Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №683/3080/25 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/3080/25

1-кп/683/135/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Хмельницький, громадянки України, з середньою освітою, не одруженої, не працюючої, яка має на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:

- 31 березня 2025 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області за ст.126-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.390-1, ст.126-1 КК України,

в с т а н о в и в:

Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2025 року ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, та окрім основного покарання у виді пробаційного нагляду, до неї на підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України застосовано обмежувальний захід у виді направлення її до Старокостянтинівського міського Кризового центру Хмельницької області для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» строком на три місяці, яка відповідно до п.10 ч.1 ст.1 вказаного Закону, передбачає комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків. Цим же вироком суду ОСОБА_5 роз`яснено, що за умисне ухилення від проходження програми для кривдників передбачена кримінальна відповідальність за ст.390-1 КК України.

19 серпня 2025 року між Старокостянтинівським міським Кризовим центром в особі директора ОСОБА_7 та ОСОБА_5 укладено письмовий договір №50 про проходження програми для кривдників, особисто під підпис роз`яснено їй вимоги законодавства та порядку проходження програми для кривдників, а також вручено копію індивідуального плану проходження програми для кривдників, відповідно до якого остання була зобов`язана прибувати у визначені дати до Старокостянтинівського міського Кризового центру Хмельницької області, що розташований за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні,4 м. Старокостянтинів Хмельницького району Хмельницької області.

Надалі, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про покладений на неї обов`язок проходити програму для кривдників, діючи умисно, маючи реальну можливість проходити програму для кривдників, з метою ухилення від її проходження, без поважних причин в обумовлені графіком дні, а саме: 04.09.2025, 11.09.2025, 18.09.2025, 25.09.2025 та 02.10.2025 (у загальному 5 разів поспіль) не з`явилася до Старокостянтинівського міського Кризового центру Хмельницької області для проходження програми для кривдників, тим самим умисно ухилилася від проходження програми для кривдників.

Крім того, ОСОБА_5 , будучи раніше судимою за вчинення домашнього насильства вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2025 року за ст.126-1 КК України до двох років пробаційного нагляду, повторно на порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично вчиняла психологічне насильство відносно своєї матері ОСОБА_4 , із якою спільно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що призводить до психологічних страждань останньої, а також погіршення якості її життя.

Зокрема, 05 вересня 2025 року, 21 жовтня 2025 року та 30 жовтня 2025 року Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), за вчинення відповідно 07 серпня 2025 року, 22 серпня 2025 року та 18 вересня 2025 року домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_4 .

Так, 07 серпня 2025 року о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_4 , а саме: виражалась в її сторону нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою внаслідок чого завдала шкоди її психологічному здоров`ю, яке проявилося у вигляді зниженого настрою, емоційної вразливості, підвищеної напруженості, застрягаємості на сімейних емоційно-негативних переживаннях, відчутті образи, приниження, відчуття безнадії ОСОБА_4 . 30 жовтня 2025 року постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень.

Також, ОСОБА_5 22 серпня 2025 року близько 09 години, перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_4 , а саме, виражалась в її сторону нецензурною лайкою погрожувала фізичною розправою, внаслідок чого завдала шкоди її психологічному здоров`ю, яке проявилося у вигляді зниженого настрою, емоційної вразливості, підвищеної напруженості, застрягаємості на сімейних емоційно-негативних переживаннях, відчутті образи, приниження, відчуття безнадії ОСОБА_4 . 05 вересня 2025 року постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень.

Також, ОСОБА_5 18 вересня 2025 року близько 14 години, перебуваючи за місцем свого проживання в приміщенні будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_4 , а саме виражалась в її сторону нецензурною лайкою погрожувала фізичною розправою, розпочинала бійку, внаслідок чого завдала шкоди її психологічному здоров`ю, яке проявилося у вигляді зниженого настрою, емоційної вразливості, підвищеної напруженості, застрягаємості на сімейних емоційно-негативних переживаннях, відчутті образи, приниження, відчуття безнадії ОСОБА_4 . 21 жовтня 2025 року постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1190 гривень.

Крім того, продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 06 грудня 2025 року близько 15 години 40 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_4 , а саме виражалась в її сторону нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою, внаслідок чого завдала шкоди її психологічному здоров`ю, яке проявилося у вигляді зниженого настрою, емоційної вразливості, підвищеної напруженості, застрягаємості на сімейних емоційно-негативних переживаннях, відчутті образи, приниження, відчуття безнадії ОСОБА_4 .

Таким чином, ОСОБА_5 у період з 07 серпня 2025 року по 06 грудня 2025 року, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, систематично вчиняла психологічне насильство стосовно своєї матері ОСОБА_4 , що призвело до розвитку в неї розладу адаптації, змішану тривожно-депресивну реакцію.

У судовому засіданні ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.390-1, ст.126-1 КК України не визнала. Показала, що їй було відомо про покладений на неї вироком суду обов`язок пройти програму для кривдників у Старокостянтинівському міському Кризовому центрі. Вказує, що вона була у кризовому центрі один раз та спілкувалась там із психологом. Після цього до кризового центру вона більше не ходила, бо не хотіла. Також ОСОБА_5 заперечила факт вчинення домашнього насильства щодо матері ОСОБА_4 . Показала, що перебуває з потерпілою ОСОБА_4 протягом тривалого часу в неприязних відносинах, внаслідок чого остання постійно вчиняє сварки та виражається нецензурною лайкою саме в її сторону, однак з цього приводу вона до поліції не зверталась, судові рішення про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.173-2 КУпАП, у встановленому законом порядку не оскаржувала. 06 грудня 2025 року ОСОБА_4 почала висловлювати до неї претензії, що вона не зробила якусь роботу по дому, кричала на неї, нецензурно лаялась, а потім сама ж викликала поліцію. Поліцейським ОСОБА_4 повідомила про побиття, плакала, на запитання поліцейських чи буде писати заяву про притягнення її до кримінальної відповідальності, потерпіла відповіла, що буде. ОСОБА_5 вказує, що вона потерпілу не била, а та сама впала, коли відчиняла двері. До останньої події ОСОБА_4 викликала поліцію ще три рази.

Незважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_5 не визнає своєї вини у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, її вина підтверджується наступними безпосередньо дослідженими доказами.

По епізоду обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України.

Так, вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2025 року, який набрав законної сили 01 травня 2025 року, ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, призначено їй покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки та покладено на неї обов`язки, передбачені п.п.1, 2, 3 ч.2 ст.59-1 КК України (Т.3 а.с.116-120).

Цим же вироком суду до ОСОБА_5 застосовано обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, та направлено її до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці. Також роз`яснено ОСОБА_5 , що за умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, передбачена кримінальна відповідальність за ст.390-1 КК України.

19 серпня 2025 року між Старокостянтинівським міським Кризовим центром в особі директора ОСОБА_7 та ОСОБА_5 укладено договір №50 про проходження

програми для кривдників, який ОСОБА_5 підписала власноручним підписом. За умовами цього договору Старокостянтинівський міський кризовий центр зобов`язався надати ОСОБА_5 послуги для проходження нею програми для кривдників, а ОСОБА_5 у свою чергу зобов`язалась виконати програму для кривдників у повному обсязі, дотримуючись умов даного договору. На підставі цього договору за ОСОБА_5 було закріплено сертифікованого спеціаліста Центру - психолога ОСОБА_8 та визначено індивідуальний план проходження нею програми для кривдників (Т.3 а.с.18-19).

Також 19 серпня 2025 року ОСОБА_5 було роз`яснено працівниками Старокостянтинівського міського Кризового центру про порядок проходження програми для кривдників та проінформовано про відповідальність за ухилення від її проходження без поважних причин, що ОСОБА_5 підтвердила власноручним підписом на роз`ясненні, викладеному у письмовій формі (Т.3 а.с.20).

За даними індивідуального плану проходження програми для кривдників, з яким ОСОБА_5 особисто ознайомилась та копію якого отримала 19 серпня 2025 року, що підтвердила своїм власноручним підписом на оригіналі індивідуального плану, їй встановлено наступні дні явки до кризового центру, зокрема: 19.08.2025, 28.08.2025, 04.09.2025, 11.09.2025, 18.09.2025, 25.09.2025, 02.10.2025, 09.10.2015, 16.10.2025, 23.10.2025, 30.10.2025 (Т.3 а.с.21).

Згідно відміток спеціаліста Центру - психолога ОСОБА_8 на індивідуальному плані вбачається, що ОСОБА_5 з`явилась до кризового центру 19.08.2025, де з нею було проведено мотиваційну бесіду, а також з`явилась 28.08.2025, де з нею було проведено діагностування. Факт явки до кризового центру 19.08.2025 та 28.08.2025 підтверджується також власноручними підписами ОСОБА_5 у графі «Підпис учасника Програми» навпроти вказаних дат.

У подальшому ОСОБА_5 жодного разу до кризового центру більше не з`являлась, що підтверджується відповідними відмітками спеціаліста Центру - психолога ОСОБА_8 на Індивідуальному плані, за даними якого ОСОБА_5 п`ять разів поспіль, а саме: 04.09.2025, 11.09.2025, 18.09.2025, 25.09.2025 та 02.10.2025 для проходження програми для кривдників не з`явилась, план програми, затверджений на ці дні, не виконала.

За повідомленнями директора Старокостянтинівського міського Кризового центру ОСОБА_7 №483/01-23/25 від 05.09.2025, №505/01-23/25 від 12.09.2025, №531/01-23/25 від 19.09.2025, №550/01-23/25 від 26.09.2025 та №565/01-23/25 від 02 жовтня 2025 року, адресованими до ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області, ОСОБА_5 , яка направлена вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2025 року на проходження програми для кривдників, на чергові консультації, призначені на 04.09.2025, 11.09.2025, 18.09.2025, 25.09.2025 та 02.10.2025 згідно індивідуального плану проходження програми для кривдників, не з`явилась, про причини своєї відсутності не повідомила (Т.3 а.с.87, 69, 53, 38, 6).

За інформацією Старокостянтинівського міського Кризового центру №569/01-39/25 від 06 жовтня 2025 року ОСОБА_5 перебуває на обліку в Старокостянтинівському міському кризовому центрі з 18 січня 2024 року як кривдник (Т.3 а.с.17).

Вищезазначені письмові докази є належними, допустимими та достовірними, узгоджуються як між собою, так і з показаннями обвинуваченої ОСОБА_5 , яка визнала, що відвідувала кризовий центр один раз та спілкувалась із психологом, після чого більше до кризового центру не ходила, оскільки не хотіла, й у своїй сукупності доводять факт умисного ухилення ОСОБА_5 від проходження програми для кривдників.

По епізоду обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, її вина підтверджується наступними доказами.

Зокрема, показаннями обвинуваченої ОСОБА_5 , яка підтвердила, що ОСОБА_4 є її прийомною матір`ю, з якою вони проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті її прийомного батька відносини із ОСОБА_4 у неї різко погіршились, через те, що ОСОБА_4 не подобалось, що батько за життя гарно до неї ставився. Між нею та потерпілою ОСОБА_4 постійно виникають конфлікти на побутовому рівні, ініціатором яких є сама ОСОБА_4 , яка постійно висловлюється на її адресу нецензурною лайкою, після чого викликає працівників поліції. Визнала, що після того, як її засудили за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_4 , працівники поліції тричі приїжджали за викликом ОСОБА_4 та тричі складали відповідні протоколи. Також підтвердила факт конфлікту між нею та ОСОБА_4 , який мав місце 06 грудня 2025 року біля 16 години, однак вважає, що його ініціатором була саме ОСОБА_4 .

Потерпіла ОСОБА_4 показала, що проживає разом із ОСОБА_5 , яка є її усиновленою дочкою, та із трьома малолітніми онуками. Протягом тривалого часу майже кожен день ОСОБА_5 її ображає нецензурними словами, обзиває, кидається до неї битись, що сильно її принижує. Вказує, що вона постійно доглядає дітей ОСОБА_5 , а остання їй ні в чому не допомагає, а коли вона їй говорить щось зробити, то ОСОБА_5 одразу починає її обзивати, виражається на її адресу нецензурною лайкою та б`є. 06 грудня 2025 року ОСОБА_5 у черговий раз вчинила сварку, обзивала її нецензурними словами, штовхала та била, у зв`язку із чим вона викликала працівників поліції. Зазначила, що після такої поведінки ОСОБА_5 у неї постійно погіршується стан здоров`я.

Із показань свідка ОСОБА_9 вбачається, що він перебуває на посаді інспектора СРПП ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області. На протязі 2025 року на службу «102» неодноразово приходили виклики від ОСОБА_4 про вчинення її донькою ОСОБА_5 домашнього насильства. Коли він приїжджав на виклик, то ОСОБА_5 завжди поводила себе агресивно, на зауваження не реагувала, продовжувала вчиняти відносно ОСОБА_4 домашнє насильство психологічного характеру, у зв`язку із чим відносно ОСОБА_5 складали протоколи за ст.173-2 КУпАП. У грудні 2025 року він разом із інспектором СРПП ОСОБА_10 черговий раз приїхали на виклик ОСОБА_4 . Потерпіла відкрила ворота, пояснила, що ОСОБА_5 знову поводиться агресивно, нецензурно виражається на її адресу. ОСОБА_4 було роз`яснено право написати заяву про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, на що та погодилась і вони відібрали у неї відповідну заяву. ОСОБА_5 по даному факту будь-які пояснення надавати відмовилась.

Аналогічні показання надав у суді і свідок ОСОБА_10 , який показав, що перебуває на посаді інспектора СРПП ВП №1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області. 06 грудня 2025 року під час несення служби з інспектором ОСОБА_9 , ними було отримано повідомлення від потерпілої ОСОБА_4 про вчинення домашнього насильства. По приїзду на місце події, до них вийшла ОСОБА_4 , яка повідомила, що її донька ОСОБА_5 вчиняє домашнє насильство по відношенню до неї, а саме: веде себе агресивно, нецензурно виражається, погрожує фізичною розправою. ОСОБА_5 від надання будь-яких пояснень відмовилась. Коли він встановив, що ОСОБА_5 після притягнення її до кримінальної відповідальності за ст.126-1 КК України тричі була притягнута до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП, то роз`яснив потерпілій право написати заяву про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, після чого зі слів ОСОБА_4 склав протокол про вчинення кримінального правопорушення, який зачитав їй вголос і вона цей протокол особисто підписала.

Показання потерпілої ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 узгоджуються як між собою, так і з іншими дослідженими судом доказами.

Так, згідно довідки Відділу з питань реєстрації місця проживання виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №03-27/1948/2025 від 09 грудня 2025 року та паспортних даних ОСОБА_5 , остання з 01 жовтня 1994 року зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 (Т.2 а.с.74, 68-69).

За цією ж адресою з 31 жовтня 1984 року зареєстрована та постійно проживає мати ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , що підтверджується паспортними даними останньої (Т.2 а.с.32-33).

Із даних протоколу прийняття заяви ОСОБА_4 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07 серпня 2025 року вбачається, що 07 серпня 2025 року об 11 годині ОСОБА_4 повідомила, що 07 серпня 2025 року близько 10 години 30 хвилин по АДРЕСА_1 її донька ОСОБА_5 вчинила відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме: виражалась на її адресу нецензурною лайкою, словесно погрожувала фізичною розправою (Т.2 а.с.105-106).

Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30 жовтня

2025 року у справі №683/2446/25, яка набрала законної сили 11 листопада 2025 року, ОСОБА_5 визнано винуватою у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1020 грн. за вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно матері ОСОБА_4 , яке мало місце 07 серпня 2025 року близько 10 години 30 хвилин по АДРЕСА_1 (Т.2 а.с.52-53).

Даними протоколу прийняття заяви ОСОБА_4 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22 серпня 2025 року підтверджується, що ОСОБА_4 повідомила у поліцію, що 22 серпня 2025 року близько 09 години по АДРЕСА_1 її донька ОСОБА_5 вчинила відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме: образливо обзивала нецензурними словами та погрожувала фізичною розправою (Т.2 а.с.117-118).

Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 вересня 2025 року у справі №683/2612/25, яка набрала законної сили 16 вересня 2025 року, ОСОБА_5 визнано винуватою у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1020 грн. за вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно матері ОСОБА_4 , яке мало місце 22 серпня 2025 року близько 09 години по АДРЕСА_1 (Т.2 а.с.49).

Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 18 вересня 2025 року ОСОБА_4 вказала, що 18 вересня 2025 року близько 14 години за місцем проживання її донька ОСОБА_5 вчинила відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме: виражалась у її бік нецензурною лайкою, принижувала її честь та гідність (Т.2 а.с.93-94).

Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2025 року у справі №683/2910/25, яка набрала законної сили 03 листопада 2025 року, ОСОБА_5 визнано винуватою у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн. за вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно матері ОСОБА_4 , яке мало місце 18 вересня 2025 року близько 14 години по АДРЕСА_1 (Т.2 а.с.50-51).

Зі змісту термінових заборонних приписів від 07 серпня 2025 року, 22 серпня 2025 року та 18 вересня 2025 року вбачається, що такі приписи виносились відносно ОСОБА_5 , як кривдниці по факту вчинення нею домашнього насильства щодо матері ОСОБА_4 (Т.2 а.с.108, 120, 97).

Про неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП ОСОБА_5 було відомо, оскільки вищезазначені постанови суду нею були отримані особисто, що підтверджується її підписом на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень (Т.2 а.с.61-66).

Крім того, за повідомленням начальника Старокостянтинівського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області ОСОБА_11 №94456 від 30 грудня 2025 року ОСОБА_5 самостійно не сплачувала жодного адміністративного штрафу та судового збору, а 12 грудня 2025 року два виконавчих провадження було закрито шляхом списання коштів із рахунку ОСОБА_5 (Т.2 а.с.84).

Із даних протоколу прийняття заяви ОСОБА_4 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06 грудня 2025 року вбачається, що 06 грудня 2025 року близько 15 години 40 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_5 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно матері ОСОБА_4 (Т.2 а.с.6).

Факт систематичного вчинення ОСОБА_5 домашнього насильство щодо матері ОСОБА_4 підтверджується також даними протоколу огляду відеозаписів від 26 грудня 2025 року з фототаблицями, згідно якого було оглянуто речовий доказ: два DVD-R диски із відеозаписами, на яких зафіксовано обставини, які мали місце після прибуття поліцейських на місце події за адресою: АДРЕСА_2 22 серпня 2025 року, 18 вересня 2025 року та 06 грудня 2025 року, а також переглянутими у судовому засіданні відеозаписами цих подій. Зокрема, на відеофайлі з назвою «0000000_00000020250822140243_0010», зафіксовано як о 14:03:00 22.08.2025 на місце події прибули працівники поліції, яким ОСОБА_4 повідомляє, що

ОСОБА_5 її ображає; о 14:09:26 22.08.2025 ОСОБА_5 роз`яснено її права та повідомлено, що за вчинення домашнього насильства стосовно неї буде складено адміністративний протокол, від отримання копії протоколу та тимчасового заборонного припису ОСОБА_5 відмовилась. На відеофайлі з назвою «0000000_00000020250822141744_0011», зафіксовано як о 14:23:22 22.08.2025 ОСОБА_5 погрожує ОСОБА_4 фізичною розправою, незважаючи на присутність поліцейських, при цьому виражається нецензурною лайкою. На відеофайлі з назвою «00000_00000020250918142114_0007А» зафіксовано, як о 14:22:43 18.09.2025 на місце події прибули поліцейські і ОСОБА_4 повідомляє їм, що її донька ОСОБА_5 її обзиває. На відеофайлі з назвою «export-2fgs2» зафіксовано, як о 15:54:18 06.12.2025 ОСОБА_4 повідомляє для працівників поліції, що її донька ОСОБА_5 ображає її, застосовує фізичне насильство, а саме «по голові лупить»; о 15:55:25 06.12.2025 під час спілкування із поліцейськими ОСОБА_4 повідомляє, що ОСОБА_5 ображає її, нецензурно до неї висловлюється, систематично погрожує фізичною розправою; о 15:57:52 06.12.2025 зафіксовано поведінку ОСОБА_5 , яка на зауваження поліцейських не реагує та продовжує виражатись на адресу ОСОБА_4 нецензурною лайкою та свариться з нею (Т.2 а.с.125-132, Т.1 а.с.131).

Зі змісту психологічного висновку спеціаліста - психолога Старокостянтинівського міського Кризового центру ОСОБА_12 від 15 грудня 2025 року вбачається, що відповідно до результатів психологічного діагностування, яке проводилось після внесення відомостей про кримінальне правопорушення, яке мало місце 06 грудня 2025 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ОСОБА_4 тривалий час перебуває у психотравмуючій ситуації, пов`язаній із конфліктними стосунками з донькою ОСОБА_5 , що переросли у психологічне та фізичне насильство і спричиняють їй страждання. Внаслідок цього у постраждалої спостерігаються психоемоційні зміни, зокрема підвищена тривожність, емоційна збудливість, імпульсивність реакцій та значне занепокоєння щодо подальшої долі онуків, що обмежує її здатність захищати власні права та ускладнює соціальне функціонування (Т.2 а.с.38-41).

Згідно висновку судової психолого-психіатричної експертизи №952 від 23 грудня 2025 року потерпіла ОСОБА_4 виявляє розлад адаптації, змішану тривожно-депресивну реакцію. Психічний стан потерпілої ОСОБА_4 дозволяв та дозволяє їй розуміти характер і значення вчинених відносно неї дій. Ситуації, які склалися між потерпілої ОСОБА_4 та її донькою ОСОБА_5 протягом періоду систематичного вчинення відносно неї домашнього насильства донькою ОСОБА_5 , тобто у період часу з 01 вересня 2025 року по теперішній час, були психотравмувальними для потерпілої ОСОБА_4 та викликали у неї погіршення якості її життя та завдали психологічних страждань у вигляді зниженого настрою, відчуття образи та приниження, емоційної вразливості, підвищеної напруженості, фіксованості на сімейних емоційно-негативних переживаннях, порушеного почуття власної безпеки, відчуття безнадії (Т.2 а.с.44-46).

За повідомленням Старокостянтинівського міського Кризового центру №706/01-39/25 від 09 грудня 2025 року потерпіла ОСОБА_4 з 18 січня 2024 року перебуває на обліку в Старокостянтинівському міському Кризовому центрі як особа, яка постраждала від домашнього насильства, а також з цього часу на обліку перебуває обвинувачена ОСОБА_5 , як кривдниця (Т.2 а.с.80).

За повідомленням управління соціальної політики, сім`ї, єдності України та ветеранської підтримки виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №02/2481/2025 від 15 грудня 2025 року ОСОБА_5 перебуває на обліку у вказаному управлінні з 17 січня 2024 року як особа, яка вчинила домашнє насильство. За період з 17 січня 2024 року по 15 грудня 2025 року до управління надійшло 7 спеціальних карток обліку факту вчинення нею домашнього насильства. Старокостянтинівським міським Кризовим центром із ОСОБА_5 укладено договір «Про проходження програми для кривдників» від 19 серпня 2025 року на підставі якого з нею проведено дві індивідуальні консультації загальною тривалість 4 години, однак у подальшому програму для кривдників вона не виконала. (Т.2 а.с.82).

Статтею 126-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою

винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Об`єктивну сторону зазначеного кримінального правопорушення складають діяння, що виражаються в систематичному насильстві в формах фізичного, психологічного та економічного насильства.

Словосполучення «систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства» описує діяння. Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази.

Шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілої особи, передбачена ст. 173-2 КУпАП, саме з метою відмежування від шкоди, визначеної ст.126-1 КК України, не охоплюється поняттям «фізичні або психологічні страждання, втрата працездатності, емоційна залежність, погіршення якості життя потерпілої особи».

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2021 року у справі №583/3295/19 (провадження №51 - 6189 км 20).

Отже, з урахуванням вищезазначеного, а також того, що наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до ст.91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення кримінального правопорушення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, взаємоузгоджуються між собою, а відтак в силу положень ст.ст.84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності, поза розумним сумнівом, доводять, що ОСОБА_5 вчиняла 07 серпня 2025 року, 22 серпня 2025 року, 18 вересня 2025 року та 06 грудня 2025 року домашнє насильство, тобто умисно систематично вчиняла психологічне насильство щодо матері ОСОБА_4 , що призвело до психологічних страждань останньої та погіршення якості її життя.

Твердження ОСОБА_5 про те, що вона не вчиняла домашнього насильства щодо матері, натомість остання сама вчиняє сварку, після чого викликає поліцейських, суд вважає такими, що мають на меті спосіб захисту, спрямовані на зменшення та уникнення кримінальної відповідальності за вчинене. Такі показання обвинуваченої спростовуються наведеними вище та безпосередньо дослідженими судом доказами щодо обставин вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень, які суд не піддає сумніву, оскільки вони не суперечать один одному, в цілому узгоджуються між собою та є належними і допустимими.

Доводи захисника ОСОБА_6 про те, що потерпіла ОСОБА_4 через наявне у неї психічне захворювання постійно вчиняє сварки із ОСОБА_5 , після чого викликає поліцію, не підтверджені жодними належними доказами та спростовуються висновком судової психолого-психіатричної експертизи №952 від 23 грудня 2025 року, згідно якого ОСОБА_4 хоча і виявляє розлад адаптації, змішану тривожно-депресивну реакцію, проте цей розлад не супроводжується та не супроводжувався вираженими порушеннями інтелекту, критики, іншою психопатологічною симптоматикою, а тому не залишав та не залишає її можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Таким чином, аналізуючи та оцінюючи усі досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ст.390-1 КК України, як умисне ухилення від проходження програми для кривдників, а також за ст.126-1 КК України як вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Згідно зі ст.65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до роз`яснень, даних у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди повинні враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу винного та інші обставини справи і обговорювати питання про призначення більш суворого покарання особам, які скоїли злочин повторно.

Досліджуючи інформацію про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Дискреційні повноваження суду обирати покарання повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У пункті 113 рішення ЄСПЛ в справі "Коваль проти України" від 19.10.2006 суд наголосив, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь - якого кримінального обвинувачення».

У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відтак, при вирішенні питання про призначення ОСОБА_5 покарання, його виду та розміру, суд враховує, що обставини, які б пом`якшували їй покарання, відсутні.

У обвинувальному акті за ст.390-1 КК України зазначено, що обставиною, яка пом`якшує ОСОБА_5 покарання, є щире каяття. Однак, у судовому засіданні ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України не визнала, щирого жалю з приводу вчиненого та осуду своєї поведінки не висловила, натомість демонстративно вказувала, що вона не бажає проходити програму для кривдників, призначену їй за вироком суду.

Така поведінка обвинуваченої під час розгляду справи у суді не свідчить про її розкаяння, а відтак щирого каяття у її поведінці суд не вбачає.

Отже, обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання за ст.126-1 КК України є вчинення кримінального правопорушення повторно та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, а для кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, обставини, які б обтяжували покарання відсутні.

Суд також враховує, що ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень не визнала, є особою молодого віку, не одружена, інформація щодо отримання нею легальних доходів в матеріалах справи відсутня, має на утримання трьох малолітніх дітей, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, однак перебуває на обліку у Старокостянтинівському міському Кризовому центрі, як кривдниця, за місцем проживання характеризується негативно, як особа, яка веде асоціальний спосіб життя, ухиляється від виконання батьківських обов`язків (відомі випадки, коли після закінчення навчального дня ОСОБА_5 не забирала сина зі школи, у зв`язку із чим вчитель була змушена

супроводжувати дитину додому), схильна до вчинення домашнього насильства, на зауваження та попередження з боку представників служби у справах дітей, органів соціального захисту та старости, реагує агресивно, раніше судима за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, відносно своєї матері ОСОБА_4 , проте на шлях виправлення не стала, під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду, призначеного їй вироком суду від 31 березня 2025 року продовжила вчиняти систематичне психологічне насильство по відношенню до матері, знехтувавши її правом, гарантованим Конституцією України, на повагу до її честі та гідності, демонстративно ігнорує обов`язок покладений на неї цим вироком суду щодо проходження програми для кривдників, оскільки після направлення справи до суду, не вчинила жодних дій, щоб закінчити проходження програми для кривдників.

Суд бере до уваги і те, що потерпіла вимушено терпіла систематичне домашнє насильство тривалий час, оскільки проживає разом із обвинуваченою і іншого житла не має.

Під час судових дебатів обвинувачена навіть не намагалась попросити пробачення у матері, що свідчить про відсутність у неї каяття та будь-якого усвідомлення наслідків вчинених кримінальних правопорушень.

Вказані обставини вкрай негативно характеризують обвинувачену, як особу, схильну до вчинення кримінальних правопорушень, яка вперто не бажає ставати на шлях виправлення та продовжує вчиняти нові злочини.

Приймаючи до уваги характер діянь і спосіб їх вчинення, суспільну небезпеку скоєних злочинів та особу винної, думку потерпілої ОСОБА_4 , яка не просила суворого покарання, відсутність обставин, які б пом`якшували покарання, та наявність двох обставин, які обтяжують покарання, а також те, що ОСОБА_5 вчинила кримінальні правопорушення під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, а також, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, а також для попередження вчинення нових злочинів самою обвинуваченою та іншими особами, суд приходить до висновку призначити ОСОБА_5 покарання за ст.126-1 КК України у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією цієї статті, з реальним його відбуттям.

Також, при призначенні покарання судом враховується, що ОСОБА_5 була засуджена вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2025 року за ст.126-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки.

Згідно довідки Хмельницького районного сектору №11 філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області №632/43/14/5-26 від 25.06.2026 станом на 25 червня 2026 року ОСОБА_5 продовжує відбувати покарання у виді пробаційного нагляду і невідбута частина покарання становить 10 місяців 11 днів.

А тому, на підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного за даним вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2025 року.

При складанні покарань за сукупністю вироків на підставі ч.1 ст.72 КК України слід перевести невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді 10 місяців 15 днів (станом на дату постановлення вироку - 29.06.2026) у більш суворий вид покарання - позбавлення волі, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду.

Саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_5 покарання за ст.390-1 КК України суд враховує, що санкція цієї статті передбачає лише два можливих види покарання: пробаційний нагляд на строк до двох років або обмеження волі на той самий строк.

Однак, згідно ч.5 ст.59-1 КК України пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення.

Оскільки кримінальні правопорушення за ст.390-1 та ст.126-1 КК України ОСОБА_5 вчинила під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду, призначеного їй вироком

Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2025 року, тому в силу ч.5 ст.59-1 КК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, їй не може бути призначено покарання у виді пробаційного нагляду.

Відповідно до положень ч.3 ст.61 КК України обмеження волі не застосовується, зокрема, до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.

ОСОБА_5 є матір`ю трьох малолітніх дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей, які містяться в матеріалах справи. На час розгляду даної справи, діти обвинуваченої не досягли чотирнадцятирічного віку, а тому в силу ч.3 ст.61 КК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, їй не може бути призначено покарання і у виді обмеження волі.

Інших видів покарання санкція ст.390-1 КК України не передбачає.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 «Про практику призначення судами покарання», суд не вправі перейти до більш м`якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності підстав, відповідно до ст.7 КПК України повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

Таким чином, зі системного аналізу кримінального законодавства вбачається, що у разі визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення, за відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, санкція якої передбачає лише такі покарання, які з огляду на вік чи стан не можуть бути до неї застосовані, суд за наявності підстав може звільнити особу від кримінальної відповідальності згідно ст.ст.44-48 КК України, а за їх відсутності ухвалити обвинувальний вирок без призначення покарання в силу п.4 ч.1 ст.368 КПК України.

З врахуванням того, що жодне із покарань, передбачених санкцією ст.390-1 КК України, не може бути застосоване до обвинуваченої, суд приходить до переконання, що ОСОБА_5 слід визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, без призначення покарання у зв`язку із відсутністю процесуальної можливості призначити покарання.

При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу, то суд бере до уваги дані про особу обвинуваченої, її міцні соціальні зв`язки, наявність постійного місця проживання, а також те, що вона є матір`ю трьох малолітніх дітей, які перебувають на її утриманні та залишаться без належного догляду у разі негайного взяття її під варту. Матеріали кримінального провадження не містять достатніх даних, які б свідчили про існування реального ризику переховування обвинуваченої від суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження, знищення чи спотворення доказів, оскільки судовий розгляд завершився.

З урахуванням принципу пропорційності втручання у право на свободу та особисту недоторканність, передбаченого статтею 29 Конституції України, статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також вимог КПК України щодо необхідності застосування найменш обмежувального заходу, достатнього для забезпечення належної процесуальної поведінки, суд не вбачає підстав для взяття обвинуваченої під варту в залі суду та вважає за можливе залишити її на свободі до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати у даній справі відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374-376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, без призначення покарання.

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_5 покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2025 року, визначивши ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 2 (два) місяці.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази: оптичні диски формату DVD-R, на яких збережено 14 файлів із відеозаписами - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: