Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №366/1381/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1381/26

Провадження № 2-а/366/33/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року с-ще Іванків

Іванківський районний суд Київської області в складі головуючого судді Корчкова А.А., за участю секретаря судового засідання Іванової Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданий представником, адвокатом Харитончук Євгенією Валеріївною до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови № 597/1 від 09.06.2025 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника – адвоката Харитончук Є.В. (далі - представник позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у якому просить суд:

поновити строк на оскарження постанови № 597/1 від 09.06.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП;

визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 597/1 від 09.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП;

закрити провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_3 . 26.05.2026 позивач виявив, що на належні йому банківські рахунки накладено арешт. З`ясувавши, що відносно нього відкрито виконавче провадження щодо виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката Харитончук Є.В., яка, 27.05.2026, при ознайомленні у Іванківському відділі ДВС у Вишгородському районі Київської області із матеріалами виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 , отримала копію постанови 597/1 від 09.06.2025, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500,00 грн. Представник позивача вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, яка підлягає скасуванню, оскільки відповідно до копії конверта, у якому позивачеві направлялась повістка № 3331963 від 05.05.2025 про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 22.05.2025, поштове відправлення було повернуто відправнику 23.05.2025 по причині «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто після того, як позивач мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що в силу Порядку оповіщення, визначеного п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024, свідчить про те, що ОСОБА_1 не оповіщено належним чином про необхідність прибуття 22.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою №3331963.

Крім того, представник позивача, посилаючись на положення статей 245, 247, 251 КУпАП вказує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та прийнятті постанови №597/1 від 09.06.2025 про притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, третьою особою не було враховано вимог статті 280 КУпАП щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема: інформації про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні. Зауважує, що позивач не був присутній при розгляді справи щодо притягнення його адміністративної відповідальності за ч.3 ст,210 КУпАП та про винесене рішення за наслідками розгляду справи не знав. Про наявність оскаржуваної постанови дізнався лише 27.05.2026.

Також, представник позивача зауважує, що дії ОСОБА_1 невірно кваліфіковані за ч.3 ст.210 КУпАП, позаяк не охоплюються складом вказаної статті, оскільки обов`язок щодо явки військовозобов`язаного за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки передбачено законодавством про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Інкриміноване позивачу порушення, згідно оскаржуваної постанови, у разі доведеності його вчинення, свідчить про порушення ним ч.1 ст.22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУПАП, а не правил військового обліку, відповідальність за яке передбачене ч.3 ст.210 КУпАП,

Враховуючи вищевикладене, вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, яка підлягає скасуванню.

Рух справи.

29.05.2026 адміністративний позов надійшов до суду.

Ухвалою суду від 02.06.2026 позивачеві поновлено строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачеві встановлено строк для подачі відзиву та зобов`язано надати суду додаткові докази у справі, а саме: належним чином завірену копію матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП, на підставі яких було винесено постанову № 597/1 від 09.06.2025.

Позиції сторін у справі.

Зі змісту позову вбачається, що позивач та його представник просили проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачеві та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 копії ухвал про відкриття провадження у вказаній справі з копіями позовної заяви та додатків до неї були надіслані судом засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта».

15.06.2026 до суду від представника відповідача, старшого лейтенанта юстиції Ярослава Коваленка, який діє на підставі довіреності від 26.08.2025, надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що відповідач позов не визнає, вважає його надуманим та направленим на уникнення відповідальності за порушення законодавства про оборону та мобілізаційну підготовку. Вказує на те, що під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 , являючись військовозобов`язаним, не прибув 22.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою №3331963, яка була направлена через АТ «Укрпошта» за адресою задекларованого ним місця проживання. Вказана повістка прибула за місцем проживання ОСОБА_1 та поштове відправлення з довідкою про причини повернення із зазначеними підставами для повернення, а саме: адресат відсутній за вказаною адресою, було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_3 23.05.2025. На час розгляду справи 09.06.2025 позивачем не було надано жодних доказів, які спростовували б обставини його належного оповіщення. Доводи ОСОБА_1 не підкріплені жодним доказом, а тому спрямовані на уникнення відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, оскільки з наявних в справі про адміністративне правопорушення документах чітко зазначено, що адресоване позивачеві поштове відправлення у якому містилась повістка, було повернуто відправнику 23.05.2025 по причині «адресат відсутній за вказаною адресою». Наявними в справі про адміністративне правопорушення доказами доведено факт належного оповіщення позивача згідно повістки №3331963. Зауважує, що дотримання чи недотримання працівниками поштового відділення усіх процедурних вимог Правил надання послуг поштового зв`язку та внутрішніх регламентів АТ «Укрпошта» є сферою відповідальності поштового оператора і не може ставитися у вину ІНФОРМАЦІЯ_2 або нівелювати факт належного направлення повістки на офіційну адресу ОСОБА_1 .

Також представник відповідача вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.3 ст.210 КУпАП.

Таким чином, вважає, що прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 постанова про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності повністю відповідає вищенаведеним вимогам закону та зауважує, що позивачеві було надіслано через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення та описом вкладення, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне

При цьому, відповідачем надано до суду витребувані ухвалою суду копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП стосовно ОСОБА_1 на підставі яких було винесено постанову №597/1 від 09.06.2025.

18.06.2026 до суду від адвоката Харитончук Є.В. надійшла відповідь на відзив, у якій адвокат просить суд позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити з підстав зазначених у позові та зауважує, що згідно з долученого представником відповідача до відзиву опису вкладень до рекомендованого поштового відправлення, яке було адресоване позивачу ОСОБА_1 , повістку №3331963 та повідомлення про розгляд постанови про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП було направлено 09.05.2025 про що проставлено відповідний штамп, поштове відправлення було повернуто відправнику 23.05.2025 із зазначенням причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджує факт неналежно оповіщення позивача про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Звертає увагу суду на те, що у оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення військово-облікових даних, проте, згідно з розпискою до повістки, яку долучено до відзиву на позовну заяву, вбачається, що позивач ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 22.05.2025 для проходження медичного огляду.

Зауважує, що починаючи з 2024 року позивач має відстрочку від мобілізації відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що відповідачеві було відомо, що підтверджуються копією конверту, у якому позивачу направлялась повістка, на якому зазначено про наявність у позивача відстрочки.

Наголошує, що згідно з рішенням військово-лікарської комісії від 15.09.2023, позивача визнано непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, у зв`язку з чим у нього був обов`язок повторно пройти військово-лікарську комісію, однак, враховуючи при цьому, шо він являється особою з інвалідністю 2 групи, на підставі абз.2 п.69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період №560 від 16.05.2024, позивач не підлягав направленню на медичний огляд з метою визначення ступеню придатності до військової служби, а тому направлена йому повістка про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 з цією ж метою була безпідставною та такою, яка фактично і не підлягала виконанню, враховуючи при цьому, що ОСОБА_1 не оповіщувався про необхідність прибуття до Першого Київської області згідно повістки на 22.05.2025.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , 08.06.2026 отримав зазначену ухвалу про відкриття провадження у справі також через уповноважену особу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним у матеріалах справи, із заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Вважається, що повістку вручено посадовій чи службовій особі, яка є учасником судового процесу, якщо її доставлено за адресою місця служби цієї особи в порядку, встановленому частиною восьмою цієї статті. Вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі ( ч. ч. 9, 10 ст. 126 КАС України ).

За ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 45 КАС України ).

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.

Враховуючи, що учасники справи будучи належним чином повідомленні про розгляд справи, із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не зверталися, суд вважає за можливе провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права.

Судом встановлено, що позивач, через свого представника, звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 597/1 від 09.06.2025 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки вважає, що вказана постанова є незаконною та необґрунтованою.

Зі змісту постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №597/1 від 09.06.2025, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25500 грн, вбачається, що 09.06.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, а саме 22 травня 2025 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 05 травня 2025 року № 3331963, для уточнення військово-облікових даних. Своїми діями, ОСОБА_1 порушив підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які затверджені Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, відповідно, 22 травня 2025 року скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Таким чином, підставою для складання постанови слугувало те, що позивач 22 травня 2025 року не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк та місце, зазначені в повістці, чим порушив вимоги підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які затверджені Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022.

Разом з тим, позивач із вказаною постановою не погоджується, посилаючись на несвоєчасність його оповіщення про необхідність прибуття 22.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою № 3331963 від 05.05.2025, про яку йдеться у постанові.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа може в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.

У відповідності до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

У відповідності до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, у відповідності до частини 1 статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (ч.1 ст.283 КУпАП).

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 210 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII), Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII), Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022.

За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

Згідно із статтею 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Враховуючи те, що починаючи з 24.02.2022 та станом на день розгляду справи відносно ОСОБА_1 (09.06.2025) тривав введений та продовжений відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні та згідно із Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX триває оголошене проведення загальної мобілізації, тому суд констатує, що спірні правовідносини відбулись під час дії особливого періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з абз. 2 п. 10 ст. 1 цього Закону громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для

- оформлення військово-облікових документів,

- взяття на військовий облік,

- проходження медичного огляду,

- направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності,

- призову на військову службу;

- проходження зборів військовозобов`язаних та резервістів.

Аналогічні приписи містяться у ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для здійснення дій у межах мобілізаційних заходів, зокрема:

- для взяття на військовий облік у період мобілізації;

- визначення призначення на особливий період;

- направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Аналіз вищенаведеної норми права дозволяє дійти висновку, що у розумінні частини 1 та частини 3 статті 22 Закону № 3543-XII обов`язок з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, виникає у громадянина України для взяття його, як військовозобов`язаного чи резервіста, на військовий облік, визначення його призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Крім того, відповідно до пункту 32 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487, оповіщення громадян про необхідність явки для виконання дій, пов`язаних із веденням військового обліку, здійснюється шляхом вручення повісток. Цей пункт передбачає, що виклик може здійснюватися лише для конкретно визначених законом дій:

- оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік;

- проходження медичного огляду;

- визначення призначення на особливий період;

- призову на військову службу;

- участі у підготовці, проходження зборів військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, пункт 32 Порядку №1487 узгоджується з ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», конкретизуючи механізм виклику та підтверджуючи, що повістка може бути оформлена лише для реалізації визначених законом цілей.

Як вбачається зі змісту спірної постанови, в якості нормативної підстави порушення позивачем правил військового обліку відповідачем зазначено підпункт 2 пункт 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які затверджені Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, відповідно до якого, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів. При цьому, в якості фактичної обставини вказано – не прибуття позивача 22 травня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення військово-облікових даних за повісткою № 3331963 від 05.05.2025, яка надіслана засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» з рекомендованим поштовим повідомленням та описом вкладення, за адресою, обраною з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та яка, 23.05.2025 повернулась до відправника із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яким, зокрема, передбачено окремі випадки, у яких військовозобов`язані та резервісти можуть бути викликані до територіального центру комплектування та соціальної підтримки саме з метою уточнення своїх персональних або військово-облікових даних.

Так, пункт 21 вказаного Порядку встановлює обов`язок резервістів та військовозобов`язаних з`являтися за викликом до ТЦК та СП, зокрема, для уточнення персональних даних та відомостей військово-облікового документа, а також для проходження медичного огляду та інших процедур, пов`язаних з веденням військового обліку.

Пункт 22 Порядку №560 визначає, що протягом 60 днів з моменту оголошення мобілізації громадяни повинні самостійно уточнити свої облікові дані, зокрема адресу місця проживання, засоби зв`язку та інші персональні відомості, у тому числі шляхом звернення до центру надання адміністративних послуг, електронного кабінету або до ТЦК та СП.

Пункт 27 передбачає, що під час мобілізації виклик до ТЦК та СП може здійснюватися з метою уточнення персональних даних та даних військово-облікового документа, а також для взяття на облік, проходження медичного огляду, призову та відправлення для проходження військової служби.

Таким чином, Порядок №560 встановлює можливість виклику громадянина для уточнення персональних та військово-облікових даних, а також покладає на нього обов`язок здійснити таке уточнення у встановлений строк. Водночас, виклик має здійснюватися у формах і з дотриманням вимог, визначених законодавством, зокрема із зазначенням конкретної мети явки, яка усе ж повинна відповідати визначеним законом підставам, Щодо осіб, які вже виконали обов`язок із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних, перебувають на обліку, подальший виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може здійснюватися виключно для цілей, прямо визначених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку, призову на військову службу або визначення призначення на особливий період.

Тобто, повістка може бути оформлена та направлена лише тоді і лише для такої мети, яка прямо випливає з наведених норм.

Зі змісту розписки до повістки № 3331963, копія якої додана представником відповідача до відзиву та міститься у матеріалах справи, мета направлення повістки позивачеві зазначена як «для проходження медичного огляду».

Представником відповідача до відповіді на відзив долучено копію електронного військово-облікового документу «Резерв+», сформованого 06.05.2026, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 (Іванків), 15.09.2023 пройшов медичний огляд ВЛК та був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час та має інвалідність 2-ї групи, тип відстрочки п.13 ч.1 ст.23, відстрочка дійсна до завершення мобілізації. Дані уточнені вчасно. Дата уточнення – 14.07.2024.

Суд зауважує, що 04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Ним же передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом, протягом 9 місяців з дня набрання ним чинності підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

Водночас, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України № 4235-ІХ від 12.02.2025 було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції:

«2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Зазначена норма закону не передбачає виклику військовозобов`язаного повісткою для проходження медичного огляду. Закон покладає на військовозобов`язаного обов`язок самостійно звернутися за направленням, вказуючи альтернативні шляхи виконання цього обов`язку.

Суд звертає увагу, що наведеними законодавчими положеннями встановлено виключення у виконанні цього обов`язку для осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю.

Вказаний закон набрав чинності 15.02.2025.

Відповідно до електронного військово-облікового документу «Резерв+», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 має інвалідність 2-ї групи.

Таким чином, підстав для звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет військовозобов`язаного з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду у позивача не було.

При цьому, суд також зауважує, що в оскаржуваній постанові зазначено, що адреса, за якою позивачеві була направлена повістка від 05.05.2025 № 33319635, була обрана з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як така, що повідомлена ОСОБА_1 територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних, що свідчить, що позивач уточнив свої облікові дані.

Однак, ані в оскаржуваній постанові, ані у надісланій повістці не конкретизовано, яких саме даних позивача недостатньо, що зумовило необхідність його виклику для уточнення таких.

Варто зазначити, що долучені представником відповідача докази містять у собі розбіжності щодо мети виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме, у розписці до повістки № 3331963 зазначено, що ОСОБА_1 повинен був з`явитись 22ю05ю2025 «для проходження медичного огляду», а в постанові №597/1 від 09.06.2025 зазначено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом «для уточнення військово-облікових даних». Таким чином, мета виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 , судом не встановлена.

Крім того, відповідно до п.41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Абзацом 2 пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ №270 від 05.03.2009 (далі - Правила) передбачено, що Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Відповідно до абз.4 п.82 Правил, якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою”, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Пунктом 86 вказаних Правил передбачено, що у разі коли адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв`язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.

Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку резервіст або військовозобов`язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Отже, проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних та відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання чи відмітки про відмову отримати поштове відправлення прирівнюється законодавцем до належного повідомлення особи про виклик її до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть незважаючи на те, що фактично особа може бути не ознайомлена із необхідністю явки її до територіального центру.

Таким чином, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов`язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у встановлені дату та час не прибув.

Для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови суду необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки про необхідність з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, на ім`я позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 через АТ «Укрпошта» було направлено повістку за № 3331963 від 05.05.2025, за якою ОСОБА_1 слід було з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 22 травня 2025 року для уточнення військово-облікових даних.

Представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 про необхідність його явки 22.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою № 3331963 від 05.05.2025 оповіщено неналежним чином, а саме, 23.05.2025, тобто після того, як він мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач такі доводи заперечив, надавши докази оповіщення позивача, зокрема копію розписки до повістки №3331963 та копію рекомендованого поштового відправлення з яким вказана повістка направлялась, на якому наявна довідка про причини повернення відправнику «адресат відсутній за вказаною адресою» із зазначенням дати проставлення відмітки – 23.05.2025.

Суд зазначає, що днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, у розумінні пп.2 п.41 Порядку № 560, є 23.05.2025, оскільки саме у цей день поштове відправлення повернуто відправнику у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. При цьому, позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 за вказаною повісткою на 22.05.2025.

У розумінні п. 41 Порядку №560 позивач вважається належно оповіщеним про виклик до ТЦК та СП лише 23.05.2025

Отже, поштове відправлення, яким позивачеві направлялась повістка, повернуто до ТЦК та СП 23.05.2025, тобто після дати, на яку позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

При цьому, докази повідомлення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК" в матеріалах справи відсутні.

Поряд із цим, з матеріалів справи не вбачається дати, коли позивачу намагалися вручити вищезазначену повістку. Отже, не можливо встановити чи не сплинув встановлений Правилами надання послуг поштового зв`язку термін, що дозволяє повернути поштове відправлення з відміткою «Відсутність адресата за вказаною адресою» (3 робочі дні).

Зазначені факти свідчать, що поштовим відділення не дотримано Правил надання послуг поштового зв`язку, що є суттєвою обставиною, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи представника позивача щодо неналежного оповіщення ОСОБА_1 щодо необхідності його явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою № 3331963.

Наведені обставини, підтверджують відсутність складу адміністративного правопорушення в діях позивача.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед іншого, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Статтею 277-2 КУпАП визначено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справі №308/12552/16-а, у справі №482/9/17 та від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач на розгляд справи відносно нього не викликався.

У постанові начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №597/1 від 09.06.2025 зазначено, що 09.05.2025 позивачу через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення та описом вкладення було надіслано повідомлення про дату, час та місце розгляду справи відносно нього.

На підтвердження зазначеного, представником відповідача надано до суду копію даного повідомлення з описом вкладення та копію поштового відправлення з рекомендованим повідомленням про вручення, відповідно до яких, ОСОБА_1 09.05.2025 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» за адресою: АДРЕСА_1 , разом з повісткою було надіслано повідомлення про розгляд справи про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, відповідно до якого, останній повідомлявся про те, що в разі його неприбуття 22.05.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строки визначені в повістці №3331963 від 05.05.2025 для поточнення військово-облікових даних, відносно нього, 09.06.2025 о 10:00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 буде розглянуто справу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП. Вказане поштове відправлення повернулось відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» з датою повернення 23.05.2025.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що у відповідності до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ №270 від 05.03.2009, про дату та місце розгляду справи відносно нього, ОСОБА_1 був повідомлений належним чином.

Отже доводи представника позивача щодо не повідомлення позивача про розгляд справи відносно нього, спростовуються матеріалами справи.

Проте суд зауважує, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 під час розгляду справи відносно ОСОБА_1 , не було з`ясовано у відповідності до ст.280 КУпАП, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, зокрема не встановлено, чи був ОСОБА_1 належним чином повідомлений про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 22.05.2025 за повісткою № 3331963 від 05.05.2025 та не встановлено наявність законних підстав для його виклику.

Крім того, частиною 1 статті 285 КУпАП передбачено, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Відповідно до Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої Наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024 (далі по тексту - Інструкція) визначено процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

У відповідності до п.10 Розділу ІІ Інструкції розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4) (далі - постанова).

Абзацом 2 пункту 14 Інструкції передбачено, що копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника. У разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач, у своєму позові зазначив, що копія постанови №597/1 від 09.06.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, відповідачем йому не направлялась, з її змістом позивач ознайомився лише 27.05.2026 після отримання представником позивача копії вказаної постанови на її адвокатський запит.

Представник відповідача, на спростування інформації позивача про те, що йому не направлялась копія вказаної постанови, у своїх поясненнях до суду зазначив, що оскаржувана постанова надсилалась позивачеві з рекомендованим листом та описом вкладення, на підтвердження чого надав до суду копію поштового відправлення за номером 0601167149271, з якого вбачається, що вказане відправлення було скеровано на ім`я ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_2 , тобто надана копія поштового відправлення стосується іншої особи.

Відтак, підтвердження направлення оскаржуваної постанови позивачеві у строки, встановлені вищевказаною Інструкцією, відповідачем до суду не надано.

Окремо судом звертається увага на те, що при застосуванні до позивача адміністративного стягнення відповідачем допущено невірну кваліфікацію інкримінованого останньому правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, на що також звертала увагу представник позивача. Оскільки порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке ставиться у провину позивачу згідно оскаржуваної постанови, охоплюється диспозицією ст. 210-1 КУпАП, в той час, як норми ст. 210 КУпАП визначають відповідальність за порушення правил військового обліку. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскарженій постанові, що свідчить про її необґрунтованість.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд використовує практику ЄСПЛ як джерело права та зауважує, що у своєму рішенні у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" (заява № 30985/96), Європейський суд з прав людини зазначив: якщо закон надає владі дискреційні повноваження, він одночасно повинен визначати і межі цього розсуду. Надання владі необмеженої свободи вибору було б рівнозначним відмові від верховенства права. Тому суди повинні здійснювати максимально ефективний контроль, щоб уникнути будь-яких проявів свавілля.

Таким чином, у справі, що розглядається, суд оцінює рішення суб`єкта владних повноважень на предмет того, чи не були його дискреційні повноваження використані свавільно.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, та приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного наявні підстави для закриття провадження про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позов слід задовольнити, рішення суб`єкта владних повноважень відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Пунктом 5 частини 1 статті 244 КАС України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При подачі позовної заяви до суду, Позивач сплатив судовий збір у розмірі 665, 60 грн., що підтверджується копією квитанції яка наявна в матеріалах справи /а.с.15/, які представник позивача у позовних вимогах просить залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-80, 90, 139, 241-243, 246, 250-251, 255, 286, 295 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 597/1 від 09 червня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, закрити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

З урахуванням положень частини четвертої статті 286 КАС України, рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

Представник позивача – адвокат Харитончук Євгенія Валеріївна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №№11740/10, видане 04.11.2024 року Радою адвокатів Київської області, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса для листування: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , юридична адреса: АДРЕСА_5 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , адреса місця роботи: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення складено 29.06.2026.

Суддя Анатолій КОРЧКОВ