Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №953/12110/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 953/12110/24

Номер провадження 22-ц/818/573/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Візіра О.В.,

представника АТ «Сенс Банк» адвоката Кравцової С. М.,

представника Бюро економічної безпеки України Каспрової О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Ястребова і партнери» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 червня 2025 року в складі судді Шаренко С.Л. по справі № 953/12110/24 за позовом Адвокатського об`єднання «Ястребова і партнери» до Акціонерного товариства «Сенс Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Київський відділ ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), Мереф`янська міська рада в особі відділу надання адміністративних послуг, Бюро економічної безпеки України, про визнання зобов`язання за кредитним та іпотечним договорами припиненими, визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року Адвокатське об`єднання «Ястребова і партнери» звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Київський відділ ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), Мереф`янська міська рада в особі відділу надання адміністративних послуг, Бюро економічної безпеки України, про визнання зобов`язання за кредитним та іпотечним договорами припиненими, визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права власності, вимоги за яким у подальшому уточнила.

Позовна заява мотивована тим, що 11 квітня 2008 року між АТ "Альфа-банк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 800003617, згідно якого банком надано ОСОБА_3 кредит в розмірі 600 000,00 доларів США. У забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 11 квітня 2008 року, згідно умов якого ОСОБА_3 передала в іпотеку нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 63101366000:12:059:0027, що знаходиться за вказаною адресою.

У подальшому у зв`язку з виникненням заборгованості за кредитним договором банк звернувся до суду. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2014 року у справі № 640/12858/14-ц позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 800003617 у розмірі 31 157 461,99 грн.

27 листопада 2017 року між АО «Ястребова, Кузьмін і Партнери" (після перейменування - АО «Ястребова і Партнери») в особі керуючого партнера, адвоката Ястребової Є.Б. та ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги № 43. Відповідно до умов зазначеного договору, Об`єднання надавало ОСОБА_3 правову допомогу у вищевказаній цивільній справі № 640/12858/14-ц та у виконавчому провадженні № 48062079.

Однак, в порушення умов договору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свій обов`язок по оплаті послуг не виконали. З цих підстав 18 травня 2020 року заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова по справі № 953/1239/20 стягнуто з ОСОБА_3 на користь Об`єднання заборгованість у розмірі 3 171 169,20 грн згідно договору № 43 від 27 листопада 2017 року про надання правової допомоги, стягнуто з ОСОБА_2 на користь адвоката Ястребової Є.Б. заборгованість у розмірі 130 500,00 грн згідно договору № 7 від 04 травня 2017 року про надання правничої допомоги.

01 липня 2021 року Київським районним судом м. Харкова видано виконавчі листи по справі № 953/1239/20, на підставі яких 08 липня 2021 року та 09 липня 2021 року державним виконавцем відкриті виконавчі провадження № 66014778 і № 66014467.

У виконавчому провадженні встановлено відсутність даних про зареєстровані за ОСОБА_3 транспортні засоби, джерела отримання доходу. Натомість, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 вересня 2021 року, за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на будинок АДРЕСА_1 . Отже, позивач як стягувач у виконавчому провадженні може задовольнити свої вимоги виключно за рахунок зазначеного вище будинку.

Проте будинок АДРЕСА_1 , безпідставно залишався в іпотеці АТ «Сенс Банк» (раніше АТ “Альфа Банк”) та його було незаконно передано у власність банку, що позбавляє позивача права на стягнення заборгованості за рахунок зазначеного будинку.

Вважало, що після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 липня 2012 року у справі № 2018/6932/12, яке набрало законної сили 30 липня 2012 року, солідарно стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2008 року у розмірі 8 649 172,17 грн. ПАТ «Альфа-Банк» після ухвалення вказаного судового рішення не скористалось правом звернення до Державної виконавчої служби із виконавчим листом про стягнення суми боргу. Тому після набуття чинності вказаним рішенням суду право ПАТ “Альфа-Банк” стягувати суму боргу було повністю припинено. У зв`язку з припиненням зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами з 12 липня 2013 року, всі дії банку щодо спірного будинку та земельної ділянки є незаконними, він не мав права звертати стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Просила:

визнати зобов`язання за кредитним договором № 800003617 від 11 квітня 2008 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 про надання банком кредиту в розмірі 600 000 доларів США - припиненим з 12 липня 2013 року;

визнати зобов`язання за іпотечним договором від 11 січня 2010 року, що зареєстрований за № 7006888, 11 січня 2010 року о 17:49:09 реєстратором: Приватним нотаріусом ХМНО Маслак Н.В. на підставі обтяження: договору про внесення змін та доповнень № 1 до іпотечного договору, 11 січня 2010 року, Приватний нотаріус ХМНО Маслак Н.В., об`єкти обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 , земельна ділянка, адреса: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136600:12:059:0027, іпотекодержатель АТ «Альфа-Банк», іпотекодавець: ОСОБА_3 - припиненим з 12 липня 2013 року;

визнати недійсним та скасувати рішення № 61256082 від 30 жовтня 2021 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Микитенко Л.І. Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 455,4 кв м, житловою площею 316.1 кв м з надвірними будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 6310136600:12:059:0027 та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0.1 га кадастровий номер: 6310136600:12:059:0027 від ОСОБА_3 до АТ «Альфа-Банк»;

скасувати державну реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк», що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 жовтня 2021 року о 15:20:51 на житловий будинок загальною площею 455,4 кв м, житловою площею 316.1 кв м з надвірними будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 6310136600:12:059:0027 та державну реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк», що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 жовтня 2021 року о 16:16:22 на земельну ділянку площею 0.1 га кадастровий номер: 6310136600:12:059:0027 за адресою: АДРЕСА_1 .

27 січня 2025 року від АТ «Сенс Банк» надійшов відзив на позовну заву, в якому банк просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що правовою підставою для реєстрації права власності АТ «Альфа-Банк» на нерухоме майно є відповідне іпотечне застереження, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено у суді тільки іпотекодавцем, однак позивач таким не є. Адвокатське об`єднання «Ястребова і партнери» не має жодних правовідносин з Банком, не є стороною кредитного договору, договору іпотеки, державна реєстрація права власності на предмет іпотеки жодним чином не зачіпає права і інтереси позивача, у зв`язку з чим позивач не має права втручатися у правовідносини сторін договору, переслідувати власні інтереси, що підтверджується позовною заявою та долученими до неї документами. Враховуючи існування невиконаного зобов`язання ОСОБА_3 перед іпотекодержателем, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості перед позивачем на виконання рішення про стягнення заборгованості на його користь є порушенням пріоритетного права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки. Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для відмови у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

22 січня 2025 року від третьої особи БЕБ України надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000463, в якому встановлено, що власники АТ «Альфа-Банк» разом із його службовими особами з метою уникнення можливих негативних наслідків у вигляді накладення санкцій або уникнення заходів щодо примусового вилучення прав власності, передбачених Законом України «Про основні засади примусового вилучення в Україні суб`єктів права власності російської федерації та її резидентів» з рахунків, пов`язаних із ними кіпрських компаній «ABH Ukraine Limited», «Gteatford Limited», «ABHU Finance PLC», шляхом використання фіктивних правочинів, вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, здійснили легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом в особливо великих розмірах. АТ «Сенс Банк» є власником нерухомого майна, зокрема, житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно постановою детектива БЕБ України від 30 травня 2023 року визнане речовим доказом, ухвалою слідчого судді від 06 червня 2023 року на нього накладено арешт як на речовий доказ. Вимоги про визнання припиненими кредитного та іпотечного договорів не підлягають задоволенню у зв`язку з обранням неналежного способу захисту. Позивачем не надано належних доказів того, що спірні правочини порушують його майнові права та інтереси. Також, позивач не довів наявності умислу у діях сторін іпотечного договору, оскільки банк діяв у межах чинного законодавства та реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Передача права власності банку відбулася на виконання зобов`язань за кредитним договором, а не з метою ухилення боржника від інших зобов`язань. Доказів того, що передача права власності на будинок банку унеможливила виконання зобов`язання перед адвокатським об`єднанням, надано не було. Реєстрація права власності на предмет іпотеки за банком не створює жодних юридичних перешкод для стягнення боргу з боржника іншими кредиторами. Також позивач не довів, що вказані правочини стосуються його прав або були спрямовані на уникнення виконання зобов`язань перед ним.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог Адвокатського об`єднання «Ястребова і партнери» відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що АО "Ястребова та партнери" не було стороною кредитного та іпотечного договорів, зобов`язання ОСОБА_5 , ОСОБА_2 за якими наразі припинені у зв`язку з виконанням основного зобов`язання за кредитним договором шляхом набуття іпотекодержателем АТ "Сенс Банк" права власності на предмет іпотеки, отже в спірних правовідносинах відсутнє порушене право чи безпосередній інтерес позивача, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На вказане судове рішення 31 липня 2025 року через систему «Електронний суд» адвокат Ястребова Є.Б., яка діє в інтересах Адвокатського об`єднання «Ястребова і партнери», подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправильно застосував критерій належності позивача, ототожнивши процесуальну здатність звернення до суду виключно з наявністю договірних зобов`язань. АО «Ястребова і партнери» як стягувач у виконавчому провадженні №66014467 може задовольнити свої вимоги виключно за рахунок спірного будинку, який безпідставно залишався в іпотеці та який незаконно було передано у власність банку. Саме через цю незаконну дію банку стало неможливим виконання судового рішення на користь АО «Ястребова і партнери». Позивач, хоча й не є стороною кредитного чи іпотечного договору, має безпосередній процесуальний інтерес у вирішенні цього спору, оскільки єдиним реальним джерелом виконання рішення суду на його користь про стягнення гонорару за надану правничу допомогу є житловий будинок, який був предметом іпотеки та який банк набув у власність із порушенням вимог закону. Суд не надав оцінки рішенню Київського районного суду міста Харкова від 12 липня 2012 року, яким вже було стягнуто з боржників заборгованість за кредитом, і яке банком не звернуто до примусового виконання, та постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року, якою відмовлено у повторному позові банку про стягнення заборгованості. Також суд не встановив факту припинення основного зобов`язання та не з`ясував наслідків цього для дії іпотечного договору. Після того, як суд у 2012 році ухвалив рішення про стягнення заборгованості, основне зобов`язання щодо повернення кредиту, зафіксоване у кредитному договорі, більше не є актуальним у тому вигляді, в якому було початково узгоджено. Стягнення заборгованості з моменту ухвалення вказаного рішення суду повинно відбуватись вже на підставі рішення суду та виконавчого документа, виданого судом, а не на основі умов кредитного договору. Враховуючи дострокове стягнення всього боргу рішенням суду у 2012 році та пропущення строків на його виконання, дія іпотечного договору також має вважатись припиненою. Звернення стягнення на предмет іпотеки 30 жовтня 2021 року відбулось не тільки без наявності основного зобов`язання, а ще й після спливу усіх процесуальних строків, які передбачає закон.

24 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від БЕБ України надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відзив мотивовано тим, що навіть за умови наявності в АО «Ястребова і партнери» рішення суду про стягнення коштів з ОСОБА_3 , це не породжує для нього права на оскарження кредитних чи іпотечних правовідносин, стороною яких він не є. Відсутність можливості фактичного виконання іншого рішення суду не означає порушення прав чи законних інтересів апелянта з боку АТ «Сенс Банк». Право власності банку на спірний об`єкт набуте на законних підставах - у межах реалізації іпотечного застереження відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» шляхом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Таке право було зареєстроване на підставі виконавчого напису нотаріуса від 05 липня 2019 року, який набрав чинності та не був скасований у встановленому законом порядку. Спірне майно вибуло з власності боржника у встановленому законом порядку і не може розглядатися як джерело виконання судового рішення, ухваленого на користь АО «Ястребова і партнери». АТ «Сенс Банк» як іпотекодержатель має першочергове (переважне) право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 640/12585/14-ц, на яку посилається апелянт, суд констатував неможливість стягувати з відповідачів передбачені договором проценти за користування кредитом, але не робив висновків про припинення самого зобов`язання між сторонами договору. Тобто, навіть після ухвалення рішення про стягнення суми боргу, кредитор не втрачає свого статусу та права на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки. Сплив строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для припинення зобов`язання. Оскільки судом встановлено, що кредитне зобов`язання між ПАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») та боржником ОСОБА_3 продовжувало існувати після 2013 року, підстав для застосування статті 17 Закону України «Про іпотеку» не було. Апелянт не надав жодного належного доказу, який би свідчив про порушення Банком установленої законом процедури позасудового звернення стягнення. Закон не встановлює окремого строку для реалізації іпотекодержателем свого права на позасудове звернення стягнення.

В судове засідання апеляційного суду представник позивача Адвокатського об`єднання «Ястребова і партнери», відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представники третіх осіб Київського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), Мереф`янської міської ради в особі відділу надання адміністративних послуг не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 25 червня 2026 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

Адвокатським об`єднанням «Ястребова і партнери» отримано в електронному кабінеті 17 жовтня 2025 року (а.с. 99, т. 3);

Адвокатом Ястребовою Євгенією Богданівною, яка діє в інтересах Адвокатського об`єднання «Ястребова і партнери», отримано в електронному кабінеті 17 жовтня 2025 року (а.с. 98, т. 3);

ОСОБА_3 – повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 78–79, т. 3), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 60, т. 3);

ОСОБА_2 – повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 80–81, т. 3), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 61, т. 3);

Київським відділом державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) отримано в електронному кабінеті 17 жовтня 2025 року (а.с. 97, т. 3);

Мереф`янською міською радою отримано в електронному кабінеті 17 жовтня 2025 року (а.с. 100, т. 3).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ «Сенс Банк» адвоката Кравцову С. М. та представника Бюро економічної безпеки України Каспрову О. В., які проти апеляційної скарги заперечували, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу АО «Ястребова і партнери» слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11 квітня 2008 року між ПАТ «Альфа-Банк» (нині АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 800003617, згідно якого банком було надано кредит в розмірі 600 000,00 доларів США на строк користування до 11 квітня 2023 року із сплатою 13,8% річних на оплату вартості будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

11 квітня 2008 року в забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором було укладено договір іпотеки № 800003617-И, предметом якого є житловий будинок та земельна ділянка, кадастровий № 6310136600:12:059:0027, площею 0,1000 гектарів, на якій розташований зазначений житловий будинок та надвірні будівлі: гараж літ. Б, огорожа з хвірткою № 1,2, вигрібна яма № 3,4 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 29-33 том 2).

Відповідно до п. 6.2 іпотечного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання Іпотекодавцем зобов`язання в цілому чи тієї або іншої його частини, а також у інших випадках, передбачених цим договором, Іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до п. 6.4 Іпотечного договору право на іпотеку припиняється: а) виконанням у повному обсязі зобов`язання за Основним договором; б) в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 9.2 договору, звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено Іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог Іпотекодержателя (позасудове врегулювання), яким вважатиметься застереження, що міститься у п. 9.3 цього договору.

Відповідно до п. 9.3 Іпотечного договору, даний пункт цього Договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя і визнається Сторонами та діючим законодавством як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, що надає право Іпотекодержателю в порядку позасудового регулювання звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі даного Договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку позасудового врегулювання на підставі даного Договору та застереження може здійснюватися одним із зазначених нижче способів: шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання. У цьому випадку право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до Іпотекодержателя з дня, наступного за останнім днем строку, визначеного для виконання порушеного основного зобов`язання та/або умов цього Договору у вимозі про усунення порушень, яка буде надіслана Іпотекодержателем згідно зі статтею 39 Закону України «Про іпотеку» та п. 9.1. Договору. При цьому дане застереження, яке визнається договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя ва нерухоме майно що є предметом іпотеки. За цим Договором Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, якого обирає Іпотекодержатель самостійно. При цьому вартість проведення такої оцінки підлягає, відшкодуванню Іпотекодавцем в тому числі і за рахунок предмета іпотеки. У разі набуття права власності на предмет іпотеки Іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати Іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог Іпотекодержателя. Після переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки будь-які наступні вимоги Іпотекодержателя щодо виконання Іпотекодавцем основного зобов`язання у межах суми, передбаченої у пункті 2.1 статті 2 цього Договору, є недійсними.

11 січня 2010 року банк та ОСОБА_3 уклали договір про внесення змін і доповнень №1 до іпотечного договору №800003617-И від 11 квітня 2008 року (а.с. 34 том 2).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2014 року у справі №640/12585/14-ц позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «Альфа-Банк» за договором №800003617 від 11 квітня 2008 року заборгованість станом на 14 липня 2014 року за кредитом в розмірі 5 271 577,95 грн, за відсотками у розмірі 3 363 050,03 грн, пеню у розмірі 22 522 834,01 грн, всього у розмірі 31 157 461,99 грн; стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_7 з кожного на користь ПАТ «Альфа-Банк» оплачений судовий збір у розмірі 1827,00 грн (а.с. 15-16 том 1).

Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №640/12585/14-ц рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2014 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2017 року скасовано; у позові ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено (а.с. 21-24 том 1).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 липня 2012 року у справі № 2018/6932/12 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили 30 липня 2012 року, солідарно стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2008 року у розмірі 8 649 172,17 грн. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не врахували, що після ухвалення рішення суду, яким достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором, у банку відсутні підстави стягувати передбачені договором проценти за користування кредитом. Позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у порядку статті 625 ЦК України внаслідок невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості ПАТ «Альфа-Банк» не заявляло. З урахуванням наведеного позовні вимоги банку не є доведеними та не підлягають задоволенню.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань ОСОБА_6 перед банком 05 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегер Л.О. вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення у безспірному порядку на предмет іпотеки: житловий будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянка, кадастровий номер 6310136600:12:059:0027, площею 0,1000 гектарів, на якій розташований зазначений житловий будинок та надвірні будівлі: гараж літ. Б, огорожа з хвірткою № 1,2, вигрібна яма № 3,4. Власником предмета іпотеки є ОСОБА_3 (а.с. 35 том 3).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 травня 2020 року у справі № 953/1239/20 стягнуто з ОСОБА_3 на користь АО «Ястребова і партнери» заборгованість у розмірі 3 171 169,20 грн згідно договору № 43 про надання правової допомоги від 27 листопада 2017 року, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь АО «Ястребова і партнери» заборгованість у розмірі 130 500,00 грн згідно договору №7 про надання правничої допомоги від 04 травня 2017 року (а.с. 26-29 том 1). Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на вказане заочне рішення визнано не поданою та повернуто апелянту (а.с. 29-30 том 1).

На підставі виконавчих листів, виданих 01 липня 2021 року судом на виконання вказаного заочного рішення, постановами державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Виглазової Н.С. від 08 та 09 липня 2021 року відкрито виконавчі провадження № 66014778, № 66014467 щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 37-41 том 1).

Згідно відповіді на запит до МВС України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, у МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником ОСОБА_3 транспортні засоби. Згідно відповіді ПФУ боржник не отримує дохід. Згідно відповіді ДФС рахунки на ім`я боржника не відкриті (а.с. 47 том 1).

Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сегедою М.О. від 31 серпня 2021 року у виконавчому проваджені № 66014467 з виконання виконавчого листа № 953/1239/20, виданого 01 липня 2021 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь АР «Ястребова і партнери» заборгованості в розмірі 3 171 169,20 грн згідно договору № 43 про надання правової допомоги від 27 листопада 2017 року, виконавчий лист повернуто стягувачу, оскільки при примусовому виконанні рішення встановлено, що майно, яке належить боржнику та на яке може бути звернуто стягнення - не виявлено, та заходи щодо розшуку такого майна здійсненні державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», виявилися безрезультатними (а.с. 43 том 1).

Вказану постанову скасовано постановою державного виконавця ВП №66014467 про скасування процесуального документу від 01 вересня 2021 року (а.с. 43 зворот том 1).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Микитенко Л.І. від 30 жовтня 2021 року №61256082 вирішено провести державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований АДРЕСА_1 , за АТ «Альфа-Банк» (а.с. 52 том 1, а.с. 38 том 2).

27 жовтня 2021 року житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6310136600:12:059:0027 на підставі: іпотечного договору, серія та номер: 1275, виданого 11 квітня 2008 року, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Маслак Н.В.; договору про внесення змін і доповнень №1 до іпотечного договору, серія та номер: 15, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Маслак Н.В.; повторного повідомлення АТ «Альфа-банк» №46 від 24 квітня 2020 року; повідомлення АТ «Альфа-банк» №744 від 21 лютого 2020 року, зареєстровано на праві приватної власності за АТ «Альфа-Банк» (а.с. 52-53 том 1).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, іпотека, як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання, є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права і обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

У постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1685цс16 зроблено висновок, що Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Оскільки іпотечний договір, як забезпечення основного зобов`язання, є похідним, тому підстави його припинення залежать безпосередньо від належного виконання основного зобов`язання.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим, зокрема у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 208/1476/19 (провадження № 61-1701св21).

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються, а відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21), скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно є ефективним та правомірним способом захисту порушеного права іпотекодавця.

Звертаючись до суду з вимогами про визнання зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами припиненими з 12 липня 2013 року, позивач посилався на те, що рішенням суду від 12 липня 2012 року було стягнуто з боржників заборгованість за кредитним договором, таке рішення не звернуто до примусового виконання, тож зобов`язання за договорами припинились.

Матеріали справи свідчать про те, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 липня 2012 року у справі № 2018/6932/12 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили 30 липня 2012 року, солідарно стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2008 року у розмірі 8 649 172,17 грн.

Однак, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Схожі правові висновки виклав Верховний Суд України у постановах від 03 лютого 2016 року у справі № 22-ц/796/716/2014 (провадження № 6-1080цс15) та від 09 вересня 2014 року у справі № 922/3658/13 (провадження № 3-71гс14), та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (провадження № 14-546цс19).

Посилання позивача на те, що ще у 2012 році АТ «Сенс Банк» достроково стягнуло з боржника ОСОБА_3 усю суму за кредитним договором, а виконавчий документ, виданий на підставі рішення Київського районного суду міста Харкова від 12 липня 2012 року, банком не було пред`явлено до виконання у передбачений законом строк, що призвело до припинення як кредитного, так і іпотечного договорів, є безпідставними, оскільки доказів виконання рішення суду про стягнення заборгованості матеріали справи не містять, отже зобов`язання ОСОБА_3 за кредитним і забезпечувальним договорами з цих підстав не припинилися, пропуск строку стягувача на пред`явлення їх до виконання свідчить лише про неможливість виконання судового рішення у примусовому порядку, однак не спростовує право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у позасудовому порядку (постанова Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 522/20418/18 (провадження № 61-6230св23).

Між тим, банком було звернуто стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, та рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_8 від 30 жовтня 2021 року зареєстровано право власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк».

Позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21).

Таким чином, основне зобов`язання за кредитним договором та за іпотечним договором припинені внаслідок набуття 30 жовтня 2021 року іпотекодержателем АТ «Альфа-Банк» права власності на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання зобов`язання та кредитним та іпотечним договорами припиненими з 12 липня 2013 року, адже судове рішення від 12 липня 2012 року про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки.

У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 640/12585/14-ц, на яку посилається Адвокатське об`єднання «Ястребова і партнери», що стосувалася повторного позову банку за вищевказаним кредитним договором, суд, з огляду на наявність судового рішення від 12 липня 2012 року констатував неможливість стягнення з відповідачів передбачених договором процентів за користування кредитом, проте не робив висновків про припинення самого зобов`язання між сторонами договору.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах щодо звернення стягнення на предмет іпотеки права позивача жодним чином не порушені.

Звертаючись до суду із цим позовом, Адвокатське об`єднання «Ястребова і партнери» посилалось на те, що ОСОБА_5 винен йому значну суму коштів на підставі договору про надання правничої допомоги, яку стягнуто рішенням суду, тож у нього наявні виправдані законні очікування на повернення суми боргу шляхом звернення стягнення на єдине майно боржника, а саме вказаного будинку.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Належними сторонами в цивільному процесі є суб`єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. При цьому, належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом. Відповідно, неналежними сторонами у справі є ті особи, які не є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку.

Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.

Разом із тим, суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

При цьому слід ураховувати, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Тобто, якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги (особа, права якої не порушені та не оспорені), суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21 (провадження № 61-5246св22).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами кредитного договору та договору іпотеки є ОСОБА_3 та Акціонерне товариство «Сенс Банк».

В свою чергу позивач Адвокатське об`єднання «Ястребова і партнери» не є стороною кредитного або іпотечного договорів (кредитором (іпотекодержателем), боржником або іпотекодавцем).

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» саме іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, обґрунтовано виходив з відсутності порушення прав позивача, оскільки Адвокатське об`єднання «Ястребова і партнери» не було стороною кредитного та іпотечного договорів і не має жодних речових прав на нерухоме майно, яке є предметом іпотечного договору, тому вказаним договором жодним чином не могло бути порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, а тому він є неналежним позивачем у цій справі.

Відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови в позові. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19, пункт 7.17), від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19, пункт 8.9).

У пункті 114 постанови Великої Палати верховного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) зазначено: «Велика Палата Верховного Суду погоджується з позивачкою в тому, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити».

Враховуючи, що позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, висновки суду першої інстанції про те, що він є неналежним позивачем у цій справі, є правильними.

Колегія суддів також відхиляє доводи позивача про те, що банк неправомірно звернув стягнення на предмет іпотеки, чим позбавив Адвокатське об`єднання «Ястребова і партнери» реальної можливості звернути стягнення на цей будинок в рахунок погашення заборгованості боржника ( ОСОБА_3 ) перед ним, оскільки іпотекодержатель має пріоритетне (першочергове) право на задоволення вимог за рахунок іпотечного майна перед іншими кредиторами.

Посилання Адвокатського об`єднання «Ястребова і партнери» на те, що суд першої інстанції не дослідив дотримання банком процедури позасудового стягнення на предмет іпотеки, не перевірив строки її застосування та не встановив факту правомірності використання відповідного застереження у договорі іпотеки, є неспроможними з огляду на те, що, як вже зазначалось, його права зверненням стягнення на іпотечне майно жодним чином не порушуються, а також з урахуванням відсутності даних про оскарження іпотекодавцем ОСОБА_3 , що є стороною правочину, рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на спірне нерухоме майно.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Докази та обставини, на які посилається Адвокатське об`єднання «Ястребова і партнери» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Ястребова і партнери» залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді Н.П. Пилипчук

В.Б. Яцина