Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №909/173/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/173/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Шаповала Д.В. – головуючий, Міліціанова Р.В., Степанюк Н.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маруневича Андрія Володимировича (вх. №01-05/1327/26 від 01.05.2026)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2026 (суддя Горпинюк І.Є.) у справі № 909/173/26

за позовом: Фізичної особи-підприємця Маруневича Андрія Володимировича, Івано-Франківська область, с. Богородчани

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківський комерційний центр», Івано-Франківська область, с. Хриплин

про: стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

На розгляд Господарського суду Івано-Франківської області був поданий позов ФОП Маруневича А.В. до ТОВ «Івано-Франківський комерційний центр» про стягнення 125 987,40 грн попередньої оплати за товар, 14 552,75 грн інфляційних втрат, 4 823,76 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за укладеним у спрощений спосіб шляхом вчинення конклюдентних дій договором щодо поставки попередньо оплаченого Позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2026 відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду обґрунтоване тим, що кошти, щодо стягнення яких заявлено позов, не є передоплатою, а сплачені Позивачем 04.10.2024 за товар, поставлений Відповідачем за Видатковою накладною №699 від 04.10.2024, який отримано представником Позивача Яричківським В.М. на підставі Довіреності №04/10 від 04.10.2024.

1.2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ФОП Маруневич А.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, а також клопоче про призначення судової почеркознавчої експертизи.

1.3. Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань

Ухвалою від 06.05.2026 Суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Маруневича А.В. Ураховуючи приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, ціну позову та предмет спору у цій справі, апеляційну скаргу вирішено було розглянути без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 05.06.2026 Суд відмовив у задоволенні клопотання ФОП Маруневича А.В. про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі з підстав, зазначених в Ухвалі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Узагальнені доводи скаржника

ФОП Маруневич А.В. вважає, що оскаржене рішення ухвалене без належного дослідження усіх істотних обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Зазначає, що оскільки 04.10.2024 ним сплачено Відповідачу 125 987,40 грн передоплати за товар, який останнім не було поставлено, у Відповідача існує невиконане зобов`язання щодо повернення Позивачу вказаної суми передоплати.

Також заперечує факт підписання поданої Відповідачем на спростування позовних вимог у цій справі довіреності на ім`я Яричківського В.М. №4/10 від 04.10.2024.

2.2. Позиція Відповідача

ТОВ «Івано-Франківський комерційний центр» у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржене рішення суду залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач зазначає, що між сторонами дійсно виникли правовідносини купівлі-продажу, в межах яких Позивач придбав та отримав через свого уповноваженого представника Яричківського В.М. шляхом самовивозу зі складу Відповідача товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи довіреністю та видатковою накладною від 04.10.2024. Оскільки кошти, щодо стягнення яких заявлено позов, оплачені Позивачем 04.10.2024 за вже отриманий на підставі накладної товар, про що прямо зазначено у графі «призначення платежу» платіжної інструкції, підстави для задоволення позову відсутні.

Також зауважує, що з моменту оплати і до пред`явлення позову Позивач не звертався до Відповідача з жодними претензіями щодо передачі товару або повернення сплачених коштів.

3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до Платіжної інструкції №515 від 04.10.2024 ФОП Маруневич А.В. сплатив на рахунок ТОВ «Івано-Франківський комерційний центр» 125 987,40 грн з призначенням платежу: «Опл. наклад №699 від 04.10.2024».

Позивач стверджує, що вказані кошти перераховані ним в якості передоплати за товар, який в подальшому не був поставлений Відповідачем, що і слугувало підставою його звернення до суду з позовом у цій справі.

Водночас Відповідачем в підтвердження поставки товару надано суду копії Довіреності №4/10 від 04.10.2024 та Видаткової накладної №699 від 04.10.2024 на суму 125 987,40 грн.

За змістом Видаткової накладної №699 від 04.10.2024 Відповідач поставив Позивачу товар - мінвату «Роклайт» на суму 125 987,40 грн. Отримав товар Яричківський В.М. - представник Позивача за Довіреністю №4/10 від 04.10.2024.

Також встановлено, що матеріали справи не містять доказів звернення Позивача до Відповідача з претензіями щодо непоставки товару чи повернення сплачених коштів у період з 04.10.2024 (дата здійснення спірного платежу) до 10.02.2026 (дата подання позову), тобто протягом понад 16 місяців.

4. ПОЗИЦІЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

4.1. Щодо наявності підстав для стягнення з Відповідача попередньої оплати за товар

Встановлені у справі та підтверджені сторонами фактичні обставини свідчать про виникнення між ними правовідносин купівлі-продажу товару.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві або надання товару в розпорядження покупця.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Аванс (попередня оплата) – це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед – у рахунок майбутніх розрахунків за товар, який має бути поставлений. Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (див. Постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, для застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України та задоволення вимоги покупця щодо повернення суми попередньої оплати суд повинен установити сукупність двох фактів: 1) здійснення покупцем саме попередньої, а не зустрічної оплати, та 2) прострочення продавця щодо передачі оплаченого товару. Відсутність хоча б одного з цих фактів виключає застосування зазначеної норми.

Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (ст. ст. 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону. Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем на підтвердження здійснення саме передоплати надано суду копію Платіжної інструкції №515 від 04.10.2024, за змістом якої ФОП Маруневич А.В. сплатив на рахунок ТОВ «Івано-Франківський комерційний центр» 125 987,40 грн з призначенням платежу: «Опл. наклад №699 від 04.10.2024».

Відповідно до п. 54 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція – розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Положеннями п.п. 37, 41 Розділу ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України №163 від 29.07.2022, визначено, що платник самостійно заповнює реквізит «Призначення платежу» так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція; повноту цієї інформації визначає сам платник.

Суд при цьому зауважує, що зміст призначення платежу не є єдиною обставиною, яка спростовує версію Позивача. Зі змісту наявних у справі документів вбачається така хронологія подій: товар за Видатковою накладною №699 отримано представником Позивача 04.10.2024 та цього ж дня здійснена оплата за Платіжною інструкцією №515. Така послідовність дій (спочатку отримання товару, згодом – оплата з прямим посиланням на вже складену видаткову накладну) є типовою саме для розрахунку за фактично поставлений товар (післяплати), а не для попередньої оплати, сутність якої полягає у спрямуванні коштів наперед, у рахунок майбутньої, ще не здійсненої поставки.

Позиція Позивача про здійснення ним передоплати не витримує перевірки шляхом застосування методу reductio ad absurdum: якби кошти за Платіжною інструкцією №515 від 04.10.2024 справді були передоплатою за товар, який Відповідач мав поставити в майбутньому, Позивач не мав би об`єктивної можливості послатися у призначенні платежу на видаткову накладну №699, складену вже 04.10.2024, – оскільки на момент такої майбутньої поставки відповідного документа про неї ще не існувало б.

При цьому Суд звертає увагу, що Позивач, наполягаючи на тому, що кошти за Платіжною інструкцією №515 від 04.10.2024 є саме передоплатою, а не розрахунком за вже отриманий товар, у жодній зі своїх заяв по суті справи (ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі) не надав будь-яких пояснень щодо того, чому, здійснюючи, за його твердженням, передоплату за товар, який мав бути поставлений у майбутньому, він самостійно зазначив у реквізиті «призначення платежу» посилання на вже складену й існуючу на момент оплати Видаткову накладну №699 від 04.10.2024.

Суд зауважує, що саме Відповідач у відзиві на позовну заяву вперше навів цей довід на спростування позовних вимог, однак Позивач відповіді на відзив, у якій міг би надати відповідні пояснення чи спростування, у встановлений судом першої інстанції строк не подав. При цьому подане Позивачем згодом клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи стосувалося виключно питання підписання довіреностей на ім`я Яричківського В.М. і жодним чином не торкалося та не пояснювало зазначеної невідповідності між стверджуваним характером платежу та його власноруч сформульованим призначенням. Жодних доказів помилковості такого формулювання, його випадковості чи зазначення з інших причин, не пов`язаних із фактичним отриманням товару за вказаною накладною, Позивачем не надано та відповідних доводів у справі не заявлено. За відсутності таких пояснень Суд не має підстав вважати, що зміст власноруч сформульованого Позивачем призначення платежу не відповідає дійсному змісту господарської операції, яку цим платежем опосередковано.

Суд також враховує, що з матеріалів справи не вбачається звернення Позивача до Відповідача з вимогою про передання товару чи повернення коштів у позасудовому порядку протягом усього періоду з 04.10.2024 (дата спірного платежу) до 10.02.2026 (дата подання позову до суду), тобто протягом понад 16 місяців. Хоча чинне законодавство не покладає на Позивача обов`язку досудового врегулювання спору, і ця обставина сама по собі не може бути самостійною підставою для відмови в позові, Суд зважає на неї в сукупності з іншими встановленими обставинами справи (зокрема, наведеною вище хронологією поставки та оплати товару, а також відсутністю пояснень щодо змісту призначення платежу) як на додаткову обставину, що узгоджується з висновком про сплату Позивачем коштів саме за фактично отриманий товар, а не в порядку передоплати.

Оцінивши зазначені обставини в сукупності, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що кошти, щодо стягнення яких заявлено позов, не є передоплатою, а сплачені Позивачем 04.10.2024 за товар, поставлений Відповідачем за Видатковою накладною №699 від 04.10.2024.

Отже, Суд доходить висновку про недоведеність Позивачем факту здійснення попередньої оплати в розумінні ч. 2 ст. 693 ЦК України, а відповідно – і про відсутність підстав для стягнення з Відповідача 125 987,40 грн, а також нарахованих на цю суму 3% річних та інфляційних втрат як похідних вимог.

4.2. Щодо доводів скаржника стосовно довіреності на ім`я Яричківського В.М. та необхідності почеркознавчої експертизи

Доводи апелянта зводяться до заперечення факту підписання ним Довіреності №4/10 від 04.10.2024 на ім`я Яричківського В.М., у зв`язку з чим, на думку скаржника, отримання товару цією особою не може вважатися отриманням товару самим Позивачем.

Колегія суддів відхиляє ці доводи з огляду на таке.

Питання дійсності чи факту підписання довіреності №4/10 не є визначальним для вирішення цього спору і не потребує додаткового доказування шляхом проведення почеркознавчої експертизи. Отримання товару представником за довіреністю, навіть у разі вад такої довіреності, не звільняє покупця від обов`язку оплати фактично одержаного товару, якщо покупець надалі своїми діями підтвердив (схвалив) такі дії представника. Позивач, перерахувавши 04.10.2024 кошти з прямим посиланням у призначенні платежу на Видаткову накладну №699 від 04.10.2024, тим самим вчинив дію, яка є підтвердженням (схваленням) отримання товару за цією накладною, незалежно від обставин видачі довіреності, на підставі якої такий товар було фактично відвантажено. Зазначене узгоджується з доктриною venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка базується на принципі добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України) і послідовно застосовується у судовій практиці.

Відповідно, оплачуючи 04.10.2024 товар з прямим посиланням на конкретну видаткову накладну, Позивач власними діями підтвердив факт отримання такого товару і тим самим позбавив себе можливості згодом заперечувати цей факт, посилаючись на формальні вади довіреності представника, який цей товар отримав.

З огляду на викладене, з`ясування того, чи дійсно довіреність №4/10 підписана Позивачем особисто, не є обставиною, що має самостійне юридичне значення для вирішення спору у цій справі, оскільки обов`язок Позивача з оплати товару виник не з довіреності як такої, а з факту прийняття (зокрема, шляхом подальшого схвалення) поставленого товару та зустрічної оплати, здійсненої безпосередньо самим Позивачем.

За таких обставин відсутня необхідність у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи, в розумінні ч. 1 ст. 99 ГПК України, оскільки висновок експерта щодо автентичності підпису на довіреності не може змінити правової оцінки вже встановлених судом обставин, тобто отримання товару та його подальшої оплати Позивачем. Тому відмова в призначенні почеркознавчої експертизи є вірною не лише з процесуальних підстав (пропуск строку на звернення з відповідним клопотанням у суді першої інстанції), а й по суті – з огляду на відсутність значущості обставини, з`ясування якої скаржник пропонує здійснити шляхом проведення експертизи.

4.3. Висновок Суду

Узагальнюючи наведене вище, Суд зазначає, що сукупність наявних у справі доказів свідчить про:

a) сплату Позивачем 04.10.2024 коштів саме за вже отриманий товар, а не в порядку його попередньої оплати: на це вказує зміст самого реквізиту «призначення платежу» у Платіжній інструкції №515;

b) при цьому Позивач під час розгляду справи не надав жодних пояснень щодо того, чому, стверджуючи про здійснення передоплати, він послався у платіжному документі на вже складену видаткову накладну, не скористався можливістю спростувати відповідний довід Відповідача у відповіді на відзив;

c) заперечення щодо довіреності №4/10 не мають самостійного юридичного значення, оскільки отримання та подальша оплата товару Позивачем є достатньою підставою для висновку про схвалення ним дій представника незалежно від автентичності цієї довіреності.

За таких обставин Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з Відповідача на користь Позивача попередньої оплати за товар, а також 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з їх недоведеністю, а доводи апеляційної скарги не спростовують зазначеного висновку.

5. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Наведені скаржником у апеляційній скарзі твердження не переконали Суд в наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, повним з`ясуванням усіх обставин, що мають значення для розгляду цієї справи, а тому доходить висновку про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

З огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маруневича Андрія Володимировича, а Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2026 у справі №909/173/26 - без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, окрім як у визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадках.

Головуючий суддя Шаповал Д.В.

Суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Степанюк Н.Л.