Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №671/1056/26 — Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа № 671/1056/26

Провадження № 2/671/957/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 р. м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючий суддя Никифоров Є. О.

секретар судового засідання Козак Г. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

На обґрунтування позову зазначив, що 14 червня 2019 року між ним та відповідачкою було укладено договір позики, на підтвердження якого остання власноруч склала розписку про отримання у борг грошових коштів у сумі 12 000 доларів США. Відповідно до умов розписки відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти до 31 грудня 2022 року включно.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, передавши відповідачці обумовлену суму грошових коштів, однак остання взятого на себе обов`язку не виконала, кошти у встановлений строк не повернула, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 12 000 доларів США. Незважаючи на неодноразові усні звернення позивача щодо добровільного повернення боргу, відповідачка своїх зобов`язань не виконала.

Позивач просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 12 000 доларів США, а також понесені судові витрати.

Позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилася та подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. У зазначеній заяві відповідачка фактично підтвердила обставини отримання від позивача грошових коштів за договором позики, не заперечуючи самого факту виникнення між сторонами договірних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки всі учасники справи просили здійснити розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши кожен доказ окремо та в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14 червня 2019 року між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_2 як позичальником було укладено договір позики, що підтверджується власноручно написаною відповідачкою розпискою.

Із змісту розписки вбачається, що відповідачка отримала від позивача у борг грошові кошти у сумі 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США та зобов`язалася повернути зазначені кошти до 31 грудня 2022 року включно.

Зазначена розписка містить усі істотні умови договору позики, а саме: сторони зобов`язання, суму переданих коштів, валюту зобов`язання, факт їх отримання позичальником та строк повернення, що свідчить про належне оформлення між сторонами договірних правовідносин.

Оригінал розписки знаходиться у позивача, що також узгоджується з положеннями статті 545 ЦК України та свідчить про невиконання відповідачкою обов`язку щодо повернення позики.

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що після настання строку виконання зобов`язання відповідачка повернула позивачу отримані кошти повністю або частково, матеріали справи не містять.

Більше того, відповідачка, подавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, фактично підтвердила обставини отримання від позивача грошових коштів за договором позики, не заперечувала існування між сторонами відповідних договірних правовідносин та не спростувала жодної із істотних обставин, викладених у позовній заяві.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Оцінюючи заяву відповідачки у сукупності з іншими доказами, суд приходить до висновку, що наведене у ній визнання факту отримання грошових коштів є добровільним, не суперечить вимогам закону та повністю узгоджується з письмовими доказами, які містяться у матеріалах справи, насамперед із власноручно складеною відповідачкою розпискою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надана позивачем розписка є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом як факту укладення між сторонами договору позики, так і факту передачі відповідачці грошових коштів у сумі 12 000 доларів США.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що відповідачка свого обов`язку щодо повернення позики у встановлений договором строк не виконала, у зв`язку з чим станом на день розгляду справи заборгованість перед позивачем становить 12 000 доларів США.

Суд також враховує, що відповідно до принципу змагальності цивільного процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують обставини, викладені у позовній заяві, тоді як відповідачкою не надано жодного доказу на підтвердження належного виконання свого обов`язку або на спростування доводів позивача.

За таких обставин суд вважає встановленим факт існування між сторонами договірних правовідносин позики, факт передачі відповідачці грошових коштів у сумі 12 000 доларів США, настання строку виконання зобов`язання та його невиконання відповідачкою.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи виключно за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, допустимими - ті, що отримані у встановленому законом порядку, а достатніми - докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність відповідних обставин.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, безпосередньому та об`єктивному дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні визначено строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає другій стороні у власність грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

За змістом статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути подана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Наданою позивачем розпискою підтверджується факт отримання відповідачкою від нього 12 000 доларів США та визначення строку повернення коштів до 31 грудня 2022 року.

Крім цього, зазначені обставини фактично підтверджені самою відповідачкою у заяві про розгляд справи за її відсутності, що додатково свідчить про відсутність спору щодо факту передачі грошових коштів.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки строк повернення позики настав 31 грудня 2022 року, однак відповідачка свій обов`язок не виконала, вона є такою, що прострочила виконання грошового зобов`язання.

Окремо суд зазначає, що предметом договору позики були 12 000 доларів США, а не гривневий еквівалент цієї суми.

Частини перша та друга статті 533 ЦК України визначають, що грошове зобов`язання виконується у гривнях, однак якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, яка підлягає сплаті, визначається відповідно до умов такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

У даній справі сторони визначили предметом договору позики саме 12 000 доларів США, доказів зміни умов договору або домовленості про повернення гривневого еквівалента суду не надано.

Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з відповідачки 12 000 (дванадцяти тисяч) доларів США, а не їх гривневого еквівалента.

Оцінивши всі наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів існування між сторонами договірних правовідносин, факт передачі відповідачці грошових коштів, настання строку їх повернення та невиконання відповідачкою свого зобов`язання, тоді як відповідачкою не доведено обставин, які б свідчили про припинення або належне виконання цього зобов`язання.

За таких обставин позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За змістом частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем понесено витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 311 грн 43 коп., що підтверджується платіжними документами, долученими до матеріалів справи.

Крім того, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують обсяг наданих адвокатом послуг, та докази їх оплати на загальну суму 15 000 грн.

Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг підготовлених процесуальних документів, характер виконаної адвокатом роботи, час, необхідний для надання правничої допомоги, а також те, що відповідачкою не заявлено клопотання про зменшення таких витрат та не наведено доводів щодо їх неспівмірності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн є фактично понесеними, документально підтвердженими, співмірними зі складністю справи та підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з відповідачки на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 311 грн 43 коп.

Керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 533, 545, 626, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 14 червня 2019 року у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 311 грн 43 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення виготовлено 29.06.2026 р.

Суддя Є. О. Никифоров