Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №308/18048/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/18048/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі судового засідання Боти О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

03.12.2026 представник позивача адвокат Романок А.Ф. звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з вищевказаним позовом до відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, в якому просить стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання з рахунку, на якому обліковуються кошти державного бюджету на відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000 гривень. Обґрунтовує позов тим, що 07.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 було визнано повністю придатним до військової служби та мобілізовано, незважаючи на подані ним документи щодо права на відстрочку, як педагогічного працівника та наявних захворювань. На його думку, під час проходження ВЛК не було належним чином враховано стан його здоров`я та медичні документи. Зазначає, що під час проходження військової служби його стан здоров`я погіршився, у зв`язку з чим він проходив стаціонарне лікування. Надалі свідоцтвом про хворобу госпітальної ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 23.04.2025 №2025-0428-1505-3243-0 та протоколом штатної ВЛК від 16.05.2025 №2025-0516-1204-5057-0, затвердженим Регіональною ВЛК, його визнано непридатним до військової служби та виключено з військового обліку. Вважає, що рішення ВЛК від 07.01.2025 було незаконним та призвело до погіршення стану здоров`я, фізичних і моральних страждань, тому позивач просить стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 300 000 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.12.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

29.12.2025 представник відповідача Державна казначейську службу України подала відзив на позовну заяву та зазначає, що Держава Україна в особі Казначейства є неналежним відповідачем, оскільки Казначейство не приймало оскаржуваних рішень і не несе самостійної відповідальності за дії ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також посилається на те, що для відшкодування моральної шкоди необхідно довести протиправність дій відповідача, наявність шкоди та причинний зв`язок між ними, тоді як позивач не надав належних доказів незаконності дій відповідачів та заподіяння йому моральної шкоди. У зв`язку з недоведеністю складу цивільно-правової відповідальності та відсутністю підстав для стягнення моральної шкоди просить у позові відмовити повністю.

08.02.2026 представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 просив відмовити у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди. Відзив мотивовано тим, що позивач не довів протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , факту заподіяння моральної шкоди та причинного зв`язку між діями відповідача і погіршенням його здоров`я. На момент проходження ВЛК 07.01.2025 позивача було визнано придатним на підставі медичного огляду, а подальше визнання його непридатним саме по собі не свідчить про незаконність висновку ВЛК. Також зазначає, що твердження про перебування позивача у стані каліцтва, безпорадності, заподіяння йому незворотних наслідків та моральних страждань належними доказами не підтверджені, а розмір моральної шкоди у 300 000 грн. є необґрунтованим і визначений довільно. Крім того, право на відстрочку підлягає реалізації шляхом подання та належного оформлення підтвердних документів, а сам факт мобілізації не може вважатися протиправною дією та підставою для відшкодування моральної шкоди.

У судове засідання, призначене на дату ухвалення рішення, учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, клопотання про відкладення не надходило.

Водночас у попередньому судовому засіданні представник позивача адвокат Лупінос Є.А. позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та просила задовольнити.

Представник Відповідача-2 Боринська Ж.М. позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представник Відповідача-1 в судове засідання не з`явився, але подав до суду відзив на позовну заяву, в якій також просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 07.01.2025 ОСОБА_1 , 01.01.1976 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де пройшов військово-лікарську комісію. За результатами медичного огляду 07.01.2025 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 визнано повністю придатним до військової служби на підставі ст.ст. 39-В, 61-В графи ІІ розкладу хвороб, у зв`язку із чим того ж дня його було призвано на військову службу під час мобілізації та видано військовий квиток серії НОМЕР_2 .

З матеріалів справи вбачається і стверджується позивачем, що під час проходження військово-лікарської комісії позивач надавав медичні документи щодо стану свого здоров`я, зокрема про наявність захворювань та наслідків травми лівого колінного суглоба. Водночас будь-яких рішень про непридатність або обмежену придатність до військової служби станом на дату проходження ВЛК позивачем не надано і не встановлено судом, досліджуючи додані докази до позову.

У той же час, судом встановлено, що не погодившись з прийнятим рішенням військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач звернувся зі скаргою до ІНФОРМАЦІЯ_6 з проханням переглянути прийняту постанову, посилаючись на неправильну оцінку стану його здоров`я та неврахування наявної медичної документації.

Позивач вказує, що жодних результатів досягти не вдалось, даний факт підтверджується відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_7 від 22.01.2025 за №9/88.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів оскарження такого висновку ВЛК від 07.01.2025 до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.

Суд вказує на те, що саме, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд, дії/бездіяльність чи рішення ВЛК регіонів можуть бути оскаржені у ЦВЛК або у судовому порядку.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що перевірка рішень ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 (Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) при проведенні медичного огляду військовозобов`язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК (у межах справи) не приймалося.

Також з матеріалів справи вбачається, що після призову на військову службу ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 з 09.01.2025 по 24.01.2025, а з 25.01.2025 по 26.06.2025 — у військовій частині НОМЕР_4 .

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2733 від 23.04.2025, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 14.03.2025 по 23.04.2025.

З довідки військово-лікарської комісії №2025-0428-1505-3243-0 від 23.04.2025 вбачається, що після проведення оперативного втручання позивачу встановлено діагноз М17.3 та надано звільнення від виконання службових обов`язків, необхідне для оформлення документів на звільнення від військової служби за станом здоров`я.

Судом досліджено свідоцтво про хворобу №2025-0428-1505-3243-0 від 23.04.2025, згідно якого у ОСОБА_1 встановлено діагноз: післятравматичний остеоартроз лівого колінного суглоба ІІІ стадії, за результатами медичного огляду його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 61а графи ІІ Розкладу хвороб.

У той же час, згідно вказаного свідоцтва про хворобу №2025-0428-1505-3243-0 від 23.04.2025 вказано, що захворювання не пов`язане з проходженням військової служби.

Відповідно до Витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 26.06.2025 №183 відповідача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" за станом здоров`я на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військово обліку з 26 червня 2025 року

Також суд зазначає, що посилання позивача на те, що станом на 07.01.2025 він працював педагогічним працівником закладу фахової передвищої освіти та мав право на відстрочку від призову під час мобілізації, суд оцінює критично, оскільки предметом розгляду у даній справі є вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої, на думку позивача, неправомірними діями відповідачів під час проходження військово-лікарської комісії та призову на військову службу.

Натомість питання наявності чи відсутності у позивача права на відстрочку від призову, а також правомірності рішень щодо її надання або ненадання не є предметом даного спору та не впливають на вирішення заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Як підставу для відшкодування моральної шкоди позивач зазначає неправомірні дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , які, на його думку, полягали у неврахуванні поданих ним документів щодо права на відстрочку від призову та стану здоров`я, проведенні неналежного медичного огляду, безпідставному визнанні його придатним до військової служби 07.01.2025, подальшому призові на військову службу під час мобілізації та, як наслідок, погіршенні стану його здоров`я і завданні моральних страждань.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статей 23, 1167 ЦК України для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди необхідним є встановлення сукупності таких умов, як наявність моральної шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між такою поведінкою та шкодою, а також вина заподіювача.

Разом з тим, позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 під час проведення військово-лікарської комісії 07.01.2025 та заявленою моральною шкодою.

З наданих суду медичних документів вбачається, що позивач мав травму лівого колінного суглоба ще з 22.01.2009 та протягом тривалого часу проходив лікування її наслідків.

Водночас свідоцтвом про хворобу №2025-0428-1505-3243-0 від 23.04.2025 встановлено, що виявлені у позивача захворювання не пов`язані з проходженням військової служби.

Крім того, жоден із наданих позивачем доказів не містить висновку про те, що погіршення стану його здоров`я, проведення оперативного втручання у вигляді тотального ендопротезування лівого колінного суглоба, а також моральні переживання та страждання були безпосереднім наслідком дій чи рішень ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок, як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність всіх складових елементів правопорушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.01.2023 року по справі № 454/287/22.

Вказане позбавляє суд можливості встановити факт завдання позивачу моральної шкоди протиправними діями відповідача та провести розрахунок її розміру згідно з критеріями, встановленими статтею 23 Цивільного кодексу України, а відтак підстави для задоволення позову.

Окрім цього, суд зазначає, що сам по собі факт можливої протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №804/6922/16.

Як зазначив Верховний Суд у п. 43, 44 постанови від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Як зазначено у ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак судом не приймаються до уваги доводи відповідача Держави України в особі Державної казначейської служби України у цій справі щодо її неналежності, позивачем був правильно визначений склад учасників у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 76-89, 141, 258 - 261, 265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 в особі ІНФОРМАЦІЯ_5 , Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов