Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №443/718/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/718/26

Провадження №2/443/709/26

РІШЕННЯ

іменем України

26 червня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Равлінко Р.Г.,

секретар судового засідання Рибакова І.І.,

провів у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Жидачеві розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Ходорівської територіальної громади в особі Ходорівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом,-

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Лешега В.В., звернувся до суду з позовною заявою до Ходорівської територіальної громади в особі Ходорівської міської ради, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати за позивачем по справі ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами у АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтування позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , які до дня смерті проживали у власному будинку у АДРЕСА_1 . Позивач по справі, на день смерті батьків і на даний час проживає у батьківському будинку: доглядав за батьками, піклувався ними, поховав. Його брат, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який до дня смерті проживав у АДРЕСА_2 . Інших спадкоємців немає. Як вбачається з довідки № 723 від 23.03.2026 виданої Стрийського МБТІ, спадкове будинковолодіння не має самочинного будівництва: загальна площа становить: 156,2 кв.м., а житлова-109,7кв.м., згідно даних технічного архіву право власності на будівлю не зареєстровано, тому нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а рекомендовано звернутися до суду. Таким чином, позивач по справі, являється єдиним спадкоємцем після смерті батьків.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г. від 08.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 28.04.2026 /а.с.28-29/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 28.04.2026 закрито підготовче провадження в справі. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 01.06.2026 /а.с.42-43/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 01.06.2026 визнано в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Ходорівської територіальної громади в особі Ходорівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом явку позивача ОСОБА_1 в судове засідання обов`язковою. Справу розглядом відкладено на 26.06.2026 /а.с.53-54/.

Розгляд справи по суті відбувся 26.06.2026 без участі сторін.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі

Сторони будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Лешега В.В., подав клопотання у якому просить слухати справу у їхній відсутності, позов задовольнити повністю.

Представник відповідача Ходорівської територіальної громади в особі Ходорівської міської ради подав візив на позовну заяву, згідно якого просить розглядати справу без його участі та винести рішення за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 22.05.1971, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 одружились 22.05.1971 та після реєстрації одруження дружні присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » /а.с.8/.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 24.05.1972, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що було зроблено відповідний запис №35, а його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 /а.с.8/.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого повторно 10.02.2026, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 60 років, про що було зроблено відповідний актовий запис №39 /а.с.9/.

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 11.08.2006, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 58 років, про що було зроблено відповідний актовий запис №34 /а.с.10/.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 03.02.1979, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що було зроблено відповідний запис №3, а його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 /а.с.11/.

Згідно з довідкою №16 від 16.02.2026, виданою виконавчим комітетом Ходорівської міської ради, ОСОБА_3 до дня своєї смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 . Від ОСОБА_3 у Жирівському старостинському окрузі заповіту не посвідчувалося. До дня смерті та на день смерті ОСОБА_3 разом із ним проживали і були зареєстровані: дружина ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і не встигла оформити своїх спадкових справ на майно, а також син ОСОБА_1 , 1979 року народження, який і надалі проживає у даному житловому будинку розташованим за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.12/.

Згідно з довідкою №15 від 16.02.2026, виданою виконавчим комітетом Ходорівської міської ради, ОСОБА_2 до дня своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 . Від ОСОБА_2 у Жирівському старостинському окрузі заповіту не відчувалося. До дня смерті та на день смерті ОСОБА_2 разом із нею проживав і був зареєстрований син ОСОБА_1 , 1979 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.13/.

Відповідно до витягу з погосподарської книги №9 с. Городище, виданого виконавчим комітетом Ходорівської міської ради №18 від 16.02.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , була користувачем житлового будинку, і погосподарських будівель та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок і господарські споруди збудовано до 30.06.1990. Загальна площа земельних ділянок які рахувались за даним господарством становить 0,46 га. ОЖБ 0,10 га — для обслуговування житлового будинку; ОСГ 0,36 а - для ведення особистого селянського господарства /а.с.14/.

Згідно з довідкою №17 від 16.02.2026, виданою виконавчим комітетом Ходорівської міської ради, ОСОБА_2 до дня своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , була користувачем житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.15/.

Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №205 від 18.11.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_1 /а.с.16/.

Згідно з довідкою №723 від 23.03.2026, житловий будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , мають наступні характеристики: А - 2 - житловий будинок, рік побудови 1978; Б - літня кухня; В - гараж; Г – сарай; Д – убиральня; №1 – ворота; №2 – огорожа; № 3 - огорожа; № 4 - колодязь /а.с.18/.

Згідно з технічним паспортом на житловий будинок садибного типу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок було споруджено 1978 року /а.с.20-24/.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 20.02.2026, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 53 років, про що було зроблено відповідний актовий запис №58 /а.с.25/.

Згідно з витягом зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №85075576 від 30.04.2026, за параметрами пошуку ОСОБА_2 інформація відсутня /а.с.51/.

Відповідно до довідки №13 від 28.04.2026 виданої Жирівським старостинським округом, відсутні відомості про наявність іншим спадкоємців першої черги після смерті батьків ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .. Спадкоємців крім ОСОБА_1 та ОСОБА_4 немає /а.с.52/.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій №16/02-31 від 27.03.2026 приватним нотаріусом Посацькою А.О. відмовлено ОСОБА_1 у заведенні спадкової справи, оскільки у останнього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно /а.с.17/.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року№24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05.08.1992, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності у нього правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Відповідно до ст.ст.1268,1269,1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, оскільки житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , побудований до 05 серпня 1992 року, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок садибного типу, згідно якого рік спорудження будинку є 1978, а відтак такий входить до складу спадщини яка відкрилась після смерті матері позивача ОСОБА_2 ..

Оскільки позивачка ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері, постійно проживав із матір`ю по АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини не заявляв про відмову від спадщини, а тому на підставі ст. 1268 ЦК України вважається таким, що її прийняв, проте юридично не оформив своїх спадкових прав.

Відтак, враховуючи той факт, що позивач оформити право власності на житловий будинок в нотаріальному порядку не має можливості, у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, а також беручи до уваги позицію відповідача, який позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивача, суд приходить до переконливого висновку в підставності позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за ним права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, –

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Ходорівської територіальної громади в особі Ходорівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.Г. Равлінко