Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №910/443/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2026 р. Справа № 910/443/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Горбасенка П.В.

суддів: Мальченко А.О.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд-Логістик»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/443/25 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вартіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд-Торг»

про стягнення 1 711 171, 16 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 08.06.2026

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вартіс» (далі - позивач / ТОВ «Вартіс») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд-Торг» (далі - ТОВ «Транс-Буд-Торг») про стягнення 1 711 171, 16 грн, з яких: 1 419 992, 22 грн основного боргу, 174 425, 17 грн пені, 19 509, 57 грн 3 % річних та 97 244, 20 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ «Транс-Буд-Торг» взятих на себе зобов`язань за договором № 18/10-07-24 від 10.07.2024.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.01.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/443/25, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання, встановив строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Господарський суд міста Києва рішенням від 06.03.2025 у справі № 910/443/25 задовольнив позов частково, стягнув з ТОВ «Транс-Буд-Торг» на користь ТОВ «Вартіс» 1 419 992, 22 грн основного боргу, 174 425, 15 грн пені, 19 509, 57 грн 3 % річних, 97 244, 20 грн інфляційних втрат та 20 534, 05 грн судового збору, тоді як в іншій частині позову відмовив.

28.04.2025, на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі № 910/443/25, суд видав відповідний наказ.

06.04.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про заміну боржника у виконавчому провадженні, у якій просив суд замінити боржника - ТОВ «Транс-Буд-Торг» у виконавчому провадженні № 78046342 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/443/25 на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд-Логістик» (далі - ТОВ «Транс-Буд-Логістик») у частині стягнення на користь ТОВ «Вартіс» заборгованості в розмірі 850 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи означену заяву, позивач посилався на те, що 31.10.2025 між ТОВ «Вартіс» як стягувачем, ТОВ «Транс-Буд-Торг» як основним боржником та ТОВ «Транс-Буд-Логістик» як новим боржником був підписаний договір переведення боргу № 31/10, відповідно до якого до нового боржника частково перейшли зобов`язання за рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 у справі № 910/443/25 у сумі 850 000, 00 грн, що виникли на підставі договору № 18/10-07-24 від 10.07.2024.

Таким чином, за доводами ТОВ «Вартіс», відбулася заміна боржника у зобов`язанні щодо стягнення 850 000, 00 грн основного боргу, у зв`язку з чим ТОВ «Транс-Буд-Логістик» у цій частині є новим боржником.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.04.2026 у справі № 910/443/25 задовольнив заяву ТОВ «Вартіс» про заміну боржника у виконавчому провадженні та замінив сторону (боржника) - ТОВ «Транс-Буд-Торг» на правонаступника - ТОВ «Транс-Буд-Логістик» у виконавчому провадженні № 78046342 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/443/25 в частині стягнення основного боргу в сумі 850 000, 00 грн.

Суд першої інстанції свою ухвалу мотивував тим, що ТОВ «Вартіс» до матеріалів заяви надано належні, допустимі та достовірні докази щодо підтвердження того, що ТОВ «Транс-Буд-Логістик» набуло статусу нового боржника у виконавчому провадженні № 78046342 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/443/25 в частині стягнення 850 000, 00 грн основного боргу замість ТОВ «Транс-Буд-Торг», а отже, наведені обставини є підставою для заміни сторони (боржника) у виконавчому провадженні № 7804634225 в частині стягнення основного боргу в сумі 850 000, 00 грн.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, ТОВ «Транс-Буд-Логістик» (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/443/25 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «Вартіс» в задоволені заяви про заміну боржника у виконавчому провадженні.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції:

- в порушення приписів ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, не повідомив про розгляд справи, у зв`язку з чим ТОВ «Транс-Буд-Логістик» не мало можливості прийняти участь у розгляді заяви про заміну боржника у виконавчому провадженні та заявити свої заперечення;

- оглядаючи у судовому засіданні оригінал договору переведення боргу № 31/10 від 31.10.2025, не встановив, що зі сторони ТОВ «Транс-Буд-Логістик» такий договір підписано з використанням факсимільного відтворення підпису директора, за одночасної відсутності в матеріалах справи письмової на те згоди, та, як наслідок, помилково не застосував положення ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України.

З огляду наведеного ТОВ «Транс-Буд-Логістик» зауважило про наявність ґрунтовних підстав для задоволення його апеляційної скарги.

Крім того скаржником в апеляційній скарзі, в рамках підготовки справи до апеляційного розгляду, було викладено клопотання про витребування у ТОВ «Вартіс» оригіналу договору про переведення боргу № 31/10 від 31.10.2025.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Транс-Буд-Логістик» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Горбасенка П.В., суддів Сковородіної О.М., Колесника Р.М.

Службовою запискою головуючого судді та розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026, у зв`язку з перебуванням суддів Сковородіної О.М. та Колесника Р.М. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/443/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 апеляційну скаргу у справі № 910/443/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Горбасенка П.В., суддів Мальченко А.О., Тищенко А.І.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.05.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Транс-Буд-Логістик» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/443/25, призначив апеляційну скаргу до розгляду на 08.06.2026, витребував з Господарського суду міста Києва матеріали цієї справи, встановив учасникам апеляційного провадження строк для подання до суду у письмовій формі відзивів на апеляційну скаргу та витребував для огляду в судовому засіданні у ТОВ «Вартіс» оригінал договору про переведення боргу № 31/10 від 31.10.2025.

08.05.2026, в межах встановленого Північним апеляційним господарським судом строку, від ТОВ «Вартіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «Транс-Буд-Логістик», а ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/443/25 залишити без змін.

Так, мотивуючи свою позицію, позивач стверджує, що оригінал договору про переведення боргу № 31/10 від 31.10.2025 оглядався у судовому засіданні судом першої інстанції і жодних сумнівів щодо оригінальності відображених на ньому підпису та печатки у місцевого господарського суду не виникло, підпис містить характерні ознаки власноручного виконання: специфічний натиск, мікроструктуру штрихів ручки та індивідуальні графологічні особливості, що легко перевіряється візуально, у зв`язку з чим доводи скаржника щодо факсимільного відтворення підпису його директора є суто суб`єктивним припущенням або умислом, з урахуванням відсутності оригіналу документа у ТОВ «Транс-Буд-Логістик».

Окремо ТОВ «Вартіс» наголошує на тому, що наявність на договорі про переведення боргу № 31/10 від 31.10.2025 відбитку печатки, яка не була втрачена чи викрадена (про що ТОВ «Транс-Буд-Логістик» не заявляло), у сукупності з підписом створює презумпцію того, що такий документ підписаний уповноваженою особою.

В контексті зазначеного позивач зауважив, що згідно з процесуальними нормами сторона, яка заперечує факт підписання документа (або стверджує про факсиміле), зобов`язана надати беззаперечні докази на підтвердження своїх заперечень, тоді як ТОВ «Транс-Буд-Логістик» не надало жодних доказів, наприклад, звернень до поліції про втрату або викрадення печатки.

Стосовно ж тверджень скаржника про порушення судом першої інстанції процесуальних норм ТОВ «Вартіс» вказує, що ТОВ «Транс-Буд-Логістик» не може посилатися на необізнаність про судовий процес, оскільки воно було належним чином повідомлене про намір позивача звернутися до суду, позаяк ТОВ «Вартіс» при поданні заяви про заміну боржника у виконавчому провадженні до суду направило в підсистемі «Електронний суд» заяву та додатки до останньої ТОВ «Транс-Буд-Логістик».

Окрім того, за доводами позивача, факт отримання заяви скаржником підтверджує, що останній достеменно знав про предмет спору, вимоги та намір ТОВ «Вартіс» ініціювати судовий розгляд, а отже, означене дає ТОВ «Транс-Буд-Логістик» всі необхідні дані для моніторингу стану справи через Єдиний державний реєстр судових рішень або портал «Судова влада України».

Відтак, враховуючи наведене вище, ТОВ «Вартіс» зазначає про те, що викладені в апеляційній скарзі відповідні посилання ТОВ «Транс-Буд-Логістик» не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

25.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/443/25.

08.06.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Транс-Буд-Логістик» надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 08.06.2026, обґрунтоване обставинами укладення скаржником договору зі спеціалістом в області права - адвокатом Бутком Д.Г. лише 06.06.2026, з огляду на що останньому необхідний додатковий час для ознайомлення із матеріалами означеної справи з метою доведення обставин відсутності волевиявлення зі сторони ТОВ «Транс-Буд-Логістик» на підписання договору про переведення боргу № 31/10 від 31.10.2025.

Згідно із ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Судова колегія звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії», відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі «Тойшлер проти Германії»).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки.

Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Колегія суддів зауважує, що ТОВ «Транс-Буд-Логістик» як учасник судового процесу не було позбавлене права, у разі необхідності, укласти договір про надання правової допомоги з метою залучення представника для представництва інтересів скаржника у цьому провадженні задовго до судового засідання 08.06.2026, зокрема, на момент звернення із апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду (28.04.2026) або з моменту відкриття апеляційного провадження (04.05.2026), тоді як у клопотанні про відкладення розгляду апеляційної скарги не наведено жодної обставини, яка б нівелювала та / або спростовувала об`єктивну можливість скаржника скористатись таким процесуальним правом.

До того ж обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судовою колегією не встановлено.

Відтак, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає можливим здійснити перевірку судового рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку за наявними матеріалами.

У судове засідання 08.06.2026 з`явився представник ТОВ «Транс-Буд-Логістик», який наполягав на задоволенні апеляційної скарги та, відповідно, скасуванні ухвали Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/443/25.

Також у судовому засіданні 08.06.2026 брав участь представник ТОВ «Вартіс», який підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а відповідне судове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Водночас представник ТОВ «Транс-Буд-Торг» у таке судове засідання не з`явився, тоді як про день, час та місце судового розгляду ТОВ «Транс-Буд-Торг» було повідомлене належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах означеної справи докази, а саме довідки про доставку електронного документа до електронного кабінету останнього.

Крім того ТОВ «Транс-Буд-Торг» своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 ГПК України не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не надало, що в силу ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ТОВ «Транс-Буд-Торг», яке, зі свого боку, належним чином повідомлене про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про заміну боржника на правонаступника у виконавчому провадженні.

Згідно із ч. 1, 2, 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення

У разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи може мати місце у разі, коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника.

Згідно із ч. 1 ст. 520, ст. 521 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Приписами ч. 1 ст. 513 ЦК України унормовано, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як встановив суд першої інстанції, матеріально-правовою підставою звернення ТОВ «Вартіс» із заявою про заміну боржника - ТОВ «Транс-Буд-Торг» у виконавчому провадженні № 78046342 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі № 910/443/25 в частині стягнення основного боргу в сумі 850 000, 00 грн його правонаступником - ТОВ «Транс-Буд-Логістик» стало укладення між ними 31.10.2025 трьохстороннього договору переведення боргу № 31/10.

Як випливає з наявної в матеріалах справи копії договору, 31.10.2025 між ТОВ «Вартіс» (далі - кредитор), ТОВ «Транс-Буд-Торг» (далі - первісний боржник) та ТОВ «Транс-Буд-Логістик» (далі - новий боржник) укладено договір переведення боргу № 31/10 (далі - договір № 31/10), відповідно до п. 1.1 якого цим договором регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язані, що виникло між первісним боржником та кредитором за договором № 18/10-07-24 від 10.07.2024 (далі - основний договір), частину невиконаного первісним боржником зобов`язання щодо сплати грошових коштів за отриманий товар відповідно до умов основного договору, на суму заборгованості 850 000 (вісімсот п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. за такими видатковим накладними:

- видаткова накладна № 37492 від 22.07.2024 на суму 698 020, 08 грн, в частині неоплаченого товару у сумі 611 127 (шістсот одинадцять тисяч сто двадцять сім) грн 36 коп. з ПДВ;

- видаткова накладна № 37871 від 24.07.2024 на суму 685 615, 08 грн, тільки в частині 238 872 (двісті тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 64 коп. з ПДВ.

Заборгованість у сумі 446 742, 44 грн, яка виникла за видатковою накладною № 37871 від 24.07.2024 на суму 685 615, 08 грн, залишається зобов`язанням первісного боржника.

Положеннями пп. 1.2, 1.3 договору № 31/10 визначено, що первісний боржник переводить на нового боржника частину боргу (грошове зобов`язання), що виник за основним договором, у сумі 850 000, 00 грн, та підтверджується первинною документацією, визначеною в п. 1.1 цього договору, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов`язання.

Кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником у частині зобов`язання, що виникло за договором № 18/10-07-24 від 10.07.2024 за видатковим накладними, визначеними в п. 1.1 цього договору, і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає згоду на відповідне часткове переведення боргу в порядку та на умовах визначених цим договором.

Таким чином судова колегія звертає увагу, що сторонами при укладенні договору № 31/10 дотримані приписи ст. 520 ЦК України, якою визначено, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Крім того колегія суддів зазначає, що договір переведення боргу передбачає заміну боржника в зобов`язанні, при цьому, саме зобов`язання не змінюється, а лише боржник. Отже, на підставі цього договору у первісного боржника зобов`язання припиняються, а новий боржник вступає в зобов`язання і зобов`язаний виконати борг перед кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 627, ст. 629 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Водночас ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, допоки ця презумпція не буде спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Спростування презумпції правомірності правочину відбувається лише у двох випадках: 1) коли недійсність правочину прямо визначена імперативним приписом закону (у разі його нікчемності); 2) якщо правочин оспорений у судовому порядку та визнаний недійсним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. В інших випадках діє презумпція правомірності правочину, а також застосовується принцип його тлумачення favor contractus, за змістом якого всі сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) суд повинен тлумачити на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Аналогічна правова позиція закріплена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20.

У постанові від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок про те, що суд має вирішувати питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником, якщо немає обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, з огляду на принцип правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих на обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

У судовому засіданні 08.06.2026 під час огляду оригіналу договору про переведення боргу № 31/10 від 31.10.2025 колегією суддів не встановлено обставин нікчемності останнього.

Таким чином за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну боржника його правонаступником, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, зважаючи на встановлену ст. 204 ЦК України і не спростовану в порядку ст. 215 ЦК України презумпцію правомірності правочину, укладений між сторонами договір про переведення боргу № 31/10 від 31.10.2025 у розумінні ст. 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених цим договором прав і обов`язків сторін.

Поряд з тим апеляційний господарський суд наголошує, що встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний), за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду заяви про заміну боржника на правонаступника.

Зважаючи на викладене вище, доводи скаржника щодо відсутності його волевиявлення на підписання договору про переведення боргу № 31/10 від 31.10.2025 є безпідставними і відхиляються судом апеляційної інстанції.

Крім того в розрізі наведеного висновку судовою колегією враховано таке.

Із встановлених колегією суддів обставин випливає, що підписання договору про переведення боргу № 31/10 від 31.10.2025 директором скаржника підтверджується наявністю на такому договорі відтиску печатки ТОВ «Транс-Буд-Логістик» як юридичної особи. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

У разі невизнання факту укладення спірного правочину, відповідна сторона не позбавлена можливості доводити таку обставину доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини відсутності волевиявлення сторони на укладення договору.

Водночас наявність печатки товариства на оскаржуваному правочині, за умови відсутності доказів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, як і доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, є додатковим аргументом на користь того, що правочин відповідав волі особи, від імені якої підписано оспорюваний документ.

Відтак, з огляду на відсутність в матеріалах означеної справи належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження викладених в апеляційній скарзі тверджень, - доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом першої інстанції при розгляді заяви, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.

Стосовно ж посилань ТОВ «Транс-Буд-Логістик» на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неповідомлення останнього місцевим господарським судом про розгляд заяви про заміну боржника на правонаступника у виконавчому провадженні судова колегія вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Приписами ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Апеляційний господарський суд відзначає, що розгляд справи судом за відсутності сторони або інших учасників справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення сторони, учасника справи про дату, час та місце судового засідання.

З матеріалів означеної справи випливає, що Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.04.2026 прийняв до розгляду заяву ТОВ «Вартіс» про заміну боржника у виконавчому провадженні та призначив судове засіданні з її розгляду на 16.04.2026.

На виконання вимог ГПК України, таку ухвалу місцевий господарський суд направив ТОВ «Транс-Буд-Логістик» до його персонального кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією про доставку документа до зареєстрованого електронного кабінету № 6694119 від 14.04.2026. Таким чином копія ухвали Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі № 910/443/25 є врученою скаржнику 14.04.2026.

Оскільки ухвалу про прийняття до розгляду заяви позивача про заміну боржника у виконавчому провадженні у справі направлено судом першої інстанції ТОВ «Транс-Буд-Логістик» у встановленому ГПК України порядку, колегія суддів висновує, що Господарським судом міста Києва здійснено всі передбачені ГПК України засоби повідомлення скаржника про розгляд відповідної заяви, відтак відсутні підстави для твердження про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.

За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/443/25 доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість такої апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування судового рішення місцевого господарського суду.

Приписами ч. 4 ст. 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, - його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України»).

При оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Під час ухвалення цієї постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо інших аргументів учасників справи колегія суддів зазначає, що останні були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк вони висновків суду не спростовують та, з урахуванням всіх обставин цієї справи, встановлених судом, не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для заміни боржника на правонаступника у виконавчому провадженні.

Зважаючи на наведене та враховуючи те, що доводи ТОВ «Транс-Буд-Логістик» про порушення Господарським судом міста Києва норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 16.04.2026 у цій справі не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що зазначений судовий акт відповідає вимогам закону, а отже, підстави для його скасування відсутні.

Згідно із ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Положеннями ст. 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В розрізі наведених норм судова колегія зазначає, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про заміну боржника у виконавчому провадженні, відтак оскаржувану ухвалу належить залишити без змін.

У зв`язку із залишенням без змін ухвали місцевого господарського суду, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються судом на скаржника.

Керуючись ст. 129, 236, 255, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд-Логістик» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/443/25 залишити без змін.

3. Покласти витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на скаржника.

4. Повернути матеріали справи до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку із перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці з 15.06.2026 по 28.06.2026 повний текст постанови складено та підписано 29.06.2026.

Головуючий суддя П.В. Горбасенко

Судді А.О. Мальченко

А.І. Тищенко