Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №754/2996/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6023/26

Справа №754/2996/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В.О.,

секретаря судового засідання - Каба А.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данилюк Ростислав Володимирович про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до держави України в особі Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данилюк Р.В. про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб.

Подану позовну заяву обґрунтовано тим, що на підставі рішення суду з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 3500,00 грн щомісячно до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_2 23 років, починаючи з 02.05.2022. На виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва № 754/12228/22 видано виконавчий лист. 19.07.2023 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого листа. Право на утримання дочки припиняється у разі досягнення нею 23 років, припинення навчання або відрахування з навчального закладу. Водночас поновлення навчання дозволяє звернутися з новим позовом до суду про стягнення аліментів. У рішенні суду було вказано, що навчання доньки орієнтовно закінчується у липні 2023 року. ОСОБА_2 29.11.2023 подала до виконавчої служби документ на підтвердження навчання її у професійно - технічному училищі м. Ландсберг - ам-Лех (ФРН) разом із перекладом українсько мовою, де вказано, що навчання триває до 26.07.2024, проте вказаний документ не містив апостиль і лише у грудні 2025 року до матеріалів виконавчого провадження були подані додаткові документи на підтвердження навчання. Незважаючи на відсутність належних правових підстав, державний виконавець продовжив нарахування заборгованості та застосував заходи примусового виконання, що призвело до примусового списання з рахунку позивача грошових коштів у сумі 188174,88 грн, чим останньому було завдано матеріальної шкоди. На підставі викладеного, позивач просить визнати незаконними дії державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві КМУ МЮУ Данилюка Р.В., пов`язані з примусовим списанням коштів з банківського рахунку ОСОБА_1 . Стягнути з держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 188174,88 грн. та здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27.02.2026 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 28.04.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник Державної казначейської служби України подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила у задоволенні позову відмовити. Вказала, що належним відповідачем у вказаній справі є держава, яка бере участь через відповідний орган державної влади - Деснянський ВДВС у м. Києві КМУ МЮУ. Казначейство, яке залучено до справи в якості відповідача згідно своїх функціональних обов`язків не є учасником спірних відносин і не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, представник Казначейства наголошує на неправильному обраному способу захист своїх прав. Оскільки позивач стверджує, що Казначейство жодної шкоди позивачу не заподіювало, відтак не може нести відповідальність за можливу шкоду. Отже, вимоги позивача про стягнення шкоди з держави Україна в особі Казначейства є необґрунтованими та такими, що не відповідають встановленому законом способу захисту порушеного права. Крім того, на сьогоднішній день не існує жодного судового рішення, яким би дії Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ МЮУ або його посадових осіб було визнано незаконними.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав відповідь на відзив. Представник позивача вказує на те, що Державна казначейська служба України бере участь у справі як представник держави, та на вказаний орган покладається обов`язок щодо відшкодування шкоди. Доказом заподіяння шкоди позивачу є факт примусового списання грошових коштів у розмірі 188174,88 грн. Встановлення протиправності дій державного виконавця є предметом доказування, закон не вимагає попереднього отримання окремого судового рішення для звернення з вимогою про відшкодування шкоди. Примусове списання коштів є втручанням у право власності, яке гарантоване Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На підставі викладеного представник позивача просив відхилити заперечення Державної казначейської служби України як безпідставні.

ОСОБА_2 подала письмові пояснення, відповідно до яких просить у задоволенні позову відмовити. Відповідно до розрахунку від 01.12.2025 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 140569,00 грн, починаючи з 02.05.2022 по 01.10.2025 не було здійснено жодних зарахувань та протягом тривалого часу позивач не виконує рішення суду щодо стягнення аліментів. На сьогоднішній день наявний позов про стягнення пені - справа № 754/136/26 (головуючий суддя Саламон О.Б. ), скарга на дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості в межах ВП № НОМЕР_2 - справа № 754/13542/20 (головуючий суддя Гринчак О.І. ). Вважає, що такі дії направлені виключно на уникнення від сплати аліментів на дитину, яка продовжує навчання, а також аліменти на неповнолітнього сина. В свою чергу ОСОБА_2 вказує, що особисто не може прийняти участь в судових засідання, оскільки перебуває за кордоном у зв`язку із навчанням.

В судовому засіданні позивач та його представник подану позовну заяву підтримали, просили позов задовольнити з викладених підстав.

Інші учасники розгляду справи, які заявлені в позовній заяві в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Вислухавши вступне слово сторони позивача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 23.06.2023 Деснянський районний суд міста Києва за результатам розгляду цивільної справи видав виконавчий лист № 754/12228/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 3500,00 грн щомісячно до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_2 23 років, починаючи з 02.05.2022.

Вказаний виконавчий лист перебуває на виконанні Деснянського ВДВС у м. Києві КИМУ МЮУ, виконавче провадження № НОМЕР_1.

24.12.2025 державний виконавець Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ МЮУ Данилюк Р.В. сформував розрахунок заборгованості за виконавчим листом № 754/12228/22, відповідно до якого загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 01.12.2025 становить 140569,00 грн.

29.12.2025 державним виконавцем в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 винесена постанова про накладення штрафу, а 15.01.2026 винесена постанова про арешт коштів боржників.

31.12.2025 ОСОБА_1 звертався до начальника Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ МЮУ із заявою -запитом з проханням повідомити на якій підставі державним виконавцем було нараховано штраф та скаргою на дій державного виконавця.

02.01.2026 ОСОБА_1 подав вимогу адресовану начальнику Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ МЮУ щодо розділення платіжних інструкцій та надати коректні окремі платіжні інструкції для списання лише основного боргу, а також вимогу провести перерахунок заборгованості за аліментами, врахувавши фактично сплачені кошти по відповідних місяцях та надати оновлений розрахунок.

05.01.2026 ОСОБА_1 подав вимогу з проханням дотримуватися вимог ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

09.01.2026 ОСОБА_1 подав скаргу адресовану начальнику Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ МЮУ, відповідно до якої просить визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Данилюка Р.В. щодо навмисного затягування розрахунку боргу з 17.12.2025 та несписання коштів з 24.12.2025, а також визнати дії неправомірними щодо винесення постанов про штрафи від 29.12.2025.

16.01.2026 ОСОБА_1 здійснив сплату у сумі 188174,88 грн на виконання виконавчого листа № 754/12228/22, виконавче провадження № НОМЕР_1.

19.01.2026 ОСОБА_1 подав звернення до виконавчої служби щодо проведення перевірки дій державного виконавця на предмет законності врахування недійсних документів про навчання, продовження нарахування аліментів, штрафу та виконавчого збору, об`єднання боргу, бездіяльності щодо перерахунку, ненадання письмових відповідей на звернення, дати оцінку нарахування виконавчого збору, надати письмове роз`яснення щодо складових боргу, штрафу та виконавчого збору.

19.01.2026 подана заява про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

23.01.2026 позивачем подана заява про роз`яснення щодо списання коштів та вимога про долучення документів до матеріалів виконавчого провадження та розміщення в АСВП.

Позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом посилається на те, що державний виконавець не мав правових підстав для формування заборгованості та примусового списання коштів, відтак списавши кошти у сумі 188174,88 грн заподіяв позивачу матеріальну шкоду, яку ОСОБА_1 просить відшкодувати в судовому порядку.

Мотивувальна частина

У чч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) та у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 761/7165/17 (провадження № 61-20203св19).

Пунктом 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», роз`яснено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Положення ст. 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі № 32/421.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 № 335/6977/22 виснувала, що наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування, про що Велика Палата Верховного Суду деталізує далі.

Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади (тут і далі - йдеться також й про органи місцевого самоврядування, про що не зазначається з огляду на обставини цієї справи) у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі

статей 1173, 1174 ЦК України (див. близькі за змістом висновки у пункті 8.49.5постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.

Позивач, на підтвердження тієї обставини, що державний виконавець безпідставно здійснив списання коштів у сумі 188174,88 грн, посилається на результати перевірки проведені начальником Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ МЮУ.

Проте, суд такі твердження до уваги не приймає, оскільки згідно відповіді Начальника Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ МЮУ від 12.03.2026 (а.с.143-144) останній вказав, що державного виконавця зобов`язано здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № НОМЕР_2, в той час як позивач не погоджується із розрахунком заборгованості по аліментам в межах ВП № НОМЕР_1.

Крім того, перевірити обставини, які викладені позивачем у позовній заяві в повній мірі суд позбавлений можливості, оскільки враховуючи положення ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд самостійно не збирає докази, позивач в свою чергу користується послугами адвоката, який присутній в судовому засіданні, однак сторона позивача не долучала до матеріалів копію виконавчого провадження № НОМЕР_1, доступ суду до вказаного виконавчого провадження надано не було, клопотання про витребування таких матеріалів в судовому порядку не заявлено.

В свою чергу письмові матеріали справи не містять доказів, що позивач оскаржив дії державного виконавця щодо неправомірності розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 25.12.2025 в межах ВП № НОМЕР_1 на підставі якого мало місце списання коштів за заявою самого позивача в порядку розділу VІІ ЦПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторона позивача супереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не довела ту обставину, що дії державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві КМУ МЮУ Данилюка Р.В. в частині списання коштів в сумі 188174,88 грн з примусового виконання виконавчого листа в межах ВП № НОМЕР_1 мають протиправний характер.

Долучені до позовної заяви - скарга на неправомірні дії та бездіяльність державного виконавця щодо ВП № НОМЕР_1, доповнення до скарги, скарга на незаконні дій державного виконавця (а.с.51-63), які адресовані Міністерству юстиції України суд до уваги не приймає, оскільки останні не містять доказів, що такі звернення були подані або направлені позивачем до вказаного адресата.

Надану копію ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 27.03.2026 суд до уваги не приймає, оскільки вказане судове рішення стосується дій державного виконавця Данилюка Р.В. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, та не стосується оцінки правомірності дій виконавця, вчинених останнім в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Отже, вище вказане позабавляє суд дійти висновку про наявність сукупності трьох умов для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди, відтак позов є недоведеним та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 18, 48, 51, 76-89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 1173, 1174 ЦК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до держави України в особі Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данилюк Ростислав Володимирович про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено - 29.06.2026.

Суддя: В.О.Сенюта