Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №758/8173/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8173/25

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Білоус А.О.,

позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, зазначивши, що 12.12.2018 він придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702966680000. Право власності на зазначену квартиру було зареєстроване за позивачем 13.12.2018, про що видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер: 149299817, дата, час формування: 13.12.2018 10:15:10). З 21.10.2022 позивач перебуває на службі в Збройних Силах України. 11.05.2025 позивачем було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається, що зазначена вище квартира вже належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 9959, виданий 03.09.2024, видавник: Кара О.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Позивач стверджує, що не укладав ніяких угод стосовно відчуження квартири, не видавав та не підписував довіреностей на право укладення таких угод, квартира вибула з його володіння внаслідок шахрайських дій невстановлених осіб, а тому він просить витребувати вказану квартиру із чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 09.06.2025 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 02.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кари О.О. копії матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири.

01.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача, у якому він просить відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що відповідач є добросовісним набувачем, оскільки спірна квартира була придана ним на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 03.09.2024 між ним, як покупцем, та ОСОБА_1 , як продавцем, від імені якого діяв його представник ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої 24.07.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краснодембським О.А. за реєстровим номером 105. Під час придбання квартири відповідач оглянув її, оскільки доступ до неї йому надав представник покупця. Квартира мала вигляд готової до продажу, без меблів та побутової техніки, у ній не було будь-яких сторонніх речей. Договір купівлі-продажу був посвідчений 03.09.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою О.О., після чого право власності на неї було зареєстровано за відповідачем. Крім того, згідно з витягом з реєстру територіальної громади м. Києва, виданим Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією за № 136360194 від 01.09.2025, у вказаній квартирі ніхто не зареєстрований.

08.09.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав, зазначивши, що стороною відповідача не надано доказів на спростування доводів позивача щодо неправомірності вибуття з його володіння спірної квартири.

Ухвалою суду від 28.10.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 02.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити із урахуванням доказів, наданих позивачем та додатково отриманих на виконання відповідних ухвал суду.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрованого в реєстрі за № 3153, укладеного між ОСОБА_6 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, останній придбав квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702966680000.

13.12.2018 право власності на зазначену квартиру було зареєстроване за позивачем, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 149299817 від 13.12.2018.

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданою Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА за № 2089793 від 08.11.2018, ОСОБА_1 значився зареєстрованим за адресою АДРЕСА_2 з 08.06.2004 по дату видачі довідки.

Встановлено також, що 03.09.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краснодембським О.А. було посвідчено договір купівлі-продажу квартири, зареєстрований в реєстрі № 9959, згідно з яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , як продавець, від імені якого діяв ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , на підставі довіреності, посвідченої 24.07.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краснодембським О.А. за реєстровим № 105, як представник продавця, передав у власність належну продавцю на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_2 покупцю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 441673173 від 01.09.2025 право власності ОСОБА_4 на вказану квартиру було зареєстровано 03.09.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою О.О. на підставі зазначеного вище договору купівлі-продажу від 03.09.2024.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що вказана квартира вибула із його володіння та перейшла у власність відповідача незаконно, внаслідок шахрайських дій невстановлених осіб, оскільки жодних документів щодо її продажу він не підписував, зокрема, він не міг підписувати довіреність, на підставі якої діяв представник ОСОБА_5 , який від його імені підписав договір купівлі-продажу квартири відповідачу, оскільки станом на дату посвідчення довіреності, а саме 24.07.2024, позивач перебував на військовій службі та виконував бойові завдання у складі відповідної військової частини, у зв`язку з чим він фізично не міг вчиняти таких дій.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що він є добросовісним набувачем спірної квартири, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вирішуючи обґрунтованість доводів та заперечень сторін, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою та частиною четвертою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 ЦК України).

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)

Підпис на правочині, для якого визначено обов`язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину. При цьому підпис є обов`язковим атрибутом письмової форми правочину.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Конструкція частини третьої статті 203 ЦК України визначає наявність волевиявлення учасника правочину обов`язковим і безумовним елементом, додержання якого є необхідним для чинності правочину. При цьому таке волевиявлення має бути: 1) вільним; 2) відповідати внутрішній волі учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю на вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін (постанова Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі № 6-872цс17).

Тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України свідчить, що обов`язковим елементом двостороннього правочину є дії його сторін щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто правочин не може бути визнаний таким, що відбувся, без цілеспрямованих дій його сторін, які є вираженням їх волевиявлення.

Отже, основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини купівлі-продажу, є факт вираження сторонами правочину їх волевиявлення - зовнішньої об`єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину.

Коли ж відсутній факт вираження волевиявлення стороною двостороннього правочину, можна говорити про відсутність обов`язкового суб`єкта цивільних правовідносин та, як наслідок, констатувати відсутність фактичної підстави для виникнення договірних правовідносин.

Тобто, на відміну від укладених правочинів, у цьому випадку не виникає саме можливості піддати юридичній оцінці об`єктивно відсутній юридичний факт (цілеспрямовану дію), існування якого було б зумовлено юридично значимим волевиявленням учасника цивільних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17, провадження № 14-2923).

Натомість у випадку недійсності чи нікчемності правочину насамперед йдеться про юридичну кваліфікацію об`єктивно наявного та вираженого у певний спосіб волевиявлення суб`єкта права щодо виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин.

Таким чином, на відміну від неукладеного правочину, оспорюваний та нікчемний правочин є такими, що відбулися, а його сторони виразили своє волевиявлення на зміну цивільних правовідносин.

Зазначені висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2024 у справі№ 204/8017/17.

Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові дійшла висновку, що відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність.

Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним у силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів, щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину, або ж їх відновлювати.

З огляду на наведене вище, нотаріально посвідчений правочин купівлі-продажу нерухомого майна, який від імені продавця підписаний сторонньою особою, потрібно кваліфікувати як неукладений.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2019 у справі № 372/1684/14-ц).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234г18, пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80г20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи про інше речове право створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (від нім. buchbesitz - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70)).

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його фактичним володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді й далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Відтак, заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає права володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, й далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) дійшла висновку, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (пункт 72 вказаної постанови).

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно з відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про шо набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, якщо нерухоме майно, що вибуло з фактичного володіння його власника за неукладеним договором купівлі-продажу, було зареєстровано за іншою особою без відповідної на те правової підстави, власник такого майна може витребувати його із чужого незаконного володіння у всіх випадках відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України. При цьому відсутністю правової підстави в цьому випадку потрібно розуміти: реєстрацію спірного нерухомого майна за стороною неукладеного правочину; реєстрацію спірного майна за третьою особою на підставі правочину, укладеного всупереч нормам чинного законодавства.

У разі, якщо спірне нерухоме майно надалі відчужене за відплатним договором, і сторона цього договору не знала і не могла знати про відсутність у продавця права його відчужувати, у зв`язку із чим така особа є добросовісним набувачем, спірне нерухоме майно також може бути витребуване його власником відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки таке майно вибуло з володіння власника (законного володільця) не з його волі (за неукладеним правочином).

Наведене також узгоджується з положеннями статті 330 Цивільного кодексу України, згідно з якими, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Отже, власник, майно якого вибуло з його законного володіння за неукладеним договором, може захистити своє майнове право шляхом пред`явлення віндикаційного позову про витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України) без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами).

Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. У випадку, якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 760/10998/18.

У разі коли нерухоме майно вибуває з володіння особи, якій воно належить, на підставі неукладеного правочину, така особа залишається дійсним власником цього майна, оскільки вона не бажала втрачати правовий зв`язок з належним їй майном.

Як встановлено судом, належна позивачу квартира АДРЕСА_2 перейшла у власність відповідача на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03.09.2024, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою О.О. та зареєстрований в реєстрі № 9959.

Договір від імені продавця ОСОБА_1 , як власника квартири, був підписаний його представником ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краснодембським О.А. 24.07.2024 за реєстровим № 105.

Вказані обставини встановлені, зокрема, із матеріалів нотаріальної справи щодо укладення вказаного договору купівлі-продажу, копії яких було надано до суду нотаріусом Карою О.О. та які були безпосередньо досліджені судом.

Матеріалами нотаріальної справи підтверджується, що для посвідчення вказаного договору купівлі-продажу 03.09.2024 нотаріусу Карі О.О. представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 було надано наступні документи:

- дві заяви від імені ОСОБА_1 , у яких, зокрема, зазначено, що: на момент придбання ОСОБА_1 відчужуваної квартири він в зареєстрованому шлюбі не перебував та ні з ким не проживав однією сім`єю без укладення шлюбу. Квартира не є спільною сумісною власністю подружжя; представник ОСОБА_5 , повністю розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, стверджував, що внаслідок відчуження ОСОБА_1 вказаної квартири прав малолітніх, неповнолітніх, дієздатних осіб, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб, які б мали право на користування вищевказаною квартирою, не порушуються;

- копію паспорта ОСОБА_5 та його картки платника податків;

- витяг з інформаційної системи ДМС України щодо перевірки чинності паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 ;

- копію довіреності, виданої від імені ОСОБА_1 на представництво його інтересів ОСОБА_5 , яка була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краснодембським О.А. 24.07.2024 за реєстровим № 105.

Таким чином, судом встановлено, що договір купівлі-продажу спірної квартири було укладено від імені ОСОБА_1 представником ОСОБА_5 на підставі зазначеної вище довіреності від 24.07.2027.

Як вбачається зі змісту вказаної довіреності, нею ОСОБА_1 уповноважив свого представника ОСОБА_5 бути його представником у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності, підпорядкування та галузевої належності, в органах нотаріату, в усіх органах державної влади та управління, органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, у відділі з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб відповідної державної адміністрації, в будь-яких органах технічної інвентаризації, в тому числі КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», у відповідному Центрі надання адміністративних послуг, в усіх архівних установах, в тому числі в нотаріальних архівах, архівах ЗАГС, РАЦС, в обслуговуючих організаціях, ЖЕК, ОСББ, органах Національної поліції, перед незалежним оцінювачем, засобах масової інформації з питань:

- замовлення, отримання дубліката договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Данич О.Ф. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 12 грудня 2018 року, за реєстровим № 3153 на належну йому квартиру АДРЕСА_2 , отримувати довідки, документи, дублікати документів, копії документів, інформаційні довідки, витяги, технічну документацію, технічний паспорт, довідку про склад зареєстрованих осіб у вищезгаданій квартирі, а також будь-яких інших документів;

- представляти його інтереси з питань, пов`язаних із зняттям (випискою) його з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_2 та постановкою його на реєстраційний облік (прописку) в будь-яку квартиру/житловий будинок за будь-якою адресою;

- розпоряджатися будь-яким із дозволених законом способів (зокрема-продати, обміняти, здати в оренду, передати в іпотеку для забезпечення її зобов`язань або зобов`язань третіх осіб) вищезазначену квартиру за ціною та на умовах на його власний розсуд.

Для чого представнику було надано право:

- подавати та підписувати від імені довірителя до всіх уповноважених органів відповідні заяви, в тому числі заяви про: видачу дубліката право встановлювального документа, про втрату оригінала вищезгаданого свідоцтва про право власності на житло, об`яву до засобів масової інформації про втрату вищезгаданого договору, довідки та документи, одержати оформлені на його ім`я дублікати, копії, довідки, витяги, документи, рішення, дозволи, технічну документацію. в тому числі технічний паспорт, інформаційні довідки, укласти та підписати від його імені договори попередні, купівлі-продажу, оренди, міни, іпотеки, вести від його імені переговори та попередні узгодження всіх процедурних питань, розписуватись від його імені на всіх необхідних документах, в тому числі на заявах, договорах, замовляти, подавати та отримувати всі необхідні довідки та документи, отримувати дозволи, погодження, ухвали, свідоцтва, витяги, висновки, договори, дублікати, рішення відповідних органів, копії з цих документів, оцінки, а також всі інші необхідні документи, реєструвати в усіх відповідних органах необхідні документи, здійснювати всі необхідні платежі, включаючи державне мито, отримувати належні йому грошові кошти, здійснювати нагляд за нерухомим майном, мати вільний доступ до нерухомого майна, здійснювати якщо в цьому буде потреба, його поточний ремонт, ремонтувати та змінювати санітарно-технічні прилади і пристрої, розписуватися за нього, сплачувати кошти за виготовлення та оформлення документів, всі належні з нього платежі, в тому числі державне мито; підписувати документи в межах наданих повноважень, а також вчиняти всі інші юридично значущі дії, пов`язані з цією довіреністю.

Разом із цим, як з`ясовано судом із наявних в матеріалах справи письмових доказів, станом на 24.07.2024, тобто на момент посвідчення вказаної довіреності, ОСОБА_1 фактично не перебував у місті Києві, оскільки він, будучи військовослужбовцем, перебував на військовій службі, виконуючи свої військові обов`язки на території Донецької області.

Так, наявною в матеріалах справи копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 52 від 20.10.2022 підтверджується, що солдат ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України № 69/2022 від 24.02.2022 на посаду старшого навідника 1 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_5 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_4 , з 21.10.2022 зарахований в списки військової частини НОМЕР_4 та на всі види забезпечення та він приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2910 гривень на місяць, шпк «старший солдат», ВОС - 143803А.

Як вбачається із відповіді військової частини НОМЕР_4 на адвокатський запит адвоката Корнієнко М.М. від 25.08.2025, військовослужбовець ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 перебував в районі виконання бойових завдань свого підрозділу.

Ця ж обставина підтверджується довідками військової частини НОМЕР_4 , наданими на виконання ухвали суду, згідно з якими військовослужбовець ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 виконував завдання, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у складі військової частини НОМЕР_4 на території Донецької області.

Ураховуючи наведене, суд констатує, що позивач не перебував у місті Києві під час посвідчення довіреності 24.07.2024, на підставі якої в подальшому від його імені було укладено договір купівлі-продажу належної йому квартири від 03.09.2024.

Крім того, як встановлено судом, при посвідченні довіреності нотаріусу було надано паспорт, який не належить позивачу ОСОБА_1 .

Так, з метою перевірки обставин щодо посвідчення вказаної довіреності судом за клопотанням представника позивача було витребувано у нотаріуса Краснодембського О.А. матеріали нотаріальної справи щодо її посвідчення.

Із наданих нотаріусом копій матеріалів судом встановлено, що для посвідчення довіреності нотаріусу було надано:

- копію паспорта громадянина України № НОМЕР_6 , виданого 31.07.2020 органом 8031, який містить наступні дані щодо особи, якій він виданий: ОСОБА_7 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ; місце реєстрації: м. Новоград-Волинський, Житомирська область, Україна;

- копію довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької РДА за № 11552709 від 06.08.2020, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Новоград-Волинський житомирської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 08.06.2004 по дату видачі довідки;

- витяг з Державного реєстру санкцій від 24.07.2024, згідно з яким у вказаному реєстрі відсутні відомості щодо ОСОБА_1 .

Матеріалами нотаріальної справи також підтверджується, що 24.07.2024 вказана довіреність була зареєстрована нотаріусом у Єдиному реєстрі довіреностей та запис щодо вчинення такої нотаріальної був ним внесений до відповідного журналу.

Водночас, листом Подільського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, наданим на адвокатський запит адвоката О. Христича від 06.03.2026, підтверджується, що вказаним відділом ДМС дійсно було оформлено та видано паспорт громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_6 від 31.07.2020, строком дії до 31.07.2030, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Житомирської області, м. Новоград-Волинський згідно його заяви від 24.07.2020. Транслітерація щодо написання прізвища та імені у паспорті згідно даних електронної системи ЄІАС УМП наступна: прізвище ОСОБА_8 ; ім`я ОСОБА_13. Щодо надання належним чином засвідченої копії паспорта громадянина України № НОМЕР_6 повідомлено, що згідно діючого законодавства міграційна служба не веде паперовий облік документів та не зберігає копії виданих паспортів громадянина України.

Таким чином, судом встановлено суттєві відмінності у реквізитах документів, виданих на ім`я позивача, а саме: паспорта громадянина України, виданого на ім`я позивачу відповідним органом державної влади (міграційною службою) та паспорта, який було пред`явлено для посвідчення його особи нотаріусу Краснодембському О.А. при посвідченні довіреності.

Так, у паспорті, копія якого міститься у нотаріальній справі нотаріуса, дані щодо особи зазначено: ОСОБА_7 , тоді як у паспорті, який був фактично виданий позивачу Подільським відділом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, містяться наступні відомості щодо особи: ОСОБА_7 ( ОСОБА_10 .

Тобто, при транслітерації ім`я особи у вказаних документах записано по різному - «ОСОБА_14» та «ОСОБА_15».

У судовому засіданні судом було безпосередньо оглянуто оригінал паспорта громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_6 від 31.07.2020, виданого на ім`я позивача, та встановлено, що дійсно транслітерація його імені там вказана як « ОСОБА_11 ».

Аналогічне написання прізвища та імені позивача зазначені й у інших належних йому правовстановлюючих документа, зокрема, у його закордонному паспорті та посвідченні водія, оригінали яких були надані позивачем для огляду у судовому засіданні.

Як пояснив позивач, саме таке написання його імені (ОСОБА_13) було записано у його паспорті та в інших документах, оскільки це відповідало даним щодо його особи, які містилися в ряді інших документів, які видавалися на його ім`я на території США, де він тривалий час проживав.

Крім того, безпосереднім оглядом оригіналу паспорта позивача судом достовірно встановлено, що фотографія, яка міститься у ньому, абсолютно відмінна від фотографії особи, зображеної на паспорті, виданому на ім`я ОСОБА_7 , копія якого наявна в матеріалах нотаріальної справи.

Наведене дає підстави суду зробити висновок про те, що при посвідченні довіреності 24.07.2024 нотаріусу було надано копію документа, який не міг підтверджувати особу продавця - власника квартири ОСОБА_1 .

Зазначене свідчить про доведеність тверджень позивача, наведених в обґрунтування позову.

Крім того, як встановлено судом із листа Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації № 101-2218 від 16.03.2026, наданої на адвокатський запит адвоката О.Христича, на офіційному вебпорталі адміністративних послуг в місті Києві відсутні відомості щодо видачі відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб апарату райдержадміністрації довідки про реєстрацію місця проживання № 11552709 від 06.08.2020.

При цьому, як було встановлено судом із доказів, доданих позивачем до позовної заяви, позивач дійсно значився зареєстрованим за адресою АДРЕСА_2 з 08.06.2004, однак на підтвердження такої обставини позивачем було надано довідку про реєстрацію місця проживання особи, видану Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської РДА № 2089793 від 08.11.2018.

Зазначені обставини ставлять під сумнів відомості, зазначені у довідці про реєстрацію місця проживання особи № 11552709 від 06.08.2020, яка була надана нотаріусу при посвідченні довіреності з метою підтвердження інформації щодо реєстрації місця проживання продавця квартири.

Судом також встановлено, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири 03.09.2024 нотаріусу Карі О.О. було надано звіт про оцінку майна, складений 01.09.2024 експертом-оцінювачем ОСОБА_12 , згідно з яким вартість квартири за адресою АДРЕСА_2 становить 3 305 000 грн, що еквівалентно 80 238 дол. США по курсу НБУ (копія звіту міститься в матеріалах нотаріальної справи).

Разом із цим, як вбачається із листа Фонду державного майна України № 10-66-31485 від 22.12.2025, наданого на виконання ухвали суду, в Єдиній базі даних звітів про оцінку, ведення якого забезпечує Фонд, зареєстровано два звіта про оцінку квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , паролі пошуку: УЕЮВИЗ077659 та ЗИХХИЕ535529.

Зазначена обставина також ставить під сумнів правдивість інформації щодо відчужуваної квартири, яка була надана нотаріусу при укладенні договору купівлі-продажу.

Наведені вище докази у їх сукупності дають підстави суду зробити висновок про те, що договір купівлі-продажу квартири серія та номер: 9959, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Карою О.О. 03.09.2024, на підставі якого право власності на квартиру АДРЕСА_2 перейшло від ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , був підписаний особою, яка не мала повноважень на підписання такого договору, оскільки ОСОБА_5 , як представник продавця ОСОБА_1 , діяв на підставі довіреності, яка ОСОБА_1 не підписувалася та не могла бути підписана з огляду на встановлені вище судом обставини та висновки суду, а ОСОБА_1 особисто такого договору не підписував.

Ураховуючи наведене, приймаючи до уваги наведені вище положення законодавства та практику Верховного Суду, суд доходить висновку, що квартира АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702966680000, вибула з власності та володіння позивача ОСОБА_1 поза його волею, а тому наявні підстави для витребування такої квартири у відповідача ОСОБА_4 , що у даному випадку є належним способом захисту.

При цьому суд враховує, що стороною відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача щодо неправомірності вибуття з його власності спірної квартири.

Посилання сторони відповідача на те, що відповідач є добросовісним набувачем квартири, не спростовують наведені вище висновки суду та не свідчать про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, оскільки судом встановлено порушення права позивача, яке підлягає захисту.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, приймаючи до уваги встановлені вище обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1702966680000.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ;

відповідач - ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 01.06.2026.

Суддя О. О. Ковбасюк