Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №369/24403/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/24403/25

Провадження № 2/369/8490/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В. за участю секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 369/24403/25 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з вимогою про стягнення 154 593,31 грн. в рахунок невиконання умов договору поставки № 1102-21 від 11.02.2021 в рамках ЗУ «Про захист прав споживачів».

Свої вимоги позивач мотивував тим, що між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_1 11.02.2021 року було укладено договір поставки № 1102-21.

Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов`язався поставити покупцеві газоблоки виробництва Стоунлайт об`ємом 47,52 м3 , а покупець зобов`язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору.

Пунктом 4.1. даного договору передбачено, що постава товару здійснюється на підставі попередньої заявки покупця. Оформлення заявки проводиться покупцем у вільному порядку.

Згідно п. 5.1. договору ціна на товар вказується у рахунку-фактурі без доставки, та який є невід`ємною частиною договору.

Як вбачається з п. 6.1. договору оплата здійснюється у розмірі повної вартості замовленого товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника чи готівкою, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

Відповідно до п. 6.2. договору оплата покупцем за товар, що поставляється, здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати згідно рахунків-фактури.

На виконання обумовлених в договорі поставки № 1102-21 від 11.02.2021 умов згідно рахунку на оплату № 63 від 11.02.2021 було сплачено за поставку обумовленого у п. 1.1. договору замовленого товару, а саме: газоблоки виробництва Стоунлайт об`ємом 47,52 м3 (блок 600*300*200 D400(В2,5, S1) в сумі 71 280,00 (сімдесят одна тисяча двісті вісімдесят грн. 00 коп.).

Факт оплати 71 280,00 (сімдесят одна тисяча двісті вісімдесят грн. 00 коп.) додатково підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 39 від 11.02.2021.

Слід зразу зауважити, що термін дії договору поставки № 1102-21 від 11.02.2021 сторонами обумовлений до повного виконання зобов`язань.

Однак, узгодивши всі умови та порядок поставки (п. 2.1. договору DDP), провівши 100% розрахунок обумовлений договором товар так і не був поставлений покупцю.

З метою повторного нагадування та спонукання до виконання взятих зобов`язань по договору поставки № 1102-21 від 11.02.2021 у період з 18 листопада 2025 року на відомі адреси та телефони Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було направлено ряд претензій з вимогою виконати умови договору поставки № 1102-21 від 11.02.2021.

Проте станом на 12.12.2025 жодних дій направлених на виконання договору поставки від 11.02.2021 № 1102-21 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не вчинялося.

Згідно ст. 1-1 ЗУ «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Отже, законодавство не містить окремого виду договору, як споживчий. Договір будь-якого виду може бути споживчим, якщо він відповідає критеріям, передбаченим законом.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням найманого працівника.

Крім того, у зв`язку з укладенням зазначеного договору між сторонами виникли правовідносини, які регулюються (окрім положень Цивільного кодексу України, купівлю-продаж, поставку) Законом України «Про захист прав споживачів», так як вказаний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживча, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

В п. 2 ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 19 зазначеного Закону, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Поняття «нечесна підприємницька практика» означає будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справи суді першої інстанції» роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

На підставі викладеного, позивач просив суд:

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 154 593,31 (сто п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот дев`яносто три грн. 31 коп.) з яких 71 280,00 (сімдесят одна тисяча двісті вісімдесят грн. 00 коп.) – основний борг; 52 978,69 грн. (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят вісім грн. 69 коп.) – інфляційне збитків; 10 334,62 грн. (десять тисяч триста тридцять чотири грн. 62 коп.) – 3% річних та 20 000,00 (двадцять тисяч грн. 00 коп.) моральної шкоди.

Судові витрати у зв`язку з розглядом справи покласти на відповідача.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.01.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.04.2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача 23.06.2026 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надіслав, про відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_1 11.02.2021 року було укладено договір поставки № 1102-21.

Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов`язався поставити покупцеві газоблоки виробництва Стоунлайт об`ємом 47,52 м3 , а покупець зобов`язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору.

Пунктом 4.1. даного договору передбачено, що постава товару здійснюється на підставі попередньої заявки покупця. Оформлення заявки проводиться покупцем у вільному порядку.

Згідно п. 5.1. договору ціна на товар вказується у рахунку-фактурі без доставки, та який є невід`ємною частиною договору.

Як вбачається з п. 6.1. договору оплата здійснюється у розмірі повної вартості замовленого товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника чи готівкою, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

Відповідно до п. 6.2. договору оплата покупцем за товар, що поставляється, здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати згідно рахунків-фактури.

Згідно рахунку на оплату № 63 від 11.02.2021 було сплачено за поставку обумовленого у п. 1.1. договору замовленого товару, а саме: газоблоки виробництва Стоунлайт об`ємом 47,52 м3 (блок 600*300*200 D400(В2,5, S1) в сумі 71 280,00 (сімдесят одна тисяча двісті вісімдесят грн. 00 коп.).

Факт оплати 71 280,00 (сімдесят одна тисяча двісті вісімдесят грн. 00 коп.) додатково підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 39 від 11.02.2021.

Узгодивши всі умови та порядок поставки (п. 2.1. договору DDP), провівши 100% розрахунок, обумовлений договором товар так і не був поставлений покупцю.

З метою повторного нагадування та спонукання до виконання взятих зобов`язань по договору поставки № 1102-21 від 11.02.2021 у період з 18 листопада 2025 року на відомі адреси та телефони Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було направлено претензії з вимогою виконати умови договору поставки № 1102-21 від 11.02.2021.

Проте станом на 12.12.2025 жодних дій направлених на виконання договору поставки від 11.02.2021 № 1102-21 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не вчинялося.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов`язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ч. 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У ч. 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у зв`язку з істотним порушенням відповідачем – ФОП ОСОБА_2 , виконання договору поставки № 1102-21 від 11.02.2021 за яким позивачем було сплачено кошти на користь відповідача в розмірі 71 280,00 (сімдесят одна тисяча двісті вісімдесят грн. 00 коп.), що є прямими збитками позивача.

Враховуючи, що 100 % проплачений обумовлений у договорі поставки № 1102-21 від 11.02.2021 товар так і не було поставлено за Фізичною особою-підприємецем « ОСОБА_2 » станом на 12.12.2025 року утворилася наступна заборгованість 71 280,00 грн. сума основного боргу, інфляційні збитки 52 978,69 грн., 3 % річних 10 334,62 грн.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Моральні страждання позивача полягають у тому, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку він оцінив в 20 000,00 (двадцять тисяч) грн., що є співрозмірною сумою тим нервовим стражданням, які він та його родина потерпає на даний час.

Гроші відірвані від сім`ї, безрезультатні перемовини з відповідачем та його представниками, поїздки, листування в месенджерах та телефонні розмови, пошуки правової допомоги, зустрічі з адвокатами потребували від нього зайвих нервових зусиль та незапланованих витрат як грошей так і часу

А з цим порушується звичайний ритм його життя, що також відображається на загальному стані здоров`я.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Згідно з ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини душевних страждань, ступеня вини особи, що завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло у зв`язку з неправомірною поведінкою відповідача, що призвело до моральних переживань.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

З огляду на положення вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України п. п. 3, 5, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності:

а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага;

б) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди;

в) причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою;

г) вини заподіювача шкоди.

Та, як зазначається у рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії», від 09 лютого 2007 року "Білуха проти України", - в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

Моральна шкода за порушення споживчого договору може бути компенсована і в тому разі, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

В цьому випадку шкода стягується на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках.

Саме до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в Постанові ВП ВС від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц.

Враховуючи викладене, а також виходячи із засад розумності та справедливості, вважаю за можливе врахувати у позовних вимогах стягнення моральної шкоди та вважаю, що грошова сума у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) грн. є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану відповідачем позивачу моральну шкоду.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

За нормою частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивача як споживача звільнено від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням його прав.

Тобто, у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору та задоволенням позову, судовий збір слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись, статтями 11, 23, 1166, 673 ЦК України, статтями 1, 4, 6 Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 1-13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273 - 279 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 154 593,31 (сто п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот дев`яносто три грн. 31 коп.) з яких 71 280,00 (сімдесят одна тисяча двісті вісімдесят грн. 00 коп.) – основний борг; 52 978,69 грн. (п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят вісім грн. 69 коп.) – інфляційне збитків; 10 334,62 грн. (десять тисяч триста тридцять чотири грн. 62 коп.) – 3% річних та 20 000,00 (двадцять тисяч грн. 00 коп.) моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) в дохід Держави 1 545,93 грн. (одна тисяча п`ятсот сорок п`ять гривень) 93 копійки судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , (ІПН НОМЕР_1 ), місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено: 26.06.2026 року.

Суддя А.В. Янченко