Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №336/5521/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 336/5521/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/5521/25 Головуючий в 1 інстанції – Вайнраух Л.А.

Провадження № 33/807/759/26 Доповідач у 2-й інстанції – Солодовніков Р.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Солодовніков Р.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Зінюка Олега Олеговича (обоє в режимі відео конференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою з доповненням адвоката Зінюка Олега Олеговича на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року, -

ВСТАНОВОВИВ:

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто судовий збір .

За постановою суду, 01.06.2025 о 01 год.13 хв. біля будинку №74 по вул.Чарівній м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «AUDI A4», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «AlсotestDrager 6820», результат 1,40‰ (проміле), тест №2639. Водій з результатом не згодний, однак від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився. Від керування відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень Правил дорожнього руху (далі ПДР), про повторність попереджений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР.

2. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі, та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_1 – адвокат Зінюк О.О. подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилався на те, що:

- до протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не долучено жодного письмового або іншого доказу стану алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу або відмови водія у проходженні огляду поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів;

- до протоколу про адміністративне порушення не долучені акт огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів з вказівкою про інформування водія про порядок застосування спеціального технічного засобу та направлення водія транспортного засобу на огляд у конкретний медичний заклад, а останнє не вручалося поліцейським Найді О.В.;

- в тексті адміністративного протоколу не міститься вказівки про роз`яснення процесуальних прав водієві, не зазначені дії водія щодо відмови від огляду на місці зупинки, не зазначено про долучення матеріалів відеозапису про скоєне правопорушення, відсутня назва технічного пристрою відеофіксації, його модель та серійний номер;

- судом не надісланий стороні захисту відеозапис для ознайомлення;

- протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по цій справі, оскільки не є самостійним беззаперечним доказом.

3. Позиції учасників.

В засіданні апеляційного суду захисник Зінюк О.О. та Найда О.В. підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити.

Захисник надав доповнення до апеляційної скарги, відповідно до яких ОСОБА_1 керував транспортним засобом, проте не перебував в стані сп`яніння, а дії поліції були направлені на фіксування порушення. Зазначена подія стосувалася ОСОБА_1 як військовослужбовця, тому повинна була фіксуватися органами ВСП. ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом. ОСОБА_1 має проблеми зі щитоподібною залозою, тому має протипоказання до вживання алкоголю. На відео відсутня відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі. Справу розглянуто судом першої інстанції без участі захисника та ОСОБА_1 .

4. Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Зінюка О.В. на підтримку поданої апеляційної скарги з доповненням, перевіривши її доводи і вивчивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване, законне рішення.

Дослідивши встановлені місцевим судом обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суддя першої інстанції у повному обсязі дотримався вищенаведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.9а ПДР визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Приписами пункту 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Таким чином, проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження медичного огляду.

Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема, даними:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №347736 від 01.06.2025, згідно яких встановлено час, дату та місце скоєння адміністративного правопорушення. Від підписів в протоколі ОСОБА_1 та отримання копії відмовився;

- результату спеціального технічного засобу «AlkotestDrager 6820» від 01.06.2025, що узгоджується із дослідженим відеозаписом за часом здійснення. Результат тестування 1,40%. Від підпису у роздруківці ОСОБА_1 відмовився;

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначені виявленіу ОСОБА_1 ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, результати огляду. ОСОБА_1 від підпису відмовився, свідки не залучалися, велася безперервна відеофіксація;

- направленням ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до КНП «ОКЗПНД та СХЗ» ЗОР від 01.06.2025 о 01 год. 21хв., відповідно до якого водій із результатами огляду на місці зупинки не згоден, відмовився від проходження огляду у медичному закладі;

- рапорту працівника поліції від 01.06.2025, в якому викладено фактичні обставини вчиненого порушення, додатково зафіксовані виявлені ознаки сп`яніння;

- відеозапису, згідно з якими зафіксовано зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . У подальшому, у зв`язку з виявленням ознак алкогольного сп`яніння, які було озвучено, працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального приладу «Драгер», на що останній погодився. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння, результат 1,40‰. Із зазначеним результатом водій не погодився, від проходження огляду в медичному закладі відмовився. Після цього працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його права, склав протокол про адміністративне правопорушення, повідомив про відсторонення від керування транспортним засобом.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Суддя першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

Щодо відсутності жодного письмового або іншого доказу стану алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу або відмови водія у проходженні огляду поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів апеляційний суд вважає, що наявні у справі письмові докази в сукупності в повній мірі спростовують доводи апеляційної скарги.

До матеріалів справи долучені акт огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу та направлення на огляд в медичному закладі водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зазначені процесуальні документи складені відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015№ 1452/73.

Окрім цього, законодавством не передбачено вручення письмового направлення водію, оскільки такий огляд проводиться у присутності поліцейського, який має забезпечити доставку особи, яка погодилася на проходження відповідного огляду.

Відтак, заперечення апелянта в цій частині відхиляються апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги щодо недоліків складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не заслуговують на увагу.

Протокол про адміністративне правопорушення складений на бланку відповідного зразка, уповноваженою на те посадовою особою – інспектором поліції Шостаком В.Р., із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, та містить дату і місце його складання, дані про особу правопорушника, місце, час вчинення та суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, технічний засіб відеозапису, тобто має в собі всі необхідні відомості для вирішення справи і прийняття відповідного процесуального рішення.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції дотримані вимоги ст.254-256 КУпАП та розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015.

Щодо ненадання відеозапису з бодікамери працівників поліції відповідно до заявленого клопотання адвоката Зінюка О.О. суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те,що надання технічного носія для його копіювання не передбачено нормами КУпАП, а також жодними іншими нормативними або підзаконними актами. Натомість, у сторони захисту під час розгляду справи було достатньо часу для ознайомлення із відеозаписом, що є її правом (зокрема, перед початком судового засідання), відповідно враховуючи свій графік та зайнятість захисник міг реалізувати право на ознайомлення з ним.

Крім того, відеозапис було відтворено й під час розгляду справи судом першої інстанції, після чого сторона захисту мала право як заявити клопотання про відкладення судового засідання для висловлення своїх заперечень в письмовій формі, так і висловити їх в усній формі, враховуючи той факт, що копії матеріалів справи були направлені захиснику за його клопотанням.

Що стосується доводів захисника щодо дій працівників поліції, направлених на фіксацію порушення, слід зазначити наступне.

Саме Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3).

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортного засобу, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР).

З дослідженого відеозапису вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений в період комендантської години. Після спілкування з водієм в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим і було запропоновано пройти огляд.

При цьому, будь-яких об`єктивних даних про те, що працівники поліції діяли упереджено, матеріали справи не містять.

Отже, твердження захисника про неправомірність дій працівників поліції не відповідають дійсності та є суб`єктивними, тому не можуть розглядатись як підстави для скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження по справі.

Доводи апеляційної скарги про фіксацію процедури огляду на стан сп`яніння Військовою службою правопорядку в рамках даної справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 апеляційний суд також вважає безпідставними.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Так, аналізуючи зміст ч.1 ст.255 КУпАП, апеляційний суд зауважує, що вказані у даній нормі права уповноважені посадові особи не наділені повноваженнями складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 в рамках даного провадження.

При цьому уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України мають право складати протоколи про передбачені ст.44, ч.ч.2, 3 ст.123, ст.ст.172-10, 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7 адміністративні правопорушення. Даний перелік є вичерпним, тобто розширенню та доповненню він не підлягає.

Апеляційний суд враховує, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.255 КУпАП уповноважені особи органів Національної поліції, до компетенції яких віднесено оформлення протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема, за ст.130 КУпАП, не вправі складати даний процесуальний документ без дотримання встановленої положеннями ст.266 КУпАП процедури.

Разом з тим, відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень регламентовано положеннями ст.15 КУпАП.

Згідно із ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, крім іншого, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відтак, в рамках справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 положення, якими регламентовано адміністративну відповідальність, застосовуються до нього на загальних підставах.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дія положень ст.266 КУпАП за колом осіб поширюється на всіх водіїв транспортних засобів, незалежно від їх роду діяльності та без урахування наявності/відсутності факту проходження військової служби.

До того ж, вимогами п.2 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Базовим критерієм для розмежування застосування вимог ст.266 та ст.266-1 КУпАП під час процедури проходження огляду на стан сп`яніння у даному випадку є керування транспортним засобом, тобто виконання особою функції водія, а не обов`язків військової служби.

Отже, з урахуванням вищевикладеного у сукупності, на переконання апеляційного суду застосування працівниками поліції положень ст.266 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів в рамках даної справи про адміністративне правопорушення ґрунтується на вимогах закону.

Доводи захисника про невідсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом є неспроможними, оскільки спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги щодо порушення судом права на захист та неправомірного розгляду справи за відсутності захисника та ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності такої особи справа може бути розглянута лише за умови наявності даних про її своєчасне повідомлення про дату, час і місце судового розгляду та за відсутності клопотання про його відкладення.

Згідно із ст..271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що особа, яка бере участь у судовому провадженні, повинна з розумною періодичністю цікавитися перебігом розгляду справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та належним чином виконувати процесуальні обов`язки.

Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон АліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник повинен демонструвати готовність брати участь на всіх етапах провадження, які стосуються його безпосередньо, утримуватися від дій, спрямованих на затягування розгляду справи, та максимально використовувати засоби національного законодавства для прискорення процедури розгляду.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, що також випливає з практики Європейського суду з прав людини. Відтак особа, звертаючись до суду або беручи участь у судовому провадженні, зобов`язана дотримуватися вимог процесуального законодавства.

Із матеріалів справи випливає, що справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 неодноразово призначалася до судового розгляду та відкладалася, зокрема у зв`язку з необхідністю надання відеоматеріалів, витребуванням додаткових доказів та з інших причин, пов`язаних із реалізацією права на захист.

При цьому захисник Зінюк О.О. був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, був обізнаний зі змістом протоколу, доказами у справі.

Подане захисником клопотання про відкладення розгляду справи 06.04.2026 було мотивоване його перебуванням на лікарняному та неможливістю ОСОБА_1 з`явитись особисто у судове засідання у зв`язку з перебуванням у лавах ЗСУ. Однак, зазначене клопотання не засвідчене відповідним ключем електронного цифрового підпису, про що повідомлено ініціатора звернення, повторного клопотання до суду не подано, тому зазначене враховано судом як неявка в судове засідання. Разом з тим зазначені обставини самі по собі не свідчили про неможливість забезпечення права особи на захист та не зумовлювали обов`язкового відкладення судового розгляду.

Суд враховує, що участь захисника у цій справі про адміністративні правопорушення не є обов`язковим, справа також може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Крім того, захисником не надано доказів про неможливість залучення іншого захисника або подання письмових пояснень та правової позиції з питань, що підлягали вирішенню судом.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є не лише захист прав та законних інтересів особи, яка притягується до відповідальності, а й забезпечення публічного інтересу, що полягає у своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин кожної справи, правильному застосуванні закону, запобіганні вчиненню нових правопорушень та зміцненні правопорядку.

З огляду на це суд під час розгляду справи зобов`язаний забезпечити баланс між правом особи на захист та суспільним інтересом у своєчасному й ефективному здійсненні правосуддя.

Сам по собі факт розгляду справи за відсутності захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не свідчить про порушення права особи на захист. Вирішальним є те, чи було особі забезпечено реальну можливість користуватися правовою допомогою та належним чином підготуватися до захисту своїх інтересів. Матеріали справи свідчать, що такі можливості ОСОБА_1 та його захиснику надавалися судом.

Між тим, в подальшому ОСОБА_1 через захисника реалізовано право на апеляційне оскарження судового рішення в межах встановленого законом строку.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не був обмежений у передбачених ст.268 КУпАП правах, в тому числі заявляти клопотання та подавати докази. Проте жодних нових доказів, які були невідомі суду першої інстанції та могли б істотно вплинути на суть прийнятого рішення, апеляційному суду не надано.

Під час апеляційного розгляду інтереси ОСОБА_1 представлені захисником – адвокатом Зінюком О.О., а тому за наведених захисником обставин не можна вважати порушеним право на захист ОСОБА_1 .

У підсумку, за встановлених у справі фактичних обставин суддя першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Суд першої інстанції не допустив порушень вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, які могли б бути підставою для зміни або скасування правильного по суті рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Натомість зібраними у справі доказами у повному обсязі підтверджується наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, адміністративне стягнення накладене судом в межах встановлених законом, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Зінюка Олега Олеговича залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р.С. Солодовніков