Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №947/39963/25 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/39963/25

Провадження № 1-кп/947/619/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілого – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

захисника – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480000981 від 07.08.2025 року у відношенні:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Володимирівка Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

06.08.2025, приблизно о 20:50 год., між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які знаходилися біля багатоповерхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, виник злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 06.08.2025 приблизно о 20:50 год., знаходячись у дворі багатоповерхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, в повній мірі усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечні наслідки своїх дій у виді настання тілесних ушкоджень, які він в силу свого віку та значного життєвого досвіду повинен був передбачити, взяв з багажника свого автомобіля марки «Рено Лагуна», державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився у дворі вказаного будинку, дерев`яну битку, якою умисно наніс потерпілому ОСОБА_4 декілька ударів в область спини ззаду, в результаті чого останній впав на землю, а ОСОБА_5 продовжив наносити численні удари (не менше 12 ударів) дерев`яною биткою в область тулубу, верхніх та нижніх кінцівок потерпілого.

В результаті вищевказаних протиправних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_4 спричинені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом головки і хірургічної шийки правої плечової кістки зі зміщенням відламків, закритий перелом головки V плесневої кістки лівої стопи зі зміщенням відламків, викликають тривалий розлад здоров`я строком понад трьох тижнів (більше ніж 21 день), і за цим критерієм відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості; забійна рана правої гомілки викликає розлад здоров`я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день), і за цим критерієм відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; синці лівого плеча, лівої кисті, грудної клітки, лівого стегна, як в сукупності, так і окремо, мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше шести днів, і за цим критерієм відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Вказані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких у властивостях ушкоджень не відобразилися. В механізмі виникнення ушкоджень мали місце удари. За кількістю наявних ушкоджень можна судити, що дія травмуючої сили на тіло ОСОБА_4 була не менше 12 разів. Судити про послідовність нанесення ударів не є можливим. Характер та локалізація тілесних ушкоджень виключає їх можливість нанесення власною рукою.

За таких обставин, своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України, за кваліфікуючими ознаками – умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, визнав повністю, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та надав показання щодо події кримінального правопорушення. Пояснив, що наприкінці літа 2025 року він разом із знайомими перебував у дворі будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3 . У цей час до них підійшов потерпілий ОСОБА_4 . Між ними виник словесний конфлікт, який, зі слів обвинуваченого, був пов`язаний із собаками. Потерпілий висловлював претензії, після чого, як зазначив обвинувачений, підійшов до нього, маючи при собі газовий балончик та ніж, а згодом застосував газовий балончик. Обвинувачений пояснив, що після цього побіг до свого автомобіля, де знаходилася дерев`яна бита, взяв її, наздогнав потерпілого та завдав йому ударів. Точної кількості нанесених ударів не пам`ятає, оскільки перебував у сильному емоційному стані та нервував. Підтвердив, що саме його дії спричинили потерпілому тілесні ушкодження. Також ОСОБА_5 зазначив, що після події усвідомив протиправність своїх дій, добровільно прибув до районного відділу поліції, де надав письмові пояснення щодо обставин конфлікту. Вказав, що щиро шкодує про вчинене та визнає, що своїми діями заподіяв потерпілому тілесні ушкодження. Крім того, обвинувачений повідомив суду, що добровільно відшкодував потерпілому витрати на лікування, понесені останнім до Нового року, визнавши свій обов`язок компенсувати заподіяну шкоду. На запитання учасників судового провадження ОСОБА_5 підтвердив свої показання та остаточно зазначив, що вину у пред`явленому обвинуваченні визнає у повному обсязі, щиро розкаюється у вчиненому та просить суд врахувати його поведінку після вчинення кримінального правопорушення. Цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди визнав частково.

Водночас, незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, підтвердив фактичні обставини його вчинення та висловив щире каяття, суд, керуючись вимогами статей 23, 91, 94 та 370 КПК України, перевірив його показання шляхом безпосереднього дослідження всіх доказів у кримінальному провадженні. За результатами такої перевірки суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження підтверджується не лише його повним визнанням вини, а й сукупністю належних, допустимих, достовірних та взаємопов`язаних доказів, досліджених під час судового розгляду, а саме:

-Показами, допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_4 , який показав суду, що між ним та обвинуваченим тривалий час існували неприязні відносини, що виникли після кількох конфліктів, пов`язаних із вигулом собак поблизу будинку, де вони проживали. Потерпілий пояснив, що раніше неодноразово звертався до обвинуваченого та його співмешканки з проханням належним чином контролювати собак, однак це призводило лише до словесних конфліктів та взаємних претензій. Щодо обставин кримінального правопорушення потерпілий пояснив, що 06 серпня 2025 року, приблизно у вечірній час, проходячи біля будинку № 12 по вул. Героїв Крут у місті Одесі, він знову зустрів обвинуваченого ОСОБА_5 із собаками. Побоюючись повторного застосування до нього собак або газового балончика, він дістав із кишені перцевий балончик. У цей момент, зі слів потерпілого, обвинувачений узяв дерев`яну биту та почав переслідувати його. Потерпілий намагався втекти, застосував газовий балончик у бік обвинуваченого, однак це не зупинило останнього. Обвинувачений наздогнав його та почав наносити удари битою спочатку по спині, а в подальшому по тулубу та кінцівках. Внаслідок одного з ударів потерпілий упав на землю, після чого обвинувачений продовжив наносити йому удари битою. Зі слів потерпілого, побиття припинилося лише після того, як його крики почув сусід, який почав голосно кричати, у зв`язку з чим обвинувачений залишив місце події. Після цього потерпілий самостійно дістався додому, де його родичі викликали швидку медичну допомогу та працівників поліції. Унаслідок дій обвинуваченого він отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, проходив тривале лікування та на час судового розгляду продовжував відчувати наслідки отриманих травм. Потерпілий також підтримав у повному обсязі, заявлений ним цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та просив суд задовольнити. Підтвердив, що отримав від обвинуваченого 8 777,86 грн, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. ;

-Показами, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , який показав суду, що у вечірній час він перебував разом із обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_8 біля будинку по вул. Героїв Крут у м. Одесі. Під час спілкування він побачив потерпілого ОСОБА_4 , який наближався до них. Після цього між потерпілим та обвинуваченим виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_4 застосував газовий балончик, розпиливши його в бік ОСОБА_5 та присутніх осіб. Сам свідок також відчув дію подразнюючої речовини. Свідок зазначив, що після застосування газового балончика потерпілий залишив місце конфлікту, а він поїхав до органів поліції із заявою щодо застосування до нього газового балончика.

-Показами, допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 , яка показала суду, що у вечірній час, приблизно близько 21 години, вона перебувала у себе вдома та вийшла на балкон покурити. З балкону вона побачила, як її сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_8 вийшли вигулювати собак. Через деякий час зі сторони парку до них швидким кроком наблизився чоловік, якого згодом вона дізналася як потерпілого ОСОБА_4 . Свідок пояснила, що бачила, як зазначений чоловік здійснив рух рукою у напрямку обвинуваченого, після чого відбулося розпилення невідомої речовини, схожої на газ із балончика. Подальший розвиток конфлікту вона безпосередньо не спостерігала, оскільки залишила балкон. Наступного дня від інших мешканців будинку їй стало відомо, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відбулася бійка.;

-Показами, допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , яка показала суду, що перший конфлікт між потерпілим та обвинуваченим відбувся ще на початку літа 2025 року. Свідок пояснила, що тоді потерпілий застосував перцевий балончик, розпиливши його в обличчя ОСОБА_5 та собакам. Після цього вона допомагала обвинуваченому промивати очі водою. Крім того, зі слів свідка, потерпілий також застосував газовий балончик відносно свідка ОСОБА_7 . Щодо подій 06 серпня 2025 року свідок повідомила, що перебувала вдома та спостерігала за подіями з балкону. Вона бачила, як потерпілий знову застосував газовий балончик у напрямку обвинуваченого, після чого кинув у нього пластикову пляшку. Після цього свідок вибігла на вулицю, щоб забрати та заспокоїти собак. Самого моменту нанесення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень потерпілому вона не бачила, оскільки була зайнята собаками, а тому про подальший розвиток конфлікту безпосередньо повідомити не змогла.;

-Показами, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , який показав суду, що вона була безпосередньо знайома як із потерпілим, так і з обвинуваченим, оскільки між ними раніше вже виникали конфлікти, пов`язані з вигулом собак. За словами свідка, на початку серпня 2025 року вона разом із ОСОБА_5 вийшла на прогулянку із собаками. Під час цього вона почула крики та побачила, що між потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник конфлікт, у ході якого було застосовано газовий балончик. Свідок пояснила, що після цього ОСОБА_5 побіг у напрямку потерпілого, тоді як вона залишилася на місці, оскільки промивала собакам очі та вмивала їх від дії подразнюючої речовини. Через певний час вона побачила, що обвинувачений повернувся, перебуваючи у збудженому емоційному стані. У його руках знаходилася дерев`яна бита, яка до цього лежала в автомобілі. Зі слів свідка, ОСОБА_5 повідомив їй, що наздогнав потерпілого та декілька разів ударив його битою.;

-Повідомленням на гарячу лінію «102» від 06.08.2025 року, відповідно до якого о 21 год. 03 хв. 55 сек. на спецлінію «102» надійшло повідомлення про те, що побили битою чоловіка, у зв`язку з чим заявник просив направити наряд поліції. Повідомлення зареєстровано за категорією «Інші тілесні ушкодження», місцем події зазначено адресу: АДРЕСА_4 , із зазначенням місця вчинення події поблизу будинку № 12 по вул. Героїв Крут. Із матеріалів повідомлення також убачається, що на виклик було негайно направлено екіпаж сектору реагування патрульної поліції Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області, який прибув на місце події після отримання повідомлення та здійснив його відпрацювання.;

-Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06.08.2025 року, відповідно до якого працівником Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області прийнято усну заяву потерпілого ОСОБА_4 про вчинення щодо нього кримінального правопорушення. Із змісту заяви вбачається, що 06.08.2025 року, приблизно о 20 год. 40 хв., біля будинку № 12 по вул. Героїв Крут у м. Одесі його побив битою громадянин ОСОБА_5 , унаслідок чого заявнику були спричинені тілесні ушкодження. У протоколі також зафіксовано попередження заявника про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, роз`яснення йому процесуальних прав та засвідчено підписами факт прийняття відповідної заяви.;

-Протоколом огляду місця події від 07.08.2025 року з ілюстрованою фото – таблицею, відповідно до якого відповідно до якого слідчим СВ Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області за участю двох понятих проведено огляд місця події за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Крут, біля будинку № 12. У ході проведення слідчої (розшукової) дії оглянуто прибудинкову територію, де, за повідомленням потерпілого, було вчинено кримінальне правопорушення. Під час огляду зафіксовано загальний вигляд місця події, розташування житлового будинку, прибудинкової території, проїзної частини, місць можливого пересування учасників події та прилеглої території. Будь-яких предметів чи слідів, що мають очевидне доказове значення та підлягали б вилученню, під час огляду не виявлено. До протоколу долучено ілюстровану фототаблицю, на якій відображено загальний вигляд прибудинкової території за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Крут, 10-А, з різних ракурсів, у тому числі під`їзд житлового будинку, дворову територію, місця паркування транспортних засобів, під`їзні шляхи та прилеглу місцевість, що дозволяє встановити обстановку місця події та взаємне розташування відповідних об`єктів.;

-Висновком експерта № 1129 від 23.09.2025 року за результатами проведення судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_4 , відповідно до якого у ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом головки і хірургічної шийки правої плечової кістки зі зміщенням відламків, закритий перелом головки V плесневої кістки лівої стопи зі зміщенням відламків, синці лівого плеча, лівої кисті, грудної клітки, лівого стегна, лівої стопи, забійна рана правої гомілки. Враховуючи морфологічні властивості ушкоджень та дані медичної документації, вони могли бути заподіяні 06.08.2025 р. Зазначені ушкодження не були небезпечними для життя. Закритий перелом головки і хірургічної шийки правої плечової кістки зі зміщенням відламків, закритий перелом головки V плесневої кістки лівої стопи зі зміщенням відламків викликають тривалий розлад здоров`я строком понад трьох тижнів (більш ніж 21 день). За цим критерієм, відповідно до п. п. 2.2.2 і 4.6 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (1995 р.), відносяться до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ ТЯЖКОСТІ. Забійна рана правої гомілки викликає розлад здоров`я тривалістю понад шести днів, але не більш як три тижні (21 день). За цим критерієм, згідно п. п. 2.3.3 і 4.6 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (1995 р.), відноситься до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Синці лівого плеча, лівої кисті, грудної клітки, лівого стегна, як в сукупності, так і окремо, мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цим критерієм, відповідно до п.п. 2.3.5 і 4.6 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (1995 р.), відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Вказані ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких у властивостях ушкоджень не відобразилися. В механізмі виникнення ушкоджень мали місце удари. За кількістю наявних ушкоджень можна судити, що дія травмуючої сили на тіло гр. ОСОБА_4 була не менше 12 разів. Судити про послідовність нанесення ударів не є можливим. Характер та локалізація тілесних ушкоджень виключає їх можливість нанесення власною рукою. Після отримання тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_4 міг здійснювати будь-які самостійні дії (ходити, повзати). Вирішення питання про можливість утворення ушкоджень в умовах падіння з положення стоячи на площині потребує встановлення конкретних умов та обставин події. Положення тіла гр. ОСОБА_4 в момент отримання ним тілесних ушкоджень могло бути самим різним і в процесі заподіяння ушкоджень могло змінюватися. На підставі наявних даних встановити точне взаєморозташування потерпілого та особи, яка заподіяла ушкодження, не представляється можливим. Питання про самооборону та опору не входять в компетенцію лікаря судово-медичного експерта і вирішуються слідством самостійно з урахуванням даної експертизи.;

-Протоколом огляду від 22.09.2025 року з додатком у вигляді електронного носія інформації та ілюстрованою фото – таблицею, відповідно до якого проведено огляд оптичного диска, що містив відеозаписи з камер відеоспостереження комунальної установи «Геріатричний дім милосердя імені святого цілителя Пантелеймона», розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Героїв Крут, 12, за 06.08.2025 року. Під час огляду встановлено наявність восьми відеофайлів, які були послідовно відтворені із застосуванням функції стоп-кадру, а результати їх огляду зафіксовані у протоколі та ілюстрованій фототаблиці. Із відеозапису з камери відеоспостереження ch10 встановлено, що о 19 год. 59 хв. 46 сек. по прибудинковій території назустріч один одному рухаються двоє чоловіків, один із яких вигулює двох собак. В подальшому, о 19 год. 59 хв. 49 сек., зафіксовано, що ОСОБА_4 тримає у руках предмет, зовні схожий на пляшку, та кидає його у напрямку ОСОБА_5 , який намагається ухилитися від кидка. Після цього, о 19 год. 59 хв. 50 сек., ОСОБА_4 , тримаючи у витягнутих руках предмети, зовні схожі на газові балончики, розпилює невідому речовину у напрямку ОСОБА_5 , який починає відступати та намагається уникнути її впливу, тоді як ОСОБА_4 продовжує рух у його напрямку. Із відеозапису з камери відеоспостереження ch12 встановлено, що о 20 год. 00 хв. 13 сек. – 20 год. 00 хв. 15 сек. ОСОБА_5 , тримаючи у правій руці предмет, зовні схожий на бейсбольну биту, переслідує ОСОБА_4 , який намагається залишити місце події, та завдає останньому декілька хаотичних ударів зазначеним предметом у ділянку спини. Аналогічні обставини зафіксовані й на відеозаписі з камери відеоспостереження ch13, виконаному у кольоровому режимі, на якому о 20 год. 00 хв. 13 сек. – 20 год. 00 хв. 15 сек. відображено, як ОСОБА_5 із предметом, зовні схожим на бейсбольну биту, переслідує ОСОБА_4 та завдає йому ударів у ділянку спини, тоді як останній намагається втекти від нападника.;

-Протоколом проведення слідчого експерименту від 27.09.2025 року з додатком у вигляді електронного носія інформації, відповідно до якого за участю підозрюваного ОСОБА_5 , понятих та із застосуванням технічних засобів відеофіксації проведено слідчий експеримент з метою перевірки та уточнення обставин спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 . Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_5 повідомив, що 06.08.2025 року близько 20 години, перебуваючи біля будинку № 12 по вул. Героїв Крут у м. Одесі, після конфлікту із ОСОБА_4 , який, за його словами, розпилив у його бік вміст газового балончика, він підійшов до належного йому автомобіля «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2 , дістав із багажного відділення дерев`яну биту чорного кольору та побіг у напрямку потерпілого. За його поясненнями, наздогнавши ОСОБА_4 , він почав наносити йому удари битою переважно в ділянку спини, після чого, коли потерпілий упав на землю, продовжив завдавати ударів по верхніх та нижніх кінцівках. У ході слідчого експерименту ОСОБА_5 безпосередньо на місці події відтворив свої дії та за допомогою манекена і лінійки продемонстрував механізм, напрямок, послідовність, локалізацію та спосіб нанесення ударів, показавши, що перші удари наносилися у ділянку спини потерпілого, а після його падіння — по кінцівках. Крім того, на запитання слідчого ОСОБА_5 підтвердив, що дерев`яна біта, якою, за його словами, завдавалися удари потерпілому, знаходилась у багажному відділенні його автомобіля. Під час слідчого експерименту також вилучено дерев`яну биту чорного кольору, упаковану до спеціального пакета НПУ № INZ 407, що відображено у протоколі проведення слідчого експерименту та доданому до нього електронному носії інформації з відеофіксацією слідчої дії.

-Протокол огляду предмету від 27.09.2025 року з ілюстрованою фото – таблицею, відповідно до якого проведено огляд предмета, зовні схожого на дерев`яну биту чорного кольору. Під час огляду встановлено, що на потовщеній частині біти міститься напис білого кольору «BMW» та кругла емблема із чорним елементом усередині. Руків`я біти обмотане стрічкою світлого кольору. Загальна довжина предмета становить 749 мм, найбільший діаметр ударної частини – 57 мм, діаметр кільцевого потовщення руків`я – 48,5 мм. За результатами огляду зазначений предмет упаковано до сейф-пакета, який частково обмотано прозорою липкою стрічкою. Хід та результати огляду зафіксовано у протоколі та доданій до нього ілюстрованій фототаблиці.

-Висновком експерта № СЕ-19/116-25/24635-Х3 від 10.10.2025 року з ілюстрованою фото – таблицею, за результатами проведення експертного дослідження холодної зброї, відповідно до якого надана на дослідження дерев`яна бита чорного кольору з наявним на ній написом «BMW», білого кольору до категорії холодної зброї не відноситься. Надана бейсбольна бита призначена для спортивних ігор та тренувань, виготовлена промисловим способом.

На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, потерпіло та свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, за кваліфікуючими ознаками – умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я – доведена у повному обсязі, зазначені докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов`язаними для винесення обвинувального вироку.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень статей 50, 65 КК України, відповідно до яких покарання є заходом державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Згідно з пунктами 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди зобов`язані суворо додержуватися вимог статей 50, 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також призначати покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Аналогічний правовий підхід неодноразово висловлений Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду, який у постанові від 20 січня 2025 року у справі № 127/27730/23 зазначив, що призначення покарання є дискреційним повноваженням суду, яке реалізується шляхом оцінки всіх обставин кримінального провадження, а обране покарання має відповідати принципам законності, справедливості, співмірності та індивідуалізації, бути необхідним і достатнім для досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, спосіб його вчинення, характер заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, наслідки кримінального правопорушення, а також відомості про особу обвинуваченого.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Разом із цим суд бере до уваги дані, що характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, що свідчить про відсутність стійкої антисоціальної спрямованості його поведінки та враховується судом при індивідуалізації покарання.

Оцінивши у сукупності ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, наявність двох пом`якшуючих покарання обставин, відсутність обставин, що його обтяжують, а також дані про особу обвинуваченого, суд доходить висновку, що необхідним і достатнім покаранням буде покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України.

Разом із тим, вирішуючи питання про можливість застосування положень ст. 75 КК України, суд виходить із того, що відповідно до цієї норми закону особа може бути звільнена від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини кримінального провадження, дійде висновку про можливість її виправлення без реального відбування призначеного покарання.

Беручи до уваги, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив нетяжкий злочин, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, позитивно характеризується, має на утриманні батька – інваліда 2 групи, суд приходить до переконання, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду, саме таке покарання повною мірою відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України, принципам справедливості, законності, співмірності та індивідуалізації кримінальної відповідальності, забезпечить досягнення мети покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи заявлений потерпілим цивільний позов, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути відшкодована за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

За змістом ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків унаслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, потерпілим заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди у загальному розмірі 132 956,84 грн, яка, на його думку, складається з витрат на лікування, втрати доходу, витрат на транспортне забезпечення, користування позиковими коштами, придбання технічних засобів реабілітації та інших витрат.

Разом із тим судом встановлено, що витрати потерпілого на придбання лікарських засобів та медичних виробів у сумі 8 777,86 грн, підтверджені належними письмовими доказами, були добровільно відшкодовані обвинуваченим ОСОБА_5 до ухвалення вироку, що підтверджено матеріалами кримінального провадження та не заперечувалося учасниками судового провадження.

Враховуючи, що зазначена частина матеріальної шкоди фактично компенсована потерпілому у добровільному порядку, правові підстави для її повторного стягнення судом відсутні, оскільки це призвело б до подвійного відшкодування одних і тих самих збитків, що суперечило б компенсаційному характеру цивільно-правової відповідальності.

Щодо решти заявлених вимог про відшкодування матеріальної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, які відповідно до частини п`ятої статті 128 КПК України застосовуються при розгляді цивільного позову у кримінальному провадженні, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали кримінального провадження не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували розмір заявленої потерпілим втрати заробітку, витрат на користування послугами таксі, придбання інвалідного візка, понесення витрат, пов`язаних із залученням позикових коштів, виникненням боргових зобов`язань, а також інших заявлених до стягнення витрат. Не подано також доказів, які б підтверджували їх безпосередній причинний зв`язок із кримінальним правопорушенням, вчиненим обвинуваченим.

Отже, заявлені вимоги у цій частині є недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд доходить висновку, що цивільний позов у частині стягнення матеріальної шкоди підлягає залишенню без задоволення, оскільки в частині документально підтверджених витрат вони добровільно відшкодовані обвинуваченим, а в іншій частині не підтверджені належними та допустимими доказами.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із положень статей 23, 1167 ЦК України.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер кримінального правопорушення, ступінь вини обвинуваченого, характер та тяжкість отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, тривалість лікування, фізичний біль, вимушені зміни у звичному способі життя, пережиті ним моральні страждання, а також вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, відповідно до якої розмір відшкодування моральної шкоди не може бути джерелом безпідставного збагачення потерпілого, а повинен визначатися з урахуванням конкретних обставин справи, характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, принципів розумності, виваженості та справедливості.

Оцінивши всі встановлені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлений потерпілим розмір моральної шкоди 200 000 грн є явно завищеним та не відповідає характеру і ступеню доведених моральних страждань.

Водночас характер кримінального правопорушення, заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тривале лікування, фізичний біль та моральні переживання безумовно свідчать про наявність підстав для компенсації моральної шкоди.

Враховуючи характер і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, конкретні обставини кримінального провадження, вимоги розумності, справедливості та співмірності, суд вважає за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000 грн, у зв`язку з чим цивільний позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування були проведені судові експертизи, вартість яких документально підтверджена та становить 1 782,80 грн. Зазначені процесуальні витрати були понесені державою у зв`язку із забезпеченням належного досудового розслідування кримінального правопорушення, а тому відповідно до вимог ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Вирішуючи питання про арешт майна, суд виходить із положень статті 174 КПК України. Оскільки кримінальне провадження завершено ухваленням обвинувального вироку, відпала потреба у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. За таких обставин арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.09.2025 року у справі № 947/36696/25, провадження № 1-кс/947/15118/25, на дерев`яну биту чорного кольору з написом «BMW» білого кольору, підлягає скасуванню.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) і процесуальних дій, а також медична документація містять відомості, що мають значення для підтвердження обставин кримінального провадження, є його невід`ємною складовою та після набрання вироком законної сили повинні зберігатися у матеріалах кримінального провадження.

Щодо дерев`яної бити чорного кольору з написом «BMW», суд встановив, що вказаний предмет був безпосередньо використаний обвинуваченим як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Враховуючи, що зазначений предмет є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, його подальше зберігання після набрання вироком законної сили не має процесуальної необхідності, а повернення такого предмета обвинуваченому суперечило б завданням кримінального провадження та не відповідало б інтересам правосуддя, суд доходить висновку про необхідність його знищення у порядку, визначеному статтею 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 100, 110, 124, 129, 174, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395, КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити показання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Відповідно до п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експертів на загальну суму 1 782 , 80 гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – залишити без задоволення.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.09.2025 року (Справа № 947/36696/25, провадження № 1-кс/947/15118/25) на дерев`яну биту чорного кольору з наявним на ній написом «BMW», білого кольору.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

-Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) та процесуальних дій; медичну документацію – зберігати в матеріалах кримінального провадження.;

-Дерев`яну биту чорного кольору з наявним на ній написом «BMW», білого кольору – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1