Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №607/17198/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2026 Справа №607/17198/25 Провадження №2/607/459/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

його представника, адвокатки Заводовської М. Л.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

її представника, адвокатка Рукавець О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням суду шлюб між сторонами розірвано.

У шлюбі в колишнього подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , яка зареєстрована із батьком, у його квартирі по АДРЕСА_1 .

Спільна донька проживає почергово, то з батьком, то з матір`ю. Відповідачка у справі власного житла не має, орендує кімнату у гуртожитку, де не створені умови для проживання дитини. Між сторонами виникали суперечки про місце проживання доньки, а тому позивач боїться, що ОСОБА_2 може забрати доньку у неналежні умови для проживання, що не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Позивач у справі стверджує, що визначення місця проживання доньки з ним відповідатиме інтересам дитини, оскільки ОСОБА_1 має власне житло, працевлаштований та має стабільний заробіток, а його графік роботи дозволяє приділяти достатньо часу для розвитку та виховання дитини. У позивача відсутні шкідливі звички, він ніс службу в лавах ЗСУ, психологічно здоровий та готовий взяти на себе відповідальність за малолітню доньку. Також ОСОБА_1 активно цікавився розвитком дитини, відвідував вистави та батьківські збори у дошкільному навчальному закладі. Готує доньку до школи (придбання шкільного приладдя, одягу).

Із дочкою у позивача дружні відносини, а тому він зможе забезпечити якнайкращі інтереси для розвитку та виховання дитини.

Отож, з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, позивач вважає за необхідне вирішити питання про визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 разом із батьком.

Ухвалою судді від 25 серпня 2025 року відкрито провадження у справі № 607/17198/25; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

12 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав до Тернопільського міськрайонного суду додаткові пояснення, в яких зазначав про те, що між сторонами є періодично спір, який потребує судового врегулювання, про що є відповідь з ГУНП в Тернопільській області від 02 вересня 2025 року.

17 жовтня 2025 року ухвалою суду матеріали цивільної справи № 607/17198/25 надіслано Управлінню сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради. Рекомендовано Управлінню сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради надати письмовий висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

01 січня 2026 року матеріали справи повернуто до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради із висновком органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 .

Ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого документа 11 лютого 2026 року, суд закрив підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокатка Заводовська М. Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі. ОСОБА_1 має належні умови проживання, у житлі, яке належить позивачу, проведені ремонтні роботи, створені всі умови для проживання дитини, яка там зареєстрована та мешкала з народження. ОСОБА_3 бажає проживати з батьком, орган опіки та піклування належним чином оцінив пояснення дитини та всі документи, надав висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дочки сторін з батьком. Позивач має гнучкий графік роботи, є ветераном ЗСУ, а тому наділений пільгами, які також поширюються і на дитину позивача. Натомість відповідачка не має належного житла, створила іншу сім`ю. Сторона позивача не заперечує проти спілкування матері з дочкою, однак її місце проживання має бути з батьком. Коли дитина виявила бажання проживати з мамою, позивач не заперечував і не вчиняв необдуманих дій.

Відповідачка ОСОБА_2 , її представник – адвокат Рукавець О. В. позовні вимоги заперечували, вважають, що суд має враховувати якнайкращі інтереси дитини. ОСОБА_3 на даний час проживає з мамою, якій довіряє. З батьком дівчинка також бачиться, проводить вихідні й дозвілля, але дитина повинна проживати там, де їй краще. ОСОБА_2 проживає у житлі свого майбутнього чоловіка, офіційного доходу вона немає, однак отримує підтримку з-за кордону, робить манікюр. З 11 березня 2026 року дочка ОСОБА_4 проживає з відповідачкою, яка не чинить батькові перешкод у спілкуванні з дитиною. Будучи подружжям, сторони спільно старалися для побуту, але завжди враховували інтереси та думку дитини. Певний період часу ОСОБА_2 була обмежена у спілкуванні з дочкою, не могла з нею зв`язатися, приходила до школи, висловлювала своє занепокоєння соціальному педагогу щодо такої ситуації. На даний час спільне проживання відповідачки та доньки налагодилося, дитина спокійна, ходить до школи, відвідує гуртки. ОСОБА_1 немає перешкод у побаченнях з дитиною, спілкується з дочкою, проводить вихідні.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради в судове засідання не з`явився, однак скерував суду листа про розгляд справи без присутності органу опіки та піклування за наявними матеріалами у справі. Повністю підтримує висновок органу опіки та піклування, який прийнятий з урахуванням найкращих інтересів дітей.

Малолітня ОСОБА_3 в присутності соціального педагога ОСОБА_5 суду пояснювала, що навчається в школі м. Тернопіль, у 1-Б класі, також відвідує в школі гуртки з малювання і ліплення. До школи її приводить і забирає мама. Вихідні дівчинка проводить з мамою та татом, по черзі, вони ходять на прогулянки. Дитина проживає з мамою, увечері ОСОБА_4 відпочиває, дивиться з мамою мультики. Дівчинка з мамою має свою кімнату, там також гарно. До тата вона ходить у гості, коли захоче, може піти до тата, у суботу і неділю була з татом ОСОБА_1 . Стець Ангеліні більше подобається бути з мамою, вона захотіла проживати з ОСОБА_2 , мама її не забирала.

Ознайомившись із позовною заявою, заслухавши пояснення учасників справи, малолітної дитини, дослідивши та оцінивши письмові докази, суд встановив наступні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася дочка ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане 23 січня 2019 Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2024 у справі № 607/11271/24 шлюб між батьками дитини розірвано.

Тернопільським міськрайонний судом Тернопільської області у справі № 607/14276/24 видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається із Витягу із Державного реєстру речових прав від 13 серпня 2024 року №390805549, двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,3 кв. м., житловою - 29,5 кв.м. належить на праві спільної часткової власності (2/3 частки) ОСОБА_1 , який також має ще частку у власності на це майно, що стверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 30 грудня 1996 року, яке видано згідно з розпорядженням від 20 грудня 1996 року № 18663 начальника Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації О. В. Гнатюк.

Відповідно до акту, складеного комісією ПП «Люкс Житло» ПП «Люкс» 13 серпня 2025 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане також підтверджується довідкою ПП «Люкс Житло» ПП «Люкс» від 13 серпня 2025 року № 93 та актом обстеження житлових умов позивача від 13 серпня 2025 року.

Надані до матеріалів справи фотографії засвідчують те, що за місцем проживання позивача створені всі належні умови для навчання, розвитку та виховання спільної дочки сторін ОСОБА_4 , що стронами справи визнається.

За змістом Довідки про реєстрацію місця проживання особи № 51590/28-03 від 17 грудня 2019 року, виданої Відділом реєстрації місця проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована в АДРЕСА_1 .

За вищевказаною адресою зареєстрований і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 3666/28-03 від 21 січня 2022 року (за відомостями відділу реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи № 166 від 01 лютого 2022 року, наданої Центром надання адміністративних послуг Білецької сільської ради, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до листа Тернопільського закладу дошкільної освіти (ясла - садок) № 9 від 29 травня 2024 року № 31, адресованого адвокату Марії Завадовській, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує середню групу № 3. Оформляли дитину в садок батько і мати. Дитина завжди охайна та доглянута. Приводять і забирають дитину двоє батьків почергово або разом. Участь у батьківських зборах та оплату за харчування здійснювали обоє батьків. Батько ОСОБА_6 бере активну участь у вихованні доньки, часто приводить і забирає її з закладу

Колектив групи Веселка виловлював щиру подяку ОСОБА_7 за активну участь та співпрацю у житті групи.

Згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19 липня 2025 року № 208, солдата ОСОБА_1 , призваного під час мобілізації, з 19 липня 2025 року виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення. Вислуга у Збройних Силах станом на 19 липня 2025 року становить: 01 рік 05 місяців 02 дні.

10 травня 2025 року ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій безтерміново, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру ветеранів війни № 20250725-00061683 від 25 липня 2025 року.

За змістом військово-облікового документу із застосунку «Дія», ОСОБА_1 має відстрочку до завершення мобілізації. Дані уточнено вчасно – 21 липня 2025 року.

Як вбачається з інформації АТ КБ «ПриватБанк», на рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 08 серпня 2025 року наявні кошти у розмірі 149 260,07 грн

22 липня 2025 року ОСОБА_1 (майстер) уклав договір із ФОП ОСОБА_8 (служба), відповідно предмету до якого майстер доручає, а служба приймає на себе зобов`язання по наданню майстру консультативних послуг та інформації (відомостей), які надходять до диспетчерського центру ТМ «Домова Служба» щодо потреб громадян в побутових, господарських, освітніх та інших послугах, а майстер зобов`язується своєчасно їх оплачувати відповідно до умов цього договору. Договір діє до 31 грудня 2025 року. Строк дії цього Договору продовжується на календарний рік шляхом підписання нового Договору.

Попередній договір між цими ж сторонами про той же предмет укладався 19 серпня 2024 року.

Згідно інформації, яка надавалася позивачу ГУНП в Тернопільській області 02 вересня 2025 року № 123908-2025, звернення ОСОБА_9 про те, що колишня дружина ОСОБА_2 не дозволяє побачитись із спільною донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнято і зареєстровано в TTC ІПНП за № 42424 від 10 серпня 2025 року. Під час проведення перевірки із ОСОБА_10 було проведено профілактичну бесіду щодо пошуку вирішення конфліктної ситуації з приводу участі батька ОСОБА_1 у вихованні спільної дитини.

Із висновку психолога, кандидата психологічних наук, доцента, практикуючого психолога (стаж роботи 20 років) ОСОБА_11 від 10 вересня 2025 року, вбачається, що за результатами психологічного дослідження, проведеного на підставі запиту адвоката Заводовської М., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , можна зробити висновок, що за поточних умов та обставин, зважаючи на психоемоційний стан та рівень мотиваційної та поведінкової активності, який фіксується на даний момент час у позивача, протипоказань чи заборон для піклування та виховання ним власної дочки не виявлено. З метою забезпечення комфортних побутових умов, які б сприяли стабільності та гармонійності психічного розвитку ОСОБА_3 , рекомендовано визначити її місце постійне проживання разом із батьком та доцільним забезпечити регулярне та добровільне спілкування з матір`ю ОСОБА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1919 від 24 грудня 2025 року «Про затвердження висновку щодо доцільності визначення місця проживання дитини» затверджено висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 .

Зі змісту цього висновку органу опіки та піклування, частина якого містить покликання на документи описані судом вище, вбачається, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомила, що проживає разом із батьком, із ним їй добре, затишно, спокійно та комфортно. Дівчинка вказала, що не бажає повертатися жити до матері, оскільки мати може проводити час із друзями. ОСОБА_4 зазначила, що з батьком жити краще, він забезпечує її усім необхідним.

Ріше нням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 09 жовтня 2024 року №1545 затверджено висновок органу опіки доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 є власником кімнати АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу кімнати серії НТТ № 537026 від 30 травня 2025 року, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу та зареєстрованим у реєстрі за № 5428.

21 жовтня 2025 року працівниками управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_4 , згідно з яким ОСОБА_2 (мати), ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає у кімнаті в гуртожитку, загальною площею 14,8 кв. м., житловою - 13,9 кв. м., із спільною кухнею, ванною, туалетом, санітарно-гігієнічні умови відповідають вимогам. Для дитини створено такі умови: виділено місце для сну, дитячий столик, іграшки, шкільний портфель, наявний дитячий одяг та взуття відповідного віку.

Також 22 жовтня 2025 року працівниками управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_5 , згідно з яким ОСОБА_1 (батько), ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 (дочка), ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають та зареєстровані у квартирі, яка складається з двох кімнат, загальною площею 51,3 кв. м., житловою - 29,5 кв. м., з усіма комунальними зручностями, де є все необхідне для проживання. Для дитини створено умови для повноцінного та гармонійного розвитку, а саме: виділено окрему кімнату, в якій знаходяться ліжко для сну, шафа для одягу, робочий стіл, іграшки, одяг відповідного віку.

Отож, орган опіки і піклування вважає доцільним визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом із батьком ОСОБА_1 .

За вказаних обставин до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального і процесуального права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз змісту наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що захисту підлягає лише порушене або оспорюване право або інтерес, при цьому за змістом принципів змагальності (статті 12, 81 ЦПК України) та диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) саме позивач повинен, зокрема, обґрунтувати та довести факт порушення або оспорення суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Виходячи зі змісту частини шостої статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

Так, судом установлено, що у колишнього подружжя, яке є сторонами по справі, народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка після розлучення батьків проживала з матір`ю. Водночас між сторонами виникали суперечки щодо місця проживання їх спільної дитини, адже рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 09 жовтня 2024 року № 1545 було затверджено висновок органу опіки про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_2 , що судом описано вище. На цей час ОСОБА_1 перебував у лавах ЗСУ, звідки був звільнений 19 липня 2025 року. У серпні позивач звернувся до суду із позовом про визначення місця проживання дитини з батьком і саме з цього часу спільна дочка сторін ОСОБА_4 почала проживати разом із ОСОБА_1 . Дитина пішла до першого класу, відвідує шкільні гуртки, у грудні 2025 року була заслухана органом опіки та піклування, де повідомляла про те, що бажає проживати разом із батьком.

З серпня 2025 року до березня 2026 року мати дитини була обмежена у спілкуванні з дочкою. ОСОБА_2 з тривогою переживала відсутність комунікації з дитиною, що в судовому засіданні підтвердила і соціальний педагог, яка при наданні пояснень малолітньою ОСОБА_3 підтвердила візити відповідачки до школи її стривоженість за дитину, розмову з батьками дівчинки про те, що їм необхідно спілкуватися заради дитини, на що мати погодилася, а батько відмовився.

Водночас з березня 2026 року малолітня ОСОБА_3 проживає з ОСОБА_2 , дитина підтвердила, що самостійно вирішила проживати з матір`ю, з нею їй більше хочеться проводити час, але вона і з батьком проводить час, коли захоче, дитина любить своїх батьків.

Такі пояснення дитини беруться судом до уваги в контексті її права на щасливе та спокійне дитинство, адже суд при вирішенні цього спору має врахувати якнайкращі інтереси саме ОСОБА_3 , яка в силу свого віку та розвитку має право висловлювати думку про те, з ким хоче проживати, при цьому права іншого з батьків не обмежуються, адже перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 не має, суд їх не встановив.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20 зазначено, що "міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах".

У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20 Верховний Суд вказав, що створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв`язків із сім`єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 січня 2022 року у справі №663/724/19.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 559/1215/19-ц, висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У виниклому спорі суд враховує інтереси дитини, висловлену ОСОБА_3 думку про те, що вона хоче проживати з матір`ю, а також прихильність дитини до ОСОБА_2 , яка, як суд зазначав вище не обмежує позивача у спілкуванні з дочкою, не перешкоджає ОСОБА_1 займатися її вихованням, та виснує про відмову у задоволенні позову останнього про визначення місця проживання дитини. Суд поважає права батька на виховання дочки ОСОБА_4 , однак також звертає увагу позивача на його обов`язки діяти в інтересах дитини, як і на відсутність доказів того, що визначення місця проживання дитини разом з батьком буде в інтересах спільного дочки сторін.

Також у спірних правовідносинах суд враховує те, що сторони у справі належно виконують свої батьківські обов`язки, батьки ОСОБА_3 , кожен окремо, забезпечені житлом в якому є все необхідне для розвитку і навчання їх доньки. ОСОБА_1 отримує дохід, про що суд зазначив вище. ОСОБА_2 заробітку офіційно не отримувала, однак пояснювала джерела своїх доходів у вступному слові. Водночас перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини (постанова Верховного Суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19).

Висновок органу опіки та піклування суд відхиляє, адже він побудований виключно на позиції малолітньої ОСОБА_3 , яка висловлювала бажання проживати з батьком, однак змінила свою думку. Дитина прийняла рішення, яке суд вважає за необхідне врахувати «в першу чергу», щоб забезпечити баланс інтересів батьків та дитини у виниклому спорі.

Беззаперечно думка дитини може змінюватися, однак сукупність зібраних доказів у цій справі свідчить про те, що в батька відсутні перешкоди у виконанні ним своїх батьківських обов`язків стосовно ОСОБА_3 . Саме тільки переконання батька, що донька повинна проживати з ним, суперечить інтересам дитини, її праву вирішувати «за себе».

Відтак, оцінивши пояснення учасників справи, думку дитини ОСОБА_3 щодо її місця проживання, зібрані письмові документи, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили на необхідність визначення місця проживання спільної дочки сторін саме з ним, що це відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, що свідчить про недоведеність ним позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76–78, 206, 258–268, 273, 352–355Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В АЛ И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини– відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_7 ;

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, код ЄДРПОУ:43459222, адреса місця знаходження: бульвар Т. Шевченка, буд. 1, м. Тернопіль, 46001.

Головуючий суддя Герчаківська О.Я.