Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №947/15541/23 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/15541/23

Провадження № 1-кп/947/316/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з - ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022000000000794 від 04.10.2022 року у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Соснівка, Глухівського району, Сумської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з наказом Держмитслужби України від 16.09.2021 № 1150-о ОСОБА_4 з 22.09.2021 переведено на посаду начальника митного поста «Чорноморськ-порт» Одеської митниці.

Наказом Одеської митниці Держмитслужби України № 272 від 15.06.2022 затверджено та введено в дію Положення про митний пост «Чорноморськ-порт» Одеської митниці Держмитслужби.

Згідно з наказом Держмитслужби України від 16.11.2022 № 1048-о ОСОБА_4 з 21.11.2022 переведено на посаду начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці.

Наказом Одеської митниці Держмитслужби України № 516 від 17.11.2022 затверджено та введено в дію Положення про митний пост «Чорноморськ» Одеської митниці Держмитслужби.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, п. 1 примітки до ст. 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно з Положенням про митний пост «Чорноморськ-порт» Одеської митниці, затвердженого наказом Одеської митниці № 272 від 15.06.2022 (далі - Положення про митний пост), митний пост «Чорноморськ-порт» Одеської митниці є митним органом, який входить до складу Одеської митниці як структурний підрозділ і в зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань покладених на митницю.

Відповідно до Положення про митний пост «Чорноморськ» Одеської митниці, затвердженого наказом Одеської митниці № 516 від 17.11.2022 (далі - Положення про митний пост), митний пост «Чорноморськ» Одеської митниці є митним органом, який входить до складу Одеської митниці як структурний підрозділ і в зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань покладених на митницю.

Згідно з п. п. 2 п. 13 Положення про митний пост основними завданнями митного поста є: здійснення в межах повноважень контролю за порядком та умовами переміщення товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, організація та забезпечення здійснення інших заходів, спрямованих на реалізацію державної митної політики, що становлять митну справу.

Відповідно до п. 14 Положення про митний пост митний пост у зоні своєї діяльності відповідно до покладених на нього завдань здійснює повноваження, визначені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами:

п. п. 2 - забезпечує та здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства з питань митної справи та в межах повноважень, визначених законом, законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на митницю, під час переміщення товарів через митний кордон України та після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення;

п. п. 16 - забезпечує виконання митних формальностей відповідно до вимог законодавства з питань митної справи;

п. п. 20 - здійснює у випадках, визначених міжнародними договорами, видачу сертифікатів про походження товару з України;

п. п. 33 - здійснює митний контроль та митне оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення;

п. п. 35 - здійснює митний контроль та виконує митні формальності щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних та спеціальних засобів контролю тощо;

п. п. 36 - здійснює у випадках, передбачених законом, складання протоколів про адміністративні правопорушення;

п. п. 39 - здійснює державний нагляд (контроль) за діяльністю митних брокерів та їх представників (агентів з митного оформлення), а також контроль за провадженням певних видів діяльності, перелік яких визначено Митним кодексом України;

п. п. 46 - забезпечує державний експортний контроль під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до п. 17 Положення про митний пост керівництво митним постом здійснює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Держмитслужби в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 18 Положення про митний пост начальник митного поста:

п. п. 1 - очолює митний пост, здійснює керівництво його діяльністю, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності;

п. п. 2 - організовує роботу митного поста відповідно до Положення про митницю та цього Положення;

п. п. 3 - представляє митний пост у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні;

п. п. 7 - дає обов`язкові для виконання посадовими особами митного поста доручення;

п. п. 10 - здійснює інші повноваження, визначені законами України.

Відповідно до посадової інструкції начальника митного поста «Чорноморськ-порт», затвердженої начальником Одеської митниці (далі - посадова інструкція), до основних посадових обов`язків ОСОБА_4 , окрім іншого, входить також здійснення керівництва та організація роботи митного поста відповідно до Положення про митний пост, організація та координація роботи митного поста з питань здійснення контролю за дотриманням суб`єктами ЗЕД та громадянами установленого законодавством порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України.

Згідно з розділом 4 «Права» Посадової інструкції ОСОБА_4 , окрім іншого, наділений також правом розглядати питання та приймати рішення згідно делегованих повноважень, накладати резолюції на документах та листах, приймати у межах своїх повноважень рішення, віднесені митним законодавством до компетенції начальника підрозділу митного оформлення митниці, підписувати службові документи, видавати розпорядження, контролювати дотримання особовим складом вимог законодавства України, перевіряти роботу посадових осіб митного поста, результати митного оформлення та контролю, дотримання ними законності, надавати для забезпечення діяльності митного поста розпорядження, контролювати своєчасність та повноту їх виконання.

Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді начальника митного поста «Чорноморськ-порт» Одеської митниці та начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Чорноморськ-порт» Одеської митниці, здійснюючи функції представника влади та обіймаючи посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на час вчинення кримінального правопорушення був службовою особою.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу. Безпосереднє керівництво здійсненням митної справи покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну митну службу України (далі - Держмитслужба), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 (далі - Положення про Держмитслужбу), Держмитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів. Держмитслужба реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Згідно з п. 4 Положення про Держмитслужбу, Держмитслужба відповідно до покладених на неї завдань:

п. п. 3 - забезпечує та здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства з питань митної справи та в межах повноважень, визначених законом, законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Держмитслужбу, під час переміщення товарів через митний кордон України та після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення;

п. п. 4 - забезпечує та здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства з питань митної справи на всій території України, у тому числі у вільних митних зонах, територіальному морі, пунктах пропуску через державний кордон, прикордонній смузі та контрольованих прикордонних районах, виключній (морській) економічній зоні України та прилеглій зоні України;

п. п. 5 - забезпечує та здійснює контроль за дотриманням підприємствами і громадянами установленого законодавством порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України;

п. п. 25 - організовує та здійснює провадження у справах про порушення митних правил, контролює дотримання вимог законодавства під час провадження у справах про порушення митних правил;

п. п. 26 - запобігає та протидіє контрабанді, здійснює боротьбу з порушеннями митних правил на митній території України;

п. п. 28 - організовує та провадить відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність та здійснює контроль за її провадженням оперативними підрозділами Держмитслужби та її територіальних органів, які ведуть боротьбу з контрабандою;

п. п. 32 - забезпечує та здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до законодавства з питань митної справи, а також за правильністю класифікації та визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, в тому числі після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення; взаємодіє з митними адміністраціями та іншими уповноваженими органами іноземних держав з питань проведення перевірки автентичності документів, які надавалися для підтвердження заявленої митної вартості, класифікації та країни походження товарів;

п. п. 33 - організовує та проводить верифікацію (встановлення достовірності) документів про походження товарів з України та здійснює у випадках, визначених міжнародними договорами, видачу сертифікатів про походження товару з України та надання статусу уповноваженого (схваленого) експортера;

п. п. 68 - здійснює інші повноваження, визначені законом.

Відповідно до п. 7 Положення про Держмитслужбу, Держмитслужба здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Держмитслужби належать митниці та спеціалізовані органи.

Отже, ОСОБА_4 , постійно обіймаючи посаду в органі, який здійснює правозастосовні та правоохоронні функції та будучи наділеним відповідними повноваженнями, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» на час вчинення кримінального правопорушення (злочину) був працівником правоохоронного органу.

Встановлено, що приблизно на початку вересня 2021 року, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_6 познайомився з ОСОБА_4 , з яким почав підтримувати товариські стосунки. На початку вересня 2022 року до ОСОБА_6 звернулися знайомі, які проживають за кордоном, з пропозицією допомогти в оформленні експорту сільськогосподарської продукції з України до країн Європейського Союзу. З метою отримання консультації ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_7 , який здійснює брокерську діяльність та одночасно є директором ПП «Інноваційні технології і Ко» (код ЄДРПОУ 32834847). Під час розмови ОСОБА_7 роз`яснив порядок оформлення сільcmrjгосподарської продукції та видачі в митних органах сертифікатів про походження товару з України (EUR.1).

З метою деталізації порядку видачі митними органами вказаних сертифікатів ОСОБА_6 здійснив телефонний дзвінок на абонентській номер оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_4 , та повідомив, що має декілька питань щодо видачі (оформлення) сертифікатів про походження товару з України (EUR.1), необхідних для експорту сільськогосподарської продукції до країн Європейського Союзу.

У невстановленому місці, у невстановлений час, приблизно на початку вересня 2022 року, ОСОБА_6 , перебуваючи на території м. Чорноморськ Одеської обл., зустрівся з ОСОБА_4 та між ними відбулася розмова щодо порядку видачі (оформлення) сертифікатів про походження товару з України (EUR.1). Під час розмови ОСОБА_4 повідомив, що йому необхідний час для уточнення питань щодо оформлення сертифікатів.

Разом з тим, після зазначеної розмови у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на систематичне одержання від ОСОБА_6 неправомірної вигоди за нестворення штучних перешкод під час митного оформлення ПП «Інноваційні технології і Ко» зернових культур з України в режимі «експорт» та пришвидшення їх митного оформлення в зоні діяльності очолюваного ним митного поста.

26.09.2022 о 09 год 41 хв ОСОБА_4 у месенджері «WhatsApp» на абонентський номер оператора мобільного зв`язку ОСОБА_6 повідомив про необхіність зустрічі 26.09.2022 о 12-13 год в районі пл. Оболонська, 1 у м. Києві.

Надалі, 26.09.2022 близько 12 год 30 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи в районі пл. Оболонська, 1 у м. Києві, діючи умисно, з корисливих мотивів, повідомив ОСОБА_6 , що за оформлення одного сертифіката про походження товару з України (EUR.1) необхідно надавати працівникам Одеської митниці 20-30 доларів США, не рахуючи офіційних виплат.

Разом з тим, у зв`язку із зазначеними подіями 04.10.2022 ОСОБА_6 звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинені протиправні дії.

З метою реалізації свого злочинного плану, ОСОБА_4 у жовтні 2022 року за невстановлених обставин залучив не встановлених на цей час працівників митного поста «Чорноморськ-порт» Одеської митниці до організації злочинної схеми, яка полягала у висловленні прохання та одержанні від ОСОБА_6 як представника ПП «Інноваційні технології і Ко» неправомірної вигодиу розмірі 20-30 доларів США за одну митну декларацію, подану ПП «Інноваційні технології і Ко», та 300-500 гривень за кожну швидку та безперешкодну видачу (оформлення) митним органом сертифіката про походження товару з України (EUR.1).

Надалі, 07.10.2022 близько 18 год 50 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи у закладі громадського харчування на вул. Дерибасівській у м. Одесі, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, повторно висловив ОСОБА_4 прохання про надання неправомірної вигоди у розмірі 20-30 дол. США за одну митну декларацію, подану ПП «Інноваційні технології і Ко», та 300-500 грн за кожну швидку та безперешкодну видачу (оформлення) митним органом сертифіката про походження товару з України (EUR.1), зазначивши про необхідність подальшого спілкування з указаних питань зі співробітниками митного поста «Чорноморськ-порт» Одеської митниці, контакти яких він надасть.

25.10.2022 приблизно о 14 год 30 хв ОСОБА_6 , перебуваючи в закладі харчування «Смачний дім» у м. Чорноморськ Одеської обл., зустрівся з невстановленим працівником ВМО № 1 митного поста «Чорноморськ-порт» Одеської митниці, який, посилаючись на ОСОБА_4 , підтвердив необхідність надання ОСОБА_4 неправомірної вигоди у розмірі 20 - 30 дол. США за одну митну декларацію щодо вантажу, подану ПП «Інноваційні технології і Ко».

Ураховуючи зазначені обставини, ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що у разі ненадання ОСОБА_4 як начальнику митного поста «Чорноморськ-порт» Одеської митниці неправомірної вигоди ним та підлеглими йому працівниками за його вказівкою будуть створюватися штучні перешкоди під час митного оформлення експорту зернових культур з України, надав згоду на систематичне передання ОСОБА_4 неправомірної вигоди з метою запобігання шкідливим наслідкам для своїх прав і законних інтересів.

Так, з 27.10.2022 по 31.11.2022 ОСОБА_7 , який діяв на підставі довіреності ПП «Інноваційні технології і Ко»,почергово подав на митний пост «Чорноморськ-порт» Одеської митниці для митного оформлення експорту зернових культур, експортером яких було ПП «Інноваційні технології і Ко», 95 митних декларацій (форма МД-2) з такими номерами: № 22UA500080009475U0, № 22UA500080009474U1, № 22UA500080009473U2, № 22UA500080009472U3, № 22UA500080009471U4, № 22UA500080009470U5, № 22UA500080009469U2, № 22UA500080009468U3, № 22UA500080009467U4, № 22UA500080009459U8, № 22UA500080009456U0, № 22UA500080009455U1, № 22UA500080009457U0, № 22UA500080009407U7, № 22UA500080009446U6, № 22UA500080009406U8, № 22UA500080009405U9, № 22UA500080009400U3, № 22UA500080009398U0, № 22UA500080009376U2, № 22UA500080009357U2, № 22UA500080009356U3, № 22UA500080009355U4, № 22UA500080009354U5, № 22UA500080009342U2, № 22UA500080009350U9, № 22UA500080009349U6, № 22UA500080009289U7, № 22UA500080009288U8, № 22UA500080009287U9, № 22UA500080009286U0, № 22UA500080009285U0, № 22UA500080009284U1, № 22UA500080009283U2, № 22UA500080009176U8, № 22UA500080009148U2, № 22UA500080009147U3, № 22UA500080009146U4, № 22UA500080009142U8, № 22UA500080009141U9, №22UA500080009140U0, № 22UA500080009137U9, № 22UA500080009136U0, № 22UA500080009135U0, № 22UA500080009133U2, № 22UA500080009120U0, № 22UA500080009119U8, № 22UA500080009118U9, № 22UA500080009117U0, № 22UA500080009116U0, № 22UA500080009115U1, № 22UA500080009113U3, № 22UA500080009112U4, № 22UA500080009111U5, № 22UA500080009110U6, № 22UA500080009100U1, № 22UA500080009099U7, № 22UA500080009096U0, № 22UA500080009049U4, № 22UA500080009048U5, № 22UA500080009035U3, № 22UA500080009034U4, № 22UA500080009032U6, № 22UA500080009033U5, № 22UA500080009031U7, № 22UA500080009015U4, № 22UA500080009014U5, № 22UA500080009013U6, № 22UA500080009011U8, № 22UA500080009007U8, № 22UA500080009006U9, № 22UA500080008986U7, № 22UA500080008982U0, № 22UA500080008809U0, № 22UA500080009498U7, № 22UA500080009499U6, № 22UA500080009497U8, № 22UA500080009491U3, № 22UA500080009496U9, № 22UA500080009490U4, № 22UA500080009489U1, № 22UA500080009488U2, № 22UA500080009487U3, № 22UA500080009486U4, № 22UA500080009485U5, № 22UA500080009476U0, № UA500080/2022/008901, № UA500080/2022/008860, № UA500080/2022/008852, № UA500080/2022/008850, № UA500080/2022/008851, № UA500080/2022/008812, № UA500080/2022/008808, № UA500080/2022/008807, № UA 500080/2022/008806.

У свою чергу, ОСОБА_4 організував отримання підпорядкованими йому працівниками митного поста від ОСОБА_6 інформації у вигляді текстових повідомлень у месенджері «WhatsApp» щодо експортера зернових культур - ПП «Інноваційні технології і Ко» та ідентифікаційних даних вантажних автомобілів та причепів, що здійснювали транспортування зернових культур, а також, використовуючи надану йому владу та службове становище, за попередньою змовою групою осіб з 27.10.2022 по 31.11.2022 організував та забезпечив їх безперешкодне і швидке митне оформлення на митному пості «Чорноморськ-порт» Одеської митниці.

Надалі, 08.12.2022 приблизно о 12 год 04 хв, ОСОБА_4 , будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи на території АЗС «WOG» за адресою: с. Полянецьке (автомобільна дорога), Уманський р-н, Черкаська обл.,діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх правові наслідки, одержав від представника ПП «Інноваційні технології і Ко» ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 2850 дол. США, що станом на 08.12.2022 згідно з офіційним курсом Національного банку України становило 104 220, 51 грн, за безперешкодне і швидке митне оформлення експорту 95 вантажних автомобілів із зерновими культурами (30 дол. США за один вантажний автомобіль), експортером яких було ПП «Інноваційні технології і Ко» та які задекларував ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, тобто прохання службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища та в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища.

Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, керуючись корисливим умислом, з метою особистого збагачення, 01.12.2022 о 17 год 20 хв, перебуваючи на території сімейного клубу «Добриня» за адресою: вул. Костанді, 119-А, м. Одеса, повідомив ОСОБА_6 про переведення його на посаду начальника відділу митного оформлення № 5 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці та повторно висловив прохання про необхідність надання йому неправомірної вигоди за нестворення штучних перешкод під час митного оформлення ним експорту зернових культур з України та пришвидшення їх митного оформлення в зоні діяльності очолюваного ним відділу митного оформлення, а саме в розмірі 30 дол. США за один вантажний автомобіль та в розмірі 500 грн за видачу сертифіката про походження товару з України (EUR.1).

Надалі, з 01.12.2022 по 31.12.2022, ОСОБА_7 , який діяв на підставі довіреності ПП «Інноваційні технології і Ко»,почергово подав до відділу митного оформлення митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці для митного оформлення експорту зернових культур, експортером яких було ПП «Інноваційні технології і Ко», 16 митних декларацій (форма МД-2) з такими номерами: № 22UA500540000138U6, № 22UA500540000029U3, № 22UA500540000030U6, № 22UA500540000043U8, № 22UA500540000044U7, № 22UA500540000049U2, № 22UA500540000050U5, № 22UA500540000073U1, № 22UA500540000074U0, № 22UA500540000075U0, № 22UA500540000089U0, № 22UA500540000090U3, № 22UA500540000093U0, № 22UA500540000100U0, № 22UA500540000103U7, № 22UA500540000129U0, а також видав (оформив) один сертифікат про походження товару з України (EUR.1) № А500.061047.

Крім того, з 01.01.2023 по 31.01.2023 ОСОБА_7 , який діяв на підставі довіреності ПП «Інноваційні технології і Ко»,почергово подав до відділу митного оформлення № 5 митного поста «Чорноморськ» Одеської митниці для митного оформлення експорту зернових культур, експортером яких було ПП «Інноваційні технології і Ко», 19 митних декларацій (форма МД-2) з такими номерами: № 23UA500540000069U3, № 23UA500540000068U4, № 23UA500540000048U5, № 23UA500540000047U6, № 23UA500540000046U7, № 23UA500540000029U5, № 23UA500540000026U8, № 23UA500540000022U1, № 23UA500540000023U0, № 23UA500540000152U2, № 23UA500540000115U1, № 23UA500540000114U2, № 23UA500540000079U8, № 23UA500540000078U9, № 23UA500540000077U0, № 23UA500540000076U0, № 23UA500540000073U3, № 23UA500540000071U5, № 23UA500540000070U6.

Надалі, 08.02.2023 приблизно о 17 год 13 хв, представник

ПП «Інноваційні технології і Ко» ОСОБА_6 , виконуючи зазначені незаконні прохання ОСОБА_4 , передав, а ОСОБА_4 , у свою чергу, продовжуючи свою протиправну діяльність та бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 1050 дол. США, що на 08.02.2023 згідно з офіційним курсом Національного банку України становило 38 397, 03 грн, за безперешкодне і швидке митне оформлення експорту 35 вантажнихавтомобілів із зерновими культурами (30 дол. США за один вантажний автомобіль) та 500 грн за видачу (оформлення) митним органом сертифіката про походження товару з України (EUR.1).

Після цього, того самого дня ОСОБА_4 затримав старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань.

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, тобто прохання службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища та в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненому повторно.

Разом з тим, на стадії судового розгляду між прокурором другого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , яка здійснює повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю його захисника - адвоката ОСОБА_5 , відповідно до вимог статей 468, 469 та 472 КПК України, була укладена угода про визнання винуватості, яку разом із обвинувальним актом подано на розгляд суду для вирішення питання про її затвердження.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала подану до суду угоду про визнання винуватості, зазначивши, що вона укладена уповноваженим прокурором із додержанням вимог кримінального процесуального закону, відповідає вимогам статей 468-472 КПК України, є добровільною та такою, що ґрунтується на беззастережному визнанні обвинуваченим своєї винуватості. Просила суд затвердити зазначену угоду та постановити вирок, яким призначити ОСОБА_4 погоджене сторонами покарання на умовах, визначених її положеннями.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що угоду про визнання винуватості укладено ним добровільно, без застосування будь-якого фізичного чи психологічного примусу, насильства, погроз, обіцянок або інших незаконних засобів впливу. Пояснив, що зміст пред`явленого йому обвинувачення, характер інкримінованого кримінального правопорушення, його правову кваліфікацію, права, передбачені кримінальним процесуальним законом, а також наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди йому повністю роз`яснені та зрозумілі. Вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, визнав повністю та беззастережно в обсязі пред`явленого обвинувачення, підтвердив усі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, відмовився від здійснення процесуальних прав, визначених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України, підтримав укладену угоду та просив суд її затвердити.

Захисник ОСОБА_5 підтримав правову позицію свого підзахисного та прокурора, зазначивши, що угоду укладено після конфіденційного спілкування з обвинуваченим, за його вільним волевиявленням, після надання йому повної професійної правової допомоги та роз`яснення всіх правових наслідків її укладення. На думку захисника, умови угоди відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства, права та законні інтереси обвинуваченого не порушують, а погоджене сторонами покарання є справедливим, необхідним і достатнім для досягнення мети кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та постановити вирок на її підставі.

Дослідженням змісту поданої на затвердження угоди про визнання винуватості судом встановлено, що між прокурором другого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , яка здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю його захисника - адвоката ОСОБА_5 , досягнуто згоди щодо всіх істотних умов угоди, передбачених кримінальним процесуальним законом.

Так, сторони погодили остаточне формулювання обвинувачення, відповідно до якого ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища та в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненому повторно.

Крім того, сторонами погоджено фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які обвинувачений визнав у повному обсязі без будь-яких застережень чи заперечень, а також підтвердив правильність їх правової кваліфікації.

Відповідно до умов угоди ОСОБА_4 взяв на себе зобов`язання беззастережно визнати обвинувачення у повному обсязі, сприяти розкриттю аналогічних кримінальних правопорушень, а також протягом тридцяти календарних днів після набрання вироком законної сили перерахувати 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень благодійної допомоги на користь Збройних Сил України (Сил оборони України).

Сторони також погодили, що обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активна волонтерська діяльність та допомога Збройним Силам України, тоді як обставини, що обтяжують покарання відповідно до статті 67 КК України, відсутні.

Окрім цього, в угоді зазначено, що потерпілі у кримінальному провадженні відсутні, кримінальним правопорушенням майнової шкоди не завдано, цивільний позов не заявлено, підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи немає, а також визначено розмір процесуальних витрат на проведення судових експертиз.

Також сторонами узгоджено вид, розмір та порядок призначення покарання, а саме призначення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 368 КК України покарання у виді шести років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій у митних органах, без конфіскації майна, із подальшим звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Крім цього, угода містить підтвердження обвинуваченого про те, що йому повністю роз`яснено процесуальні наслідки її укладення та затвердження, передбачені статтею 473 КПК України, зокрема щодо обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження вироку, а також наслідки невиконання умов угоди, визначені статтею 476 КПК України, і кримінальну відповідальність, передбачену статтею 389-1 КК України за умисне невиконання угоди про визнання винуватості.

Таким чином, предметом укладеної між сторонами угоди стало остаточне врегулювання кримінально-правового конфлікту шляхом беззастережного визнання обвинуваченим своєї винуватості, узгодження фактичних обставин кримінального правопорушення, його кримінально-правової кваліфікації, взаємних процесуальних прав та обов`язків сторін, а також виду, розміру та порядку відбування покарання, яке підлягає призначенню судом у разі затвердження зазначеної угоди.

Надаючи правову оцінку поданій на затвердження угоді про визнання винуватості, суд виходить із положень глави 35 Кримінального процесуального кодексу України, якою врегульовано порядок укладення, зміст, судовий розгляд та правові наслідки затвердження угод у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини першої статті 468 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути укладені угоди, зокрема угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з положеннями статті 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких, тяжких та особливо тяжких злочинів у випадках, передбачених законом. При цьому така угода є результатом добровільного волевиявлення сторін кримінального провадження та укладається виключно за взаємною згодою прокурора і підозрюваного чи обвинуваченого.

Вимоги до змісту угоди визначені статтею 472 КПК України, відповідно до якої угода повинна містити, зокрема, формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене сторонами покарання та згоду особи на його призначення, обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди, а також інші відомості, прямо передбачені кримінальним процесуальним законом.

Положеннями статті 473 КПК України визначено правові наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості. Зокрема, наслідком її затвердження є обмеження права сторін на оскарження вироку з підстав, визначених кримінальним процесуальним законом, а також відмова обвинуваченого від реалізації окремих процесуальних прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України. Водночас невиконання умов затвердженої судом угоди тягне наслідки, визначені статтею 476 КПК України.

Відповідно до статті 474 КПК України суд, незалежно від досягнутих сторонами домовленостей, зобов`язаний перевірити, чи укладено угоду добровільно, чи розуміє обвинувачений характер пред`явленого обвинувачення, свої процесуальні права, наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди, чи не є її умови наслідком застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок, а також чи відповідає угода вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства і чи відсутні підстави для відмови у її затвердженні, визначені частиною сьомою цієї статті.

Згідно зі статтею 475 КПК України, у разі якщо суд дійде висновку про відповідність угоди вимогам закону та відсутність передбачених законом підстав для відмови у її затвердженні, він постановляє обвинувальний вирок, яким затверджує угоду про визнання винуватості та призначає узгоджене сторонами покарання.

Отже, під час розгляду кримінального провадження на підставі угоди про визнання винуватості суд здійснює не розгляд кримінального провадження у загальному порядку та не перевіряє доведеність винуватості особи шляхом безпосереднього дослідження всіх доказів, а реалізує судовий контроль за додержанням сторонами вимог глави 35 КПК України, перевіряючи законність укладення угоди, її добровільність, усвідомленість волевиявлення сторін, відповідність її змісту вимогам закону та наявність правових підстав для її затвердження.

Перевіряючи наявність правових підстав для затвердження поданої сторонами угоди про визнання винуватості, суд виходить із необхідності встановлення її відповідності вимогам кримінального процесуального закону, а також відсутності обставин, які відповідно до частини сьомої статті 474 КПК України виключають можливість її затвердження.

Насамперед судом встановлено, що кримінальне провадження здійснюється за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Відповідно до положень статті 469 КПК України укладення угоди про визнання винуватості допускається у кримінальних провадженнях щодо кримінальних проступків, нетяжких, тяжких та особливо тяжких злочинів у випадках, визначених законом. Отже, кримінальне провадження даної категорії не належить до тих, щодо яких законом встановлена заборона на укладення угоди про визнання винуватості, а тому сторони були наділені процесуальним правом на її укладення.

Дослідивши зміст поданої на затвердження угоди, суд встановив, що вона відповідає вимогам статті 472 КПК України. Угода містить формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням відповідної статті Кримінального кодексу України, виклад істотних фактичних обставин кримінального правопорушення, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості, узгоджений сторонами вид та розмір покарання, відомості про обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, зобов`язання обвинуваченого, правові наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди, а також інші обов`язкові умови, передбачені кримінальним процесуальним законом.

Судом також встановлено, що укладення та затвердження зазначеної угоди не порушує права, свободи чи законні інтереси інших осіб. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілі у даному кримінальному провадженні відсутні, кримінальним правопорушенням майнової шкоди будь-яким фізичним чи юридичним особам не завдано, цивільний позов у межах кримінального провадження не заявлено, а тому затвердження угоди не призведе до обмеження чи порушення прав осіб, які не є її сторонами.

Окрім цього, матеріали кримінального провадження не містять відомостей про наявність юридичної особи, щодо якої існували б підстави для застосування заходів кримінально-правового характеру, а відтак укладення угоди не впливає на права та обов`язки інших учасників кримінального провадження або третіх осіб.

Оцінюючи зміст угоди в аспекті її відповідності інтересам суспільства, суд враховує характер інкримінованого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, погоджений сторонами обсяг кримінально-правових наслідків, беззастережне визнання ним винуватості, взяті на себе зобов`язання щодо сприяння розкриттю аналогічних кримінальних правопорушень, а також здійснення благодійної допомоги на користь Сил оборони України. Суд приходить до висновку, що укладення угоди спрямоване на досягнення завдань кримінального провадження, забезпечує реалізацію принципу процесуальної економії, не створює умов для уникнення особою кримінальної відповідальності та не суперечить інтересам суспільства і держави.

Таким чином, за результатами перевірки судом встановлено, що угода про визнання винуватості укладена у кримінальному провадженні, в якому її укладення допускається законом, відповідає вимогам статті 472 КПК України, не порушує права, свободи чи законні інтереси інших осіб, не зачіпає прав потерпілих, які у даному кримінальному провадженні відсутні, не пов`язана з вирішенням цивільного позову, який не заявлявся, та не суперечить інтересам суспільства, а тому відсутні перешкоди для вирішення питання щодо її затвердження.

Вирішуючи питання про призначення узгодженого сторонами покарання, суд виходить із того, що відповідно до умов угоди про визнання винуватості сторони дійшли взаємної згоди щодо виду, розміру та порядку відбування покарання, яке підлягає призначенню ОСОБА_4 у разі її затвердження.

Як убачається зі змісту угоди, при узгодженні покарання сторони врахували характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, повністю визнав свою винуватість, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв кримінальному провадженню, добровільно погодився на укладення угоди про визнання винуватості, взяв на себе додаткові зобов`язання щодо сприяння розкриттю аналогічних кримінальних правопорушень та надання благодійної допомоги на користь Сил оборони України, що у своїй сукупності стало підставою для досягнення сторонами домовленості щодо погодженого покарання.

Відповідно до статті 50 КК України покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, та має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Згідно зі статтею 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених санкцією відповідної статті Особливої частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги щодо його необхідності й достатності для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Як убачається зі змісту угоди, сторонами погоджено, що обставинами, які відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, а також інші обставини, які сторони визнали такими, що характеризують особу обвинуваченого позитивно, зокрема його активна волонтерська діяльність та допомога Збройним Силам України. Водночас сторони дійшли згоди про відсутність обставин, що відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання.

Оцінюючи погоджене сторонами покарання, суд також бере до уваги дані про особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, а після повідомлення про підозру не вчиняв дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності чи перешкоджання кримінальному провадженню.

Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає вимогам статей 50 та 65 КК України, є співмірним тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховує як характер суспільної небезпечності вчиненого, так і дані про особу обвинуваченого, а також узгоджується із принципами індивідуалізації кримінальної відповідальності, справедливості та пропорційності.

Крім того, сторонами угоди погоджено застосування до ОСОБА_4 положень статті 75 КК України із звільненням його від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, а також покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України. Судом встановлено, що таке волевиявлення сторін прямо відображене в умовах укладеної угоди та є її невід`ємною складовою.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що погоджене сторонами покарання є необхідним і достатнім для досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України, забезпечує належний баланс між інтересами держави, суспільства та особою обвинуваченого, відповідає принципам справедливості, індивідуалізації та пропорційності кримінальної відповідальності, а тому може бути призначене судом при затвердженні угоди про визнання винуватості.

Оцінюючи наявність правових підстав для затвердження угоди, суд також враховує сформовану практику Верховного Суду щодо застосування положень глави 35 КПК України.

Так, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду неодноразово зазначав, що під час розгляду питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд не здійснює судовий розгляд кримінального провадження у загальному порядку та не перевіряє винуватість особи шляхом безпосереднього дослідження всіх доказів, оскільки предметом судового контролю в такому випадку є відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону та наявність чи відсутність підстав для відмови у її затвердженні, визначених частиною сьомою статті 474 КПК України.

Верховний Суд звернув увагу, що положення статті 474 КПК України не покладають на суд обов`язку досліджувати докази у тому самому обсязі та за правилами, які застосовуються під час судового розгляду кримінального провадження у загальному порядку. Межі перевірки судом угоди обумовлені спеціальною процедурою, встановленою главою 35 КПК України, та полягають у перевірці добровільності її укладення, відповідності вимогам закону, правильності правової кваліфікації, усвідомлення сторонами правових наслідків укладення угоди, а також наявності фактичних підстав для визнання винуватості.

Крім того, Верховний Суд виходить із того, що при вирішенні питання про затвердження угоди суд не вправі формально обмежитися лише констатацією факту її підписання сторонами. Суд зобов`язаний безпосередньо пересвідчитися у тому, що волевиявлення обвинуваченого є добровільним, усвідомленим та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок або інших незаконних засобів впливу, а також перевірити, чи розуміє обвинувачений характер пред`явленого обвинувачення, зміст угоди, погоджене покарання та процесуальні наслідки її затвердження.

Отже, з урахуванням наведених правових підходів Верховного Суду, предметом перевірки у даному кримінальному провадженні є не доведеність винуватості ОСОБА_4 у загальному порядку дослідження доказів, а відповідність укладеної сторонами угоди вимогам кримінального процесуального закону, її добровільність, законність, усвідомленість волевиявлення сторін та відсутність передбачених законом перешкод для її затвердження. Саме в цих межах суд здійснив перевірку поданої на затвердження угоди про визнання винуватості та дійшов висновку про можливість постановлення обвинувального вироку на її підставі.

Оцінюючи відповідність укладеної сторонами угоди вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини щодо допустимості укладення угод про визнання винуватості (plea agreements) у кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, не виключає можливості добровільної відмови особи від реалізації окремих процесуальних гарантій, якщо така відмова є вільною, недвозначною, усвідомленою та супроводжується мінімальними процесуальними гарантіями, достатніми для захисту прав особи.

Так, у рішенні від 29 квітня 2014 року у справі Natsvlishvili and Togonidze v. Georgia (заява № 9043/05) Європейський суд з прав людини визнав, що інститут угоди про визнання винуватості сам по собі не суперечить положенням статті 6 Конвенції. Суд зазначив, що укладення такої угоди є допустимою процесуальною формою завершення кримінального провадження за умови, що особа добровільно погоджується на її укладення, повністю усвідомлює характер обвинувачення, зміст угоди та правові наслідки її затвердження, а національний суд здійснює належний контроль за добровільністю волевиявлення сторін і законністю самої угоди.

Аналогічний підхід висловлено Європейським судом з прав людини у рішенні від 27 лютого 1980 року у справі Deweer v. Belgium (заява № 6903/75), в якому Суд наголосив, що особа може добровільно відмовитися від окремих гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, якщо така відмова здійснена за власною волею, є недвозначною та не суперечить будь-якому важливому суспільному інтересу.

З урахуванням наведених правових підходів Європейського суду з прав людини судом перевірено, що ОСОБА_4 уклав угоду про визнання винуватості добровільно, після отримання професійної правничої допомоги захисника, повністю усвідомлюючи зміст пред`явленого йому обвинувачення, характер погодженого покарання, процесуальні наслідки затвердження угоди, а також обмеження окремих процесуальних прав, пов`язаних із постановленням вироку на підставі угоди.

Під час судового розгляду не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про застосування до обвинуваченого насильства, примусу, погроз, обману чи інших незаконних способів впливу під час укладення угоди. Обвинувачений підтвердив, що його волевиявлення є вільним, усвідомленим та відповідає його внутрішній волі, а захисник підтвердив дотримання права обвинуваченого на професійну правничу допомогу.

Отже, суд доходить висновку, що порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості у цьому кримінальному провадженні відповідають гарантіям справедливого судового розгляду, передбаченим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також правовим підходам, сформульованим у рішеннях Європейського суду з прав людини Natsvlishvili and Togonidze v. Georgia та Deweer v. Belgium.

Таким чином, перевіривши зміст угоди про визнання винуватості, порядок її укладення, повноваження прокурора, участь захисника, добровільність та усвідомленість волевиявлення обвинуваченого, відповідність угоди вимогам статей 468-472 КПК України, а також наслідки її укладення, затвердження та невиконання, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для її затвердження.

Судом не встановлено підстав для відмови у затвердженні угоди, передбачених частиною сьомою статті 474 КПК України. Зокрема, умови угоди не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать інтересам суспільства, не містять положень, виконання яких є очевидно неможливим, а укладення угоди не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших незаконних засобів впливу.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що повністю розуміє характер пред`явленого йому обвинувачення, зміст угоди про визнання винуватості, вид та розмір погодженого сторонами покарання, наслідки затвердження угоди, обмеження права на оскарження вироку, а також наслідки невиконання угоди. Його позиція є послідовною, недвозначною та узгоджується з позицією захисника, який підтвердив добровільність укладення угоди та дотримання права обвинуваченого на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором другого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є добровільною, законною, зрозумілою для сторін, такою, що може бути виконана, а тому підлягає затвердженню.

Відповідно до статті 475 КПК України, у разі затвердження угоди суд постановляє обвинувальний вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджене сторонами покарання.

За таких обставин суд вважає необхідним затвердити угоду про визнання винуватості та постановити обвинувальний вирок на її підставі, визнавши ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, із призначенням йому покарання, погодженого сторонами угоди.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд виходить із положень статті 331 КПК України, відповідно до яких під час ухвалення вироку суд зобов`язаний вирішити питання про доцільність подальшого застосування, зміну чи скасування запобіжного заходу. З огляду на те, що вирок на час його постановлення не набрав законної сили, а також беручи до уваги відсутність підстав для зміни чи скасування обраного щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд вважає за необхідне залишити запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання без змін до набрання вироком законної сили.

Відповідно до вимог статей 122, 124 КПК України процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів під час здійснення кримінального провадження, у разі постановлення обвинувального вироку покладаються на засудженого. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що документально підтверджені витрати на проведення судових експертиз становлять 2 471 гривню 32 копійки, у зв`язку з чим зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Вирішуючи питання про арешт майна, суд виходить із положень статті 174 КПК України, відповідно до яких одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд вирішує питання щодо подальшої дії заходів забезпечення кримінального провадження. Оскільки необхідність у подальшому застосуванні арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 лютого 2023 року у справі № 757/6474/23-к, відпала, суд приходить до висновку про необхідність його скасування.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України з урахуванням їх правової природи, доказового значення та подальшої необхідності використання після завершення кримінального провадження.

Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, є невід`ємною складовою матеріалів кримінального провадження, містять інформацію, яка підтверджує проведення відповідних процесуальних дій та забезпечує можливість перевірки законності їх проведення у разі перегляду судового рішення. З огляду на це зазначені носії інформації підлягають подальшому зберіганню у матеріалах кримінального провадження.

Щодо грошових коштів, а саме десяти банкнот номіналом 100 доларів США, однієї банкноти номіналом 50 доларів США та однієї банкноти номіналом 500 гривень, суд встановив, що зазначені кошти були предметом кримінального правопорушення та використовувалися під час документування факту одержання неправомірної вигоди. Враховуючи їх безпосередній зв`язок із вчиненим кримінальним правопорушенням, а також характер постановленого обвинувального вироку, суд вважає за необхідне конфіскувати зазначені грошові кошти в дохід держави.

Водночас мобільний телефон iPhone 13 Pro Max IMEI НОМЕР_2 із SIM-карткою оператора мобільного зв`язку «Vodafone» № НОМЕР_1 є особистим майном ОСОБА_4 . Матеріали кримінального провадження не містять підстав для його подальшого утримання органом досудового розслідування чи застосування щодо нього конфіскації. Після завершення судового розгляду відпала необхідність у забезпеченні його збереження як речового доказу, а тому зазначений мобільний телефон підлягає поверненню законному володільцю - ОСОБА_4 .

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 50, 65, 66, 75, 76 КК України, статтями 2, 100, 110, 124, 174, 368, 369, 370, 373, 374, 468-476 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Угоду про визнання винуватості від 29.05.2026 року, укладену між прокурором другого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю його захисника - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022000000000794 від 04 жовтня 2022 року, затвердити.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих функцій у митних органах, строком на 3 (три) роки, без конфіскації майна.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою засудженого здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Виконати зобов`язання, добровільно взяте на себе ОСОБА_4 , відповідно до умов угоди про визнання винуватості, а саме протягом тридцяти календарних днів з дня набрання вироком законної сили перерахувати благодійну допомогу на користь Сил оборони України у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень, що підтверджується умовами укладеної між сторонами угоди про визнання винуватості, про що невідкладно проінформувати прокурора та суд (Реквізити для внесення коштів від благодійників по КПКВ 2101150, Отримувач: Військова частина НОМЕР_3 , Сума: 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень, Код ЄДРПОУ: 26637686, IBAN: UA818201720313231003301013569, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України, Призначення платежу: «Благодійна допомога на покращення матеріально-технічного забезпечення роти безпілотних систем 3 ДШБ 78 ОДШБр».

Запобіжний захід, у вигляді особистого зобов`язання, обраний у відношенні ОСОБА_4 - залишити без змін, до набранням цим вироком суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експертів на загальну суму 2 471, 32 гривень.

Скасувати арешт, накладний ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.02.2023 року (Справа № 757/6474/23-к) на майно, вилучене 08.02.2023 року під час затримання ОСОБА_4 у порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, із забороною відчуження, розпорядження та користування даним майном, а саме:

-мобільний телефон Іphone 13 Pro Max IMEI НОМЕР_4 з карткою «Водафон» НОМЕР_1 з написом НОМЕР_5 ;

-банкноти номіналом 100 (сто) доларів США у кількості 10 (десять) купюр, з наступними серіями та номерами: PF48992562J, PF48992575J, PF48992574J, PH23766338B, PH23766339B, PF48992582J, PF48992581J, PF49277350J, PF48992558J, PB18246206H,

-1 (одну) купюру банкноти номіналом 50 (п`ятдесят) доларів США з наступною серією та номером: EF37807526A

-1 (одну) купюру банкноти номіналом 500 (п`ятсот) гривень з наступною серією та номером: ФЗ6705039.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

-Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та процесуальних дій - зберігати в матеріалах кримінального провадження.;

-Банкноти номіналом 100 (сто) доларів США у кількості 10 (десять) купюр, з наступними серіями та номерами: PF48992562J, PF48992575J, PF48992574J, PH23766338B, PH23766339B, PF48992582J, PF48992581J, PF49277350J, PF48992558J, PB18246206H, 1 (одну) купюру банкноти номіналом 50 (п`ятдесят) доларів США з наступною серією та номером: EF37807526A 1 (одну) купюру банкноти номіналом 500 (п`ятсот) гривень з наступною серією та номером: ФЗ6705039 - конфіскувати в дохід держави.;

-Мобільний телефон Іphone 13 Pro Max IMEI НОМЕР_4 з карткою «Водафон» НОМЕР_1 з написом НОМЕР_5 - повернути ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1