Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №947/45723/25 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/45723/25

Провадження № 2/947/1184/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого – судді Петренка В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяною продукцією небезпечною для життя та здоров`я споживача,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2025 року ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Ульянова Ігоря Миколайовича звернувся до суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяною продукцією небезпечною для життя та здоров`я споживача, а саме просить стягнути з відповідача на свою користь втрати за рахунок в AV cafe від 23.09.2025 року за чеком №18369 у розмірі 434,00 грн., а також моральну шкоду у розмірі 40000,00 грн.

В позовній заяві позивач вказав, що 23.09.2025 року ОСОБА_1 відвідав заклад громадського харчування «AV cafe», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Офіціантом ОСОБА_3 було сформовано заказ позивча за чеком № 18369, а саме: рол з курицею XL, сирники з джемом та сметаною та американо 120 мл AV, за що було сплачено 434 грн відповідно до платіжної інструкції ТYKS-H9PC-HQIW-VWHO від 23.09.2025 року о 11:17 хвл. (електронний чек та платіжна інструкція Т?YKS-H9PC-HQIW-VWHO від 23.09.2025 року).

Вказує, що після споживання вказаних страв знаходячись в AV cafe у ОСОБА_1 з`явились симптоми харчового отруєння, він викликав швидку медичну допомогу, яка надала йому медичну допомогу одразу у кафе та ввела йому препарати дексалгін та спазмалгон.

Відповідно до талону до супровідного листка КНП «Одеського обласного центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» ООР № 317 від 23.09.2025 року о 12:10 год. до КНП «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради було доставлено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вказує, що надалі 23.09.2025 року було проведено його обстеження у КНП «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради, відібрані загальні аналізи крові та сечі, проведено обстеження, призначено лікування.

На адвокатський запит адвоката Ульянова І.М. отримано відповідь від 31.10.2025 року № 3169, відповідно до якого пацієнт ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 був доставлений БШД до відділення ЕМНД КНП «МКЛ №10» OMP 23.09.2025 р. о 12:30 зі скаргами на біль у верхніх відділах живота. Пацієнт оглянутий черговим хірургом, дообстежений.

Встановлений діагноз: хронічний гастрит у стадії загострення. Пацієнт ургентної госпіталізації не потребував. Дані рекомендації. Відправлений на амбулаторне лікування до сімейного лікаря за місцем проживання.

Зазначає, що 23.09.2025 року він звернувся зі скаргою, щодо порушення санітарних норм у закладі громадського харчування, з додатками до Держпродспоживслужби в Одеській області, але відповіді на заяву станом на час подання позовної заяви позивач не отримував.

Унаслідок споживання страви у закладі громадського харчування, що стало причиною гострого харчового отруєння, ОСОБА_1 зазнав значних фізичних та моральних страждань.

Після погіршення самопочуття у кафе, він був змушений викликати швидку медичну допомогу та був госпіталізований до лікарні у чужому для нього місті, без можливості отримати підтримку рідних чи близьких осіб. Це спричинило відчуття безпорадності, страху за власне життя і здоров`я, сильне емоційне напруження та душевний дискомфорт.

Під час перебування у лікарні у ОСОБА_1 відбирали необхідні аналізи, проводили медичні обстеження, він отримував лікування, відчував фізичний біль, слабкість, нудоту, загальне погіршення стану. Перебування в стаціонарі протягом доби, у незнайомих умовах, серед сторонніх людей, без підтримки родини, стало для нього морально виснажливим і травматичним досвідом.

Після виписки із лікарні ОСОБА_1 ще тривалий час відчував наслідки отруєння, загальну слабкість, втому, страх перед повторним вживанням їжі поза домом, емоційну напруженість та недовіру до закладів громадського харчування.

Зазначені обставини істотно вплинули на його психологічний стан, звичний ритм життя та самопочуття. Позивач зазнав моральних страждань у вигляді фізичного болю, тривоги, емоційного виснаження, відчуття небезпеки для життя і здоров`я, а також переживань, пов`язаних із вимушеним перебуванням у лікарні в чужому місті.

Такі наслідки є прямим результатом протиправних дій (бездіяльності) відповідача, який не забезпечив належної якості та безпечності харчової продукції, порушивши вимоги законодавства у сфері санітарних норм і правил.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяною продукцією небезпечною для життя та здоров`я споживача. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі.

Визначено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала судді була направлена на адресу відповідача ОСОБА_2 , за якою він зареєстрований, згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру.

20.03.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, який встановлював безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між споживанням продукції в кафе та погіршенням стану його здоров`я. Також не надано інших доказів на підтвердження обставин неналежної якості та безпечності харчової продукції.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 23.09.2025 року ОСОБА_1 відвідав заклад громадського харчування «AV cafe», що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога 55к. Офіціантом ОСОБА_3 було сформовано заказ позивча за чеком № 18369, а саме: рол з курицею XL, сирники з джемом та сметаною та американо 120 мл AV, за що було сплачено 434 грн відповідно до платіжної інструкції ТYKS-H9PC-HQIW-VWHO від 23.09.2025 року о 11:17 год.

Вказана обставина відповідачем не заперечується.

На адвокатський запит адвоката Ульянова І.М. отримано відповідь від 31.10.2025 року № 3169, відповідно до якого пацієнт ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 був доставлений БШД до відділення ЕМНД КНП «МКЛ №10» OMP 23.09.2025 р. о 12:30 зі скаргами на біль у верхніх відділах живота. Пацієнт оглянутий черговим хірургом, дообстежений.

Встановлений діагноз: хронічний гастрит у стадії загострення. Пацієнт ургентної госпіталізації не потребував. Дані рекомендації. Відправлений на амбулаторне лікування до сімейного лікаря за місцем проживання.

Як вбачається з матеріалів позову, після проведення медичного огляду у ОСОБА_1 встановлений діагноз: «хронічний гастрит у стадії загострення».

Суд зазначає, що зазначений діагноз є хронічним захворюванням, яке має тривалий перебіг та характеризується періодичними загостреннями. Такі загострення можуть бути спричинені різними факторами, зокрема порушенням дієти, вживанням подразнюючих продуктів (кава, жирна або гостра їжа), стресом, а також індивідуальними особливостями організму, і не свідчать автоматично про споживання неякісної чи небезпечної їжі.

Крім іншого, особи з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту повинні дотримуватись відповідного режиму харчування. Недотримання таких рекомендацій саме по собі може спричинити загострення хвороби незалежно від якості спожитих продуктів.

3 матеріалів справи також вбачається, шо бригадою екстреної медичної допомоги було введено препарати «Дексалгін» та «Спазмалгон», які є симптоматичними лікарськими засобами (знеболювальні та спазмолітичні препарати) та застосовуються для зняття болю і спазмів. Вказані препарати не є спеціалізованими засобами лікування харчових отруєнь чи інфекційних уражень, що свідчить про відсутність у позивача клінічної картини гострого отруєння.

При цьому, відповідно до медичного висновку також вбачається, що позивач ургентної госпіталізації не потребував. Дані рекомендації. Відправлений на амбулаторне лікування до сімейного лікаря за місцем проживання, що також не характерно для випадків тяжкого харчового отруєння.

Також, надані позивачем електронний чек № 18369 та платіжна інструкція про придбання продукції в закладі AV cafe підтверджують виключно факт здійснення розрахункової операції, однак самі по собі не є належними та допустимими доказами у розумінні процесуального законодавства для підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між споживанням відповідної продукції та погіршенням стану здоров`я позивача.

Зазначені документи не містять відомостей щодо якості продукції, умов її зберігання, факту її споживання саме позивачем, а також не підтверджують, що саме ця продукція могла спричинити заявлені наслідки. Відтак, надані платіжні документи не доводять обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, та не можуть бути покладені в основу висновків суду щодо наявності шкоди, завданої діями відповідача.

Позивачем не надано жодного доказу, який би встановлював безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між споживанням продукції AV cafe та погіршенням стану його здоров`я. Надані позивачем докази містять лише припущення, не підкріплені ані висновком судово-медичної експертизи, ані результатами лабораторного дослідження залишків продукту.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 20 Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» оператори ринку зобов`язані компенсувати відповідно до закону шкоду, заподіяну споживачам внаслідок споживання харчового продукту, лише у випадках якщо судом буде доведено причинно-наслідковий зв`язок між цією шкодою і діяльністю та/або бездіяльністю оператора ринку, крім випадків, установлених законом.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем конкретних порушень вимог Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», у тому числі таких, що могли б вплинути на якість чи безпечність продукції.

Таким чином, наведені позивачем твердження є виключно припущеннями та носять суб`єктивний характер.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» відшкодування заподіяної шкоди (завданих збитків) здійснюється в порядку, встановленому ЦК України, Законом України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», іншими законодавчими актами.

Водночас засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, статтею 23 якого визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4)у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом,

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Виходячи з приписів ст.23 ЦК України, підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є склад цивільно-правового правопорушення, що складається з наступних елементів: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Умовою відповідальності є дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов`язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). За загальним правилом, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача, Відповідальність без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п.3).

Згідно з п.п. 4, 5, 9 зазначеної постанови у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Всупереч наведеному позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту спричинення останньому моральної шкоди, окрім як зазначення загального опису таких страждань у позові. Не обгрунтував з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір такої шкоди, та чим це підтверджується, а також не довів безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між шкодою і протиправним діями відповідача.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та недоведені, у зв`язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяною продукцією небезпечною для життя та здоров`я споживача, задоволенню не підлягають.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позову інші судові витрати, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяною продукцією небезпечною для життя та здоров`я споживача– залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В. С. Петренко