Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №331/5020/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

26 червня 2026 рокуСправа № 331/5020/26

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Губанова Р.О., секретар судового засідання Сідніхін В.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ЗР ТЦК та СП)

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Короткий зміст позовних вимог, рух справи.

8 червня 2026 до суду надійшов зазначений адміністративний позов, в якому представник позивач просив:

поновити строк на оскарження постанови № 4738 від 15.10.2025; скасувати постанову винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ЗРТЦК та СП № 4738 від 15.10.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, щодо ОСОБА_1 (далі Постанова або оскаржувана постанова); провадження у справі, закрити.

Узагальненими доводами позовної заяви є те, що оскаржувана постанова є незаконною оскільки сама вона винесена без участі позивача. Протокол про адміністративне правопорушення, як підстава для винесення постанови також складався за його відсутності. Вказані обставини унеможливили реалізувати позивачем своє право на захист.

Ухвалою суду від 11.06.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу та його представнику строк для усунення її недоліків.

16.06.2026 судом отримано заяву представника позивача про усунення недоліків, з доказами оплати судового збору.

Ухвалою суду від 17.06.2026, визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду; прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов. Також роз`яснено позивачу (представнику) право заявити клопотання в контексті повернення переплаченої суми за сплату судового збору.

Сторони і їх представники в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

Оскільки учасники справи, належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи, їх неявка відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вказані обставини, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

15.10.2025 т.в.о. начальника ЗР ТЦК та СП підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 4738 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн.

В оскаржуваній постанові зазначено: «02.10.2025 уповноваженою особою ЗРТЦК та СП було складено протокол про адміністративне правопорушення № 4738 від 02.10.2025 за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Відповідно до протоколу військовозобов`язаний ОСОБА_1 , 1967 р.н., був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист від 21.03.2024 № 3621-ІХ, відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом до 5 червня 2025 року не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час дії особливого періоду вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX, а саме п. 2 прикінцевих положень та перехідних положень, встановлено що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Відповідно до постанови № 560 Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 16.05.2025, а саме відповідно до положень п. 68, у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п`ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов`язаним вручається мобілізаційне розпорядження. Відповідно до постанови № 560 Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 16.05.2025, а саме відповідно до положень п. 69, резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються. Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію. Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд. У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік. Термін «обмежено придатний» був скасований Законом України № 3621-ІХ від 21 березня 2024 року, який набув чинності 4 травня 2024 року. Замість нього введені такі категорії придатності: «придатний», «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» та «придатний до служби у підрозділах забезпечення». Громадяни, які раніше мали статус «обмежено придатний», повинні повторно пройти військово-лікарську комісію (ВЛК) протягом 9 місяців з дня набуття чинності Законом, щоб визначити їхню нову категорію придатності. Це стосується тих військовозобов`язаних, чию обмежену придатність встановили до 4 травня 2024 року. Через значну кількість осіб, які не встигли пройти медогляд, цей термін продовжили до 5 червня 2025 року. Оскільки не пройшов військово-лікарську комісію в строк, визначений Законом України № 3621-IX, а саме до 05.06.2025, його дії кваліфікуються порушення правила військового обліку в особливий період, а саме порушення ч. 3 ст. 210 КУпАП».

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача . У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною третьою статті 79 КАС України визначено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч. 4 ст. 79 КАС України).

Частиною четвертою статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Водночас неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Положення частини четвертої статті 159 КАС України судом були роз`яснені відповідачу в ухвалі про відкриття провадження по цій справі.

Зі змісту постанови випливає, що вона ухвалена за відсутності Позивача.

Положеннями ст. 268 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.

В оскаржуваній постанові відсутні будь-які відомості про своєчасне сповіщення ОСОБА_3 про місце і час розгляду справи.

Оскільки Відповідачем не подано відзив і не долучено будь-яких доказів, суд окрім не має відомостей, ні про сповіщення позивача про час та місце розгляду справи, ні щодо обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вказані обставини доводи представника позивача про порушення процесуальних прав ОСОБА_4 є обґрунтованими, тому оскаржувану постанову не можна визнати законною, відтак позов підлягає задоволенню в частині вимоги щодо скасування Постанови.

Згідно з п.п. 2 - 4 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право:

скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

змінити вид стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб адміністративне стягнення не було посилено.

Положення ст. 293 КУпАП фактично є аналогічним за змістом зі ст. 286 КАС України і передбачає таке:

Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Порушення права позивача на захист під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, вимагає його поновлення, що після скасування Постанови можливо у вказаному випадку двома шляхами:

надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

закриття справу про адміністративне правопорушення.

Диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тобто за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Позивачу інкримінується порушення п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-IX, що полягає у непроходженні до 05.06.2025 повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Суд не має відомостей щодо дати виявлення адміністративного правопорушення, вчинення якого інкримінувалось позивачу, адже у Постанові про це не йдеться, а відповідач як вже зазначалось не подав відзиву і будь-яких доказів. Водночас за логікою таке правопорушення мало бути виявлено наступного дня після закінчення строку, визначеного Законом України № 3621-IX, тобто 06.06.2025.

Відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.07.2018 по справі № 308/8763/15-а (реєстраційний номер у ЄДРСР 75285478), та зазначає таке.

Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд позбавлений можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

У цій справі тримісячний строк накладення адміністративного стягнення за правопорушення, вчинення якого інкриміноване позивачу 06.06.2025, та яке, за відсутності доказів відповідача про інше, було виявлено відповідачем в той же день, закінчився 06.09.2025.

Отже, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача не могло бути розпочато після 06.09.2025.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) не вплине на встановлені обставини в контексті закінчення строків, передбачених ч. 9 ст. 38 КУпАП, що вже фактично встановлено судом, тому у вказаному випадку доречним є застосування положень п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, відтак позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією ID № 2547-1507-3789-7126 від 16.06.2026, підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 1064, 96 грн. Водночас за подачу такого роду позову (з урахуванням способу його подачі) передбачено сплата судового збору у сумі 532,48 грн.

Отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судвого збору в сумі 532,48 грн.

Щодо переплаченої суми, суд повторно роз`яснює позивачу (представнику), що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

Інші документально підтверджені судові витрати в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 241 – 246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Скасувати постанову № 4738 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 15 жовтня 2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього штраф в сумі 17000,00 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ч. 3 ст. 210 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок) витрат по сплаті судового збору.

Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

- відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

СуддяР.О. Губанов