Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №675/949/26 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/949/26

Провадження № 1-кп/675/117/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження №12026244060000134 від 03.05.2026 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Славута Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , одруженого, оператора протитанкового відділення взводу бойового забезпечення роти вогневої підтримки – гранатометника першого відділення охорони шостого взводу охорони роти (ВОС-103061Ф), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно ст. 1 Закону України «Про тваринний світ» (далі по тексту вироку - Закон), відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об`єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються Конституцією України, цим Законом, законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про мисливське господарство та полювання» та іншими нормативно-правовими актами. Відносини у галузі охорони, використання і відтворення сільськогосподарських, свійських тварин, а також діяльність, пов`язана з охороною і використанням залишків викопних тварин, регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону громадяни відповідно до закону мають право: на загальне і спеціальне використання об`єктів тваринного світу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 10 Закону громадяни відповідно до закону зобов`язані використовувати об`єкти тваринного світу відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону громадянам гарантується право безоплатного загального використання об`єктів тваринного світу для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних тощо). Загальне використання об`єктів тваринного світу здійснюється без вилучення об`єктів тваринного світу з природного середовища (за винятком любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 25 Закону на території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство. Правила рибальства, об`єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об`єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 27 Закону, у порядку загального використання об`єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об`єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування. В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійснюються на праві спеціального використання об`єктів тваринного світу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 63 Закону, порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в порушенні правил використання об`єктів тваринного світу.

Відповідно до п.п. 1, 2 розділу І Правил любительського рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.09.2022 №700 (далі по тексту вироку - Правила), Правила визначають умови здійснення любительського рибальства (спортивного рибальства та підводного полювання), застосування знарядь лову і способів добування (вилову), обсяги добування (вилову) за вагою та поштучно, заборонені місця і строки (періоди) заборон на добування (вилов) водних біоресурсів, мінімально дозволені для добування (вилову) розміри та види водних біоресурсів, умови проведення спортивних заходів та/або змагань з видів спорту, якими відповідно до правил спортивних змагань передбачено здійснювати добування (вилов) водних біоресурсів (далі - офіційні спортивні заходи) та умови використання суден рибалками-любителями. Ці Правила поширюються на рибогосподарські водні об`єкти (їх частини), водні об`єкти (їх частини) в межах природно- заповідного фонду, де любительське рибальство не суперечить режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду, орендовані рибогосподарські водні об`єкти (їх частини) та рибницькі господарства (крім випадків встановлених водокористувачем інших умов загального водокористування, погоджених відповідно до законодавства), за винятком рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) на яких добування (вилов) заборонено, та які мають обмеження щодо їх загального використання визначеного законодавством.

Відповідно до п. 2 розділу II Правил, любительське рибальство дозволяється здійснювати рибалкам-любителям безоплатно у порядку загального використання водних біоресурсів для особистих потреб (без права реалізації) не забороненими цими Правилами знаряддями лову і способами добування (вилову) та у мінімально дозволених для добування (вилову) розмірах видів водних біоресурсів під час здійснення любительського рибальства, визначених додатком 1 до цих Правил, за нормами добування (вилову) дозволених видів водних біоресурсів на одного рибалку-любителя за добу (далі - добова норма улову), визначеними додатком 2 до цих Правил».

Згідно з п. 3 розділу II Правил, місця та строки заборон добування (вилову) водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) визначені додатком 3 до цих Правил. Строки заборон, визначені додатком 3 до цих Правил, можуть переноситись, а також збільшуватися чи зменшуватися (не більше ніж на 15 днів) наказами органів рибоохорони у відповідних районах діяльності на підставі науково-біологічних обґрунтувань наукових установ.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 розділу IV Правил, забороняється добування (вилов) такими знаряддями лову: сітками та пастками усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями лову, за винятком раколовок конструкції «хапка» та підсак, встановлених цими Правилами розмірів.

Відповідно до п.п. 6 п. 3 розділу IV Правил, забороняється добування (вилов) у таких місцях: на нерестовищах у період нересту, в тому числі з берега.

Відповідно до п.п. 4 п. 4 розділу IV Правил, забороняється добування (вилов) у такі періоди: у період нересту, за виключенням добування (вилову) водних біоресурсів на не заборонених органами рибоохорони ділянках рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) тачковими знаряддями лову з кількістю гачків не більше двох на рибалку або спінінгом з однією штучною приманкою з берега.

Положеннями пунктів 1, 2 Наказу Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Хмельницькій області Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм від 25.03.2026 №38 «Про перенесення строків заборони добування (вилову) водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) на період нересту та перелік меж нерестовищ у період нересту у 2025 році», затверджено перенесення строків заборони добування (вилову) водних біоресурсів на період їх нересту (включаючи першу та останні дати): у всіх інших річках (їх частинах) та їх кореневих водах (руслах річок з усіма діючими рукавами, затоками, затонами) з 10 квітня по 20 червня 2026 року; затверджено межі нерестовищ на період нересту - всю акваторію рибогосподарських водних об`єктів Хмельницької області, за виключенням ділянок, на яких дозволено здійснення любительського рибальства згідно з Додатком 1.

Так, в порушення вимог вказаного законодавства, ОСОБА_3 (далі по тексту вироку – ОСОБА_3 , обвинувачений) 03.05.2026 вирішив здійснити вилов риби із річки Горинь, що між с. Мислятин та с. Дібровка Ізяславської ТГ Шепетівського району Хмельницької області в період нересту з використанням забороненого знаряддя лову, виготовленого із сіткоснастевих матеріалів (чотирьох сіток із синтетичної нитки, а саме: одна сітка довжиною 80 м розміром 70x70 мм, одна сітка довжиною 179 м розміром 60x60 мм, одна сітка довжиною 167,40 м розміром 50x50 мм та одна сітка довжиною 39 м розміром 50x50 мм).

З цією метою, ОСОБА_3 в період часу з 20 год 00 хв 02.05.2026 до 03 год 03.05.2026 року перебуваючи на річці Горинь, що між с. Мислятин та с. Дібровка Ізяславської ТГ Шепетівського району Хмельницької області, за допомогою забороненого знаряддя лову, виготовленого із сіткоснастевих матеріалів (чотирьох сіток із синтетичної нитки, а саме: одна сітка довжиною 80 м розміром 70x70 мм, одна сітка довжиною 179 м розміром 60x60 мм, одна сітка довжиною 167,40 м розміром 50x50 мм та одна сітка довжиною 39 м розміром 50x50 мм), а також допоміжного обладнання - резинового човна марки «ВАRК», діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання наслідків, здійснив незаконний рибний промисел, а саме вилов риби шляхом розкладання вказаного знаряддя лову у водойму та витягування з водойми.

В результаті цього, ОСОБА_3 , в порушення вимог розділу 4 Правил любительського рибальства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №700 від 19.09.2022 виловив 50 рибин, з яких: 49 екземплярів карася сріблястого вартістю 1581 грн за один екземпляр, на загальну суму 77469 грн; 1 сазан вартістю 3706 грн за один екземпляр.

Внаслідок таких протиправних дій, згідно з постановою Кабінету міністрів України №1042 від 29.09.2023 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів», ОСОБА_3 заподіяв майнову шкоду на загальну суму 81175 гривень, що становить істотну шкоду навколишнього природного середовища.

Відповідно до змісту письмової заяви від 19.06.2026, складеної у присутності захисника ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, тобто у незаконному зайнятті рибним промислом, що заподіяло істотну шкоду, висловив згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомився із обмеженнями права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, та вказав, що згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Представник потерпілого - ОСОБА_5 також 19.06.2026 написала заяву, в якій зазначила, що згодна із встановленими під час досудового розслідування обставинами, ознайомлена з обмеженнями права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, та не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Заява обвинуваченого щодо беззастережного визнання вини у пред`явленому йому обвинуваченні не викликає сумнівів у її добровільності.

Проаналізувавши викладене, дослідивши обвинувальний акт та матеріали досудового розслідування, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, тобто у незаконному зайнятті рибним промислом, що заподіяло істотну шкоду.

Підходячи до обрання міри покарання обвинуваченому, виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його особливості, особу винного, зокрема, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, позитивну характеристику за місцем проходження військової служби, сімейний стан, фактичні обставини провадження.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

ОСОБА_3 , який вчинив кримінальний проступок, раніше не судимий, свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, є військовослужбовцем, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. При цьому матеріали кримінального провадження містять відомості про добровільне відшкодування обвинуваченим майнової шкоди.

На підставі викладеного, суд вважає, що для ОСОБА_3 слід визначити мінімальне покарання у виді штрафу в межах передбачених санкцією ч. 1 ст. 249 КК України.

На переконання суду, призначення обвинуваченому більш суворого покарання, аніж штраф, у даному конкретному випадку не відповідатиме самій меті покарання та суперечитиме суті кримінального провадження та з огляду на обставини справи і особу останнього буде явно несправедливим.

Як вважає суд, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

З урахуванням положень статті 174 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність та доцільність скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.05.2026, та вирішення відносно цього майна питання про долю як речового доказу у відповідності до положень статті 100 КПК України.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

При цьому, у відповідності до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України).

Тим самим заборонене знаряддя лову, виготовлене із сіткоснастевих матеріалів (чотирьох сіток із синтетичної нитки, а саме: одна сітка довжиною 80 м розміром 70x70 мм, одна сітка довжиною 179 м розміром 60x60 мм, одна сітка довжиною 167,40 м розміром 50x50 мм та одна сітка довжиною 39 м розміром 50x50 мм), а також допоміжне обладнання: резиновий човен марки «ВАRК», 7 (сім) поліетиленових мішків та одне дерев`яне весло підлягає конфіскації в дохід держави.

Враховуючи, що риба виду, яку дозволено реалізувати, є предметом кримінального правопорушення, то в даному випадку зазначені біоресурси (рибу) необхідно конфіскувати шляхом звернення коштів, отриманих від їх реалізації, в дохід держави.

Також суд враховує, що відсутність у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, та в матеріалах кримінального провадження даних про використання автомобіля, визнаного речовим доказом у даному кримінальному провадженні, під час або для вчинення кримінального правопорушення унеможливлює його спеціальну конфіскацію, а тому він підлягає поверненню власнику (у даному випадку - законному користувачу).

Вказане вище відповідає правовій позиції колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС, викладеній у постанові від 29.04.2026 у справі № 357/9031/24 (провадження № 51-234км26).

Цивільний позов не заявлявся, запобіжний захід обвинуваченому не обирався, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, ст.ст. 368, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

З набранням вироком законної сили з метою його виконання, арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.05.2026 - скасувати.

Речові докази по справі:

7 (сім) поліетиленових мішків, резиновий човен марки «ВАRК», одне дерев`яне весло, 4 (чотири) синтетичні риболовецькі сітки: одна сітка довжиною 80 м, розміром 70x70мм, одна сітка довжиною 179 м, розміром 60x60мм, одна сітка довжиною 167,40 м, розміром 50x50 мм, одна сітка довжиною 39 м, розміром 50x50 мм - конфіскувати в дохід держави;

50 рибин, з яких: 49 екземплярів карася сріблястого та одного сазана - конфіскувати шляхом звернення коштів, отриманих від їх реалізації, в дохід держави.

автомобіль марки ВАЗ, моделі 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору – повернути ОСОБА_3 ;

оптичний диск формату DVD-R, що містить відеозапис із нагрудного відео реєстратора із місця події - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_6