позивачем за період до виникнення прострочення виконання відповідачем зобов`язань, тому нарахування пені, штрафу, інфляційних та 3% річних з 01.01.2025 є необґрунтованим та у їх задоволенні слід відмовити.

Також суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" частково не погодилося з рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі №912/2063/25 в частині задоволених вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Комунального підприємства "Кетрисанівське" Кетрисанівської сільської ради (код ЄДРПОУ 44309812), відмовити повністю;

- поновити ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" (код ЄДРПОУ 25392923) в порядку ч. 2 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі № 912/2063/25;

- на час апеляційного провадження зупинити дію рішення Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі № 912/2063/25.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає про таке:

- судом першої інстанції не проаналізовано положення п. 3.1., 6.1 Договору, з яких чітко вбачається, що оплата товару здійснюється виключно по факту поставки товару за підписаною між сторонами видатковою накладною, яка і підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Замовника. Підпис уповноваженим представником позивача на видаткових накладних № Рн240925/005 від 25.09.2024 року, № Рн241015/002 від 15.10.2024 та їх оплата підтверджує повну поставку товару позивачу;

- належне виконання відповідачем Договору № 117 від 25.09.2024 також підтверджується оприлюдненим самим позивачем у загальному доступі на офіційному сайті з держзакупівель Звітом про виконання договору про закупівлю (Звіт про виконання Договору № 117 від 25.09.2024 з офіційного сайту https://prozorro.gov.ua – доданий до відзиву), який не був досліджений судом першої інстанції;

- протягом дії Договору №117 від 25.09.2024 до 31.12.2024 позивач жодного разу не звертався до ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» з вимогою про його розірвання внаслідок порушення будь-яких умов, в тому числі в частині поставки товару. Відсутність звернення про дострокове розірвання Договору з підстав його порушення відповідачем, також свідчить про належне виконання ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» умов Договору;

- позивач не надав до позову жодних доказів (наприклад Актів приймання-передачі талонів, Специфікацій із реєстром номерів талонів та/ або інше) на підтвердження того, що додані до позову талони були отримані ним саме від відповідача і саме на умовах Договору № 117 від 25.09.2024. Всі додані до позову копії талонів є талонами з вказаним на них брендом «АВІАС» не містять відомостей про строк їх дії, що не відповідає умовам укладеного з відповідачем Договору;

- ігнорування судом першої інстанції п.6.5 Договору № 117 від 25.09.2024 та п. 4 Специфікації щодо строку дії дозволів на відпуск товару/ талонів, призвело до безпідставних висновків про наявність підстав для задоволення позову в частині та стягнення вартості талонів, які не відповідають умовам Договору;

- на умовах Договору №117 від 25.09.2024 поставлялися талони зі строком дії не менше 6 місяців і позивачем додані до позову безстрокові талони бренду «Авіас». Із загальнодоступних та відкритих відомостей з офіційного сайту з держзакупівель за посиланням https://prozorro.gov.ua вбачається, що позивач закуповував саме безстрокові талони мережі АЗС бренду «АВІАС» у ТОВ «СИНЕРГІЯ СИСТЕМ» та ТОВ «ЛОККАРД». Суд першої інстанції безпідставно не залучив вказаних осіб як контрагентів, у яких позивач, потенційно, ці талони придбавав. В той же час, зі змісту Додатку 2 договорів вбачається, що по них закуповувались саме талони бренду мережі АЗС «АВІАС». У випадку встановлення під час розгляду справи №912/2063/25, що талони були придбані у «СИНЕРГІЯ СИСТЕМ» та ТОВ «ЛОККАРД» рішення суду у справі від 03.03.2026 вплинуло б на їхні права та обов`язки, оскільки в такому випадку, вони були б належними відповідачами, а не ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП»;

- внаслідок безпідставної відмови судом першої інстанції у залученні до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ «СИНЕРГІЯ СИСТЕМ» так і у ТОВ «ЛОККАРД» відбулося необґрунтоване позбавлення відповідача у можливості підтвердити інформацію щодо придбання талонів, мова про які йде у справі № 912/2063/25, саме у зазначених контрагентів;

- зі змісту Договору вбачається, що саме позивач зобов`язаний самовивезенням забезпечити отоварення талонів за наслідком пред`явлення їх у відповідні строки на АЗС, які вказані у Додатку №2 до Договору №117 від 25.09.2024. Проте жодних доказів відсутності палива та/або відмови в отоваренні талонів на АЗС, вказаних у Додатку №2 до Договору №117 від 25.09.2024, при відповідному зверненні уповноважених осіб позивача (не залежно від того хто був постачальником таких талонів), матеріали справи не містять; жодних доказів в підтвердження порушення саме відповідачем строків поставки товару, як і відмови в отоваренні талонів у встановленому Договором № 117 від 25.09.2024 місці та строки до матеріалів справи не надано;

- судом першої інстанції не встановлено обставин звернення позивача до відповідача під час дії договору №117 від 25.09.2024 з будь-якими претензіями, отже відповідач прав позивача не порушував. Тому висновки суду про пред`явлення позивачем права вимоги до відповідача шляхом звернення з позовом є безпідставними;

- Акт від 19.06.2025 не є належним доказом на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу при розгляді справи № 912/2063/25, оскільки з його змісту не можливо визначити та перевірити кількість витрачених адвокатом годин роботи, а тому такий доказ не мав братися судом першої інстанції до уваги;

- задовольняючи вимогу про стягнення 12284,59 грн витрат на правничу допомогу суд не надав належну правову оцінку тій обставині, чи були витрати на правничу допомогу фактично понесені позивачем;

- розмір витрат на правничу допомогу, є неспівмірним із фактично наданими адвокатом послугами, а їх вартість є суттєво завищеною.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі №912/2063/25. Розгляд справи призначено на 18.06.2026. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали. Витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №912/2063/25.

Також вказаною ухвалою повідомлено, що участь сторін у судовому засіданні не є обов`язковою. Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

01.06.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить поновити строк на його подання. В обґрунтування поновлення строку на подання відзиву зазначає, що 18.05.2026 представником КП «Кетрисанівське» адвокатом Іванченком В.В, через підсистему електронний суд було подано заяву про залучення до участі у справі №912/2063/25 в суді апеляційної інстанції адвоката Іванченка Володимира Володимировича в якості представника позивача та надання адвокату Іванченку Володимиру Володимировичу доступ до електронної справи № 912/2063/25; вказана заява розглянута судом 01.06.2026 та надано можливість адвокату ознайомитися з матеріалами апеляційної скарги по вказаній справі.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає за можливе поновити позивачу строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу та прийняти його до розгляду.

У наданому відзиві представник позивача зазначає, що позивач не може скористатися правом на отримання палива у зв`язку з його відсутністю на АЗС відповідача.

Вважає, що зобов`язання відповідача за Договором не обмежуються виключно передачею талонів на паливо, а включають також зобов`язання поставити паливо на АЗС, визначені Додатком №2 до Договору, з подальшим його відпуском на вимогу позивача після пред`явлення талонів.

Повідомляє, що до моменту припинення дії Договору відповідач належним чином виконував свої зобов`язання за Договором, через його АЗС здійснювалася передача (відпуск) палива, а саме: бензин А-95 у кількості 4 760 л та дизельне паливо – 7 270 л. Оскільки відповідач поставив (передав) позивачу талони на паливо, здійснював передачу (відпуск) палива на АЗС, передбачених Додатком №2 до Договору, а позивач виконав своє зобов`язання щодо оплати за Договором, то позивач вважав за належне подати Звіт у межах календарного року, в якому Договір припинив дію.

Умови п. 14.3. Договору встановлено саме право Покупця на односторонню відмову від Договору у разі порушення Постачальником строків постачання палива. Проте, бажаючи отримати невідпущене паливо, позивач звернувся до відповідача не з вимогою про розірвання Договору в односторонньому порядку, а з Претензією, в якій просив вжити заходів для відновлення можливості Покупця здійснювати закупівлю палива згідно із умовами Договору та/або здійснити повернення коштів за Договором.

Вважає, що суд належним чином дослідив положення Договору, розмежував поняття «поставка (передача) талонів» та «передача (відпуск) палива» і правомірно встановив, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором в частині отоварювання талонів не виконав.

Зазначає, що саме на АЗС відповідача, визначених Додатком №2 до Договору, здійснюється передача (відпуск) палива, тому додаткові докази щодо фактично переданого (відпущеного) палива відповідач міг отримати від свого контрагента у межах відносин, які виникли між відповідачем та мережею АЗС «АВІАС».

Наголошує, що з відкритих джерел відомо, що більшість АЗС мережі «АВІАС» фактично припинили свою роботу у грудні 2024-січні 2025 року. Це пов`язано зі значною заборгованістю мережі «АВІАС» перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Офіційний сайт мережі «АВІАС»: https://avias.ua не містить актуальної інформації щодо вартості палива, карти розміщення працюючих АЗС мережі. Номер гарячої лінії: 0 800 501 788 – недійсний. Можливість встановити працездатність АЗС Постачальника з офіційних джерел – відсутня.

Зазначає, що за встановленими судом першої інстанції обставинами, отоварити талони на дизельне паливо та бензин на суму 384945,58 грн в АЗС, визначених Додатком №2 до Договору, не було можливим. Відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на спростування відповідних обставин щодо відсутності на означених у Додатку № 2 до Договору автозаправних станціях відповідної кількості палива та неможливості отримання палива за талонами, а на офіційному сайті АЗС мережі "АВІАС" відсутня інформація про працюючі АЗС на території України. При цьому, пунктом 1.2 та 6.3 Договору передбачено обов`язок відповідача здійснювати відпуск Товару на його АЗС на умовах Договору при пред`явленні талонів.

Звернення до відповідача з претензією, за твердженням позивача, є лише спробою досудового врегулювання спору, яка жодним чином не впливає на право позивача звернутися за захистом своїх порушених прав в судовому порядку.

Вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що розмір адвокатських витрат в сумі 15 000,00 грн є підтверджений матеріалами справи, співрозмірним наданому обсягу адвокатських послуг, тому витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням приписів п. 4 ст. 129 ГПК України.

Додатково у відзиві позивач просить суд стягнути з ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» на користь КП «Кетрисанівське» судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги в Східному апеляційному господарському суді, орієнтовний розмір яких, зазначає позивач, складає 20 000,00 грн.

Також адвокатом до відзиву на апеляційну скаргу надано попередній розрахунок суми судових витрат позивача, понесені і які очікується понести в зв`язку із розглядом справи в Східному апеляційному господарському суді.

16.06.2026 від ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» надійшли заперечення щодо заявлених витрат на правничу допомогу (вх. №6706 від 16.06.2026), в яких відповідач просить відмовити Комунальному підприємству «Кетрисанівське» Кетрисанівської сільської ради у задоволенні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 20 000,00 грн.

Вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 20000,00 грн не відповідають критеріям розумності та справедливості.

У судове засідання 18.06.2026 представники сторін не з`явились, про причини нез`явлення суд не повідомили, про час, день та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд в ухвалі від 06.05.2026 доводив до відома учасників справи, що участь сторін у судовому засіданні не є обов`язковою. Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін, повідомлених належним чином, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Оскільки апелянтом рішення Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі № 912/2063/25 оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а саме в частині стягнення 384 945,58 грн основного боргу та 12 284,59 витрат на правничу допомогу, апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.09.2024 між Комунальним підприємством "Кетрисанівське" (далі - Замовник або Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» (далі - Постачальник) укладено Договір про закупівлю №117 (далі - Договір, а.с. 9-12 т. 1)

У Договорі сторони узгодили такі умови:

- Постачальник зобов`язується поставити у власність покупця нафтопродукти, визначені сторонами в Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору (далі - Паливо), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Паливо в порядку та на умовах Договору. Найменування Палива, асортимент, кількість, ціна тощо наведені в Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору (далі - Специфікація) (п. 1.1 Договору);

- Постачання Палива здійснюється із використанням талонів через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), визначених у Переліку АЗС (додаток 2 до цього Договору) з наданням підтвердних на цю операцію документів (касових чеків), і Покупець в порядку і на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти та оплатити Постачальнику вартість Палива (п. 1.2 Договору);

- загальна ціна (вартість) Палива за цим Договором та ціна за одиницю Палива визначається у Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору (п. 2.1 Договору);

- Покупець здійснює оплату за Паливо в безготівковому порядку за фактом його постачання. Датою здійсненню будь-яких платежів Покупцем за цим Договором є дата списання відповідних коштів з розрахункового рахунку Покупця (п. 3.1 Договору);

- порядок розрахунків за Паливо встановлено у Специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору. У разі, якщо поставка здійснена лише частково, видаткова накладна підписана лише на частину Палива, зазначеного в Специфікації, оплата здійснюється пропорційно за фактичного поставлену кількість Палива (п. 3.2 Договору);

- строк поставки талонів визначається у Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору. Передача (відпуск) Палива згідно поставленим талонам здійснюється на АЗС Постачальника, перелік яких визначено у Переліку АЗС (додаток 2 до цього Договору). Передача Палива (відпуск) здійснюється по факту пред`явлення Покупцем, (уповноваженим представником Покупця) талону. Талон є документом встановленого зразка та форми, одноразового використання, що посвідчує право власності Покупця та/або уповноваженого представника Покупця на одержання певної кількості (обсягу) та певної марки Палива на АЗС (далі - Талон). Талон є товарно-розпорядчим документом на Паливо, на підставі якого здійснюється відпуск Палива на АЗС (п. 4.1 Договору);

- передача Талонів та перехід права власності на відповідну кількість (обсяг) та асортимент Палива посвідчується підписаною Сторонами видатковою накладною Передача талонів Покупцеві здійснюється в момент підписання Сторонам видаткової накладної, (п.6.1 Договору);

- з моменту переходу до Покупця права власності на Паливо та до моменту його фактичного отримання на АЗС Пальне перебуває на повному відповідальному безкоштовному зберіганні у Постачальника (п. 6.2 Договору);

- місце поставки Палива шляхом передачі талонів визначається у Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору, а безпосередня передача (відпуск) Палива - через АЗС, що визначені у Додатку 2 до цього Договору. Обов`язок Постачальника фактичної передачі (відпуску) Палива вважається виконаним з моменту передачі (відпуску) такого палива на АЗС, що підтверджується касовим (фіскальним) чеком. Постачальник зобов`язується забезпечити наявність та відпустити у роздріб (передати) визначену (зазначену) на талоні кількість (обсяг) та асортимент Палива за першою вимогою Покупця по факту пред`явлення ним талону на відповідній АЗС згідно з умовами цього Договору (п. 6.3 Договору);

- Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення печатками Сторін (за наявності) та діє до дати, зазначеної у Специфікації. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку зі Сторін від обов`язку виконати свої зобов`язання за Договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою Стороною свого зобов`язання за Договором (п. 14.1 Договору).

Додатком 1 до Договору - Специфікацією (а.с. 13 т. 1) визначено кількість, асортимент та вартість товару, а саме: дизельне паливо (талони) у кількості 9 500 л та Бензин А-95 (талони) у кількості 10 000 л загальною вартістю 999 360,00 грн (з ПДВ). Зазначено строк дії талонів – 12 місяців.

Також вказаною Специфікацією встановлено, що відповідно до п. 3.2. Договору, оплата Палива здійснюється впродовж 3 банківських днів з дати поставки (передачі) Палива та підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної. У разі, якщо поставка здійснена лише частково (видаткова накладна підписана лише на частину Палива, зазначеного у Спеціфікації), оплата здійснюється пропорційно за фактично поставлену кількість Палива (п. 1 Специфікації).

Додатком 2 до Договору - визначено перелік АЗС Постачальника (а.с. 13 т, 1 арк. на звороті).

На виконання умов Договору відповідач передав позивачу талони на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 999 360,00 грн, що підтверджується видатковими накладними від 25.09.2024 №Рн 240925/005 та від 15.10.2024 №Рн 241015/002 (копії наявна у матеріалах справи, а.с. 14-15 т.1).

В дотримання умов Договору позивач здійснив повну оплату товару, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій №257 від 26.09.2024 на суму 502 204,00 грн та №282 від 15.10.2024 на суму 497 156,00 грн.

Фактичне отримання коштів за Договором відповідачем не заперечується.

Позивач зазначає, що з дати укладання Договору про закупівлю для забезпечення господарських потреб підприємством було фактично використано дизельного палива у кількості 4 760 л бензину А-95 та 7 270 л дизельного палива.

Разом з цим, позивач не зміг отримати бензин на заправках відповідача, перелік, яких визначено в Додатку № 2 Договору, оскільки АЗС не проводять видачу пального та не працюють.

Відповідач в порушення умов Договору не забезпечив поставку відповідачу товару на загальну суму 384 945,58 грн.

За твердженнями позивача, з огляду на викладене, останнім 24.02.2025 на адресу відповідача було направлено претензію від 24.02.2025 №01-19/23, якою позивач просив відповідача вжити відповідних заходів для відновлення можливості Покупця здійснювати закупівлю палива згідно із умовами Договору та/або здійснити повернення коштів за Договором.

Відповідачем відповіді на вказану претензію надано не було, що і стало підставою звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.

Предметом спору даної справи є обставини виконання відповідачем обов`язку з поставки товару за Договором про закупівлю №117 від 25.09.2024.

За приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Таким чином, укладення між позивачем та відповідачем Договору про закупівлю №117 від 25.09.2024 спрямоване на отримання останнім плати за товар, що кореспондується із обов`язком відповідача здійснити поставку товару позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст.ст. 509, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач здійснив повну оплату товару, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій № 257 від 26.09.2024 на суму 502 204,00 грн та № 282 від 15.10.2024 на суму 497156,00 грн. Ця обставина відповідачем не заперечується.

В свою чергу, на виконання умов п. 6.1. Договору, відповідач передав позивачу талони на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 999 360,00 грн, що підтверджується видатковими накладними від 25.09.2024 № Рн 240925/005 та від 15.10.2024 № Рн 241015/002 (копії наявна у матеріалах справи, арк.с. 14-15).

Позивач зазначає, що з дати укладання Договору про закупівлю для забезпечення господарських потреб підприємством було фактично використано дизельного палива у кількості 4 760 л бензину А-95 та 7 270 л дизельного палива. Поряд з цим, в подальшому, позивач не зміг отримати бензин на заправках відповідача, перелік, яких визначено в додатку № 2 Договору за відсутністю палива на АЗС відповідача. Отже, за доводами позивача, відповідач в порушення умов Договору не забезпечив поставку відповідачу товару на загальну суму 384 945,58 грн.

Судом встановлено, що враховуючи умови Договору, зокрема, п. 1.1 з урахуванням Специфікації, відповідач зобов`язувався передати позивачу нафтопродукти - дизельне паливо у кількості 9 500 л та бензин А-95 у кількості 10 000 л загальною вартістю 999 360,00грн.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).

Згідно з п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (п. 10.3.3.1 Інструкції).

Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП (п. 10.3.3.2 Інструкції).

За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред`являє оператор у АЗС картку (талон) на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону / картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого талон / картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.

Таким чином, покупець як власник талонів / карток на пальне, отриманих від постачальника, володіє законним правом на отримання на АЗС, визначених угодою, товару (пального) по талонах/ картках у кількості, маркуванні, визначеному у талонах на пальне.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №903/666/22.

Тож, виходячи з умов Договору та приписів законодавства, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору а також норм законодавства, талон - документ, що засвідчує право власності покупця на одержання певного обсягу та певної марки пального на АЗС.

З огляду на викладене, позивач, сплативши вартість палива та отримавши відповідні талони у відповідності до умов п. 6.1. Договору, набув законне право на отримання від відповідача товару (пального) по талонах у кількості, маркуванні, визначеному у талонах на пальне.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не проаналізовано належним чином умови п. 3.1., 6.1 Договору, з яких чітко вбачається, що оплата товару здійснюється виключно по факту поставки товару за підписаною між сторонами видатковою накладною, яка і підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Замовника. Отриманий за видатковими накладними товар був оплачений Покупцем згідно платіжних інструкцій № 257 від 26.09.2024 на суму 502 204,00 грн та № 282 від 15.10.2024 на суму 497 156,00 грн. Отже підпис уповноваженим представником позивача на видаткових накладних № Рн240925/005 від 25.09.2024, № Рн241015/002 від 15.10.2024 та їх оплата відповідними Платіжними інструкціями підтверджує повну поставку товару позивачу, як це передбачено умовами Договору.

Надаючи оцінку наведеним апелянтом доводам колегія суддів зазначає, що за умовами п. 3.1. Договору, Покупець здійснює оплату за Паливо, яким є нафтопродукти, визначені Сторонами в Специфікації, що є Додатком №1 до Договору (дизельне паливо у кількості 9 500 л та Бензин А-95 у кількості 10 000 л).

Отже, за умовами Договору під поставкою товару розуміється саме постачання палива. В той же час, за умовами п. 6.1. Договору, підписанням Сторонами видаткової накладної посвідчується передача Талонів і передача талонів Покупцеві здійснюється в момент підписання Сторонам видаткової накладної.

Також за умовами п. 6.2. Договору з моменту переходу до Покупця права власності на Паливо та до моменту його фактичного отримання на АЗС Пальне перебуває на повному відповідальному безкоштовному зберіганні у Постачальника.

Тож, надаючи оцінку доводам апелянта стосовно того, що він повністю виконав зобов`язання за Договором, зважаючи на те, що сторонами було підписано видаткові накладні, колегія суддів зауважує, що факт підписання сторонами видаткових накладних не свідчить про передачу відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує передачу талонів, які надають позивачу право на отримання відповідної кількості палива у майбутньому.

Зі змісту укладених договорів випливає, що з моменту передання талонів позивач набув лише право на отримання пального в обсягах, зазначених у видаткових накладних; передача талонів не звільняє відповідача від обов`язку поставити придбаний товар.

Із системного аналізу умов договорів та суті правовідносин між сторонами вбачається, що під поставкою товару розуміється саме постачання палива, тоді як передача талонів лише формально засвідчує виконання умов договору. Тобто, вказаним спростовуються доводи апелянта про належне виконання зобов`язань за договором, оскільки предметом укладених між сторонами договорів є не талони, а паливо.

Східний апеляційний господарський суд зауважує, що кінцевою метою укладеного договорів є отримання замовником саме палива, а не лише талонів. Тому надані постачальником талони мають повною мірою забезпечувати можливість досягнення цієї мети.

Вказаним спростовуються доводи апелянта про те, що підписання видаткових накладних свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов`язання за Договором, а саме, поставки Товару позивачу.

Заперечуючи проти позовних вимог скаржник в апеляційній скарзі наголошує, що належне виконання відповідачем Договору №117 від 25.09.2024 також підтверджується оприлюдненим самим позивачем у загальному доступі на офіційному сайті з держзакупівель Звітом про виконання договору про закупівлю (Звіт про виконання Договору № 117 від 25.09.2024 з офіційного сайту https://prozorro.gov.ua – доданий до відзиву). В кінці Звіту про виконання договору про закупівлю, який оприлюднений самим позивачем на офіційному сайті https://prozorro.gov.ua, вказано, що відсутні причини розірвання Договору № 117 від 25.09.2024 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що до моменту припинення дії Договору відповідач належним чином виконував свої зобов`язання за Договором, через його АЗС здійснювалася передача (відпуск) палива, а саме: бензин А-95 у кількості 4 760 л та дизельне паливо – 7 270 л; відповідач поставив (передав) позивачу талони на паливо, здійснював передачу (відпуск) палива на АЗС, передбачених Додатком №2 до Договору; позивач виконав своє зобов`язання щодо оплати за Договором, тому, позивач вважав за належне подати Звіт у межах календарного року, в якому Договір припинив дію.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме: звіт про виконання договору про закупівлю - протягом 20 робочих днів з дня виконання сторонами договору про закупівлю або закінчення строку дії договору про закупівлю, за умови його виконання сторонами, або його розірвання.

Пунктом 5 Специфікації передбачено, що Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання Сторонами та діє до 31.12.2024.

Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку зі Сторін від обов`язку виконати свої зобов`язання за Договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою Стороною свого зобов`язання за Договором (п. 14.1. Договору).

Оскільки талон лише надає право отримати на АЗС фіксовану кількість нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому, він не є підтвердженням фактичного отримання самого товару в натурі, отже, цим не підтверджується, що відповідачем було виконано взяті на себе зобов`язання в повному обсязі. До того ж, завершення процедури закупівлі в системі Рrozorro не є доказом виконання договору.

Апелянт також зазначає, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про розірвання Договору у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Разом з цим, суд зазначає, що у відповідності до п. 14.1. Договору, припинення його дії чи його розірвання не звільняє будь-яку зі Сторін від обов`язку виконати свої зобов`язання за Договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою Стороною свого зобов`язання за Договором.

Відповідно до п. 14.1. Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2024 року (п. 5 Специфікації до Договору).

Зважаючи на виконання відповідачем умов Договору в частині передачі талонів для отримання палива, оплату предмету Договору з боку позивача та отримання позивачем талонів, які підтверджують право останнього на отримання пального на АЗС відповідача, часткове виконання відповідачем обов`язку щодо відпуску палива та його отримання позивачем, припинення дії Договору жодним чином не впливає на невиконані зобов`язання сторін.

В апеляційній скарзі апелянт також вважає безпідставним доводи суду першої інстанції про придбання на умовах договору № № 117 від 25.09.2024 талонів бренду «Авіас» саме у відповідача.

Скаржник зазначає, що у п. 4 Специфікації до Договору зазначено про таке: «Відповідно до п 6.5. Договору строк дії талонів становить не менше 6 місяців.» Проте, додані до позову копії талонів взагалі не містять відомостей про строк їх дії, а тому, вважає апелянт, твердження, що вони поставлялися позивачу саме Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» на умовах Договору є безпідставними.

Також апелянт вважає, що позивачем не надано жодних доказів (наприклад Актів приймання-передачі талонів, Специфікацій із реєстром номерів талонів та/ або інше) на підтвердження того, що додані до Позову талони були отримані ним саме від відповідача і саме на умовах Договору №117 від 25.09.2024. Додані до позову копії талонів є талонами з вказаним на них брендом «АВІАС», які не містять відомостей про строк їх дії, що не відповідає умовам укладеного з відповідачем договору.

З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає, що відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України кожний талон повинен мати необхідні елементи змісту, зокрема, його серійний та порядковий номери (п. 10.3.3.1).

Судова колегія враховує, що обов`язок поставити позивачу повний обсяг товару (бензин та дизпаливо), здійснювати перевірку (на АЗС) достовірності Талонів, що надаються Постачальником для отримання Палива на АЗС, здійснювати введення Талонів нового зразка, повідомляти Покупця про порядок обміну старих Талонів та здійснювати їх заміну, повернути сплачені кошти визначено умовами Договору (п. 6.5., п. 7.1.-7.1.2. Договору), покладений саме на постачальника.

Відтак, саме відповідач, як особа, яка здійснювала видачу талонів, повинен мати у своєму розпорядженні повний перелік номерів штрих-карт переданих талонів, їх номіналу, кількості та вартості, що надавало б змогу суду перевірити відповідність наданих позивачем копій талонів тим, що видавалися постачальником.

Також за умовами п. 4.1. Договору передача (відпуск) Палива згідно поставленим талонам здійснюється на АЗС Постачальника, перелік яких визначено у Переліку АЗС (Додаток 2 до цього Договору). Передача Палива (відпуск) здійснюється по факту пред`явлення Покупцем, (уповноваженим представником Покупця) талону. Талон є документом встановленого зразка та форми, одноразового використання, що посвідчує право власності Покупця та/або уповноваженого представника Покупця на одержання певної кількості (обсягу) та певної марки Палива на АЗС (далі - Талон). Талон є товарно-розпорядчим документом на Паливо, на підставі якого здійснюється відпуск Палива на АЗС.

Додатком №2 до Договору №117 від 25.09.2024 сторонами встановлено Перелік та розміщення стаціонарних АЗС у місті Бобринець Кіровоградської області та АЗС по всій території України (крім тимчасово окупованих теріторій та АР Крим) на яких позивач мав можливість отримати нафтопродукти, які є предметом Договору.

Таким чином, надавши у розпорядження позивача талони, відповідач тим самим підтвердив право власності Покупця та/або уповноваженого представника Покупця на одержання певної кількості (обсягу) та певної марки Палива на АЗС відповідача (партнерських АЗС), що вбачається зі змісту Додатку №2 до Договору.

Разом з цим, стверджуючи про те, що позивачем надано талони, емітентом яких відповідач не є, відповідач не надає доказів, що підтверджують здійснення підприємством відповідача обліку талонів (тобто із зазначенням номерів), виданих позивачу. В той же час, колегія суддів зазначає, що за умовами п. 7.2.4. Договору, саме до обов`язків Постачальника віднесено здійснення обліку операцій з видачі (повернення) та використання Покупцем талонів.

Позивачем до матеріалів справи надано копії невикористаних талонів від ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» із зазначенням найменування палива, обсягу палива та зазначенням серійного номеру.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.11.2025 витребувано для огляду у Комунального підприємства "Кетрисанівське" Кетрисанівської сільської ради оригінали талонів бренду "АВІАС" на бензин А-95 у кількості 5240 л та дизельне паливо у кількості 2230 л з відповідними номерами (копії яких додані до позовної заяви).

Також, стверджуючи, що відповідач не є емітентом наданих позивачем талонів, відповідач не доводить належними доказами (зокрема, підписаною обома сторонами видатковою накладною, де б містилися відомості про облікові номери талонів), що він поставляв позивачу талони з іншими ідентифікаційними номерами, іншим номіналом або талони на паливо іншої мережі АЗС. Отже, самого лише посилання на те, що додані до позову талони видавались іншими підприємствами недостатньо для визнання позовних вимог необґрунтованими за умови наявності доказів виконання сторонами умов договору (частково відповідачем щодо поставки товару та повністю позивачем щодо оплати товару, обумовленого Договором).

За відсутності в матеріалах справи переліку виданих відповідачем талонів (оскільки відповідач не надав суду перелік ідентифікуючих ознак талонів) колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянта на те, що такі талони не видавалися ним позивачу або були видані будь-якими іншими постачальниками на виконання інших договорів.

Колегія суддів враховує, що умовами Договору не передбачено складання сторонами ані акту приймання-передачі, ані специфікацій із реєстром номерів талонів. Поряд з цим, відповідач, бажаючи спростувати твердження позивача, мав можливість зі свого боку надати докази на спростування тверджень позивача.

Суд зазначає, що саме на відповідача покладався обов`язок контролювати кількість використаних позивачем талонів та кількість талонів, що залишилася у його розпорядженні, адже кількість талонів, що перебуває у розпорядженні позивача дорівнює кількості пального, що вже оплачене останнім та має бути передане йому відповідачем, у разі пред`явлення талонів.

При цьому, відповідач не заперечує з приводу тієї кількості талонів за якими позивачем було отримано частину пального та не заперечує самого факту передання позивачу талонів відповідної кількості.

Стверджуючи про відсутність в матеріалах справи акту приймання-передачі талонів чи специфікацій із реєстром номерів талонів відповідач не надає відповідний документ, зважаючи на те, що у випадку його складання відповідач є його підписантом, як постачальник товару та особа, що мала передати відповідні талони.

Апелянт також зазначає, що 25.09.2025 ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» звернулося до Господарського суду Полтавської області з клопотанням про залучення третіх осіб на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕРГІЯ СИСТЕМ» (адреса: 01042, м. Київ, вулиця Джона Маккейна, буд. 40, код ЄДРПОУ 44876120) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОККАРД» (адреса: 25002, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вулиця Ельворті, будинок 7, офіс 202, код ЄДРПОУ 44574166). Однак, ухвалою суду першої інстанції від 06.10.2025 ТОВ ««ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» було відмовлено у його задоволенні з підстав того, що ТОВ ««ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» не доведено, яким чином рішення суду у справі №912/2063/25 впливатиме на права третіх осіб та/або яким чином воно вплине на їх обов`язки.

Скаржник наголошує, що на умовах Договору № 117 від 25.09.2024 поставлялися талони зі строком дії – не менше 6 місяців, в той час як позивачем додані до позову безстрокові талони бренду «Авіас». Зважаючи на таке апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно не залучив третіх осіб, як контрагентів, у яких позивач, потенційно, ці талони придбав. Встановлення судом першої інстанції обставин придбання талонів у ТОВ «СИНЕРГІЯ СИСТЕМ» та ТОВ «ЛОККАРД», на думку скаржника, мало б наслідком визначення належного відповідача у справі, а не ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП», а також позбавило відповідача можливості підтвердити інформацію щодо придбання талонів саме у зазначених контрагентів.

З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі у справі у разі, якщо рішення суду може вплинути на їх права або обов`язки щодо однієї зі сторін.

Отже, обов`язковою умовою залучення третьої особи є наявність правового зв`язку між предметом спору та правами чи обов`язками такої особи, на які безпосередньо може вплинути судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є виконання зобов`язань за Договорами про закупівлю №117 від 25.09.2024, укладених саме між Комунальним підприємством "Кетрисанівське" Кетрисанівської сільської ради та ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП». Саме з цього Договору виникли права та обов`язки сторін, а відтак саме сторони Договору є належними суб`єктами спірних правовідносин.

Посилання апелянта на те, що талони могли бути придбані позивачем у ТОВ «СИНЕРГІЯ СИСТЕМ» та/або ТОВ «ЛОККАРД» по суті зводяться до заперечення належності відповідача як сторони зобов`язання. Тобто відповідач фактично ставить під сумнів власну участь у спірному зобов`язанні, а не обґрунтовує наявність прав чи обов`язків третіх осіб, на які може вплинути рішення суду.

Разом з тим, питання належності відповідача вирішується судом виходячи з установлених обставин укладення та виконання конкретного договору, і не потребує залучення інших суб`єктів господарювання, з якими позивач перебував у самостійних договірних відносинах за іншими правочинами.

Судове рішення у цій справі не породжує, не змінює та не припиняє прав чи обов`язків ТОВ «СИНЕРГІЯ СИСТЕМ» та/або ТОВ «ЛОККАРД», оскільки спір не стосується виконання чи тлумачення договорів, укладених позивачем з цими особами; не заявлено вимог про покладення на них будь-яких обов`язків; відсутні доводи про існування між відповідачем та зазначеними особами регресних чи солідарних зобов`язань, які могли б бути прямо зумовлені результатом розгляду даної справи.

Фактично доводи апелянта ґрунтуються на припущенні про можливість того, що талони могли бути придбані позивачем у інших постачальників. Однак така обставина підлягає доказуванню відповідачем у межах заперечень проти позову, і позивач не був позбавлений такої процесуальної можливості під час звернення до суду першої інстанції із відповідним клопотанням про залучення третіх осіб. В той же час, наявність у позивача інших контрагентів не свідчить визначення вказаних товариств належним відповідачем або співвідповідачем у даній справі. Твердження апелянта про можливу поставку талонів іншими юридичними особами не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому мають характер припущень.

Апелянт також зазначає, що виходячи з умов Договору саме позивач зобов`язаний самовивозенням забезпечити отоварення талонів за наслідком пред`явлення їх у відповідні строки на АЗС, які вказані у Додатку №2 до Договору № 117 від 25.09.2024. Проте жодних доказів відсутності палива та/або відмови в отоваренні талонів на АЗС, вказаних у Додатку №2 до Договору № 117 від 25.09.2024 за зверненням уповноважених осіб позивача (незалежно від того, хто був постачальником таких талонів), матеріали справи не містять.

З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає, що за умовами Договору з моменту переходу до Покупця права власності на Паливо та до моменту його фактичного отримання на АЗС Пальне перебуває на повному відповідальному безкоштовному зберіганні у Постачальника (п. 6.2 Договору).

Постачальник зобов`язується забезпечити наявність та відпустити у роздріб (передати) визначену (зазначену) на талоні кількість (обсяг) та асортимент Палива за першою вимогою Покупця по факту пред`явлення ним талону на відповідній АЗС згідно з умовами цього Договору (п. 6.3 Договору).

Відповідно до п. 7.2. Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити передачу (відпуск) Палива на АЗС. Перелік яких визначений у Додатку №2 до Договору (п. 7.2.2. Договору); забезпечити достатню кількість, асортимент та відповідну якість Палива на АЗС з метою своєчасного та належного виконання своїх зобов`язань згідно цього Договору (п.7.2.5. Договору), що також кореспондується з умовами п. 1.2 та п. 6.3 Договору, яким передбачено обов`язок відповідача здійснювати відпуск товару на його АЗС на умовах цього Договору при пред`явленні талонів.

В свою чергу за умовами п. 7.3.1. віднесено право Покупця на отримання якісного Пального на АЗС, що входять у систему безготівкових розрахунків за Талонами Постачальника , у відповідності до пред`явлених Талонів.

Звертаючись до суду позивач зазначав, що отоварити талони на дизельне паливо та бензин на суму 384 945,58 грн в АЗС визначених у Додатку №2 до Договору АЗС не було можливим через його відсутність на АЗС відповідача.

Суд враховує, що в Договорі не погоджено порядку складання актів про відсутність палива, не зазначено також про обов`язковість його складання. Поряд з цим, за умовами п. 6.3. Договору обов`язок Постачальника фактичної передачі (відпуску) Палива вважається виконаним з моменту передачі (відпуску) такого палива на АЗС, що підтверджується касовим (фіскальним) чеком.

Оскільки облік операцій з видачі (повернення) та використання Покупцем талонів має вести відповідач, що передбачено умовами п. 7.2.4. Договору, саме на нього покладається обов`язок доведення факту використання талонів позивачем. До того ж, п. 6.3. договору передбачено, що підтвердженням фактичного відпуску Товарів на АЗС є касовий (фіскальний) чек, що видається за результатом проведеної операції. Однак матеріали справи відповідних доказів не містять.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав докази у підтвердження неможливості отримання палива за талонами на ДП та Бензин на суму 384 945,58 грн на автозаправних станціях зазначених у додатку № 2 до Договору.

В апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що позивач не звертався до відповідача з певними претензіями з приводу невиконання відповідачем умов Договору під час його дії, а одразу звернувся з позовом до суду. Як вважає скаржник, встановлення судом першої інстанції тієї обставини, що ні за час дії договору №117 від 25.09.2024, ні до моменту звернення до суду позивач жодного разу не звертався до ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» з будь-якими претензіями мало вирішальне значення, оскільки за таких умов суд першої інстанції мав дійти висновку про те, що права позивача відповідачем не порушено.

Обставини звернення позивача із претензією №01-19/23 від 24.02.2025 до відповідача про вжиття відповідних заходів для відновлення можливості Покупця здійснювати закупівлю Палива згідно з умовами Договору та/або здійснити повернення коштів за Договором досліджено судом першої інстанції.

Зокрема, за висновком суду, належними доказами факт направлення на адресу відповідача означеної претензії позивачем не підтверджено. Також судом констатовано, що про звернення до відповідача з іншими листами чи претензіями позивач при розгляді справи не повідомляв.

Разом з цим, судом першої інстанції правомірно враховано, що згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

В даній справі позивачем не доведено попереднього звернення до відповідача із претензією з приводу невиконання умов Договору, разом з цим, такі обставини не спростовують право позивача пред`явлення вимоги як покупця шляхом звернення до відповідача у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що вимога про стягнення розміру оплаченого та непоставленого товару на суму стягнення 384 945,58 грн є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки, не зважаючи на своєчасне виконання позивачем обов`язків з оплати вартості товару, відповідач не забезпечив готового до передання покупцеві товару у визначеному договором місці на вказану суму.

Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.

Так з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн, про що попередньо зазначив у позовній заяві та попередній розрахунок розміру якого надав до позовної заяви (а.с. 41 т.1).

Також до матеріалів справи позивачем надано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. №116663 від 11.09.2025, а.с. 88 т. 1) до якої додано, копію Договору №27/25 про надання правничої допомоги від 19.06.2025, копію додаткової угоди №1 від 19.06.2025 про встановлення ціни договору до Договору №27/25 про надання правничої допомоги від 19.06.2025 в розмірі 15000,00 грн, копію Акту про надання правничої допомоги, складений між замовником - КП «Кетрисанівське» Кетрисанівської сільської раді та виконавцем Міжнародним адвокатським об`єднанням “Рада” про надання послуг за представництво інтересів у суді першої інстанції у справі про стягнення заборгованості за договором про закупівлю №117 від 25.09.2024 вартістю 15000,00 грн, платіжну інструкцію №20/06/2025 від 20.06.2025 про сплату КП «Кетрисанівське» Кетрисанівською сільською радою на користь МАО “Рада” 15 000,00 грн із призначенням платежу «оплата послуг сторонніх фахівців (послуги адвоката), договір №27/25 від 19.06.2025», копію ордеру №1125120 від 03.09.2025 на надання правничої допомоги КП «Кетрисанівське» Кетрисанівської сільської раді у Господарському суді Полтавської області адвокатом Іванченко В.В.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Так, у позовній заяві позивач просив стягнути на користь КП "Кетрисанівське" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, одночасно надавши до позову попередній розрахунок суми судових витрат позивача, понесених і які очікується понести в зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції.

Отже, позивачем дотримано вимоги ч. 1 ст. 124 ГПК України щодо надання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Також до позовної заяви позивачем додано копію Договору №27/25 про надання правничої допомоги від 19.06.2025, копію додаткової угоди про призначення адвоката б/н від 19.06.2025 до Договору №27/25 про надання правничої допомоги від 19.06.2025 про призначення відповідальною особою за здійснення правничої допомоги адвоката Іванченко В.В., копію Акту про надання правничої допомоги, складений між замовником - КП «Кетрисанівське» Кетрисанівської сільської раді та виконавцем Міжнародним адвокатським об`єднанням “Рада” про надання послуг за представництво інтересів у суді першої інстанції у справі про стягнення заборгованості за договором про закупівлю №117 від 25.09.2024 вартістю 15000,00 грн, платіжну інструкцію №20/06/2025 від 20.06.2025 про сплату КП «Кетрисанівське» Кетрисанівською сільською радою на користь МАО “Рада” 15 000,00 грн із призначенням платежу "оплата послуг сторонніх фахівців (послуги адвоката)".

03.09.2025 до матеріалів справи представником додатково надано копію ордеру №1125120 від 03.09.2025 на надання правничої допомоги КП «Кетрисанівське» Кетрисанівської сільської раді у Господарському суді Полтавської області адвокатом Іванченко В.В. та Додаткову угоду №1 від 19.06.2025 про встановлення ціни договору до Договору №27/25 про надання правничої допомоги від 19.06.2025.

Досліджуючи питання щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції встановив, що:

- 19.06.2025 між позивачем (Замовник) та Міжнародним адвокатським об`єднанням “Рада” в особі голови Марчинського В.Г. м Трун Ольгою Валентинівною (Виконавець) укладено Договір №27/25 про надання правничої допомоги, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надати йому юридичну допомогу. Ціна Договору визначається Сторонами в додатковій угоді до Договору за пезультатами фактично наданої Виконавцем правничої допомоги (п. 7.1 Договору);

- у додатковій угоді б/н від 19.06.2025 сторонами визначено, що Виконавець, за погодженням з замовником призначає відповідальною особою за здійснення правничої допомоги адвоката – Іванченка В.В., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю КР № 000539, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Кіровоградської області від 29.09.2020 № 48/2;

- у Додатковій угоді № 1 про встановлення ціни Договору сторони визначили, що за Виконавець надав Замовнику правничу допомогу (представництво інтересів у суді першої інстанції у справі про стягнення заборгованості за Договором № 117 від 25.09.2024) на суму 15 000,00 грн, які сплачені позивачем адвокату платіжною інструкцією №20/06/2025 від 20.06.2025 (а.с. 46 т. 1);

- сторонами складено акт про надання Виконавцем та прийняття Замовником означеної вище правничої допомоги (а.с. 45 т. 1).

Згідно зі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Надавши оцінку наданим позивачем доказам отримання правничої допомоги під час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку що розмір адвокатських витрат в сумі 15000,00 грн є підтверджений матеріалами справи, співрозмірним наданому об`єму адвокатських послуг, тому витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням приписів п. 4 ст. 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 12 284,59 грн.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що у наданому позивачем Акту про надання правничої допомоги (додаток до Договору №27/25 від 19.06.2025), підписаний між МАО «Рада» в особі голови Марчинського В.Г. та клієнта КП «Кетрисанівське», яким визначено загальну вартість послуг 15000,00 грн, відсутні відомості про кількість витрачених адвокатом годин роботи при наданні правової допомоги позивачу під час розгляду справи № 912/2063/25, що виключає можливість обрахунку розміру витрат на правничу допомогу у цій справі. Отже, вважає скаржник, Акт від 19.06.2025 не є належним доказом на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу при розгляді справи № 912/2063/25, оскільки з його змісту не можливо визначити та перевірити кількість витрачених адвокатом годин роботи, а тому такий доказ не мав братися судом першої інстанції до уваги.

З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає, що у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція Верховного Суду у постанові від 03.06.2026 у справі № 921/244/25)

У п. 7.1. Договору №27/25 про надання правничої допомоги від 19.06.2025 встановлено, що ціна Договору визначається сторонами в додатковій угоді до Договору за результатами фактично наданої Виконавцем правничої допомоги.

Підписанням Додаткової угоди №1 від 19.06.2025 про встановлення ціни договору до Договору №27/25 про надання правничої допомоги від 19.06.2025, сторони підтвердили, що в межах та умовах Договору, Виконавець надав Замовнику правничу допомогу (представництво інтересів у суді першої інстанції у справі про стягнення заборгованості за договором про закупівлю №117 від 25.09.2024) на суму 15000,00 грн.

Отже, підписавши Додаткову угоду №1 від 19.06.2025 сторони встановили гонорар адвоката у фіксованому розмірі 15000,00 грн, що узгоджується з умовами п. 7.1. Договору, а підписавши Акт про надання правничої допомоги, підтвердили фактичне надання та отримання послуг.

Таким чином, оскільки при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, доводи апелянта про відсутність у вказаному Акті відомостей про кількість витрачених адвокатом годин роботи при наданні правової допомоги позивачу під час розгляду справи № 912/2063/25 є безпідставними.

Апелянт також вважає, що задовольняючи вимогу про стягнення 12284,59 грн витрат на правову допомогу не надав належну правову оцінку тій обставині, чи були витрати на правничу допомогу фактично понесені позивачем.

Також на думку апелянта, розмір витрат на правничу допомогу є явно неспівмірним із фактично наданими адвокатом послугами, а їх вартість є суттєво завищеною. Зокрема, скаржник зазначає, що за категорією правовідносин, спір у справі про стягнення заборгованості є незначним спором з юридичної точки зору, судова практика з приводу спірних правовідносин є сталою та не становить виключної правової проблеми. Наголошує, що представником позивача протягом всього строку розгляду справи №912/2063/25 не залучались у справу додаткові докази; доводи, якими позивач обґрунтовує позов не містили значного обсягу письмових документів, що підлягали аналізу його представником у цій справі; фактичний обсяг наданих представником послуг не був значним, а характер та предмет спору не вимагав дослідження та ознайомлення адвоката із значним обсягом процесуальних документів та не становив виключної правової проблеми для кваліфікованого адвоката.

Щодо участі адвоката у судових засіданнях з розгляду справи зазначає, що 16.10.2025 судове засідання було відкладено; 18.11.2025 судове засідання відкладене з метою надання оригіналів талонів (які позивач додав до позову лише в копіях); 02.12.2025 судове засідання не відбулося в зв`язку з перебуванням судді Ківшика О.В. на лікарняному; 15.01.2026 оголошено перерву до 03.02.2026; 03.02.2026 судове засідання не відбулося через повітряну тривогу; 03.03.2026 учасники у судове засідання не з`явилися.

Зважаючи на таке, скаржник вважає, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу в сумі 15 000, 00 грн суперечили критеріям розумності та справедливості.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Як вбачається з матеріалів справи під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем у даній справі отримано такі послуги як складання позовної заяви, складання відповіді на відзив відповідача, складання заперечення на клопотання відповідача про залучення третіх осіб, представництво інтересів позивача у судовому засіданні.

Отже, позивачем підтверджено фактично понесені витрати, такі витрати є реальними та такими, які безпосередньо пов`язані з розглядом справи, що підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів також враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна позиція з цього питання викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 18.06.2026 у справі № 910/13257/24).

Разом з цим, стверджуючи про недотримання судом першої інстанції критеріїв розумності та справедливості, відповідач не надає доказів, які підтверджують звернення до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у відповідності до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України.

На підставі наданих позивачем доказів, судом першої інстанції встановлено обсяг надання та прийняття правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від №27/25 від 19.06.2025. Зазначивши про те, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, однак, такого клопотання відповідачем не заявлено, то відповідно до статей 126, 129 ГПК України, суд правомірно поклав такі витрати на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам. Заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу повною мірою відповідають обсягу наданих адвокатом послуг крізь призму критеріїв розумності, співмірності, встановлення їх дійсності, необхідності та не є надмірними. Доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині прийнято з порушенням норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі №912/2063/25 в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 03.03.2026 у справі №912/2063/25 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 29.06.2026

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя І.В. Тарасова