Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №922/130/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Харків Справа № 922/130/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Склярук О.І. , суддя Крестьянінов О.О.

за участю секретаря Андерс О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача-Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини”(вх.№920Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.03.2026 у справі №922/130/26 (повний текст рішення складено та підписано 01.04.2026 суддею Шарко Л.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків,

про стягнення 4058421,86 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення нарахованих на заборгованість з оплати вартості електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2018 № 195 3% річних у сумі 708393,77 грн та інфляційних втрат у сумі 3350028,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати заборгованості за спожиту у період з липня 2021 року по червень 2022 року електроенергію за договором про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2018 № 195, яка підтверджена рішеннями Господарського суду Харківської області від 10.02.2022 у справі № 922/4541/21 та від 21.06.2023 у справі № 922/640/23, що відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України є підставою для нарахування на відповідне прострочене грошове зобов`язання інфляційних втрат в сумі 3350028,09 грн за період прострочення з вересня 2024 року по жовтень 2025 року та 708393,77 грн 3 % річних за період прострочення з 01.08.2024 по 18.10.2025.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.03.2026 у справі №922/130/26 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" 3% річних у сумі 708393,77 грн, інфляційні втрати у сумі 3350028,09 грн та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 48701,10 грн.

Рішення обґрунтовано доведеністю обставин прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання зі сплати заборгованості за спожиту у період з липня 2021 року по червень 2022 року електроенергію за договором про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2018 № 195 та правомірністю нарахування за відповідне прострочення на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних,з огляду на те, що вказана заборгованість за спожиту електричну енергію за період з липня 2021 року по червень 2022 року, яка є базою нарахування заявлених позивачем до стягнення 3% річних та пені, визнана рішеннями Господарського суду Харківської області від 10.02.2022 у справі № 922/4541/21 та від 21.06.2023 у справі № 922/640/23 та підтверджується доданими до позовної заяви первинними документами, зокрема рахунки з доказами їх отримання представником відповідача (розпорядження про відповідальну особу додається) або направлення засобами поштового зв`язку містяться у додатках до позовної заяви, а двосторонньо підписані (без зауважень) акти приймання-передачі електричної енергії, відповідно до яких виставлено рахунки, додані до позовної заяви, нарахування інфляційних та 3% річних не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, та є обґрунтованим.

Разом з цим суд відхилив заперечення відповідача щодо того, що нараховані до стягнення в рамках даної справи 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу №195 від 21.12.2018 вже були предметом судового розгляду у справі № 922/2451/25, пославшись на те, що предметом розгляду у справі № 922/2451/25 була заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію за іншим ніж спірний у даній справі договором –договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 21.12.2018 195УП.

Також суд відхилив посилання відповідача на те, що він не має жодного відношення до позивача, оскільки не укладав з ним будь-яких договорів та не мав судових спорів, а договір № 195 від 21.12.2018 укладався правопопередником відповідача, з огляду на підтверджений матеріалами справи факт універсального правонаступництва відповідача щодо АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини" та укладення 20.01.2022 між ПрАТ "Харківенергозбут" та АТ "Українські енергетичні машини" додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2018 №195 , відповідно до якої змінено назву споживача з "Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" на назву "Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" та підписано заяву-приєднання до спірного договору.

Крм цього суд відхилив посилання відповідача на форс-мажорні обставини, зазначивши, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду нарахування у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних, що передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст. 611 Цивільного кодексу України, тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст. 617 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначив про відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, а тому зменшення судом на підставі ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України процентів річних можливе лише до такого розміру, так само й інфляційні втрати як мінімально допустима міра відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання не можуть бути зменшені судом на підставі вказаної норми.

Щодо посилань відповідача на віднесення його до категорії особливо важливих для економіки суб`єктів господарювання державного сектору економіки, з урахуванням аргументів позивача, суд зазначив, що такий статус відповідача не створює йому в силу принципу рівності сторін додаткових привілеїв, оскільки позивач, як господарюючий суб`єкт також вимушений здійснювати свою господарську діяльність в умовах воєнного стану та має правові очікування на виконання контрагентом своїх господарських зобов`язань, що сприятиме здійсненню позивачем господарської діяльності в умовах воєнного стану.

Відповідач - Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні з відповідача 3% річних у сумі 708393,77 грн та інфляційних втрат у сумі 3350028,09 грн, а в разі відмови у задоволенні зазначених вимог апеляційної скарги – перевірити правильність розрахунку позивачем 3% річних та інфляційних втрат та задовольнити клопотання відповідача про зменшення загального розміру їх стягнення на 99%.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на ненадання судом першої інстанції належної оцінки його доводам щодо того, що стягнення 3% річних та інфляційних за договором про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2018 № 195 вже було предметом розгляду справи № 922/2451/25, що відповідно до статті 231 Господарського процесуального кодексу України є підставою для закриття провадження у справі, щодо статусу відповідача як стратегічного підприємства державного сектору економіки України, яке є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності несення в особливий період, стягнення з якого спірних сум інфляційних та річних несе ризик зупинки його господарської діяльності, щодо наявності форс-мажорних обставин, укладення договору від 21.12.2018 з правопопередником відповідача, а також доводам клопотання про зменшення заявлених до стягнення сум на 99%.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 для розгляду справи №922/130/26 сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача-Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини”(вх.№920Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.03.2026 у справі №922/130/26 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 17.06.2026 р. о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.

01.06.2026 позивачем через підсистему “Електронний суд” подано відзив на апеляційну скаргу (вх. № 6080), в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання представника для участі в ньому не направив, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно до ч.1, п. 1 ч. 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги сторін, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України “Про ринок електричної енергії” від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ “Харківенергозбут” (далі - позивач, постачальник) є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 № 505 .

ПрАТ “Харківенергозбут”, як постачальник електричної енергії за вільними цінами, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 312 (далі - Правила), та на умовах договору постачання електричної енергії споживачу.

На виконання пункту 13 розділу XVII Закону під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника ПрАТ “Харківенергозбут”, а АТ “Харківобленерго” виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.

Відповідно до статті 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. (ч. 2 ст. 56 Закону).

Пунктом 3.2.1 Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

У відповідності до п. 3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.

Статтею 181 Господарського кодексу України, який діяв на час укладення спірного договору, внормовано, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до п. 3.2.5 Правил укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Згідно п.3.2.10 Правил за наявності публічних комерційних пропозицій електропостачальник розміщує на веб сайті та в центрах обслуговування споживачів бланк заяви-приєднання до договору постачання електричної енергії споживачу.

Публічний договір постачання електричної енергії споживачу, комерційні пропозиції та заява-приєднання розміщені на офіційному сайті ПрАТ “Харківенергозбут”: www.zbutenergo.kharkov.ua.

Так, ураховуючи наведені приписи, та те, що Акціонерне товариство “Українські енергетичні машини” (далі - відповідач, споживач) було надано до Товариства підписану заяву - приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції № 4/1 (копія підписаної заяви - приєднання, комерційної пропозиції додані до позовної заяви), фактично споживалась електрична енергія (двосторонньо підписані акти приймання - передачі електричної енергії додані до позовної заяви) та оплачені рахунки - договір про постачання електричної енергії споживачу № 195 від 21.12.2018 (далі - договір) вважається укладеним.

Згідно з п.п. 4.12, 4.13 розділу IV Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку та затверджуються Регулятором.

Отже, розрахунки за спожиту електроенергію Акціонерне Товариство “Українські енергетичні машини” ПрАТ “Харківенергозбут” проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від операторів системи розподілу - АТ “Харківобленерго”.

Акціонерне товариство “Українські енергетичні машини” приєдналося до умов договору №195 з 21.12.2018 шляхом підписання заяви-приєднання на умовах комерційної пропозиції.

01.12.2021 Фондом державного майна було проведено позачергові збори акціонерного товариства “Українські енергетичні машини”, за результатами яких затверджено передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від акціонерного товариства “Завод “Електроважмаш” до акціонерного товариства “Українські енергетичні машини”.

Відповідно до передавального акта всі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки товариства, що приєднується, передаються товариству - правонаступнику в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України.

Відповідно до п 1.4. Статуту акціонерного товариства “Українські енергетичні машини”, затвердженого протоколом спільних позачергових загальних зборів акціонерного товариства “Українські енергетичні машини” та акціонерного товариства “Завод “Електроважмаш” від 23.12.2021 № 32/2021, акціонерне товариство “Українські енергетичні машини” є правонаступником всіх прав та обов`язків акціонерного товариства “Завод “Електроважмаш” внаслідок приєднання останнього відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005-р “Про погодження реорганізації акціонерного товариства “Завод “Електроважмаш” шляхом приєднання до акціонерного товариства “Турбоатом”.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

20.01.2022 між Приватним акціонерним товариством “Харківенергозбут” та Акціонерним товариством “Українські енергетичні машини” було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2018 №195, відповідно до якої змінено назву споживача з “Акціонерного товариства “Завод “Електроважмаш” (код ЄДРПОУ 00213121) на назву “Акціонерне товариство “Українські енергетичні машини” (код ЄДРПОУ 05762269), (документи додаються до позовної заяви).

З 01.12.2020 комерційну пропозицію № 4/1 було змінено на Комерційну пропозицію № 3 Ф-Р.

Порядок розрахунків за договором №195 визначається відповідно до Комерційної пропозиції №3 Ф-Р, яка є невід`ємним додатком до договору.

Згідно п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Відповідно до п.5.5 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктом 5.6 та п. 5.10 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 5.7 Договору оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції. За умовами п.4 комерційної пропозиції №3 Ф-Р, розрахунковим періодом є календарний місяць; остаточний розрахунок споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунку споживачу постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію.

Відповідно до п.6.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Пунктом 5 комерційної пропозиції №3 Ф-Р, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1 договору).

Пунктом п.8 комерційної пропозиції № 3 Ф-Р передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 4 та п. 5 комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних та індексу інфляції повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Як зазначено вище, предметом позову у даній справі є стягнення нарахованих на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних на прострочене грошове зобов`язання з оплати заборгованості за спожиту у період з липня 2021 року по червень 2022 року електроенергію за договором про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2018 № 195, яка підтверджена рішеннями Господарського суду Харківської області від 10.02.2022 у справі № 922/4541/21 та від 21.06.2023 у справі № 922/640/23.

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 10.02.2022 у справі № 922/4541/21 з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» стягнуто заборгованість за спожиту у період з липня 2021 року по вересень 2021 року електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2018 № 195 та нараховані на цей борг за період прострочення з липня 2021року по серпень 2021 року інфляційні втрати і 3% річних, а рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.2023 у справі № 922/640/23 з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» стягнуто борг за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2018 № 195 за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року та нараховані на цей борг за період прострочення з жовтня 2021 по грудень 2022 року інфляційні втрати та 3% річних.

У зазначених рішеннях судами встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем з оплати спожитої у період, що охоплює період заборгованості, яку позивач визначив базою нарахування заявлених до стягнення у даній справі інфляційних втрат та

3% річних - з липня 2021 року по червень 2022 року електроенергії за договором про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2018 № 195, із посиланням на рахунки, що сформовані на підставі даних операторів системи розподілу щодо обсягів поставленої у вказаний період електроенергії за вказаним договором, їх отримання відповідачем та часткові оплати її вартості, з урахуванням яких визначена сума боргу.

Таким чином вищенаведені обставини щодо утворення заборгованості відповідача перед позивачем з оплати спожитої електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2018 № 195 безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судами при розгляді наведених справ, що відображено в мотивувальній частині рішень, у зв`язку з чим відповідно до ч. 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальними - такими, що встановлені при розгляді інших справ між тими ж сторонами та не потребують повторного доведення при розгляді даної справи.

Так, відповідно до ч. 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначена норма вказує на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Відповідна правова позиція щодо обставин, які є преюдиціальнимиє усталеною та наведена,зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 № 917/1345/17, в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 03.03.2020 у справі № 916/806/19, від 27.07.2021 у справі № 910/6161/20, від 05.08.2021 у справі № 910/10403/20.

Разом з цим з цим колегія суддів зауважує, що частина доданих до позовної заяви рахунків на підтвердження відповідної заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2018 № 195 як бази нарахування заявлених до стягнення інфляційних та річних, а саме за липень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року, жовтень 2021 року, листопад 2021 року, грудень 2021 року виставлено за іншим договором-договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 21.12.2018 № 195 УП, але вказане не свідчить про недоведеність позовних вимог в частині нарахування інфляційних та річних на відповідну частину боргу, з огляду на те, що як зазначено вище, обставини щодо виникнення такого боргу за вказаний період саме за спірним договором про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2018 № 195 на певну суму, за якою позивач нарахував інфляційні та річні є преюдиційними, оскільки встановлені рішеннями господарського суду Харківської області від 10.02.2022 у справі № 922/4541/21 та від 21.06.2023 у справі № 922/640/23, із посиланням на рахунки, що сформовані на підставі даних операторів системи розподілу щодо обсягів поставленої у вказаний період за наведеним договором електроенергії, їх отримання відповідачем та часткові оплати її вартості, з урахуванням яких визначена сума боргу.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то вонопідлягаєвиконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже цією нормою передбачено нарахування інфляційних втрат лише на грошове зобов`язання.

При цьому слід враховувати, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема, неустойкою (штрафу пені), вказані нарахування на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні його матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 19.06.2019 № 903/2718/16-ц, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18, від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц від 18.03.2020 № 902/417/18.

Отже, нарахування, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.

За загальним правилом, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Згідно з приписами статті 604 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Разом з цим, правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості зі сплати грошових коштів не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 № 686/21962/15-ц, від 04 .07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі №916/190/18

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 22.09.20 у справі № 918/631/19, від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Разом з цим колегія суддів враховує, що за своєю економічною природою сутність боргу як певної грошової суми, яка на законних підставах має бути сплачена іншій особі, залишається незмінною на будь-яких етапах існування зобов`язання та не залежить (як і право вимоги кредитора) від того, чи зобов`язання виконується, чи мали місце обставини неналежного виконання зобов`язання.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

З огляду на наведене, вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором чи з інших визначених законом підстав виникнення зобов`язання, не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Отже, ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості не свідчить про заміну зобов`язання, на підставі якого виникла така заборгованість новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, у яких права та інтереси сторони захищені судовим рішенням, що є обов`язковим до виконання на всій території України.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 № 320/51515/17, від 04.06.2019 № 916/190/18, від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20.

Позивачем правомірно на заборгованість з оплати спожитої у період з липня 2021 року по червень 2022 року електроенергії за договором про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2018 № 195, яка підтверджена рішеннями Господарського суду Харківської області від 10.02.2022 у справі № 922/4541/21 та від 21.06.2023 у справі № 922/640/23 відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні втрат в сумі 3350028,09 грн за період прострочення з вересня 2024 року по жовтень 2025 року та 708393,77 грн та 3 % річних за період прострочення з 01.08.2024 по 18.10.2025.

Відповідач в апеляційній скарзі безпідставно посилається на ненадання судом першої інстанції належної оцінки доводам його заперечень проти позову та клопотання про зменшення заявлених до стягнення інфляційних та річних.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заперечення відповідача щодо того, що заявлені до стягнення в рамках даної справи інфляційні та річні, нараховані на заборгованість з оплати спожитої електроенергії за договором про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2018 № 195, вже були предметом судового розгляду у справі № 922/2451/25, пославшись на те, що предметом розгляду у справі № 922/2451/25 була заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію за іншим ніж спірний у даній справі договором –договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг 195УП від 21.12.2018.

Також суд відхилив посилання відповідача на те, що він не має жодного відношення до позивача, оскільки не укладав з ним будь-яких договорів та не мав судових спорів, а договір № 195 від 21.12.2018 укладався правопопередником відповідача, з огляду на підтверджений матеріалами справи факт універсаьногшо правонаступництва відповідача щодо АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини" та укладення 20.01.2022 між ПрАТ "Харківенергозбут" та АТ "Українські енергетичні машини" додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 21.12.2018 №195 УП, відповідно до якої змінено назву споживача з "Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" на назву "Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" та підписано заяву-приєднання до спірного договору.

Крім цього суд відхилив посилання відповідача на форс-мажорні обставини, оскільки предмет позову не містить вимог, які стосуються відповідальності відповідача, а заявлені до стягнення нарахування за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю, встановленою статтею 611 ЦК України та статтею 217 ГК Україн, а тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 та від 16.05.2024 у справі № 913/308/23.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд правомірно зазначив про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункт 8.38 постанови).

Разом з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 913/602/24 виклала правовий висновок що розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений і мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, який не підлягає зменшенню судом.

Крім цього Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду неодноразово в постановах від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22,від 24.01.2024 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23, від 05.11.2024 № 922/43/24 виклав висновок щодо неможливості зменшення судом 3% річних на підставі статті 551 ЦК України та заявлених до стягнення інфляційних втрат з огляду на те, що такі нарахування є встановленою ч. 2 статті 625 ЦК України мінімальною допустимою мірою відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання, тобто мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

Також господарський суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача на віднесення його до категорії особливо важливих для економіки суб`єктів господарювання державного сектору економіки, оскільки, як зазначено вище, вказані нарахування на суму боргу мають компенсаційний характер та входять до складу грошового зобов`язання і нараховуються незалежно від вини боржника і законом не передбачено звільнення від їх сплати, у тому числі через наявність у суб`єкта господарювання певного статусу і такі нарахування не можуть бути зменшені судом.

При цьому колегія суддів зауважує, що відповідач, продублювавши в апеляційній скарзі доводи його заперечень проти позову та клопотання про зменшення заявлених до стягнення інфляційних та річних, не навів жодних аргументів щодо того, в чому на його думку полягає стверджувана ним необґрунтованість відповідних підстав їх відхилення судом першої інстанції.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а оскаржуване рішення ухвалено при дотриманні норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.03.2026 у справі №922/130/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.06.2026.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя О.І. Склярук

Суддя О.О. Крестьянінов