Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №511/1580/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2195/26

Справа № 511/1580/25

Головуючий у першій інстанції Теренчук Ж. В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Комунальна установа «Роздільнянський центр освіти»

треті особи – Роздільнянська міська рада Одеської області, Комунальний заклад «Роздільнянський міський ліцей №1 Роздільнянської міської ради Одеської області»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Роздільнянський центр освіти», треті особи Роздільнянська міська рада Одеської області, Комунальний заклад «Роздільнянський міський ліцей №1 Роздільнянської міської ради Одеської області» про виплату середньої заробітної плати на період працевлаштування

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Роздільнянського районного суду Одеської області з вищезазначеним позовом, який в подальшому уточнила 12.06.2025 року, у якому просила стягнути з Комунальної установи «Роздільнянський центр освіти» на її користь середній заробіток на період працевлаштування, але не більше ніж на три місяці, на підставі ст.184 КЗпП України після звільнення її з роботи в період вагітності в розмірі 23111,11 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона працювала в Комунальному закладі «Роздільнянський навчально-виховний комплекс «Школа-гімназія» №1 Роздільнянської міської ради Одеської області на посаді вчителя інформатики з 01.09.2021 року, а Наказом в.о. директора цього закладу її було звільнено з посади вчителя інформатики у зв`язку із закінченням терміну трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України. Між тим на день звільнення вона була вагітна, вважала звільнення незаконним і звернулась з позовом до суду.

Рішенням Роздільнянського районного суду від 27.09.2023 року по справі № 511/1369/23 було задоволено її позов до Комунального «Роздільнянський міський ліцей № 1 Роздільнянської міської ради Одеської області», Роздільнянської міської ради Одеської області та зобов`язано відповідача Комунальному закладі «Роздільнянський навчально-виховний комплекс «Школа-гімназія» №1 Роздільнянської міської ради Одеської області» її працевлаштувати, а з відповідача Роздільнянської міської ради стягнено середній заробіток за три місяці на період працевлаштування.

Між тим, постановою Одеського апеляційного суду від 10.04.2024 року рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 27 вересня 2023 року скасовано в частині стягнення середнього заробітку з Роздільнянської міської ради Одеської області, так як позов пред`явлено до неналежного відповідача.

В подальшому рішення Одеського апеляційного суду набрало законної сили і було виконано. Її було працевлаштоване на посаду вчителя фізики з неповним тижневим навантаженням 2 години на тиждень з 04.06.2024 року. Однак їй повинні виплатити середній заробіток на період працевлаштування за три місяці.

Оскільки її не було працевлаштоване на роботу до 04.06.2024 року, і до цього часу вона не працювала на підприємстві, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно наданого нею розрахунку просила стягнути з відповідача середній заробіток за три місяці в розмірі 23111,11 грн, взявши для розрахунку її заробітну плату за травень і квітень 2024 року.

При цьому, вважає, що належним відповідачем щодо стягнення середнього заробітку є саме відповідач, так як між Роздільнянською міською радою Одеської області та Відповідачем було укладено Договір про обслуговування навчального закладу Комунальний заклад «Роздільнянський міський ліцей № 1 Роздільнянської міської ради Одеської області» від 17 лютого 2025 року.

Відповідно до п. 1.1 даного Договору Комунальний заклад «Роздільнянський міський ліцей № 1 Роздільнянської міської ради Одеської області» доручає КУ «Роздільнянський центр освіти» здійснювати ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності та звітності по виконанню кошторису видатків закладу освіти Роздільнянської міської ради, якій утримується за рахунок державного та місцевого бюджетів та здійснює розрахунок по заробітній платі працівникам навчального закладу.

Тобто, саме Комунальна установа «Роздільнянський центр освіти» здійснює нарахування та виплату заробітної плати працівникам навчального закладу, а саме працівникам Комунального закладу «Роздільнянський міський ліцей № 1 Роздільнянської міської ради Одеської області», саме за розрахунками заробітної плати даної установи Відділ освіти здійснює замовлення бюджетних коштів з освітньої субвенції, що виділена з державного бюджету Роздільнянській міській територіальній громаді для оплати праці педагогічних працівників.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунальної установи «Роздільнянський центр освіти", треті особи Роздільнянська міська рада Одеської області, Комунальний заклад «Роздільнянський міський ліцей №1 Роздільнянської міської ради Одеської області» про виплату середньої заробітної плати на період працевлаштування,- відмовлено.

Рішення суду вмотивовано тим, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов позов ОСОБА_1 до Комунального установи «Роздільнянський центр освіти» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Роздільнянська міська рада Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальний заклад «Роздільнянський міський ліцей № 1 Роздільнянської міської ради Одеської області» про виплату середньої заробітної плати на період працевлаштування, задовільнити, стягнувши з Комунальної установи «Роздільнянський центр освіти» на користь ОСОБА_1 середній заробіток на період працевлаштування, але не більше ніж за три місяці.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції до уваги не було взято, що відповідно до Постанови КМУ від 14 січня 2015 року № 6 затверджено Порядок та умови надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам (Далі - Порядок № 6) та те, що між Роздільнянською міською радою Одеської області та Відповідачем було укладено Договір про обслуговування навчального закладу від 17 лютого 2025 року. І відповідно до п. 1.1 даного Договору Комунальний заклад «Роздільнянський міський ліцей № 1 Роздільнянської міської ради Одеської області» доручає КУ «Роздільнянський центр освіти» здійснювати ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності та звітності по виконанню кошторису видатків закладу освіти Роздільнянської міської ради, якій утримується за рахунок державного та місцевого бюджетів та здійснює розрахунок по заробітній платі працівникам навчального закладу. Тобто, саме Комунальна установа «Роздільнянський центр освіти» здійснює нарахування та виплату заробітної плати працівникам навчального закладу, а саме працівникам Комунального закладу «Роздільнянський міський ліцей № 1 Роздільнянської міської ради Одеської області», саме за розрахунками заробітної плати даної установи Відділ освіти здійснює замовлення бюджетних коштів з освітньої субвенції, що виділена з державного бюджету Роздільнянській міській територіальній громаді для оплати праці педагогічних працівників.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

В судовому засіданні представник скаржниці ОСОБА_1 адвокат Солованюк О.В. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були належним чином повідомлені, а саме шляхом надсилання судової повістки до їх електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників які не з`явились.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Наказом директора Комунального закладу «Роздільнянський навчально-виховний комплекс «Школа-гімназія» № 1 Роздільнянської міської ради Одеської області від 30.08.2021р. №95-К ОСОБА_1 було призначено на посаду вчителя інформатики з 01.09.2021 р. до кінця навчального року на підставі заяви ОСОБА_1 .

Наказом в.о. директора Комунального закладу «Роздільнянський навчально-виховний комплекс «Школа-гімназія» №1 Роздільнянської міської ради Одеської області від 24.05.2022р. № 53-К ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя інформатики у зв`язку із закінченням терміну трудового договору згідно п.2 ст.36 КЗпП України з виплатою компенсації за 42 дні.

Оскільки на момент звільнення згідно медичної довідки - висновку ЛКК №138 від 23.05.2022 року ОСОБА_1 перебувала в стані вагітності, то за захистом своїх прав, передбачених ст.184 КЗпП України щодо обов`язкового працевлаштування та виплати їй середнього заробітку на період працевлаштування звернулась з позовом до суду.

Рішенням Роздільнянського районного суду від 27.09.2023 року по справі №511/1369/23 позов ОСОБА_1 Комунального «Роздільнянський міський ліцей № 1 Роздільнянської міської ради Одеської області, Роздільнянської міської ради Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Відділ освіти Роздільнянської міської ради, про виконання зобов`язання із працевлаштування та стягнення заробітку за три місяці задоволено повністю. (а.с.5)

Дане рішення суду змінено Постановою Одеського апеляційного суду від 10.04.2024 року, рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 27 вересня 2023 року скасовано в частині стягнення середнього заробітку з Роздільнянської міської ради Одеської області, так як позов в цій частині пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. В подальшому рішення Одеського апеляційного суду набрало законної сили.(а.с.13)

З 04.06.2024 року на виконання рішення суду ОСОБА_1 , було працевлаштовано на посаду вчителя фізики з неповним тижневим навантаженням 2 години на тиждень, що підтверджується копією наказу № 65-K від 03.06.2024 року.(а.с.41)

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно ч. 5 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася з позовом до Комунальної установи «Роздільнянський центр освіти».

Так, позивачка ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах саме із Комунальним закладом «Роздільнянський навчально-виховний комплекс «Школа-гімназія» №1 Роздільнянської міської ради Одеської області».

Відповідно до статті 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів. Суб`єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об`єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладені у постановах Верхового Суду (ч.2 ст. 263 ЦПК України).

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що судам необхідно враховувати, що згідно зі статтею 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 731/115/20 (провадження № 61-15526св20) зазначено, що «встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, яка є юридичною особою. Відповідно, на Озерянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів як роботодавця покладено передбачений статтею 21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Згідно із приписами статті 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю та може бути позивачем та відповідачем у суді. У відповідності до положень статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. ОСОБА_1, як позивач, просив суд, крім іншого, поновити його на посаді директора Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів з 14 лютого 2020 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за період затримки розрахунку. Із змісту вказаних вимог убачається, що вони стосуються прав та обов`язків Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, як особи, за рахунок якої можливо задовольнити ці позовні вимоги. Разом із тим, Озерянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів не був залучений до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року у справі № 401/3088/17 (провадження № 61-44227св18) зазначено, що «згідно зі статтею 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення по суті спору не звернули увагу, що ОСОБА_1 заявила свої вимоги про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової винагороди за сумлінну працю та відшкодування моральної шкоди завданої незаконним звільненням не до юридичної особи з якою перебувала у трудових відносинах - Великоандрусівської загально-освітньої школи І-ІІІ ступенів, правонаступником, якої після реорганізації є КЗ «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад», а до Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області та голови комісії з реорганізації ОСОБА_9. При цьому будь-які рішення сільської ради не були предметом оскарження в межах розглядуваної справи, а ОСОБА_9 у спірних правовідносинах, у тому числі при прийнятті оспорюваного наказу про звільнення ОСОБА_1 діяла не від власного імені, а як керівник навчального закладу - школи. Належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової винагороди за сумлінну працю та відшкодування моральної шкоди завданої незаконним звільненням мав бути роботодавець - Великоандрусівська загально-освітня школа І-ІІІ ступенів, яка на час пред`явлення позову мала статус юридичної особи, а в подальшому її правонаступник, яким після реорганізації став КЗ «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що належним відповідачем за вимогою про виплату заробітної плати за період працевлаштування є Комунальний заклад «Роздільнянський навчально-виховний комплекс «Школа-гімназія» №1 Роздільнянської міської ради Одеської області», але позовна вимога про виплату заробітної плати за період працевлаштування до Комунального закладу «Роздільнянський навчально-виховний комплекс «Школа-гімназія» №1 Роздільнянської міської ради Одеської області» позивачкою не пред`явлена.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів.

Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згоден, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Як слідує з матеріалів справи судом першої інстанції у судових засіданнях двічі роз`яснювалось позивачці її право на залучення до участі у справі у якості співвідповідача Комунального закладу «Роздільнянський навчально-виховний комплекс «Школа-гімназія» №1 Роздільнянської міської ради Одеської області», проте остання цього не зробила, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його пред`явленням до неналежного відповідача.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Також, апеляційний суд вважає за потрібним роз`яснити позивачці, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, але це не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 07 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький