Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №359/3389/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/451/2026

Справа №359/3389/25

РІШЕННЯ

Іменем України

18 червня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Наприкінці березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що він є особою старечого віку. За час свого життя позивач накопичив грошові кошти у розмірі 26000 доларів США та 600000 гривень, які мав намір витрачати на свої потреби. Враховуючи, що позивач проживає один, мав побоювання щодо зберігання вказаних грошових коштів. У зв`язку з цим, ОСОБА_2 запропонувала свою допомогу, вказавши, що має сейф та може взяти грошові кошти на зберігання, а у разі потреби – відразу їх поверне. Таким чином 03 вересня 2022 року ОСОБА_2 прийняла від позивача на зберігання грошові кошти у розмірі 26000 доларів США та 600000 гривень з умовою про повернення їх на першу вимогу. 30 липня 2024 року позивач звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про повернення грошових коштів, які знаходяться на зберіганні. ОСОБА_2 повернула лише частину коштів у розмірі 11700 доларів США. З цих підстав ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 5800 доларів США та 600000 гривень.

2. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_3 підтримав пред`явлений позов та наполягав на його задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_4 направила до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтувала тим, що позивач не довів факту укладання договору зберігання між ним та ОСОБА_2 . Позивачем не надано жодного письмового доказу, посвідчених зберігачем, про прийняття коштів на зберігання, зокрема розписки, квитанції або іншого документа. Тому позивач ніяких коштів на зберігання не надавав, а ОСОБА_2 ніяких коштів на зберігання від ОСОБА_1 не приймала. Тому представник відповідача ОСОБА_4 просила суд відмовити в задоволенні пред`явленого позову у повному обсязі.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання (а.с.12-13).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 вересня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 про виклик та допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також відповідача (а.с.36-37).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, було прийнято відмову ОСОБА_2 від допиту в якості свідка, а також виключено допит відповідача в якості свідку з переліку доказів (а.с.40-42).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2025 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с.43).

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що він був свідком події, яка відбувалась 04 вересня 2024 року, коли ОСОБА_1 прийшов до сільської ради та повідомив про неприязні стосунки, які склались внаслідок того, що його племінник та дружина племінника зобов`язались його доглядати на підставі укладеного між ними договору, але ці зобов`язання не виконують. Приблизно через 10 днів ОСОБА_1 знову прийшов і сказав, що племінник та його дружина відмовляються повернути йому грошові кошти у розмірі 600000 гривень та 26000 доларів США. 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 знову відвідав сільську раду та повідомив, що його племінниця хоче звести його з життя. В той самий день ОСОБА_1 в супроводі свідка відвідали ОСОБА_2 . При цій зустрічі ОСОБА_1 вимагав повернути йому грошові кошти з вирахуванням коштів, які були витрачені на його утримання. ОСОБА_2 пояснила, що поверне грошові кошти пізніше як тільки в неї буде змога. Під час передачі грошових коштів ОСОБА_1 відповідачу свідок не був присутнім та розписок про передачу грошових коштів на зберігання не бачив, про розмір грошових коштів свідку відомо зі слів ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що він є офіцером Вороньківської територіальної громади. Під час зустрічі на якій були присутні свідок, голова сільської ради та ОСОБА_1 , останній поскаржився на родичку, яка не віддає йому грошові кошти. Точна сума грошових кошті свідку невідома. ОСОБА_1 пояснив, що родичка повинна була доглядати за ним, але робить це погано. Під час зустрічі в магазині ОСОБА_2 повідомила, що вона поверне грошові кошти як тільки вони в неї з`являться.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України.

5. Норми права та судова практика, якими керується суд при вирішенні спору.

Відповідно до ч.2 ст.640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

В силу положення п.3 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 11 червня 2020 року у справі №2209/2626/12 (провадження №61-38015св18) за загальним правилом, договір зберігання є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передачі поклажодавцем речі зберігачу. Розписка, квитанція або інший документ є документом, який видається зберігачем поклажодавцю за договором зберігання, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання зберігачем від поклажодавця певної речі (речей).

Відповідно ч.1 та ч.3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом ч.1, ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , допитаних у судовому засіданні, суд вважає їх неналежними доказами. Зважаючи на те, що про обставини передачі грошових коштів позивачем на зберігання ОСОБА_2 свідкам відомо зі слів позивача, тобто вони не були безпосередньо очевидцями факту передачі грошових коштів на зберігання.

Всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України в матеріалах цивільної справи відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження укладення 03 вересня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору зберігання грошових коштів, за яким ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримала від нього на зберігання грошові кошти у розмірі 26000 доларів США та 600000 гривень.

Враховуючи ту обставину, що всупереч вимогам п.3 ч.1 ст.208 ЦК України, договір зберігання сторони по справі не укладали в письмовій формі, а також відсутність інших належних та допустимих доказів на підтвердження укладання договору зберігання. Тому, суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача грошових коштів у розмірі 5800 доларів США та 600000 гривень.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З квитанції до платіжної інструкції від 25 березня 2025 року (а.с.1) вбачається, що при пред`явленні позову до суду ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 8411 гривень 06 копійок. Зважаючи на те, що у задоволенні пред`явлених ним позовних вимог відмовлено, тому підстави для відшкодування понесених судових витрат, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.1212 ЦК України, ч.1 та ч.3 ст.13, ч.1, ч.2 ст.77, ч.1 ст.81, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в розмірі 600000 гривень та 5800 доларів США – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду – 29 червня 2026 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський