Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №517/634/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Суд: Захарівський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення порядку провадження господарської діяльності

Дата: 28 червня 2026 р.

Справа: №517/634/26

Суддя: Меєчко О. М.

Справа № 517/634/26

Провадження № 3/517/288/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року с-ще Захарівка

Суддя Захарівського районного суду Одеської області Меєчко О.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Валентієвка Ширяївського району Одеської області, громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП

установив:

До Захарівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП.

Протокол складений інспектором СРПП Відділення поліції № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Доманським В.В.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 167007 від 12 червня 2026 року вбачається, що 12 червня 2026 року о 10 год 45 хв ОСОБА_1 перебуваючи на вулиці Центральна в с-щі Затишшя Роздільнянського району (біля території ринку), здійснив реалізацію пального (бензину) в кількості 6 літрів, з власного автомобіля марки «ЗАЗ-110247», державний номерний знак НОМЕР_2 , без державної реєстрації, як суб`єкта господарювання та без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Своїми діями ОСОБА_1 порушив порядок провадження господарської діяльності та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 164 КУпАП.

В судовому засіданні, призначеному на 26 червня 2026 року ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП, не визнав та пояснив, що зранку 12 червня 2026 року він поїхав до с-ща Захарівка Роздільнянського району Одеської області, для того, щоб купити пальне для власних потреб (бензокоси та мотоблока). Також, ОСОБА_1 пояснив, що напередодні до нього підходив його знайомий ОСОБА_2 , який попросив купити йому на заправці в с-щі Захарівка для власних потреб 6 літрів бензину. Біля 10 год 30 хв він повернувшись до с-ща Затишшя Роздільнянського району Одеської області, вирішив заїхати на місцевий базар по продукти. Там він зустрів ОСОБА_2 , який одразу запитав його чи купив він йому бензин. ОСОБА_1 сказав, що купив, але зараз йому необхідно на базар та він привезе йому додому. Однак ОСОБА_2 наполягав на тому, що бензин йому необхідний саме зараз. Після цього, він продав ОСОБА_2 6 літрів бензину за ціною придбання та останній пішов у невідомому напрямку. Після цього, до нього одразу підійшли працівники поліції та розпочали оформляти матеріали. Зазначив, що цей продаж був поодиноким випадком, і то виключно на прохання його знайомого, будь-якого прибутку він не збирався отримувати. Працівниками поліції у нього було вилучено бензин, який він придбав для власних потреб, однак бензин, який він продав ОСОБА_2 та грошові кошти ніхто не вилучав. Також пояснив, що наразі йому 80 років і він має поганий стан здоров`я. Реалізацією пального він ніколи не займався й не займається, як і підприємницькою діяльністю загалом.

Також, ОСОБА_1 зазначив, що права, передбачені статтею 268 КУпАП, йому зрозумілі, проводити технічну фіксацію судового засідання, ознайомлюватися з матеріалами справи, залучати до участі у справі захисника, перекладача, надавати докази він не бажає.

У зв`язку з клопотанням ОСОБА_1 про виклик до суду уповноваженої особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення для надання пояснень з приводу протоколу про адміністративне правопорушення, розгляд справи відкладено на 29 червня 2026 року.

У судовому засіданні, призначеному на 29 червня 2026 року ОСОБА_1 додатково пояснив, що бензин був придбаний ним для власного використання. Крім того, на прохання знайомого ОСОБА_2 він привіз останньому декілька літрів пального для заправки мотоблока. При цьому вартість проданого бензину відповідала ціні його придбання на заправці, тобто будь-якого прибутку від такого продажу він не отримував.

У судовому засіданні призначеному на 29 червня 2026 року уповноважена особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - інспектор СРПП Відділення поліції № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області Доманський В.В. суду пояснив, що під час патрулювання вулиць селища Затишшя Роздільнянського району Одеської області, поблизу місцевого базару, ним було помічено чоловіка, який підійшов до автомобіля, біля якого перебував ОСОБА_1 . Надалі ОСОБА_1 перелив із наявних у нього ємностей бензин до пластикової пляшки об`ємом 6 літрів, що належала вказаному чоловікові. Після цього він та напарник підійшли до ОСОБА_1 та запитали, що саме він реалізовує. На поставлене запитання останній повідомив, що продав бензин на прохання свого знайомого. Також, у судовому засіданні поліцейський, пояснив, що при відібранні письмових пояснень у ОСОБА_2 , останній зазначив, що дійсно просив ОСОБА_1 купити йому бензин для власних потреб. У подальшому ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені чинним законодавством і складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 164 КУпАП (за здійснення господарської діяльності без державної реєстрації та без отримання відповідної ліцензії). Під час складання адміністративних матеріалів перевірка відомостей щодо державної реєстрації ОСОБА_1 як суб`єкта господарювання та наявності у нього ліцензії на право здійснення відповідної діяльності не проводилася. Відсутність реєстрації та ліцензії була встановлена за слів самого ОСОБА_1 . Крім того, під час оформлення адміністративних матеріалів ним було зафіксовано лише один факт продажу ОСОБА_1 бензину. Серед іншого поліцейський пояснив, що ним не вилучався бензин, який придбав ОСОБА_2 та кошти за його продаж. Причини таких дій поліцейський пояснити не зміг. Інших випадків продажу ОСОБА_1 бензину зафіксовано не було. Будь-яких доказів здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності, систематичності продажу бензину, як і доказів отримання ним прибутку від реалізації бензину встановлено не було.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, уповноваженої особи, дослідивши докази надані на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Так, на підтвердження вини ОСОБА_1 відповідальним працівником, крім вказаного вище протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 167007 від 12 червня 2026 року, також було надано: акт вилучення пального під час складання адміністративних матеріалів, фототаблиці вилученої продукції, письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 12 червня 2026 року.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Будь-яке обвинувачення особи має бути конкретним, зрозумілим та підтверджено належними, достовірними та допустимими доказами.

Згідно з частиною 2 статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Згідно з положеннями частин 1-3 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов`язок, обумовлений з`ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Відповідно до положень частини 1 статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення, у тому числі, зазначається нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року № 1376 (із подальшими змінами) при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол);

Дотримання вказаних вимог закону гарантує та створює особі, що притягається до адміністративної відповідальності, правові передумови для захисту своїх прав та інтересів при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі, і право на захист від пред`явленого звинувачення.

Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП, а саме те, що він 12 червня 2026 року о 10 год 45 хв перебуваючи на вулиці Центральна в с-щі Затишшя Роздільнянського району (біля території ринку), здійснив реалізацію пального (бензину) в кількості 6 літрів, з власного автомобіля, без державної реєстрації, як суб`єкта господарювання та без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Суд зауважує, що диспозицією частини 1 статті 164 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Отже, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення (частина 1 статті 164 КУпАП), а саме провадження господарської діяльності, виражається в таких формах:

- без державної реєстрації як суб`єкта господарювання;

- без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом;

- без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону;

- у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії;

- без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Вказана диспозиція лише в загальному описує адміністративне правопорушення, не конкретизуючи його змісту, тобто, є бланкетною (вид норм права з точки зору рівня визначеності їх змісту), тому для повного визначення ознак правопорушення необхідно звернутися до інших галузей права, що встановлюють норми, порушення яких призводить до адміністративної відповідальності.

Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст.

Загальний зміст статті 164 КУпАП полягає в тому, що з ним пов`язане визначення правопорушенням діянь, які описані в диспозиції цієї статті.

Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації.

Згідно з зазначеним, під час проведення правової кваліфікації діяння необхідно обов`язково встановити, який саме нормативно правовий акт та у якій редакції був чинним на момент вчинення конкретного правопорушення та встановлював порядок здійснення діяльності, який особа, що притягається до відповідальності, порушила, в чому полягає невідповідність її дій закону.

Водночас всупереч цьому, в протоколі ВАД № 167007 від 12 червня 2026 року зміст об`єктивної сторони правопорушення при викладенні обставин його вчинення не розкрито і не описано, а лише констатовано факт вчинення такого порушення, без посилання на норму Закону, що є недопустимим, так як порушує право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, відсутність в протоколі посилання на спеціальний акт законодавства вказує на те, що відповідальною особою невірно здійснено правову кваліфікацію діяння ОСОБА_1 , що позбавляє суд можливості розглянути справу по суті та прийняти обґрунтоване рішення по ній.

Крім того, суд звертає увагу на некоректність формулювання, наведеного у протоколі, відповідно до якого ОСОБА_1 здійснював реалізацію пального без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Таке формулювання не враховує того, що отримання відповідної ліцензії законодавством передбачене виключно для суб`єктів господарювання. Тому особа, яка не набула такого статусу, не може бути суб`єктом ліцензування, а відтак посилання на відсутність у неї відповідної ліцензії не є належним обґрунтуванням складу адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу, що чинним КУпАП не передбачено право суду вийти за межі формулювання дій, які становлять чи не становлять склад правопорушення, суд не має права самостійно змінювати кваліфікацію адміністративного правопорушення, інкримінованого особі, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім цього, Європейський суд з прав людини у справах Малофєєва проти росії (Malofeyevav.Russia, рішення від 30 травня 2013 року) та Карелін проти росії (Karelinv.Russia, рішення від 20 вересня 2016 року), серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Також, відповідно до вказаного протоколу складеного відносно ОСОБА_1 має місце невизначеність наявності мети та умислу вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, протокол не містить відомостей за якою ціною проводилася реалізація пального, не зазначено особу, якій було реалізовано бензин, його вартість. Також відсутні відомості щодо долі грошових коштів, оскільки санкція статті передбачає конфіскацію виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Все вказане вище свідчить про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам статті 256 КУпАП.

Крім цього, під господарською діяльністю у Законі України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» (далі – Закон) розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина 1 статті 2 Закону).

Згідно з частинами 2 та 3 статті 2 Закону суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законом.

Суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону є адміністративним правопорушенням, передбаченим частиною 1 статті 164 КУпАП.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. При цьому, господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Частиною 1 статті 2 Закону визначено, що господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Ключовою характерною ознакою підприємницької діяльності систематичність її здійснення.

Отже, одними з ознак підприємництва, що відрізняють його від іншої діяльності є систематичність таких дій та обов`язково мета - одержання прибутку. Питання пов`язані з фактичним здійсненням підприємництва підлягають обов`язковому з`ясуванню, доказуванню відповідними належними та допустимими доказами під час провадження у справі про адміністративне правопорушення. Про вказані вище обставини обов`язково має бути зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.

З метою визначення складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП, необхідно встановити всі характеризуючи ознаки підприємницької діяльності, основними з яких є - самостійність, ініціативність та систематичність.

Систематичною вважається діяльність у разі, коли вона здійснюється неодноразово протягом певного періоду часу.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Отже, під систематичністю вважається діяльність, що здійснюється 3 і більше разів протягом календарного року.

Таким чином, для притягнення громадянина до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 КУпАП суду мають бути надані докази того, що особа систематично здійснювала господарську діяльність (три і більше разів) без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

Разове вчинення зазначеної дії не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 167007 від 12 червня 2026 року вбачається, що 12 червня 2026 року о 10 год 45 хв ОСОБА_1 перебуваючи на вулиці Центральна в с-щі Затишшя Роздільнянського району (біля території ринку), здійснив реалізацію пального (бензину) в кількості 6 літрів, з власного автомобіля марки «ЗАЗ-110247», державний номерний знак НОМЕР_2 , без державної реєстрації, як суб`єкта господарювання та без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (а.с. 1).

З доданих до матеріалів справи письмових пояснень ОСОБА_1 від 12 червня 2026 року вбачається, що 12 червня 2026 року біля 10 год 45 хв він перебував біля місцевого ринку, де до нього підійшов ОСОБА_2 , якому він продав шість літрів пального (бензину). Після чого до нього прийшли працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення(а.с. 11).

З доданих до матеріалів справи письмових пояснень ОСОБА_2 від 12 червня 2026 року вбачається, що 12 червня 2026 року біля 10 год 45 хв він підійшов на ринок, який знаходиться в с-щі Затишшя Роздільнянського району Одеської області. На вказаному ринку він побачив місцевого мешканця ОСОБА_1 в якого він купив 6 літрів бензину за ціною 70 грн за літр. Також у своїх поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що просив ОСОБА_1 , щоб той привіз йому 6 літрів бензину (а.с. 12).

Отже, з письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 привіз та продав 6 літрів бензину саме на його прохання.

Вказані письмові пояснення ОСОБА_2 повністю узгоджуються зі свідченнями, наданими ОСОБА_1 в судовому засіданні. Останній підтвердив обставини виконання прохання ОСОБА_2 стосовно придбання бензину для власних потреб, а не як дій, спрямованих на отримання прибутку.

Суд також зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у цій справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.

Ба більше, як установлено судом протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 167007 від 12 червня 2026 року не відповідає вимогам статті 256 КУпАП.

Матеріали справи не містять доказів щодо систематичності вчинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності у розумінні Закону.

Крім того, матеріали справи також не містять підтвердження того, що ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності.

Отже, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів систематичного здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності без державної реєстрації. Оскільки вказані дії не провадилися самостійно, на власний ризик та з метою отримання прибутку (не менше трьох разів протягом календарного року), у справі відсутні будь-які ознаки здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності.

Інших будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі, суду не надано та не зазначено про наявність таких доказів.

На підставі викладеного вище суд вважає, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, за відсутності інших об`єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а відтак вказане є підставою для закриття провадження у справі за частиною 1 статті 164 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП.

Згідно з частиною 6 статті 283 КУпАП постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок та строк її оскарження.

Так, під час оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 164 КУпАП працівниками поліції у нього згідно акту вилучення, вилучено: 8 пляшок бензину ємністю по 1,5 літри та 8 пляшок бензину ємністю по 2 літра (загальна кількість 28 літрів).

Як зазначено у частині 1 статті 265 КУпАП, вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.

За таких обставин, оскільки суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, тому вилучені під час складення протоколу речі (бензин), які не відноситься до неякісної продукції, яка вилучена з обігу,підлягають поверненню власнику (законному володільцю), якщо відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає його подальше зберігання.

З урахуванням положень статті 283 КУпАП у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення судовий збір стягненню не підлягає.

Статтею 282 КУпАП (пропозиції про усунення причин та умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень) передбачено, що орган (посадова особа), який розглядає справу, встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню адміністративного правопорушення, вносить у відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування, громадську організацію або посадовій особі пропозиції про вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження пропозиції повинно бути повідомлено орган (посадову особу), який вніс пропозицію.

З урахуванням вказаних вище обставин, суд вважає за необхідне довести до відома начальника ВнП № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області для проведення перевірки вказаних обставин та вжиття заходів, спрямованих на повне та належне оформлення адміністративних матеріалів з суворим дотриманням вимог, передбачених статтями 251 та 256 КУпАП.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 9, 164, 251, 252, 256, 247, 252, 280, 282, 283, 284 КУпАП, суд

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Валентієвка Ширяївського району Одеської області, громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Вилучені, згідно акту вилучення під час складання адміністративних матеріалів 28 літрів бензину (8 пляшок ємністю по 1,5 літри та 8 пляшок ємністю по 2 літра), який знаходиться на зберіганні у ВнП № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області - повернути власнику (законному володільцю), якщо відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає його подальше зберігання.

У порядку статті 282 КУпАП внести начальнику ВнП № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області пропозицію щодо вжиття передбачених законом заходів реагування, спрямованих на забезпечення належного та повного оформлення адміністративних матеріалів із суворим дотриманням вимог статей 251 та 256 КУпАП

Копію постанови надіслати начальнику ВнП № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області для відповідного реагування.

Про вжиті заходи реагування повідомити Захарівський районний суд Одеської області протягом місяця з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги через Захарівський районний суд Одеської області до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua