Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №607/257/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/257/25Головуючий у 1-й інстанції Якімець Т.І.

Провадження № 22-ц/817/710/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої- Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

секретар - Панькевич Т.І.

з участю ОСОБА_1 та його представника - адвоката Михайлова С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — адвоката Михайлова Святослава Ігоровича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2026 року, ухвалене суддею Якімець Т.І. у цивільній справі №607/257/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправним та скасування часткового наряду, акта приймання-передачі транспортного засобу та зобов`язання повернути транспортний засіб,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:

-визнати протиправним і скасувати частковий наряд від 13 квітня 2022 року №2/2653;

-визнати протиправним та скасувати акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки №2/2653/1 від 13 квітня 2022 року, яким залучено та передано транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», модель «Sprinter 416 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , військовій частині НОМЕР_3 ;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повернути транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», модель «Sprinter 416 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , у власність ОСОБА_1 ;

-вирішити питання щодо судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», модель «Sprinter 416 CDI», VIN № НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_2 .

У квітні 2022 року представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказаний автомобіль було вилучено безпосередньо у дворі домоволодіння ОСОБА_1 .

На пояснення працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , транспортний засіб був залучений до виконання військово-транспортного обов`язку, у зв`язку з чим позивачу надано частковий наряд від 13 квітня 2022 року №2/2653 та акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 13 квітня 2022 року №2/2653/1.

У серпні 2023 року ОСОБА_1 отримав відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 №697/3/2658 від 24 липня 2023 року, з якої вбачається, що на виконання військово-транспортного обов`язку для задоволення потреб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань на підставі часткового наряду начальника Чортківської РВА від 13 квітня 2022 року №2/2653 ОСОБА_1 було визначено передати належний йому автомобіль, а на підставі акта приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 13 квітня 2022 року №2/2653/1 цей транспортний засіб передано військовій частині НОМЕР_3 .

Вважає, що вилучення належного йому автомобіля проведено з порушенням встановленого законом порядку залучення транспортних засобів до виконання військово-транспортного обов`язку, а тому частковий наряд від 13 квітня 2022 року №2/2653 та акт приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 13 квітня 2022 року №2/2653/1 є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім цього, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, а спірний автомобіль був його єдиним транспортним засобом та джерелом невеликого доходу. З огляду на наведене позивач вважав, що його право власності порушене, а транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», модель «Sprinter 416 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 , підлягає поверненню йому як власнику.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Михайлов С.І. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що частковий наряд від 13 квітня 2022 року №2/2653 підписаний належними особами та виданий у межах повноважень, визначених законом. Суд не надав належної правової оцінки формі цього документа та суб`єкту його видання.

Зазначає, що відповідно до пункту 2 Положення про військово-транспортний обов`язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року №1921, частковий наряд є розпорядчим документом голови місцевої державної адміністрації. Водночас оспорюваний частковий наряд оформлено на кутовому штампі ІНФОРМАЦІЯ_5 , а не

ІНФОРМАЦІЯ_6 не є органом місцевої державної адміністрації, а наявність на бланку ТЦК підпису начальника РВА, на переконання скаржника, не перетворює такий документ на акт районної військової адміністрації.

Суд першої інстанції не врахував положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оформлення часткового наряду на бланку ТЦК та СП, а не на бланку відповідної районної військової адміністрації свідчить про порушення встановленого законом способу реалізації владних повноважень і є підставою для висновку про протиправність такого акта.

Не погоджується з висновком суду першої інстанції про пропорційність втручання у право власності ОСОБА_1 . Зазначає, що суд формально оцінив обставини справи та безпідставно відхилив докази того, що спірний автомобіль був єдиним джерелом доходу позивача. При цьому суд не врахував, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю III групи, а автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter 416 CDI» був для нього не лише майном, а й єдиним засобом пересування та можливістю самозабезпечення.

Також суд першої інстанції безпідставно відхилив показання свідка ОСОБА_2 , який підтвердив регулярне використання автомобіля для перевезень за плату, пославшись на відсутність фінансових документів.

Крім цього, в акті приймання-передачі №2/2653/1 містяться різні дати його складання: 13 квітня 2022 року на лицьовій стороні та 14 квітня 2022 року на звороті. Така невідповідність у документі, який став підставою для позбавлення особи володіння майном, свідчить про його незаконність та невідповідність вимогам пункту 27 Положення №1921.

Акт підписаний представниками військової частини НОМЕР_3 , хоча вилучення транспортного засобу здійснювалося ТЦК та СП. Суд першої інстанції не дослідив чи мало місце належне погодження такої передачі та чи було майно передано відповідній військовій частині у встановленому законом порядку, з урахуванням того, що транспортний засіб перебуває або має перебувати у володінні військової частини НОМЕР_1 .

У відзиві військова частина НОМЕР_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Вказує, що в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію. Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань здійснюється в обсягах, визначених мобілізаційними планами.

Порядок виконання військово-транспортного обов`язку визначений Положенням про військово-транспортний обов`язок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року №1921. Військово-транспортний обов`язок є складовою мобілізаційної підготовки та мобілізації і передбачає, зокрема, передачу в особливий період транспортних засобів та техніки військовим формуванням.

Посилається на те, що відповідно до пункту 10 Положення №1921 завдання з підготовки до передачі та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням встановлюються розпорядженнями місцевих державних адміністрацій за поданням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а до відома громадян — власників транспортних засобів доводяться через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки шляхом вручення часткових нарядів.

На виконання військово-транспортного обов`язку для задоволення потреб Збройних Сил України на підставі часткового наряду начальника Чортківської РВА від 13 квітня 2022 року №2/2653 ОСОБА_1 було визначено завдання поставити транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», модель «Sprinter 416 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 .

Частковий наряд від 13 квітня 2022 року №2/2653 підписаний начальником Чортківської РВА Шипітком В.В. та завірений печаткою Чортківської районної державної адміністрації, а тому відповідає вимогам чинного законодавства.

На підставі акта приймання-передачі транспортних засобів і техніки від 14 квітня 2022 року №2/2653/1 спірний транспортний засіб передано військовій частині НОМЕР_3 . Цей акт підписаний відповідними службовими особами та ОСОБА_1 як власником транспортного засобу. Дата складення акта у ньому вказана, а сам документ містить відповідний реквізит у кінці другої сторінки після підписів відповідальних осіб.

Крім цього, транспортний засіб ОСОБА_1 не відчужено на користь держави, а залучено на період дії воєнного стану, що є пропорційним і не найбільш обтяжливим для власника способом втручання у право власності.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника — адвоката Михайлова С.І., які доводи апеляційної скарги підтримали, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини справи.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», модель «Sprinter 416 CDI», VIN № НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи загального захворювання, довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ №677147 від 02 грудня 2022 року та пенсійним посвідченням № НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 від 15 лютого 2023 року.

Відповідно до часткового наряду №2/2653 від 13 квітня 2022 року, підписаного начальником Чортківської РВА Шипітком В.В. та начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 було визначено поставити транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», модель «Sprinter 416 CDI», д.н.з. НОМЕР_2 .

Актом приймання-передачі транспортних засобів і техніки №2/2653/1 від 13 квітня 2022 року, складеним військовою частиною НОМЕР_3 та ІНФОРМАЦІЯ_8 в особі заступника начальника відділу — начальника ВОМР майора ОСОБА_4 , здійснено вилучення транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», модель «Sprinter 416 CDI», автобус, власником якого є ОСОБА_1 . У цьому акті зазначено, що залишкова балансова вартість транспортного засобу становить 640 000 грн. Акт підписаний власником транспортного засобу ОСОБА_1 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковником ОСОБА_3 та командиром військової частини НОМЕР_3 підполковником ОСОБА_5 . На акті також зазначена дата 14 квітня 2022 року.

У відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 №697/3/2658 від 24 липня 2023 року на звернення ОСОБА_1 зазначено, що порушень у діях посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо залучення транспортного засобу під час мобілізації для забезпечення військових формувань транспортними засобами не встановлено.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі №500/6499/23 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_7 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування часткового наряду і акта, зобов`язання вчинити певні дії. Позивачу роз`яснено право звернутися за захистом порушеного права в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 28 травня 2024 року у справі №607/20605/23, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_7 , військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії з підстав залучення неналежного відповідача, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_8 є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За договором №5 на перевезення автомобільним транспортом від 12 листопада 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 як перевізник зобов`язувався виконати для замовника перевезення бригади робітників на будівництво у період з 15 листопада 2021 року по 19 листопада 2021 року за плату у розмірі 6 300 грн.

Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції 14 жовтня 2025 року свідок ОСОБА_2 пояснив, що знає ОСОБА_1 тривалий час, останній регулярно використовував транспортний засіб для надання транспортних послуг за оплату, зокрема перевозив працівників на новобудову свідка, а також неодноразово забезпечував перевезення спортивних команд на змагання.

Згідно з відповіддю Територіального сервісного центру №6141 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях №31/34/197-25 від 17 червня 2025 року, за ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», модель «Sprinter 416 CDI», VIN № НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_2 .

У довідці Мельнице-Подільської селищної ради Чортківського району Тернопільської області від 18 червня 2025 року №736 зазначено, що ОСОБА_1 неодноразово здійснював перевезення пасажирів та здобувачів освіти закладів загальної середньої освіти Мельнице-Подільської селищної ради на добровільних засадах.

З довідок виконавчого комітету Мельнице-Подільської селищної ради №204 та №205 від 23 червня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово здійснював перевезення молоді с. Вільховець на спортивні змагання, культурні заходи, а також жителів с. Вільховець під час проведення похоронів і поминків.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Разом з тим право власності не є абсолютним і може бути обмежене, якщо таке втручання ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є пропорційним, тобто забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та захистом прав конкретної особи.

В Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України. Строк дії воєнного стану та строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувалися у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан є особливим правовим режимом, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України та її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози й забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За абзацом четвертим статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація — це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань — на організацію і штати воєнного часу.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою та поширюється, зокрема, на громадян — власників транспортних засобів.

Порядок виконання військово-транспортного обов`язку, норми безоплатного залучення, вилучення та примусового відчуження транспортних засобів і техніки на період мобілізації та у воєнний час визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов`язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року №1921 затверджено Положення про військово-транспортний обов`язок, яким визначено порядок виконання військово-транспортного обов`язку для задоволення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку та Держспецтрансслужби на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації.

Відповідно до пункту 2 Положення №1921 частковий наряд — це розпорядчий документ голови місцевої державної адміністрації, в якому встановлено під час мобілізації завдання з передачі військовим формуванням визначених транспортних засобів і техніки, а також порядок, пункти та строки передачі. Голова місцевої державної адміністрації та керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки підписують частковий наряд і скріплюють підписи своїми печатками. Громадянам — власникам транспортних засобів частковий наряд надається у разі введення правового режиму воєнного стану.

Згідно з пунктом 6 Положення №1921 військово-транспортний обов`язок є складовою частиною мобілізаційної підготовки і мобілізації в державі та включає проведення заходів, пов`язаних із військовим обліком, завчасною підготовкою, перевіркою готовності до передачі та передачею в особливий період транспортних засобів і техніки військовим формуванням.

За пунктом 7 Положення №1921 військово-транспортний обов`язок виконується в особливий період, зокрема, шляхом передачі громадянами транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань відповідно до визначених завдань.

Пунктом 10 Положення №1921 визначено, що завдання з підготовки до передачі та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням встановлюються розпорядженнями місцевих державних адміністрацій за поданням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та доводяться до відома громадян — власників транспортних засобів під час мобілізації у разі введення правового режиму воєнного стану через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки шляхом вручення часткових нарядів.

Відповідно до пункту 27 Положення №1921 залучення під час мобілізації транспортних засобів і техніки оформляється відповідним актом приймання-передачі за встановленою формою. Такий акт підписується, зокрема, власником транспортного засобу або його уповноваженим представником, керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його уповноваженим представником та командиром військової частини або його уповноваженим представником, якому передається транспортний засіб або техніка.

Повернення транспортних засобів і техніки, залучених під час мобілізації, здійснюється після оголошення демобілізації у порядку, визначеному Положенням №1921.

Отже, залучення транспортного засобу до виконання військово-транспортного обов`язку та примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану не є тотожними правовими механізмами.

Примусове відчуження майна передбачає позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно з переходом такого майна у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану з попереднім або наступним повним відшкодуванням його вартості.

Натомість залучення транспортного засобу до виконання військово-транспортного обов`язку є спеціальним механізмом тимчасового використання транспортного засобу для задоволення потреб військових формувань в особливий період на умовах його повернення після демобілізації та можливості компенсації шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок такого залучення.

У постанові від 27 червня 2025 року у справі №688/4785/23 Верховний Суд, розглядаючи спір щодо транспортних засобів, переданих у межах виконання військово-транспортного обов`язку, виходив із того, що такий обов`язок поширюється, зокрема, на громадян — власників транспортних засобів, а передача транспортних засобів військовому формуванню в особливий період може здійснюватися на підставі документів, передбачених Положенням №1921.

Застосовуючи наведені норми права до спірних правовідносин, колегія суддів виходить з того, що спір між сторонами виник не з приводу примусового відчуження транспортного засобу у власність держави, а у зв`язку із залученням транспортного засобу до виконання військово-транспортного обов`язку в умовах воєнного стану та загальної мобілізації.

Вказане має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки саме від характеру спірних правовідносин залежить визначення належного нормативного регулювання, порядку оформлення передачі транспортного засобу, правових наслідків для власника та можливості повернення майна до завершення особливого періоду.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню насамперед положення статей 6, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і Положення №1921, які регулюють спеціальний порядок виконання військово-транспортного обов`язку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що залучення належного ОСОБА_1 транспортного засобу було здійснено в умовах воєнного стану та загальної мобілізації для забезпечення потреб Збройних Сил України, на підставі часткового наряду, підписаного уповноваженими посадовими особами, а передача транспортного засобу оформлена відповідним актом приймання-передачі.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправності дій посадових осіб, якими здійснювалося залучення транспортного засобу, непропорційності втручання у його право власності та того, що таке залучення поклало на нього індивідуальний і надмірний тягар.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки він відповідає встановленим у справі обставинам та нормам матеріального права, які регулюють порядок виконання військово-транспортного обов`язку.

При цьому колегія, суддів вважає за необхідне уточнити, що правова оцінка спірних правовідносин має здійснюватися саме через спеціальний правовий режим військово-транспортного обов`язку, а не через загальні положення про примусове відчуження майна в умовах воєнного стану.

Положення №1921 прямо передбачає участь у процедурі як місцевої державної адміністрації, так і територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Зокрема, завдання з підготовки до передачі та передачі транспортних засобів встановлюються розпорядженнями місцевих державних адміністрацій за поданням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а до відома громадян — власників транспортних засобів доводяться через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки шляхом вручення часткових нарядів.

З огляду на це доводи апеляційної скарги про те, що частковий наряд оформлений на кутовому штампі ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не на бланку Чортківської РВА, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Сам факт використання кутового штампа територіального центру комплектування та соціальної підтримки не свідчить про те, що частковий наряд виданий неуповноваженим суб`єктом, якщо його зміст, підписи та інші реквізити дають підстави встановити участь уповноважених посадових осіб у процедурі залучення транспортного засобу до виконання військово-транспортного обов`язку.

Пункт 10 Положення №1921 передбачає доведення часткових нарядів до громадян саме через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, участь ТЦК та СП у оформленні та доведенні такого документа до власника транспортного засобу відповідає спеціальній процедурі, визначеній Положенням №1921.

Посилання у апеляційній скарзі на ДСТУ 4163:2020 не може бути самостійною підставою для висновку про протиправність часткового наряду, оскільки вимоги організаційно-розпорядчого діловодства не можуть оцінюватися ізольовано від спеціального правового регулювання військово-транспортного обов`язку.

Для вирішення цього спору визначальним є не сам по собі вид бланка чи кутового штампа, а те чи був документ складений у межах передбаченої законом процедури, чи містив завдання щодо конкретного транспортного засобу, чи був доведений до власника та чи був реалізований у спосіб, передбачений Положенням №1921.

Апеляційна скарга не містить переконливих доводів і належних доказів того, що частковий наряд був складений особою, яка не мала повноважень у процедурі виконання військово-транспортного обов`язку, або що недоліки його оформлення були настільки істотними, що унеможливлювали ідентифікацію власника, транспортного засобу, змісту покладеного завдання чи суб`єктів, які брали участь у його оформленні.

Не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги про наявність різних дат в акті приймання-передачі транспортних засобів і техніки.

Акт приймання-передачі у процедурі виконання військово-транспортного обов`язку є документом, який фіксує факт залучення та передачі транспортного засобу відповідному військовому формуванню. Він не є правочином у розумінні цивільного законодавства, а тому не може оцінюватися виключно за критеріями дійсності правочинів.

Формальні неточності в акті приймання-передачі можуть мати правове значення лише тоді, коли вони свідчать про порушення самої процедури залучення транспортного засобу, перешкоджають встановленню істотних обставин передачі майна або створюють невизначеність щодо того, який саме транспортний засіб, ким, кому і на якій підставі передано.

У цій справі таких обставин не встановлено. Із наявних у справі матеріалів можливо встановити транспортний засіб, його власника, підставу залучення, суб`єктів приймання-передачі та військову частину, якій транспортний засіб було передано. Тому зазначення в акті різних дат саме по собі не свідчить про незаконність залучення транспортного засобу та не є самостійною підставою для скасування акта.

Доводи апеляційної скарги про те, що акт підписаний представниками військової частини НОМЕР_3 , хоча вилучення транспортного засобу здійснювалося ІНФОРМАЦІЯ_2 , також не свідчать про порушення процедури.

За змістом пункту 27 Положення №1921 акт приймання-передачі підписується, зокрема, представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки і командиром військової частини або уповноваженим представником військового формування, якому передається транспортний засіб або техніка.

Отже, участь представника військової частини у підписанні акта відповідає правовій природі цього документа та процедурі передачі транспортного засобу військовому формуванню.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував статус ОСОБА_1 як особи з інвалідністю III групи та значення автомобіля для його життєвих потреб і отримання доходу.

Такі обставини мають значення для оцінки пропорційності втручання у право власності. Разом з тим законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачало статус особи з інвалідністю III групи або належність громадянину лише одного транспортного засобу як безумовну підставу для звільнення від виконання військово-транспортного обов`язку.

Надані позивачем докази підтверджують використання транспортного засобу для окремих перевезень, однак не доводять, що на час його залучення такий транспортний засіб був єдиним постійним і систематичним джерелом існування позивача, а його тимчасове залучення для потреб військового формування поклало на нього індивідуальний і надмірний тягар, несумісний із публічним інтересом забезпечення обороноздатності держави.

При цьому, колегія суддів враховує, що втручання у право власності позивача відбулося в умовах воєнного стану та загальної мобілізації, переслідувало легітимну мету — забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань, а також було пов`язане із захистом незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, життя та здоров`я людей.

За таких обставин, саме по собі посилання на соціальний статус позивача, його інвалідність та користування транспортним засобом у побутових чи майнових інтересах не спростовує законності залучення транспортного засобу в порядку виконання військово-транспортного обов`язку.

Посилання апеляційної скарги на подальші зміни законодавства, якими було встановлено додаткові обмеження щодо залучення транспортних засобів громадян, також не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки спірні правовідносини виникли у квітні 2022 року, подальші законодавчі зміни не можуть поширювати свою дію на ці правовідносини та визначати незаконність часткового наряду й акта приймання-передачі, складених до набрання такими змінами чинності.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції практики Великої Палати Верховного Суду у справі №712/3525/23 колегія суддів оцінює з урахуванням того, що зазначена справа стосувалася примусового відчуження майна в умовах воєнного стану, тоді як у цій справі йдеться про залучення транспортного засобу до виконання військово-транспортного обов`язку.

Ці правові механізми не є тотожними, мають різні правові підстави, різний порядок оформлення та різні правові наслідки для власника майна.

Водночас загальний підхід Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності врахування особливого правового режиму воєнного стану, публічного інтересу у забезпеченні обороноздатності держави та передчасності вимоги про повернення майна, правова підстава використання якого для потреб оборони не відпала, не суперечить висновкам суду першої інстанції у цій справі.

Оскільки воєнний стан і загальна мобілізація тривають, демобілізація не оголошена, а незаконність первинного залучення транспортного засобу не доведена, вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 повернути транспортний засіб ОСОБА_1 є передчасною та похідною від вимог про скасування часткового наряду й акта приймання-передачі.

Саме по собі бажання власника повернути транспортний засіб до завершення особливого періоду не є достатньою правовою підставою для покладення на військову частину обов`язку повернути транспортний засіб, який був залучений для потреб військового формування у порядку виконання військово-транспортного обов`язку.

Суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування часткового наряду, акта приймання-передачі транспортного засобу і зобов`язання повернути транспортний засіб.

З огляду на наведене апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Михайлова С.І. слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2026 року — без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Михайлова Святослава Ігоровича — залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2026 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 червня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Храпак Н.М.