Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №243/1397/20 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року

м. Київ

справа № 243/1397/20

провадження № 51-16 км 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_6 на вироки Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 квітня 2021 року та Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2025 року, засудженого та прокурора на вирок Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2025 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області вироком від 30 квітня 2021 року засудив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 23 листопада 2023 року вказаний вирок залишив без змін.

Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року зазначену ухвалу апеляційного суду скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Дніпровський апеляційний суд 29 травня 2025 року вирок суду першої інстанції скасував у частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, кваліфікації дій обвинуваченого, призначеного обвинуваченому покарання, та ухвалив новий вирок, яким:

- змінив формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, зазначивши про перебування ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння під час вчинення злочину, а також факт наявності в діях обвинуваченого непрямого умислу під час умисного вбивства потерпілої при фактичних обставинах, встановлених судом першої інстанції;

- засудив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

За змістом вироку апеляційного суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.

ОСОБА_7 , перебуваючи 19 листопада 2019 року приблизно о 21:00 в стані алкогольного сп`яніння за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою вбивства, наніс своїй співмешканці ОСОБА_8 руками та ногами не менше сорока ударів в обличчя, по верхніх та нижніх кінцівках, заподіявши їй численні синці та садна. Після того, як ОСОБА_8 стала втікати, ОСОБА_7 наніс їй із достатньою силою кухонним ножем ще щонайменше п`ять ударів у стегно та один - в голову.

В результаті злочинних дій ОСОБА_7 потерпіла ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран правого стегна з пошкодженням великої підшкірної вени стегна і без пошкоджень великих кровоносних судин та різану рану волосистої частини голови лобно-тім`яної ділянки зліва, які ускладнились розвитком загального гострого малокрів`я внутрішніх органів, від яких померла.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_7 через невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить їх скасувати, дії ОСОБА_7 перекваліфікувати з ч. 1 ст. 115 на ст. 119 КК та призначити підзахисному покарання за цим Законом з урахуванням його особи.

Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що:

- ОСОБА_7 не мав умислу на позбавлення життя ОСОБА_8 , під час боротьби з нею не допускав, що може спричинити їй тілесне ушкодження, небезпечне для життя, не наносив їй ударів ножем у життєво важливі органи, намагався викликати швидку допомогу після того, як знайшов у дворі ще живу потерпілу, що свідчить про наявність у діях засудженого необережної форми вини (злочинна недбалість), не перебував під час цих подій у стані алкогольного сп`яніння;

- не всі виявлені на тілі ОСОБА_8 тілесні ушкодження були завдані ОСОБА_7 ;

- вина ОСОБА_7 в інкримінованому злочині не підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами;

- показанням обвинуваченого та свідка ОСОБА_9 дано хибне тлумачення;

- судами надана неправильна правова оцінка діям ОСОБА_7 , що, як наслідок, призвело до призначення йому надмірно суворого покарання;

- не враховано думку потерпілої ОСОБА_10 .

Також захисник зазначає про безпідставне врахування судом апеляційної інстанції обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Засуджений ОСОБА_7 у касаційній скарзі, не погоджуючись із рішенням апеляційного суду через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, не оспорюючи встановлених судом обставин, просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги засуджений обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції:

- не врахував усіх даних про його особу, зокрема, про наявність у нього двох неповнолітніх дітей, активне сприяння розкриттю злочину, безпідставно не застосував положення ч. 1 ст. 69, ст. 691 КК та в порушення ч. 2 ст. 65 КК призначив надмірно суворе покарання, не мотивувавши належним чином своє рішення;

- бездоказово визнав обставиною, що обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, в письмових тезах до виступу в судових дебатах засуджений зазначає про те, що відповідно до ч. 3 ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції не мав права перекваліфіковувати його дії з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 115 КК, а також просить врахувати відомості про його незадовільний стан здоров`я.

За змістом касаційної скарги прокурор, покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості, просить скасувати вирок та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, не надав належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого злочину, поведінці обвинуваченого та недостатньо обґрунтував своє рішення щодо того, що покарання саме в такому розмірі досягне мети відповідно до статей 50, 65 КК. Також прокурор зазначає про те, що поганий стан здоров`я ОСОБА_7 не може бути визнаний пом`якшуючою обставиною, оскільки не завадив йому вчинити особливо тяжкий злочин.

Позиції учасників судового провадження

Захисник і засуджений підтримали свої касаційні скарги та заперечили проти касаційної скарги прокурора.

Прокурор підтримав свою касаційну скаргу та заперечив проти задоволення касаційних скарг сторони захисту.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону, суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Під час перевірки доводів, зазначених захисником ОСОБА_6 у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених апеляційним судом.

У поданих касаційних скаргах сторони кримінального провадження покликаються, зокрема:

- захисник ОСОБА_6 - на неправильність кваліфікації дій ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 115 КК, наголошуючи на тому, що останній не мав умислу на позбавлення життя ОСОБА_8 , недоведеність винуватості обвинуваченого в інкримінованому злочині зібраними доказами, надмірну суворість призначеного засудженому покарання;

- засуджений - на суворість призначеного покарання;

- прокурор - на м`якість призначеного ОСОБА_11 покарання.

Однак викладені в касаційних скаргах доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального процесуального закону з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, Слов`янський міськрайонний суд Донецької області вироком від 30 квітня 2021 року засудив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, з якими погодився суд апеляційної інстанції 23 листопада 2023 року, суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, врахувавши, зокрема:

- показання обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 ;

- відомості, що містяться у протоколах огляду місця події, слідчого експерименту, за результатами проведення НСРД, висновках експерта.

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду постановою від 17 жовтня 2024 року скасував зазначену ухвалу апеляційного суду через її невідповідність вимогам ст. 419 КПК та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції чи неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Таке рішення апеляційного суду повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків (ст. 370, ч. 2 ст. 420 КПК).

Дніпровський апеляційний суд 29 травня 2025 року скасував вирок суду першої інстанції в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, кваліфікації дій обвинуваченого та призначеного обвинуваченому покарання, ухвалив новий вирок, яким:

- змінив формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, зазначивши про наявність у діях ОСОБА_7 непрямого умислу під час умисного вбивства потерпілої при фактичних обставинах, встановлених судом першої інстанції, та перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп`яніння під час вчинення злочину,

- засудив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Колегія суддів уважає, що під час апеляційного розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_11 суд апеляційної інстанції дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого саме ч. 1 ст. 115 КК, суд апеляційної інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

При цьому суд урахував:

- показання обвинуваченого ОСОБА_7 , який не визнав своєї провини, заперечив свою причетність до заподіяння потерпілій будь-яких тілесних ушкоджень, в тому числі із застосуванням ножа, водночас заявив про те, що потерпілу могли вбити інші незнайомі йому особи, з якими вона разом вживала наркотичні засоби. Також обвинувачений зазначив, що з самого початку досудового розслідування він визнавав свою винуватість у заподіянні потерпілій ножових поранень, оскільки про це його попрохав начальник карного розшуку, при цьому слідчим ніякого фізичного та психологічного впливу на нього при проведенні досудового розслідування не здійснювалось;

відомості, які містяться у:

- протоколі огляду місця події від 19 листопада 2019 року (з відеозаписом до нього);

- протоколі слідчого експерименту від 20 листопада 2019 року за участю ОСОБА_7 (з відеозаписом до нього);

- протоколі НСРД (аудіо-, відеоконтролю за особою в умовах ІТТ) від 27 грудня 2019 року;

- висновках медичних, імунологічних, цитологічних, криміналістичної, психіатричної експертиз;

- документах, що характеризують обвинуваченого та стосуються його родини.

Також суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо неврахування показань свідка ОСОБА_9 через їхню неузгодженість з сукупністю матеріалів справи.

На підставі вказаних доказів суд апеляційної інстанції встановив те, що:

- ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на день події:

- проживали разом у буд. АДРЕСА_1 , вживали спиртні напої;

- мали трьох спільних малолітніх дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких на підставі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 жовтня 2018 року з підстав відсутності батьківського піклування було у них відібрано без позбавлення батьківських прав та влаштовано на повне державне утримання до КУОЗ «Краматорський будинок дитини «Антошка» Донецької області, а ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , забрала до себе мати померлої ОСОБА_10 ;

- обоє перебували на обліку у лікаря-нарколога з відповідними діагнозами;

- 19 листопада 2019 року приблизно о 21:00 ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 вжили пляшку коньяку, об`ємом 0,5 л, між ними виник конфлікт на ґрунті особистих неприязних відносин. В ході конфлікту ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання наслідків у вигляді смерті потерпілої та свідомо припускаючи їх настання, з метою вбивства ОСОБА_8 наніс останній руками та ногами не менше сорока ударів в обличчя, по верхніх та нижніх кінцівках. Після цього вона стала втікати від нього, намагаючись покинути будинок через вікно спальної кімнати. В цей час ОСОБА_7 наніс ОСОБА_8 кухонним ножем два удари в праве стегно, один удар - в лобно-тім`яну ділянку голови. Продовжуючи свої дій, ОСОБА_7 наніс кухонним ножем із достатньою силою ще три удари ОСОБА_8 у праве стегно, заподіявши таким чином потерпілій колото-різані рани правого стегна без пошкоджень великих кровоносних судин з пошкодженням великої підшкірної вени стегна та різану рану волосистої частини голови лобно-тім`яної ділянки зліва. Після чого потерпіла дісталась подвір`я та присіла біля гаража, де через короткий проміжок часу померла, а потім була виявлена бригадою швидкої допомоги;

- причиною смерті потерпілої стали колото-різані рани правого стегна з пошкодженням великої підшкірної вени стегна і без пошкоджень великих кровоносних судин та різані рани волосистої частини голови лобно-тім`яної ділянки зліва, які ускладнились розвитком загального гострого малокрів`я внутрішніх органів;

- після того, як ОСОБА_8 через вікно спальної кімнати покинула будинок, ОСОБА_7 закрив вікно спальної кімнати та тривалий час займався іншими справами, не переймаючись подальшим фізичним станом потерпілої після нанесення їй численних ножових поранень, тобто залишивши її напризволяще. Тільки через тривалий час, вийшовши на подвір`я, ОСОБА_7 виявив тіло потерпілої без ознак життя;

- для вчинення злочину ОСОБА_7 використав знаряддя з підвищеними травмуючими властивостями - кухонний ніж з великим лезом, яким з достатньою силою наніс ОСОБА_8 щонайменше п`ять ударів по тулубу, пошкодивши велику підшкірну вену стегна;

- ОСОБА_7 передбачав настання наслідків у виді смерті потерпілої як можливий результат учинених ним дій, припускав настання наслідків у виді смерті потерпілої, однак не прагнув досягнення смерті потерпілої, абстрактно розраховуючи на її запобігання;

- саме ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення стосовно ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.

За результатом апеляційного розгляду кримінального провадження та встановлених обставин, з урахуванням позиції суду касаційної інстанції, викладеної в постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року,суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_7 діяв з непрямим умислом при вчиненні умисного вбивства ОСОБА_8 , а відтак правильною буде кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 115 КК.

Апеляційний розгляд проведено з дотриманням вимог статей 337, 404 КПК, в межах пред`явленого обвинувачення, діям ОСОБА_7 дано правильну юридичну оцінку. Вирок суду апеляційної інстанції містить дані про спосіб і мотив вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, наведені докази на підтвердження встановлених судом обставин, тобто рішення апеляційного суду відповідає вимогам статей 368, 370, 374, 420, 439 КПК.

При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що доводи апеляційних скарг сторони захисту як щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК, так і позиції останнього про вчинення злочину іншими особами були предметом перевірки попередніх судів, які у своїх рішеннях зазначали про їх неспроможність.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Відтак колегія суддів погоджується з викладеними у судовому рішенні висновками суду апеляційної інстанції, які зроблені з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час апеляційного розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та вважає їх достатньо переконливими.

Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_7 покарання суд апеляційної інстанції врахував особливу тяжкість вчиненого кримінального правопорушення проти життя особи, спосіб вчинення кримінального правопорушення, обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, обставину, яка пом`якшує покарання, - незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, думку потерпілої ОСОБА_10 , дані про особу винного, зокрема, те, що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, не виконує батьківські обов`язки стосовно своїх малолітніх дітей.

Разом із тим, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність обставини, яка обтяжує покарання - рецидив злочину, підтримавши позицію суду першої інстанції в цій частині, оскільки попередня судимість засудженого погашена.

Відтак, ураховуючи, що за приписами ч. 1 ст. 69 КК призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а за ст. 691 КК - за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, суд не встановив достатніх підстав для застосування положень цих статей.

Водночас суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими й доводи прокурора про призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання, дійшовши висновку про те, що покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Доводи засудженого про порушення вимог КПК через ухвалення апеляційним судом вироку, яким погіршив його становище

У своїх письмових поясненнях засуджений указав на те, що суд апеляційної інстанції не мав права перекваліфіковувати його дії з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 115 КК та ухвалювати вирок.

Проте ця позиція засудженого не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 420, частини 1 ст. 421 КПК суд апеляційної інстанції може скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити свій вирок у разі, зокрема, необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання, за умови подання апеляційних скарг прокурором, потерпілим чи його представником.

У цьому кримінальному провадженні вирок суду першої інстанції, окрім сторони захисту, також оскаржив прокурор з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та більш суворого покаранняОСОБА_7 .

Тож, ухвалюючи новий вирок, апеляційний суд діяв у межах повноважень, наданих йому кримінальним процесуальним законом.

Доводи про неврахування обставин, які пом`якшують покарання, та безпідставне визнання обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння

У касаційних скаргах захисник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначають про те, що суд апеляційної інстанції не врахував усіх пом`якшуючих покарання обставин (активного сприяння розкриттю злочину, наявність малолітніх дітей), позиції потерпілої, бездоказово визнав обставиною, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, що, на його думку, призвело до призначення надмірно суворого покарання; захисник - про те, що його підзахисний не перебував під час інкримінованих подій у стані алкогольного сп`яніння, тому апеляційний суд безпідставно визнав цю обставину такою, що обтяжує покарання.

Проте ці доводи сторони захисту не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Така обставина як активне сприяння розкриттю злочину не була встановлена ні досудовим розслідуванням, ні під час судового провадження, тому відповідно й не була врахована при призначенні обвинуваченому покарання.

Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 урахував думку потерпілої ОСОБА_10 , яка просила звільнити обвинуваченого з-під варти. Проте думка потерпілої особи в питанні призначення покарання не є вирішальною, про що Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях.

Також суд апеляційної інстанції, характеризуючи особу обвинуваченого, зазначив про те, що ОСОБА_7 має трьох малолітніх дітей 2016 р.н., 2017 р.н., 2019 р.н., які відібрані у нього та загиблої (без позбавлення батьківських прав) за невиконання батьківських обов`язків на підставі судового рішення та передані до державної установи для подальшого виховання.

Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано не визнав цю обставину - наявність малолітніх дітей - такою, що пом`якшує покарання.

Під час апеляційного провадження суд апеляційної інстанції, проаналізувавши показання самого обвинуваченого в судовому засіданні, під час слідчого експерименту та висновок експертизи № 1117 від 17 січня 2020 року, встановив, що ОСОБА_7 вчинив злочин у стані алкогольного сп`яніння.

Відтак визнання судом апеляційної інстанції цієї обставини такою, що обтяжує покарання обвинуваченого, не суперечить приписам ст. 67 КК.

Доводи захисника про неправильну кваліфікацію дій засудженого

У касаційній скарзі захисник покликається на неправильну кваліфікацію дій його підзахисного за ч. 1 ст. 115 КК, уважає, що дії ОСОБА_7 мають бути кваліфіковані за ст. 119 КК.

Стаття 115 КК передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З суб`єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання, з об`єктивної сторони умисне вбивство характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками.

За змістом ст. 24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.

Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.

Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції встановив, що:

- всі виявлені на трупі ОСОБА_8 тілесні ушкодження спричинені саме обвинуваченим, із достатньою силою для їх утворення в один короткий проміжок часу;

- ОСОБА_7 наніс ОСОБА_8 кухонним ножем не менше п`яти ударів у праве стегно та один удар - у волосисту частину голови лобно-тім`яної ділянки зліва, заподіявши колото-різані рани правого стегна з пошкодженням великої підшкірної вени стегна та без пошкоджень великих кровоносних судин, різану рану волосистої частини голови лобно-тім`яної ділянки зліва, які є причиною смерті потерпілої, спричинені незадовго до моменту настання смерті, та ускладнились розвитком загального малокров`я внутрішніх органів;

- між діями ОСОБА_7 та настанням смерті потерпілої є прямий причинний зв`язок.

Також суд урахував відомості, отримані з матеріалів НСРД (аудіо-, відеоконтролю за підозрюваним в умовах ІТТ), відповідно до яких ОСОБА_7 обговорював зі співкамерником варіанти своєї позиції в суді.

Тож, зваживши на встановлені обставини, проаналізувавши поведінку обвинуваченого до, під час та після вчинення злочину, спосіб заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, від яких настала її смерть, зміст висновку судової психіатричної експертизи, суд апеляційної інстанції виснував, що ОСОБА_7 , спричинивши потерпілій ножових поранень, передбачав настання наслідків у виді її смерті, проте лише як можливий результат, не прагнув досягнення смерті потерпілої та абстрактно розраховував на її запобігання, тому його дії слід кваліфікувати саме за ч. 1 ст. 115 КК, та не встановив підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на ст. 119 цього Кодексу.

Вимоги захисника, висловлені в касаційній скарзі, про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7 на ст. 119 КК колегія суддів уважає неспроможними, позаяк такі доводи вже були предметом перевірки суду касаційної інстанції 17 жовтня 2024 року та з огляду на встановлені в кримінальному провадженні обставини визнані необґрунтованими.

Доводи прокурора про м`якість призначеного засудженому покарання

У касаційній скарзі прокурор зазначає про те, що призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років є м`яким, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого злочину, поведінці обвинуваченого та недостатньо обґрунтував своє рішення.

Однак, ураховуючи, що наведені прокурором у касаційній скарзі обставини апеляційний суд урахував при призначенні обвинуваченому покарання та достатньо переконливо обґрунтував свої висновки щодо призначення покарання в саме такому розмірі, колегія суддів уважає доводи прокурора безпідставними.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального права, які були би безумовними підставами для скасування судових рішень, суд касаційної інстанції не встановив.

Водночас, колегія суддів касаційного суду за наслідками касаційного перегляду кримінального провадження, враховуючи наявність у засудженого тяжких хронічних захворювань, через які він потребує постійного нагляду профільних лікарів та відповідного систематичного лікування, частково погодившись з доводами сторони захисту про суворість призначеного засудженому покарання, дійшла висновку про можливість зміни вироку апеляційного суду та пом`якшення призначеного ОСОБА_7 покарання.

З огляду на вищевикладене касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, касаційні скарги сторони захисту підлягають частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду - зміні.

Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та засудженого задовольнити частково.

Вирок Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2025 року стосовно ОСОБА_7 змінити.

Пом`якшити призначене ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України покарання до 8 років позбавлення волі.

У решті судове рішення залишити без зміни.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3