Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №927/191/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2026 р. Справа№ 927/191/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Авсюкевич Н.В.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 03.06.2026,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Інвест Груп"

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 03.04.2026,

постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" від 27.03.2026 про ухвалення додаткового рішення до ухвали від 23.03.2026

у справі №927/191/26 (суддя Моцьор В.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Верітас Інвест Груп"

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.03.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Інвест Груп".

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" від 27.03.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Інвест Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" 79 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Верітас Інвест Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу ТОВ "Верітас інвест груп" до провадження; задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Верітас інвест груп", скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 03.04.2026 по справі №927/191/26 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Козир Т.П.; Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/191/26 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Верітас Інвест Груп" про відкриття провадження у справі про банкрутство; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Інвест Груп" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 03.04.2026, постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" від 27.03.2026 про ухвалення додаткового рішення до ухвали від 23.03.2026 у справі №927/191/26 до надходження матеріалів справи №927/191/26 до Північного апеляційного господарського суду.

27.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/191/26 в 1-му томі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Інвест Груп" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 03.04.2026, постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" від 27.03.2026 про ухвалення додаткового рішення до ухвали від 23.03.2026 у справі №927/191/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.06.2026 о 12 год. 30 хв. Запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 20.05.2026. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 27.05.2026.

11.05.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Інвест Груп" надійшло клопотання про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій заявник просить допустити його представника - адвоката Гетьмана А.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до участі у судовому засіданні у справі №927/191/26, призначеному на 03.06.2026 о 12:30, в режимі відоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Інвест Груп" про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції задоволено. Зазначено, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Інвест Груп" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 03.04.2026 у справі №927/191/26, призначений на 03.06.2026 о 12:30, буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1).

У судове засідання 03.06.2026 з`явився представник скаржника в режимі відеоконференції. Представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу. Скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 03.04.2026 у справі №927/191/26 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 79 000,00 грн не відповідає критеріям реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру; вказує, що вони неспіврозмірні з виконаною роботою, їх розмір є необґрунтованим, а їх стягнення становитиме надмірний тягар для скаржника. Апелянт зазначає, що підготовка та складання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не є складним, судова практика щодо цього питання у подібних правовідносинах є сформованою, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним з незначною складністю цієї справи, ціною позову та фактично виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), не повністю відповідає критеріям реальності, розумності, співрозмірності та справедливості, тому наявні підстави для часткового задоволення заяви представника ТОВ "Стелліум-Ш". Скаржник просить врахувати незначну складність цієї справи, наявність доволі сталої судової практики щодо розгляду аналогічних питань, проведення одного судового засідання (без участі представника заявника), а також того, що справа не викликала суспільного інтересу під час її розгляду, матеріали справи не містять великої кількості документів для дослідження, а отже, і сама підготовка заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не потребувала значних витрат часу, великого обсягу юридичної та технічної роботи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Інвест Груп" слід залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 03.04.2026 у справі №927/191/26 слід залишити без змін, з огляду на наступне.

16.02.2026 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Верітас Інвест Груп».

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.03.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Верітас Інвест Груп».

Вищевказана ухвала обгрунтована тим, що вимоги, які були заявлені ініціюючим кредитором, ТОВ "Стелліум-Ш" , задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду, що підтверджується платіжними інструкціями: від 06.03.2026 №4255 на суму 1 500 000,00грн, від 09.03.2026 №4258 на суму 2 000 000,00грн, від 11.03.2026 №4286 на суму 1 000 000,00грн, від 16.03.2026 №4320 на суму 1 500 000,00грн, від 17.03.2026 №4348 на суму 2 033 604,51грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" від 27.03.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Інвест Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" 79 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, коли на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд, у контексті оцінки доказів, поданих ТОВ "Стелліум-Ш" на обґрунтування заяви, також звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зокрема, такого змісту:

« 127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19)»;

« 133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку»;

« 135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18»;

« 145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права»;

« 147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

Колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що надані ТОВ "Стелліум-Ш" докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими. Зокрема, суд вважає, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 79 000,00 грн відповідає як критерію співмірності та реальності понесених адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат. За обставин оцінки розміру витрат на оплату послуг адвоката з урахуванням підтвердження вищевказаними належними та допустимими доказами, які як окремо, так і в сукупності, з огляду на вірогідність і взаємозв`язок, підтверджують зазначені витрати.

Так, 18.04.2024 між ТОВ "Стелліум-Ш" та Адвокатським бюро «Олександра Браніцького» укладено договір правової допомоги №01-1804/2024, відповідно до умов якого розмір гонорару та порядок його сплати узгоджується між сторонами за надання конкретної правової допомоги в окремих Додаткових угодах до Договору, які стають його невід`ємною частиною.

02.03.2026 між тими ж сторонами укладено Додаткову угоду № 04 до Договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що Бюро надає Клієнту правову допомогу у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Інвест Груп" (ідентифікаційний код 42272542) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" , на всіх стадіях процедури, з правом голосування на зборах кредиторів (п. 1.1.).

Згідно з п. 1.3.1. Додаткової угоди №04 розмір винагороди Бюро за надання правової допомоги, обсяг якої визначено у пунктах 1.1, 1.2 цієї Додаткової угоди до Основного договору, становить грошову суму в національній валюті України (гривні), визначену згідно з порядком обчислення гонорару у формі фіксованої оплати та складається, зокрема, за етап відкриття провадження (аналіз документів, підготовка та подання заяви, участь в судових засіданнях) 79 000,00 (сімдесят дев`ять тисяч) гривень.

23.03.2026 між ТОВ «Стелліум-Ш» (надалі - Клієнт) та Адвокатським бюро «Олександра Браніцького» (надалі - Бюро) було укладено Акт № ДУ-04 про надання професійної правничої допомоги до Договору від 18.04.2024 №01-1804/2024 про надання професійної правничої допомоги, у якому Сторони погодили, що Бюро надало Клієнту професійну правничу допомогу у Господарському суді Чернігівської області у справі №927/191/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Інвест Груп" (ідентифікаційний код 42272542) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Стелліум-Ш», а Клієнт прийняв її у повному обсязі (п.1.1.).

Розмір винагороди визначений Сторонами у фіксованому розмірі (п. 1.3.1. Додаткової угоди №04 від 02.03.2026) та у грошовому виразі становить 79 000 (сімдесят дев`ять тисяч) гривень 00 копійок (п.1.4. Акт № ДУ-04).

18.03.2026 Адвокатським бюро «Олександра Браніцького» виставлено рахунок на оплату №01.18/03 ТОВ «Стелліум-Ш» на суму 79 000,00 (сімдесят дев`ять тисяч) гривень, який сплачений в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією від 18.03.2026 №434.

Скаржник отримав заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" від 27.03.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі - 27.03.2026 о 14 год 09 хв, що підтверджується квитанцією № 6480078 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, боржником заперечень щодо неспівмірності витрат на правову допомогу, незгоди із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу суду не надано на час постановлення оскаржуваної ухвали.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання кредитору адвокатом професійної правничої допомоги, у зв`язку з чим, зазначені витрати є витратами на професійну правничу допомогу та, відповідно, є судовими витратами в розумінні ст. 123 ГПК України.

Відповідно до частини третьої статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а втрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Верітас Інвест Груп» заявником зазначено, що витрати на професійну правничу допопому, які понесені ініціюючим кредитором складають - 79 000,00 грн, докази на підтвердження чого будуть подані у відповідності до приписів процесуального законодавства.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.03.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Інвест Груп".

27.03.2026 через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш" звернулось до суду з завою про ухвалення додаткового рішення у справі.

Таким чином, враховуючи що кредитором у межах строку, визначеного частиною 8 статті 129 ГПК України подано до справи належні докази на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи, беручи до уваги, що за результатом розгляду спору відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство у зв`язку зі сплатою боргу боржником, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що понесені кредитором витрати на професійну правничу допомогу у сумі 79 000,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок боржника та є підставою для прийняття додаткового рішення у справі.

Водночас, аргументи апеляційної скарги по суті зводяться до незгоди ТОВ "Верітас Інвест Груп" із задоволенням повністю заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелліум-Ш", що, однак, не свідчить про неправильне здійснення судом розподілу цих витрат.

При цьому, колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення та про неправильне застосування судом статтнй 129, 130 ГПК України.

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростували правомірність оскаржуваної ухвали, норм чинного законодавства, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Інвест Груп" слід залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 03.04.2026 у справі №927/191/26 слід залишити без змін.

Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Повний текст постанови складено після виходу судді Доманської М.Л. з лікарняного та судді Пантелієнка В.О. з відпустки.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Інвест Груп" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 03.04.2026 у справі №927/191/26 залишити без змін.

Матеріали справи № 927/191/26 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 29.06.2026

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

Т.П. Козир