Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №683/1116/26 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1116/26

2/683/1087/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Завадської О.П.

секретаря Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинові Хмельницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення моральної шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України в розмірі 7000000,00 грн.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 03 жовтня 1979 року вийшла заміж у м. Маріуполь, де з того часу проживала та працювала. З початку збройної агресії Російської Федерації військові сили Російської Федерації та так званої «Донецької Народної Республіки» систематично та цілеспрямовано обстрілювали місто усіма видами зброї, а потім оточили та вчиняли терор і геноцид. Вона перебувала за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Її будинок було пошкоджено (зруйновано дах та частину квартир). З 26 лютого 2022 року в місті зник будь-який зв`язок, з 28 лютого 2022 року зникло світло, вода та опалення, з 02 березня 2022 року зникло газопостачання. Магазини, лікарні, аптеки, будь-які установи та підприємства не працювали. Вона і вдень, і вночі перебувала під постійними обстрілами, воду добувала зі снігу або дощу, в оселі температура була не вище 9 градусів. Поруч палали будинки, лежало багато трупів людей.

Під час масових обстрілів вона разом із сином ОСОБА_2 ховалися у підвалі сусіднього будинку. Озброєні російські війьскові систематично обшукували підвали, проводили перевірки, відбирали телефони, змушували піднімати одяг та оглядали тіло на наявність татуювань, чинили психічний тиск – було дуже страшно і не було розуміння, чи залишишся живою після чергового обшуку.

Кожного дня російські літаки наносили удари по м. Маріуполь. Під час чергового удару та вибуху від розльоту уламків вона отримала мінно-вибухову травму. Лікарні не працювали, отримати першу медичну допомогу не було де. В їхньому будинку проживали інтерни, які по можливості надали їй першу медичну допомогу та сказали, що потрібна термінова операція.

Тому син прийняв рішення виїжджати з м. Маріуполь, що було надто складно та небезпечно. На скло власної автівки вони наклеїли напис «ДІТИ», надіючись, що так буде безпечніше. Вони їхали і не знали, що їх чекає, вздовж дороги були зруйновані будинки, розстріляні машини, трупи – дивитись на це було дуже важко, психіка не витримувала (постійний стрес, підвищенний тиск та сильний фізичний біль від рани). Необхідно було перетинати дуже багато блокпостів, на яких військові РФ з автоматами перевіряли документи та телефони, обшукували машину та особисті речі. Дорога для неї була дуже важка і фізично, і психічно.

Доїхавши до м. Запоріжжя, одразу поїхали в Запорізьку обласну лікарню, де їй надали кваліфіковану медичну допомогу, встановили діагноз «Мінно-вибухова травма. Відкритий, вогнепальний багатоуламковий перелом ДМЕ обох кісток правого передпліччя зі зміщенням фрагментів. Численні сторонні тіла» та прооперували.

Залишатись у м. Запоріжжя на той час було також небезпечно, тому вона із сином поїхали до родичів у м. Старокостянтинів Хмельницької області. Після операції дуже сильно боліла рука, дорога була важкою.

Приїхавши в м. Старокостянтинів потрібно було пристосовуватись до інших обставин життя. Внаслідок отриманого стресу та страху вона не могла спати, також постійно боліла рука, тому вимушена була неодноразово звертатись за медичною допомогою у міську лікарню, а також до Хмельницької обласної лікарні, де її кілька разів оперували.

У м. Маріуполь вони із сином пережили сильний психологічний стрес, страх, голод, холод, смерть близьких людей, вона також отримала мінно-вибухову травму. У сина від пережитих психоемоційних стресів стався інсульт і він помер у віці 44 років ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Старокостянтинів. Втрата сина ще більше додала душевних страждань та негативно вплинула на здоров`я. Вона постійно відчуває фізичний та душевний біль (від гучних звуків та вибухів у неї панічний страх).

З березня 2022 року по даний час вона проживає у родичів, має статус внутрішньо-переміщеної особи. Внаслідок окупації частини Донецької області, зокрема, м. Маріуполь, вона позбавлена єдиного власного житла, втратила усе нажите майно та речі, вільне спілкування з друзями та родичами, налагоджений побут, втратила сина та втратила сенс життя.

Діями відповідача невідворотно змінено її життя, їй спричинено сильний душевний невгамовний біль та безперервні страждання, що призвело до проблем зі здоров`ям, знищення її власності, матеріальних труднощів, зміни звичного способу життя, погішення його якості, тому вважає справедливою компенсацією з держави – агресора Російської Федерації стягнення моральної шкоди в розмірі 7000000,00 грн.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 08 червня 2026 року постановлено заочний розгляд справи.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилась в с. Росолівці Красилівського району Хмельницької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_2 є громадянкою України.

Дані обставини підтверджуються: паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 01 лютого 2001 року; довідкою про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, виданої управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 28 березня 2022 року за №6827-5000721213; витягом з реєстру Маріупольської міської територіальної громади від 06 квітня 2026 року за №2026/005445719; свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим Палацом урочистих подій м. Жданів Донецької області 03 жовтня 1979 року.

Факт проживання у м. Маріуполь Донецької області та наявність на праві власності квартири АДРЕСА_3 також підтверджується: договором купівлі-продажу, посвідченим Бедненком С.В., приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області, 03 серпня 2021 року за р.№3252. Право приватної власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 серпня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1713726114123 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №268777700 від 03 серпня 2021 року); трудовою книжкою серія НОМЕР_4 , записи якої свідчать про працевлаштування позивачки в період з 15 січня 1980 року по 23 березня 2017 року, зокрема, в різних господарських товариствах в м. Маріуполь Донецької області.

Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3778 відділення травматології від 22 березня 2022 року, складеної Запорізькою обласною клінічною лікарнею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , пенсіонер, дата надходження: 21 березня 2022 року, дата виписки: 22 березня 2022 року, діагноз: Мінно-вибухова травма. Відкритий, вогнепальний, багатоуламковий перелом ДМЕ обох кісток правого передпліччя зі зміщенням фрагментів. Численні сторонні тіла (металічної щільності). Операція 21 березня 2022 року. Анамнез зі слів хворого: 19 березня 2022 року близько 16 год 00 хв потрапила під обстріл в м. Маріуполь, відчула сильний різкий біль в правому передпліччі. Самостійно виконала імобізіцію, імпровізованою шиною з дощечки. 21 березня 2022 року самостійно звернулась до ВЕМД КНП «ЗОКЛ «ЗОР», де була оглянута лікарем травматологом та в ургентному порядку госпіталізована до травматологічного відділення.

Зі змісту виписного епікризу травматологічного відділення Старокостянтинівської ЦРЛ із медичної карти №1465 стаціонарного хворого ОСОБА_3 лікувалась з 25 березня 2022 року по 28 квітня 2022 року за вищевказаним діагнозом. Анамнез зі слів хворого: травму отримала 19 березня 2022 року о 16 год 00 хв, потрапивши під обстріл в м. Маріуполь. 21 березня 2022 року звернулась до Запорізької обласної клінічної лікарні.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №ІХ-220913/17157 КНП «Хмельницька обласна лікарня» ОСОБА_1 стаціонарно лікувалась у ортопедично-травматологічному відділенні з 13 вересня 2022 року по 27 вересня 2022 року, операція 16 вересня 2022 року. Анамнез захворювання: травма в березні 2022 року в м. Маріуполь під час ворожого артилерійського обстрілу. Перша медична допомога в м. Маріуполь, далі евакуйована в м. Запоріжжя, де оперована (ПХО, ОМС АЗФ правого передпліччя). В подальшому лікувалась в м. Старокостянтинові, оперована (АДП, демонтаж АЗФ). Останнім часом відчуває погіршення стану, направлено в ХОЛ.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народився в м. Маріуполь, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 44 років в м. Старокостянтинів Хмельницького району Хмельницької області (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_5 , видане Старокостянтинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)).

З 2014 року Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.

Згідно із заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VІІІ, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).

Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення так званих «Донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).

Третя фаза збройної агресії Російської Федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил Російської Федерації.

24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії Російської Федерації проти України, повномасштабне вторгнення збройних сил Російської Федерації на суверенну територію України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій від 23 квітня 2025 року за №748 датою тимчасової окупації м. Маріуполь встановлено 21 травня 2022 року, раніше датою завершення активних бойових дій у місті вважали 04 березня 2022 року.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування – частина третя статті 82 ЦПК України), що Російська Федерація, яка здійснює збройну агресію проти України, зухвало відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну діяльність в Україні.

02 березня 2022 року збройну агресію РФ проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від РФ негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами РФ та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави – України, що закріплено у Статуті ООН.

Звернення позивачки до українського суду слід вважати єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало б позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19 (провадження №61-8291св21), від 18 травня 2022 року у справі №760/17232/20-ц (провадження №61-15925св21) від 12 жовтня 2022 року у справі №463/14365/21 (провадження №61-4498св22), від 12 жовтня 2022 року у справі №463/14366/21 (провадження №61-3713св22).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

До зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія (стаття 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі №279/1834/22 (провадження №61-1382сво23)).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації (коли розмір компенсації не визначений законом).

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішенням суду, в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц (провадження №61-18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом – моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди – явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі №214/7462/20 (провадження №61-21130сво21)).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості ( постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 (провадження №61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі №214/7462/20 (провадження №61-21130сво21)).

За загальним правилом шкода, завдана фізичним та юридичним особам внаслідок військової агресії Російської Федерації та тимчасової окупації суверенної території України відшкодовується Російською Федерацією (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, розв`язання і ведення агресивної війни, позивачка зазнала моральних переживань, душевних страждань, які виразилися у втраті душевного спокою, постійному відчутті невпевненості і незахищеності, хвилюванні за здоров`я та життя, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, зокрема, триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивачки, характер вимушених змін у житті, глибину фізичних та душевних страждань внаслідок втрати сина, ушкодження здоров`я, пошкодженння та знищення майна, порушення нормальних життєвих зв`язків внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, які вимагають від неї додаткових зусиль для адаптації до нових ускладнених умов життя, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості суд вважає, що необхідною й достатньою сатисфакцією для позивачки є визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає компенсації за рахунок Російської Федерації, у заявленій сумі в розмірі 7000000,00 грн.

У зв`язку з задоволенням позову з відповідача в дохід держави України підлягає стягненню судовий збір за подання позову в розмірі 15140,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 89, 141, 265, 268, 274, 279, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду в розмірі 7000000,00 грн.

Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь держави Україна судовий збір в розмірі 15140,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, місце знаходження: 119991, вул. Житня, 14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація.

Суддя