Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №178/1850/25 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року

м. Київ

справа № 178/1850/25

провадження № 51-1209 км 26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу начальника Кам`янського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» (далі - ДУ «Центр пробації») у Дніпропетровській області ОСОБА_6 на ухвалу судді Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2026 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2025 року повернуто подання начальника Кам`янського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання стосовно засудженого ОСОБА_7 .

Ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2026 року повернуто апеляційну скаргу начальника Кам`янського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області на зазначену вище ухвалу суду першої інстанції на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки апеляційну скаргу подала особа, яка не має права її подавати.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі начальник Кам`янського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що:

- апеляційна скарга начальника Кам`янського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області на ухвалу суду першої інстанції від 27 листопада 2025 року підлягає розгляду в апеляційному порядку;

- крім суб`єктів, визначених пунктами 1-9 ч. 1 ст. 393 КПК, апеляційну скаргу мають право подавати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК);

- з огляду на положення ч. 2 ст.166 Кримінально - виконавчого кодексу України (далі - КВК), у разі систематичного невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покладених на нього обов`язків, уповноважений орган з питань пробації має право надіслати до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання, а оскільки в цьому кримінальному провадженні місцевий суд відмовив у задоволенні подання, то, на думку представника органу з питань пробації, орган, який звернувся із цим поданням, має право на перегляд судового рішення, постановленого за результатами розгляду подання, а саме оскарження відмови в його задоволенні в апеляційному порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 лютого 2026 року (справа № 936/40/24);

- суддя апеляційного суду всупереч вимог ст. 370 КПК не застосував п. 10 ст. 393 КПК та не встановив, чи належить начальник Кам`янського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області до кола осіб, яким надано право на апеляційне оскарження судових рішень;

- ухвала судді апеляційного суду про повернення апеляційної скарги відповідно до положень ч. 2 ст. 424 КПК перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, прийнята з істотним порушенням приписів статей 24, 393 КПК, що суперечить ст. 55, п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України та обмежує право уповноваженого органу з питань пробації на апеляційне оскарження.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги і просив Суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу судді суду апеляційної інстанції без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію учасника судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної в п. 1 ч. 1 цієї статті КПК підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 КПК.

У частині ч. 2 ст. 424 КПК визначено, що ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Що стосується доводів про незаконність ухвали судді Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2026 року про повернення апеляційної скарги, то Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали судді апеляційного суду, ухвалою суду першої інстанції від 27 листопада 2025 року повернуто подання начальника Кам`янського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання стосовно ОСОБА_7 .

Не погоджуючись із таким рішенням місцевого суду, представник органу з питань пробації ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Встановлюючи наявність підстав для відкриття апеляційного провадження, суддя апеляційного суду, навівши в оскаржуваній ухвалі відповідні обґрунтування того, що представник органу з питань пробації ОСОБА_6 не належить до переліку осіб, визначених положеннями ст. 393 КПК, а саме осіб, які мають право подавати апеляційну скаргу на процесуальні рішення суду першої інстанції, у ході вирішення питань, пов`язаних із виконанням вироку, дійшов висновку про повернення апеляційної скарги, оскільки вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, а зазначені обставини є перешкодою для відкриття апеляційного провадження.

При цьому суддя апеляційного суду врахував правову позицію Верховного Суду, зазначену в ухвалі від 23 грудня 2025 року (справа № 644/1773/22).

Положеннями ст. 24 КПК встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 17 березня 2020 року № 19-рп/2011 викладено офіційне тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України і зазначено, що згідно з положеннями ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 ст. 539 КПК передбачено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 6 ст. 539 КПК за наслідками розгляду клопотання (подання), пов`язаного з виконанням вироку, суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Тобто зазначена норма передбачає можливість апеляційного оскарження ухвал суду, постановлених у порядку виконання вироку, але безпосередньо не визначає конкретного суб`єкта такого оскарження.

Частиною 5 ст. 539 КПК регламентовано, що в судове засідання з вирішення питань, пов`язаних із виконанням вироку, викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого.

Водночас колегія суддів ураховує та звертає увагу на правовий висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений у постанові від 01 червня 2026 року (справа № 621/3410/23, провадження 51-603 км 26).

Так, об`єднана палата комплексно розглянула винесене на розгляд питання і в зазначеній постанові висловилася щодо можливості апеляційного оскарження ухвал місцевого суду не тільки органом пробації, а й іншими суб`єктами, до компетенції яких належить виконання вироку, та, серед іншого, зробила висновок про те, що органи або установи виконання покарань не наділені правом на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції, прийнятих за результатами розгляду їхнього клопотання (подання), яке стосується питань виконання вироку.

Такого висновку об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла в тому числі, з огляду на те, що жодною нормою КПК не передбачено можливості оскаржувати судові рішення, ухвалені в порядку виконання вироку, тими суб`єктами, до компетенції яких належить виконання судового рішення.

Вочевидь, що виконання судового рішення відноситься до компетенції держави, а отже, саме прокурор як суб`єкт, який у кримінальному провадженні виконує функцію обвинувачення, а надалі забезпечує виконання судового рішення, представляє позицію всіх органів, до повноважень яких належить виконання судового рішення.

До компетенції органів та установ виконання покарань належить забезпечення виконання вироку, і вони можуть порушувати питання про його виконання (зокрема, про порядок, спосіб тощо). Однак судовими рішеннями, прийнятими за результатами розгляду відповідного клопотання (подання), будь-які права чи інтереси цих органів або установ порушуватися не можуть.

Також об`єднана палата не вважала, що факт звернення органу пробації з відповідним поданням до суду першої інстанції наділяє цей орган правом на подальше оскарження судового рішення, та зазначила, що фактично саме прокурор як учасник, якого суд викликає в засідання щодо вирішення питань, пов`язаних із виконанням вироку, представляє позицію тих інституцій, діяльність яких стосується такого виконання, і саме він у разі незгоди із судовим рішенням може його оскаржити в апеляційному порядку.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 11 жовтня 2023 року в справі № 607/1662/21 (провадження № 14 -121 цс 23), висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів.

З огляду на зазначене вище Суд вважає посилання в касаційній скарзі представника органу з питань пробації на постанову колегії суддів Першої судової палатиКасаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 лютого 2026 року в справі № 936/40/24 неспроможними, а доводи про порушення суддею апеляційного суду положень ст. 55, п. 8 ст. 129 Конституції України, ст. 370, п. 10 ст. 393 КПК що, на думку касатора, обмежує право уповноваженого органу з питань пробації на апеляційне оскарження, - необґрунтованими.

Тож, ураховуючи те, що під час постановлення ухвали суддя апеляційного суду не допустив порушень вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити прийняти законне й обґрунтоване рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу представника органу з питань пробації необхідно залишити без задоволення, а ухвалу судді суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу начальника Кам`янського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу судді Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2026 року - без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3