Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №335/11371/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/11371/25 2/335/472/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участі секретаря судового засідання Чибінової Н.І. розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пологівської міської територіальної громади в особі Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2025 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Пологівської міської територіальної громади в особі Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 . Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 Пологівською державною нотаріальною конторою Запорізької області була відкрита спадкова справа № 480-2008. Заяви про прийняття спадщини подали дружина померлого ОСОБА_1 (позивач) та донька померлого ОСОБА_2 . При цьому, син спадкодавця ОСОБА_4 подав заяву про відмову від прийняття спадщини. Зазначила, що через окупацію міста Пологи та за заявою позивачки нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Черкун В.І., було поновлено провадження по спадковій справі та змінено місце зберігання спадкової справи № 480-2008, номер спадкової справи у Спадковому реєстрі 4539276, заведеної Пологівською державною нотаріальною конторою Запорізької області 05 вересня 2008 року, на № 145-2025 від 28.10.2025.

Між спадкоємцями було укладено нотаріально посвідчений договір про поділ спадкового майна, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Черкун В.І. 30 жовтня 2025 року за реєстровим № 999. 30.10.2025 до нотаріуса звернулася позивачка із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлому ОСОБА_3

30.10.2025 постановою приватного нотаріуса № 588/2-31 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що правовстановлюючий документ на зазначений житловий будинок був зареєстрований відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» на Пологівській товарній біржі «Агропромінвест», про що зроблено запис у журналі реєстрації біржових угод за реєстраційним номером ПН-168. Крім того, договір був зареєстрований у КП «Імпульс» за № 158 від 21.07.1998 року. Право власності зареєстроване в Комунальному підприємстві «Імпульс» Пологівської районної ради Запорізької області 17.05.2001 на паперових носіях і відправити запит на підтвердження достовірності правового документу та його реєстрації на житловий будинок до Комунального підприємства «Імпульс» Пологівської районної ради Запорізької області не має можливості у зв`язку з окупацією міста Пологи Пологівського району Запорізької області РФ.

Зазначила, що Рішенням Виконавчого комітету Пологівської міської ради від 21 липня 1998 року спадкодавцю було передано в користування також земельну ділянку під вищезазначеним будинком, тому представник позивача вважає, що надання земельної ділянки органом місцевого самоврядування підтверджує добросовісне набуття та законне користування спадкодавцем житловим будинком, оскільки виділення земельної ділянки є офіційним визнанням факту існування будинку, його використання та належності його спадкодавцю як власнику.

Представник вказувала на те, що позивач у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою, згідно якої висловила своє волевиявлення щодо прийняття спадщини, тому відповіднодо цивільного законодавства має право в порядку спадкування отримати у спадщину майно, що належало спадкодавцю. При цьому, позивачка позбавлена можливості захистити своє порушене право в інший спосіб, крім, як звернутися з позовом до суду про визнання права власності на спадкове майно за законом.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 24.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.02.2026 витребувано у Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Черкун В.І. належним чином завірену копію спадкової справи № 48-2008, яка зареєстрована 05.09.2008 Пологівською державною нотаріальною конторою у Спадковому реєстрі за № 4539276 після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання ухвали суду від 10.02.2026, від Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Черкун В.І. 03.03.2026 надійшли витребувані судом докази.

Ухвалою суду від 24.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явилась, разом з тим, 18.06.2026 у судове засідання представник позивача - адвокат Гавриленко Н.А. надала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області Коноваленко Ю. в судове засідання не з`явився, разом з тим 18.06.2026 до суду подав заяву в якій не заперечував у задоволенні позовних вимог, просив розглянути справу без його участі за наявними матеріалами справи та без фіксування судового процесу.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про час і місце судового засідання повідомлялась належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності суду не надала.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

18.06.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для виготовлення його повного тексту до 26.06.2026.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується відповіддю на запит цифрової копії актового запису про шлюб від 27.10.2025, згідно з якого видано свідоцтво № НОМЕР_1 та Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мелітополю реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області зареєстровано шлюб.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається: з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/4 частка у праві власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав на праві приватної власності померлому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.1998, зареєстрованого Пологівською товарною біржею «Агропром-Інвест» за № МЕПН-168 та Пологівським малим підприємством «Імпульс» за № 158 від 21.07.1998.

При цьому, нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Черкун Валентиною Іванівною, було поновлено провадження по спадковій справі та змінено місце зберігання спадкової справи № 480-2008, номер спадкової справи у Спадковому реєстрі 4539276, заведеної Пологівською державною нотаріальною конторою Запорізької області 05 вересня 2008 року.

28.10.2025 позивачка звернулася до приватного нотаріуса із заявою про завершення провадження та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме: на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/4 частку у праві власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

28.10.2025 ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про завершення провадження та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме: на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; на 1/4 частку у праві власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

30.10.2025 між спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір про поділ спадкового майна, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Черкун В.І. за реєстровим № 999, відповідно до якого визначено склад спадкового майна та погоджено порядок його поділу між спадкоємцями, а саме, що вищезазначений будинок переходить позивачці.

Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Черкун В.І. постановою № 588/2-31 від 30.10.2025 відмовила у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що при з`ясуванні та перевірці документів по вищевказаній спадковій справі з?ясувалось,

що правовстановлюючим документом на житловий будинок, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , є Договір купівлі-продажу, посвідчений Пологівською товарною біржою «Агропром-Інвест» 21 липня 1998 року за реєстровим №H-168 та зареєстрований Пологівським малим підприємством «Імпульс» 21 липня 1998 року в реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 158. При цьому, зазначений договір купівлі-продажу не може бути прийнятий нотаріусом в якості правовстановлюючого документа, оскільки сторонами договору не додержано вимог ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, чинного на час укладання договору, в частині його нотаріального посвідчення. Згідно з вимог ст. 227 ЦК УРСР 1963 року договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 кодексу ЦК УРСР).

З копії спадкової справи вбачається, що 28.10.2025 син спадкодавця ОСОБА_4 подав заяву про відмову від прийняття спадщини.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно частини 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у главі 29 ЦК України.

Згідно з частини 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як передбачено частиною 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом визнання права.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Ефективним способом захисту прав спадкоємця, що прийняв спадщину, є вимога про визнання права власності на спадкове майно за відсутності правовстановлюючих документів на нього.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23 липня 2024 року в справі № 204/8935/22 (провадження № 61-7194св24), від 25 вересня 2024 року в справі № 707/2877/22 (провадження № 61-2621св24), від 03 січня 2025 року в справі № 754/7860/22 (провадження № 61-13339св24) та інших.

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Оскільки договір купівлі-продажу квартири було вчинено у 1998 році, то при вирішенні питання щодо наявності права власності на спірну квартиру у спадкодавця суд має застосовувати норми, які були чинними в момент його вчинення, тобто ЦК УРСР (в редакції на момент вчинення договору).

У статті 44 ЦК УРСР встановлено, що повинні укладатися у письмовій формі: угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР; угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР; інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі (частина перша статті 45 ЦК УРСР).

Відповідно до статті 47 цього Кодексу нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

У статті 48 цього Кодексу визначено, що недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону.

Згідно з першим абзацом пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними» (зі змінами) з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах; міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.

За змістом вказаного роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними угоди:

- які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання (будинку або його частини - статті 425, 426 ЦК УРСР), застави (жилого будинку - стаття 184 ЦК УРСР), купівлі-продажу (жилих будинків - стаття 227 ЦК УРСР), в тому числі при придбанні на біржових торгах;

- міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини (стаття 242, частина третя статті 244 ЦК УРСР);

- дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб (частина перша статті 244 ЦК УРСР).

Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів (стаття 227 ЦК УРСР).

Отже, за статтею 227 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод було обов`язкове лише у випадках укладення договору купівлі-продажу жилого будинку.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року в справі № 183/900/17 (провадження № 61-9101св21) зроблено висновок про те, що за статтею 227 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод було обов`язкове лише у випадках укладення договору купівлі-продажу жилого будинку. Тому законодавство чинне на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу не передбачало обов`язку нотаріально посвідчувати договір купівлі-продажу квартири, у тому числі у випадку укладення договору, стороною якого є фізична особа, крім жилих будинків (стаття 227 ЦК УРСР).

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 904/4573/16, від 04 вересня 2019 року у справі справа № 903/729/16, від 27 листопада 2024 року у справі № 759/2572/23.

За змістом статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (у редакції, чинній на момент укладення договору) біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523свю23) відступлено від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 488/1937/17 (провадження № 61-4994св19) та в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 490/5891/19 (провадження № 61-18668св21). Вказано, що спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин))) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами (lex posterior derogat priori).

Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Як встановлено судом, у спадкодавця ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21 липня 1998 року № МЕПН-168 виникло право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,9 кв.м, житловою площею 21,7 кв м., який було зареєстровано Пологівською товарною біржею «Агропром-Інвест» та Пологівським малим підприємством «Імпульс», що відповідало нормам чинного на той час законодавства. Отже, до спадкової маси після смерті ОСОБА_3 увійшла належний спадкодавцю житловий будинок.

Матеріали справи свідчать про те, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 .

Із урахуванням зазначеного, вважає, що за встановлених у цій справі обставин права позивачки підлягають захисту шляхом визнання за нею права власності в порядку спадкування після смерті її чоловіка на нерухоме майно, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,9 кв.м, житловою площею 21,7 кв м.

Враховуючи викладене, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 328, 392, 1216, 1218, 1258, 1261, 1268, 1297 ЦК України, ЗУ «Про товарну біржу», ЗУ «Про нотаріат», ЦК Української РСР, ст.4,6,7,12,13,19,80,81,141,223,247,258,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Пологівської міської територіальної громади в особі Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), право власності на житловий будинок з господарчими і побутовими будівлями та спорудами (А-житловий будинок, саман, розмір житлової площі 21,7 кв.м., Б-сарай саман, погріб, Г-вбиральня, 1-огорожа, хвіртка. В-колодязь), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,9 кв.м, житловою площею 21,7 кв м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26 червня 2026 року.

Суддя Н.І. Рибалко