Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №452/889/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №: 452/889/26

Провадження № 3/452/473/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 червня 2026 року м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Пташинський І.А., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

в с т а н о в и в :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 609086 від08березня 2026 року, о 01 год. 31 хв. в с.Ралівка по вул. Відродження, 24, Самбірського району Львівської області водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Шкода Фабія, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідала обстановці, тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису №905611, чим порушив п. 2.5Правил дорожнього руху (оскільки в самому протоколі зазначається що він складений відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у всіх матеріалах справи мова йде про ОСОБА_1 , то суд вважає, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 609086 від08 березня 2026 року в прізвищі особи як водія, який керував транспортним засобом, допущена описка, вказано помилково « ОСОБА_3 », а вірним є « ОСОБА_1 »).

Зазначені дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

ОСОБА_4 - адвокат Конюшко Д.Б.в судовому засіданніпояснив, щоу матеріалахсправи відсутніналежні тадопустимі докази,які бпідтверджували,що саме ОСОБА_1 керував транспортнимзасобом безпосередньоперед абопід часйого зупинки поліцейськими. Крім того, на відеозаписі із боді-камери поліцейського видно, що після зупинки транспортного засобу марки Шкода Фабія, д.н.з. НОМЕР_1 поліцейськими, до них з місця водія в автомобілі виходить невідома особа без головного убору та закриваєпісля себе водійські двері.Поліцейський спочатку звертається до цього невідомого як до водія автомобіля з вимогою пред`явити документи про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія. Через невеликий проміжок часу з місця водія в автомобілі виходить ОСОБА_1 на якого переключають свою увагу поліцейські та вимагають від нього пред`явити вищевказані документи як від водія, який керував даним транспортним засобом, а також після цього вимагають пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, після отримання відмови ОСОБА_1 щодо цього, пропонують проїхати в найближчий медичний заклад для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Оскільки ОСОБА_1 вважав, що він не керував транспортним засобом, тому і відмовився від вимог поліцейських як безпідставних. Крім того, на відеозаписі не зафіксовано щоб поліцейські пропонували ОСОБА_1 проїхати в конкретний медичний заклад, чим порушили вимоги п.6 та п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від09.11.2015 № 1452/735(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за №1413/27858). Також зазначив, що, у відповідності з вимогами ст.266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного сп`яніння військовослужбовців проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чого в даному випадку дотримано не було.Просив справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_5 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Врахувавши пояснення захисника Конюшко Д.Б., дослідивши представлені докази у справі, приходжу до наступних висновків.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2.5ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Керування транспортнимизасобами особамив станіалкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняабо підвпливом лікарськихпрепаратів,що знижуютьїх увагута швидкістьреакції,а такожпередача керуваннятранспортним засобомособі,яка перебуваєв станітакого сп`яніннячи підвпливом такихлікарських препаратів,а таксамо відмоваособи,яка керуєтранспортним засобом,від проходженнявідповідно довстановленого порядкуогляду настан алкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняабо щодовживання лікарськихпрепаратів,що знижуютьувагу ташвидкість реакції- тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.1ст. 130 КУпАП.

Згідно п.6 Порядкунаправлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103, водій транспортного засобу, що відмовився відпроведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

У відповідності з п.6 та п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від09.11.2015 № 1452/735(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за №1413/27858), огляд на стан сп`яніння проводиться:поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно достатті 266Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Згідно ч.2 та ч.3 ст.266 КУпАП, оглядводія (судноводія)на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгодиводія (судноводія)на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції,поліцейськимз використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до п. 5 та п.6 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністрества внутрішніх справ України від 18.12.2018 р. №1026, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за №28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції.

В даній справі на підтвердження факту керування ОСОБА_1 автомобілем марки Шкода Фабія, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння надано наступні докази : протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1

№609086 від08 березня 2026 року, що складений уповноваженою посадовою особою в встановленому законом порядку; рапорт поліцейського від 08.03.2026; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 08березня 2026 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер Alcotest 6820 № AR- 0434»; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (КПНП СМР «Самбірська ЦЛ») від 08.03.2026 о 01.45 год.; відеозапис нагрудної камери поліцейського на CD-диску (містить два окремі відеофайли).

При огляді відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції, який здійснював оформлення адміністративного правопорушення, а також запису із відеореєстратора, судом встановлено, що факт керування транспортним засобом Шкода Фабія, державний номерний знак НОМЕР_1 , саме ОСОБА_1 поліцейськими не зафіксовано. На відеозаписах із боді-камери поліцейського та відеореєстратора видно, що після зупинки транспортного засобу марки Шкода Фабія, д.н.з. НОМЕР_1 , до поліцейського з місця водія в автомобілі виходить невідома особа без головного убору та закриваєпісля себе водійські двері.Поліцейський спочатку звертається до цієї невстановленої особи як до водія автомобіля з вимогою пред`явити документи про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія. Через невеликий проміжок часу з місця водія в автомобілі виходить ОСОБА_1 на якого переключає свою увагу поліцейський та вимагає від нього пред`явити вищевказані документи як від водія, який керував даним транспортним засобом, а також після цього вимагає пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, після отримання відмови ОСОБА_1 щодо цього, пропонує проїхати в найближчий медичний заклад для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, а після отримання відмови складає протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

За таких обставин вважаю, що пояснення захисника Конюшко Д.Б. в цій частині, які він дав безпосередньо в судовому засіданні, знайшли своє підтвердження, а тому в цій частині приймаються до уваги.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Першочерговим завданням є встановлення саме особи, яка керувала транспортним засобом.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведено в п.27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Така правова позиція узгоджується з визначенням у п.1.10ПДР України поняття механічний транспортний засіб - як транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна.

При наявності відеокамер у поліцейських, відеореєстратора, за відсутності інших транспортних засобів, зафіксувати рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не було жодних перешкод, чого 08березня 2026 року зроблено не було.

Під керуванням транспортним засобом розуміють виконання функцій водія під час руху такого засобу, що у даному випадку поза розумним сумнівом не підтверджене. Відповідно знаходження водія в автомобілі, чи біля автомобіля не свідчить про виконання ним функцій водія.

Недоведеність факту керування автомобілем ОСОБА_1 свідчить про те, що він не повинен був надавати посвідчення водія на право керування транспортним засобом, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та проходити медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

В матеріалах справи відсутні в повному обсязі беззаперечні докази, що підтверджують винуватість ОСОБА_1 в об`єктивній складовій правопорушення передбаченого частиною першою статті 130КУпАП, а саме те, що він керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції в процесі руху, оскільки жодного підтвердження цього факту суду не надано. Таким чином, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не знайшов свого матеріального закріплення в якості доказу в матеріалах справи.

Суд вважає необхідним звернути увагу на правові висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Яременко проти України», де зазначено наступне:

«…Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна "незаконність" і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення (рішення "Хан проти Сполученого Королівства" і "Аллан проти Сполученого Королівства"). При цьому має бути врахована якість таких доказів і, зокрема те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності…».

Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Суддею зазначається, що факт вчинення адміністративного правопорушення має бути підтверджений лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», і таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Суд не має права самостійно змінювати кваліфікацію адміністративного правопорушення, інкримінованого особі та/або відшукувати докази на користь обвинувачення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог діючого законодавства докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та Законами України, міжнародним договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої унаслідок істотного порушення прав та свобод людини є недопустимими.

Будь яких інших доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобомШкода Фабія, державний номерний знак НОМЕР_1 , крім наданих суду та перевірених належним чином у відповідності до ст.245КУпАП, і які б достатньо підтверджували інкриміноване йому адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог діючого законодавства докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та Законами України, міжнародним договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій унаслідок істотного порушення прав та свобод людини є недопустимими.

Відповідно до ч.1 ст.17Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Тож зважаючи на принципи змагальності та диспозитивності даного виду судочинства, обов`язок довести вказані обставини, як зазначалось раніше, покладено на орган, який ініціює притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Частина 1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, стосовно тлумачення сумнівів щодо доведеності вини на користь обвинуваченої особи, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 , у зв`язку з її недоведеністю у встановленому законом порядку, не може ґрунтуватись на припущеннях та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.247КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.

При цьому, суд не приймає до уваги пояснення захисника в іншій частині, оскільки вони висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.1 ст.130, ст.ст.247,283,284 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя