Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №358/587/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/587/26 Провадження № 2/358/731/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2026 ОСОБА_1 звернулася до Богуславського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Позов обґрунтувала наступним. Сторони від шлюбу мають спільну дитину – дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ними було розірвано на підставі рішення суду від 17.08.2022. Судовим наказом від 13.06.2022 з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісяця до повноліття дитини. 15.01.2026 ОСОБА_3 було проведено діагностування зору та встановлено діагноз «Складний міопічний астигматизм, амбліопія». Дитині було призначено лікування та носіння окулярів, які в подальшому були придбані позивачем. Загальна сума витрат понесених позивачем на вказані послуги становить 9 928,21 грн. З посиланням на ст.185 СК України просить стягнути з відповідача на її користь частину вказаних коштів – 4 964,00 грн.

18.05.2026 судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Копія позовної заяви з додатками та ухвалою про відкриття провадження суду була направлена відповідачу за місцем реєстрації останнього рекомендованим поштовим відправленням. (номер поштового відправлення - R067174714492)

Згідно інформації з офіційного сайту Укрпошта, вказане поштове відправлення не було вручено та зазначені причини повернення – «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд зазначає, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.06.2021 у справі № 2-6236/11).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, провадження № 61-185св23).

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу.

Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо позовної заяви.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року - держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до положення ч.1, ч. 2 статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. (ст. 150 Сімейного кодексу України).

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч.2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір`ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов`язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім`ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що від зареєстрованого шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . – а.с.9.

Заочним рішенням Богуславського районного суду Київської області від 17.08.2022 року у справі № 358/325/22, між сторонами у справі розірвано шлюб. Рішення суду набрало законної сили 19.09.2022 року. – а.с.11.

На підставі судового наказу Богуславського районного суду Київської області №358/317/22 від 13.06.2022 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки – ОСОБА_3 , 2019 року народження, у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 19.05.2022 року та до досягнення дитиною повноліття. – а.с.12.

Згідно копії медичної картки МЦ «Фовеа-МЦ» від 15.01.2026, ОСОБА_3 встановлено діагноз «Складний міопічний астигматизм, амбліопія». Рекомендоване – постійне носіння окулярів. – а.с.13-14.

Вартість консультаційних послуг 1500 грн, оплата яких була здійснена згідно квитанції від 15.01.2026 №0.0.4717030937.1 – а.с.15.

12.02.2026 ОСОБА_3 було проведено діагностику зору в медичному центрі «Доктор оптика». Рекомендовано – постійне носіння окулярів, призначено лікування – краплі «мезатон», таблетки «візивіт». – а.с.16.

Вартість консультаційних послуг 600 грн, оплата яких була здійснена згідно квитанції від 12.02.2026 № 108094868500. – а.с.17.

19.02.2026 згідно квитанції #ID:176518 придбано капсули «візивіт» - 347,21 грн та 20.02.2026 краплі «мезатон» - 127,50 грн. – а.с.18.

Згідно товарного чеку щодо замовлення № О1-о3-0001431, загальна вартість окулярів – 7 358,00 грн. частково сплачена в розмірі 5000 грн. – а.с.19.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно до ст. 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо)

Відповідно до ч.2 ст. 185 Сімейного кодексу України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Верховний Суд України роз`яснив, що вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку із захворюванням. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Верховний Суд України звернув увагу, що, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі (постанова від 13.09.2017 у справі № 6-1489цс17; постанова від 08.12.2021 у справі № 607/12170/20).

Отже, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Відповідно до роз`яснень п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, звернуто увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 Сімейного кодексу України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними нормами діючого сімейного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про правомірність заявлених вимог позивача про стягнення з відповідача суми грошових коштів в розмірі 4 964,00 грн, що складає 50% витрачених позивачем коштів на лікування малолітньої доньки – ОСОБА_4 , оскільки сума грошових коштів, що складає предмет спору, підтверджена наданими позивачем доказами, та визнається судом у розрізі даного спору як додаткові витрати на дитину, що викликані особливими обставинами, пов`язаними із лікуванням їх спільної доньки.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Отже, кожен із батьків зобов`язаний приймати участь у додаткових витратах на дитину і вони мають рівні обов`язки щодо несення таких витрат.

Враховуючи, що необхідність у додаткових витратах на дитину викликана особливими обставинами, а саме: станом здоров`я дитини, та те, що законом обов`язок з утримання дитини покладений на обох батьків, матеріальне становище сторін, суд приходить до висновку за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача половину вартості додаткових витрат, в розмірі – 4 964,00грн., які складають 1/2 частину від додаткових витрат на лікування дитини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що позивач при зверненні до суду з позовом була звільнена від сплати судового збору, та враховуючи положення ст.141 ЦПК України, ст.ст. 4, 5 Закону України "Про судовий збір", суд дійшов висновку, що з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 141, 155, 180, 185 СК України, Постановою Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року №3, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , суму додаткових витрат на дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4 964,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят чотири гривні 00 коп).

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави в особі Державної судової адміністрації України в сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець