Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №569/16192/24 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16192/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського міського суду Рівненської області кримінальне провадження №12024181010001701 від 11.07.2024 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженої, непрацюючої, раніше судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

розгляд кримінального провадження відбувся за участі:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 22.05.2024 точного часу досудовим розслідуванням не встановлено перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, діючи в умовах воєнного стану, який відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, заволоділа мобільним телефоном останнього марки “RedmiNote12 OnuxGray”, вартістю 6051 гривень 09 коп., який належить ОСОБА_5 , чим спричинила останньому майнової шкоди у вказаному розмірі.

Своїми діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_3 , повністю визнала свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та вказала, що 22.05.2024 точного часу не пам`ятає, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , умисно, заволоділа мобільним телефоном ОСОБА_5 , марки «RedmiNote12 OnuxGray».

З вартістю викраденого майна, погоджується.

Потерпілому шкоду відшкодовано повністю. Просила не призначати суворе покарання. Повністю погодилась зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що підтверджують її винуватість у вчиненому, відмовилась від їх дослідження під час судового розгляду.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, подав заяву у якій просив проводити підготовче судове засідання та судовий розгляд кримінального провадження за його відсутності, не заперечує проти проведення розгляду за спрощеною процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 349 КПК України. Цивільний позов не заявлявся, викрадене майно повернуто, міру покарання покладає на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники судового розгляду не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.

Учасникам розгляду справи роз`яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд встановив, що дії обвинуваченої ОСОБА_3 , вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

У рішенні «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року за №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує положення ст. 65 КК України, зокрема ступінь тяжкості вчиненого останньою інкримінованого кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст. 185 КК України, є тяжким злочином; обставини вчинення кримінальних правопорушень; обставини, які пом`якшують покарання, яким є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень; обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено; відношення обвинуваченої до вчиненого з осудом, особу винуватої, та приходить до висновку, що обвинуваченій слід призначити покарання за ч.4 ст. 185 КК України, позбавлення волі, та враховуючи щире каяття обвинуваченої у вчиненому, відшкодування шкоди потерпілому, суд приходить до висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_3 можливе без відбування покарання, а тому вважає можливим звільнити останню від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що буде достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, надасть їй можливість в повній мірі відчути та зрозуміти наслідки кримінально-караного діяння та невідворотність покарання за вчинене, що відповідатиме меті покарання, ступеню тяжкості кримінального правопорушення, сприятиме виправленню останнього та попередженню скоєння нових кримінальних правопорушень як обвинуваченою, так і іншими особами.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої не застосовувати.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі ст. 124 КПК України, з обвинуваченої слід стягнути процесуальні витрати, а саме витрати на залучення експерта в сумі 757,28 грн.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у пред`явленому їй обвинуваченні за ч.4 ст. 185 КК України, та призначити покарання, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк – 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 757 (сімсот п`ятдесят сім) гривень 28 копійок. Строк застосування покладених обов`язків - до вступу вироку в законну силу.

Речові докази зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1