Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №285/3872/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

У Х В А Л А

Іменем України

Справа № 285/3872/26

провадження № 1-кс/0285/623/26

26 червня 2026 року м. Звягель

Слідча суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши

клопотання старшого слідчого Слідчого відділу Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області,

погоджене прокурором Звягельської окружної прокуратури,

про арешт тимчасово вилученого майна,

по матеріалам досудового розслідування, внесеного 23.06.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026060530000352,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, –

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий 24.06.2026 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, яке було вилучене 23.06.2026 в ході обшуку затриманого ОСОБА_3 , проведеного в порядку ст.ст.208, 209 КПК України в м. Звягель по вул. Наталії Оржевської поруч буд. 13, а саме на: мобільний телефон «Huawei» із сім-картою в заблокованому стані, сорочку в клітку та пару кросівок.

Також просив позбавити власника, будь-яких осіб, які відповідно до чинного законодавства мають право та можливості відчуження, розпорядження та користування вказаним майном, зазначених прав на нього.

Клопотання обґрунтоване тим, що 22.06.2026 близько 20:30 год поблизу будинку №24 по вул. Олени Теліги у м. Звягелі між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ґрунті особистих неприязних відносин виник конфлікт, під час якого ОСОБА_3 умисно наніс потерпілому два удари кулаком у голову. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді перелому кісток склепіння черепа та субдуральної гематоми.

23.06.2026 року в ході обшуку затриманого ОСОБА_3 в нього було вилучено вказані в клопотанні речі, які постановою слідчого визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи, що вказане вище майно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та має значення речових доказів у кримінальному провадженні, з метою забезпечення його збереження, запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження виникла необхідність у застосуванні арешту на нього.

Сторони провадження про дату розгляду справи повідомлені в порядку, визначеному КПК.

Дослідивши матеріали справи, приходжу такого висновку.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину (ст.170 КПК), і допускається лише, коли сторона обвинувачення доведе існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для його застосування; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, і може бути виконане завдання, для виконання якого воно подано. До останнього, зокрема, відноситься: збереження речових доказів, спеціальна конфіскація та конфіскації як виду покарання, відшкодування шкоди (цивільний позов).

Встановлено, що в провадженні поліції перебувають матеріали кримінального провадження за фактом умисного тяжкого тілесного ушкодження (витяг з ЄРДР).

23.06.2026 о 13:05 год ОСОБА_3 було затримано після вчинення злочину в порядку ст.208 КПК України. В ході затримання під час проведення його особистого обшуку було вилучено мобільний телефон «Huawei» і одяг.

23.06.2026 слідчим винесено постанову про визнання вищевказаних речей речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Ініціатором клопотання зазначено, що підставою арешту майна, яке відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, є збереження речових доказів.

На даній стадії слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення.

На підставі оцінки наданих матеріалів та сукупності отриманих слідством доказів у цій справі факт вчинення кримінального правопорушення є вірогідним та достатнім для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно.

Клопотання відповідає вимогам ст.171 КПК України, є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині накладення арешту на нього.

Суттєвих шкідливих наслідків застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження для осіб, яких він стосується, не вбачається, а спосіб, у який він здійснюється, відповідає завданням кримінального провадження, враховує обставини вчиненого кримінального правопорушення, є розумним і співрозмірним.

Окрему вимогу слідчого про позбавлення власника прав відчуження, розпорядження та користування майном вважаю надлишковою і такою, що охоплюється самим накладенням арешту на майно.

Право користування, розпорядження та відчуження є основними правомочностями власника. Вони визначають, як власник може використовувати, змінювати юридичну долю та передавати своє майно. Право користування (usus) – це можливість фактично володіти річчю та використовувати її корисні властивості. Право розпорядження (abusus) – це можливість визначати юридичну долю речі (продати, подарувати, обміняти, заставити, знищити або іншим чином змінити юридичний статус речі). Право відчуження (ius abutendi) – це право власника на передачу права власності на майно іншій особі, тобто продаж, дарування, обмін, спадкування.

Арешт майна – це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Арешт майна і заборона на відчуження, розпорядження та користування майном є самостійними видами (способами), які за своєю правовою сутністю обмежують право особи розпоряджатися своїм майном, однак арешт є більш широким заходом забезпечення кримінального провадження, оскільки включає в себе не тільки заборону на відчуження майна, а й інші обмеження у праві розпорядження та користування майном.

Вилучене у цій справі майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, тому через заборону в законі воно не може бути відчужене, ним не можна ні розпоряджатися, ні користуватися.

Відтак, в цій частині клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 98, 170-173, 309 КПК України, –

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Накласти арешт на вилучене під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АДРЕСА_1 , майно, а саме: мобільний телефон «Huawei» із сім-картою в заблокованому стані, сорочку в клітку та пару кросівок.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її винесення.

Слідча суддя ОСОБА_1