Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №539/3938/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/3938/25 Номер провадження 22-ц/814/863/26Головуючий у 1-й інстанції Мирошникова О. Ш. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

суддів Пікуля В.П., Бутенко С.Б.

при секретарі Філоненко О.В.

за участю представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Антіховича В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Антіховича Володимира Володимировича

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Мирошникової О.Ш., повний текст судового рішення виготовлено 09.09.2025 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є батьком їх спільної доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає та знаходиться на її утриманні. У свою чергу, відповідач матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, а тому позивач у своєму позові просила стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання дочки у розмірі 7000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень щомісячно з 08.08.2025 та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення мотивовано конституційним обов`язком батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття, а також тим, що ОСОБА_1 не надає позивачу регулярної матеріальної допомоги на утримання дочки, хоча є працездатним, інших аліментних зобов`язань немає.

Суд вважав, що такий розмір щомісячного утримання дитини з боку батька забезпечить баланс між необхідним та достатнім розміром аліментів для забезпечення гармонійного розвитку дочки сторін та доходами відповідача, які у нього залишаться після відрахування цих аліментів.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, представник ОСОБА_1 – адвокат Антіхович В.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильну оцінку доказів просив скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини з всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.08.2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 5).

Малолітня ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 та малолітнім братом та сестрою за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 6).

Батько дитини ОСОБА_1 проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 12).

12.04.2025 відповідач одружився з ОСОБА_4 (а. с. 28).

Згідно довідки про доходи відповідача від 25.08.2025, ОСОБА_1 з 14.11.2024 працює у ФОП ОСОБА_5 на посаді водія автотранспортних засобів (а. с. 26).

За період з листопада 2024 року по липень 2025 року відповідач мав нарахований дохід у загальній сумі 95583,38 грн, з якого він фактично отримав в цей період 73793,20 грн (а. с. 26).

Згідно інформації з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування станом на 29.08.2025, відповідач отримував заробіток для нарахування пенсії у такі періоди: з лютого 2016 року по травень 2016 року включно, в липні 2016 року, в листопаді та грудні 2024 року, з січня 2025 року по липень 2025 року включно (а. с. 27).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 4000 грн. на місяць, починаючи з 08.08.2025 року і до досягнення дочкою повноліття, місцевий суд виходив з того, що конституційним обов`язком батьків є утримання своїх дітей до їх повноліття, тим більше, що ОСОБА_1 , офіційно працюючи та не маючи інших аліментних зобов`язань, не надає ОСОБА_2 необхідної матеріальної допомоги на утримання дочки.

Також суд взяв до уваги розмір заробітної плати відповідача.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Згідно зі статтею 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно до частини 6 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями частини 3 статті 181 СК України передбачено, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку .

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (стаття 191 СК України).

Згідно частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Параграф 1 глави 5 ЦПК України містить основні положення про докази, зокрема частиною 1 статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи матеріали справи та враховуючи обов`язок обох батьків утримувати дитину, забезпечувати їй необхідні та достатні умови життя, які б сприяли всебічному і гармонійному розвитку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання дитини у розмірі 4000 грн. на місяць, починаючи з 08.08.2025 року і до досягнення дочкою повноліття.

Натомість твердження скаржника про те, що щомісячне стягнення аліментів на дитину в сумі 4000 грн. погіршує його становище порівняно зі становищем одержувача аліментів апеляційний суд відхиляє як необґрунтоване, оскільки сума стягнення наразі складає близько половини його щомісячної заробітної плати, а з урахуванням росту соціальних стандартів не може вважатися порушенням майнових прав ОСОБА_1 .

Доказів про наявність інших аліментних зобов`язань матеріали справи не місять та стороною відповідача таких доказів суду також надано не було.

Посилання сторони відповідача на те, що на його утриманні перебуває дружина нічим не підтверджено та не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції регламентовані положеннями статті 367 ЦПК України, частинами 1-3 якої визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. а судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Антіховича Володимира Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 червня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді В.П. Пікуль

С.Б. Бутенко