Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №727/11830/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11830/25

Провадження № 2/727/1589/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Гончар В.В.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку загального позовного провадженнясправу за позовом Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Короткий зміст позовної заяви та її доводи

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості посилаючись на те, що він надає послуги з постачання теплової енергії в в будинок АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення 46 розташоване у вказаному багатоквартирному житловому будинку, який вводився в експлуатацію з комплексом інженерного обладнання. До вказаного інженерного обладнання входять прилади централізованого опалення. Дане нежитлове приміщення відключене від системи централізованого опалення.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного обладнання) житлового будинку і є його невід`ємною частиною. Таким чином, всі співвласники будинку (власники нежитлових приміщень), в тому числі і власники нежитлових приміщень з індивідуальним опаленням, повинні брати участь у загальних витратах на опалення будинку пропорційно займаній площі житла.

Між ним та відповідачем укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для проведення розрахунків.

Відповідач не виконує свої зобов`язання та тривалий час не платить за надані йому послуги, на їхні попередження про необхідність розрахуватись не реагує. У зв`язку з несплатою за надані послуги за опалення місць загального користування будинком за період з 01.11.2021 року по 28.02.2025 року заборгованість відповідача становить 5020,61грн. Також, відповідач не здійснював оплату за абонентське обслуговування, внаслідок чого заборгованість за період з 01.11.2021 року по 28.02.2025 року становить 1017,76 грн.

Відповідно до розрахунку втрати від інфляційних процесів складають 118,45 грн. та 3% річних – 25,90 грн.

А тому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за надані послуги за опалення місць загального користування будинком в сумі 5020,61 грн., плату за абонентське обслуговування в сумі 1017,76 грн., втрати від інфляційних процесів в сумі 118,45 грн., три відсотки річних в сумі 25,90 грн. та судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Рух справи в суді

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 листопада 2025 року позов МКП «Чернівцітеплокомуненерго» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за період з 01.11.2021 року по 28.02.2025 року в сумі 5020,61 грн., плату за абонентське обслуговування у сумі 1017,76 грн., втрати від інфляційних процесів в розмірі 118,45 грн., три відсотки річних в розмірі 25,90 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 15 січня 2026 року заяву представника заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без руху.

Ухвалою суду від 06 березня 2026 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівцівід 22.02.2022року скасоване, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року клопотання представника позивача МКП «Чернівцітеплокомуненерго» Ринжук Г.М. про витребування доказів задоволено та витребувано від приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Апрінцевої Світлани Олександрівни копію договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №46 в будинку АДРЕСА_1 , серія та номер: №110, НСН 665348, НСН 665349, виданого 27.02.2024 року.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи.

Представником відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подано додаткові пояснення у справі, згідно з якими відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що на момент придбання спірного нежитлового приміщення централізоване теплопостачання у ньому фактично було відсутнє, теплова енергія не постачалася та не споживалася. Також зазначала, що між сторонами відсутні належні договірні відносини, а позивач не надав доказів фактичного надання послуг, технічного підключення приміщення до системи опалення та обґрунтованості здійснених нарахувань. Крім того, звертає увагу на те, що після скасування заочного рішення позивач змінив період нарахування та подав новий розрахунок заборгованості, чим фактично визнав безпідставність первісно заявлених вимог. У зв`язку з цим просила відмовити у задоволенні позову, як недоведеного та необґрунтованого.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась.

Представниквідповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив відповідача на позов та об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо заяви позивача про уточнення позовних вимог необхідно зазначити наступне.

Судом встановлено, що після закриття підготовчого провадження позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, якою фактично змінено період нарахування заборгованості та її розмір.

Враховуючи, що зазначена заява подана після закінчення строку, встановленого процесуальним законом для зміни предмета або розміру позовних вимог, та відсутність підстав для поновлення такого строку, суд не приймає її до розгляду та вирішує спір у межах первісно заявлених позовних вимог.

Обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.7-11), ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення 46 за адресою по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 набув право власності на нежитлове приміщення 46 за адресою по АДРЕСА_1 27.02.2024 р., що також підтверджується витребуваним судом від приватного нотаріуса Апрінцевої С.О. договором купівлі-продажу від 27.02.2024 р. (а.с. 109-111).

Згідно з витягом з абоненської книжки, відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для проведення розрахунків, опалювальна площа 65,80, проживаючих: 1 чол. (а.с.116).

З матеріалів справи вбачається, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» надає послуги з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення 46 за адресою по АДРЕСА_1 .

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198, та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28 грудня 2018 року № 315, якою встановлено порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання».

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17).

Положеннями частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII також передбачено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2021 року набрав чинності типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, в порядку, визначеному ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, текст якого оприлюднений на офіційному веб-сайті позивача та на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради та типова форма якого затверджена постановами Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року та № 1182 від 11 грудня 2019 року (а.с. 15-17). Крім того, у квітні 2025 року набрав чинності типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (зі змінами) (а.с. 18-20). МКП «Чернівцігеплокомуненерго» на підставі Постанови КМУ №1209 від 10.11.2021 внесло зміни в Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, а саме: пункт 40 доповнено підпунктом 14 такого змісту:

14) на зміну розміру нарахувань за послугу з постачання теплової енергії у зв?язку із щомісячною зміною для виконавця ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії та надання послуги з постачання теплової енергії»;

пункт 43 доповнено підпунктом 14 такого змісту:

14) змінити розмір нарахувань за послугу з постачання теплової енергії у зв?язку із щомісячною зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії та надання послуги з постачання теплової енергії відповідній категорії споживачів, згідно з вимогами Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830».

Відповідно до абз. 1,2 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" y разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Водночас, розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Отже, законодавством факт укладення вказаного договору пов`язується зі спливом 30-денного строку з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги, якщо протягом цього строку співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У матеріалах справи відсутні докази того, що співвласники багатоквартирного будинку, в якому розташоване житлове приміщення відповідачів, приймали рішення про вибір моделі договірних відносин або уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що між сторонами договірні відносини врегульовані саме типовим індивідуальним договором від 01 жовтня 2021 року та типовим індивідуальним договором від 10 березня 2025 р., копія яких додана позивачем по справі, що є публічними договорами приєднання (а.с. 15-20).

Згідно з статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Стаття 20 Закону України «Про теплопостачання», яка визначає загальні засади формування тарифів на теплову енергію, передбачає, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Таким чином, споживач, за умови отримання ним відповідних послуг, несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

Відповідно до пункту 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.

Відповідно до пункту 24 цих Правил визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) (п.38 Правил).

У підпункті 13 пункту 45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії зазначено, що у разі відключення приміщення індивідуального споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку він зобов`язаний відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Таким чином, співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

Крім того, відсутність приладів опалення в під`їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20 листопада 2019 року.

Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Тому твердження представника відповідача про те, що теплова енергія до приміщення не постачалася, опалювальні прилади були відсутні, а фактичне теплопостачання не здійснювалося, відповідач не користувався послугами теплопостачання, теплова енергія фактично не споживалась, а жодної господарської вигоди чи результату від таких послуг відповідач не отримував судом до уваги не беруться.

Пунктом 5 типового індивідуального договору також передбачено, що обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

У п. 32 Типового договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

За умовами п. 34 Типового договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з п. п. 3 п. 41 Типового договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Постановою Верховного суду від 22 грудня 2020 року по справі №311/3489/18 визначено, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов`язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування.

Така позиція Верховного суду ґрунтується на тому, що спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

З 25 січня 2019 року почала діяти Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, якою встановлено порядок визначення та розподілу між споживачами обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень.

Відповідно до вказаної Методики загальний обсяг спожитої теплової енергії, визначений за допомогою вузла комерційного обліку теплової енергії, складається з наступних основних складових: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача; - обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будинку; - обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення обсягу теплової енергії, який надходить від ділянки транзитного трубопроводу.

Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень (QМЗК), здійснюється відповідно до розділу III цієї Методики. Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до цієї Методики пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об`ємів.

Відповідно до п.8 вказаної Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд):

для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %;

для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %;

для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %;

для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Судом береться до уваги помісячний розрахунок, наданий позивачем, однак у період з 2024 – 2025 рр., відколи відповідач набув право власності на приміщення №46. З помісячного розрахунку за 2024 – 2025 рр. для приміщення АДРЕСА_2 , судом встановлено, що опалювальна площа будинку становить 2444,10 кв.м., площа квартири №46 -65,80 кв.м., поверховість будинку - 5 поверхів, доля ЗБП (загально будинкові потреби) – 25% (а.с. 92-94).

Згідно із п.12 розд. ІV Методики №315 обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Як передбачено шостим розділом «Посібника та доповнення до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 Україна 244-94, затвердженим Наказом Держбуду України від 30 лютого 2001 року №82, втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

МКП «Чернівцітеплокомуненерго» здійснює нарахування за послуги з теплопостачання місць загальногокористування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та не здійснює додаткових нарахувань, а виставляє нарахування за ту частку теплової енергії, яка надійшла до будівлі (врахована вузлом комерційного обліку) та в середині була витрачена на опалення місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається, як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки.

Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця. Нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини не передбачено звільнення споживачів від обов`язку з оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення(теплопостачання) складається не лише з приладівопалення, а й трубопроводів та арматури.

Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIII від 14.05.2015 року, визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного обладнання) житлового будинку і є його невід`ємною частиною. Таким чином, всі співвласники будинку (власники квартир), в тому числі і власники квартир з індивідуальним опаленням, повинні брати участь у загальних витратах на опалення будинку пропорційно займаній площі житла.

Судом перевірено та встановлено, що відповідачам нарахування за надану комунальну послугу проводилось відповідно до тарифів на теплову енергію, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що підтверджується дослідженим помісячним розрахунком.

Тому, внаслідок невиконання своїх обов`язків, передбачених переліченими вище нормами законодавства, відповідач заборгував позивачу за надані послуги за опалення місць загального користування будинком за період 01.03.2024 року по 28.02.2025 року в сумі 1800,97 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.118).

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачемдо стягнення суду не наданий, розрахунок заборгованості відповідача, здійснений позивачем у відповідності до п.8 розділу 4 Методики, суд вважає належним та допустимим доказом.

Крім того, твердження представника відповідача про те, що він не користується наданими позивачем послугами централізованого опалення на загальнобудинкові потреби, у зв`язку із тим, що приміщення відключене від централізованого опалення, не може слугувати підставою для звільнення їх від обов`язку по сплаті за даний вид послуг.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

З огляду на зазначене, доведеним є наявність правовідносин із постачанням житлово-комунальної послуги теплової енергії між ОСОБА_1 та МКП «Чернівцітеплокомуненерго» та відповідно наявності у відповідача, як у споживача, зобов`язання по оплаті отриманих послуг у повному обсязі, враховуючи відсутність доказів не надання даних послуг або надання їх неналежної кількості або якості. Факт відключення примішення від мереж централізованого опалення не звільняє від обов`язку власника нерухомості брати участь у витратах на утримання будинку, в тому числі приймати участь в оплаті за фактично надані послуги. Тому, з урахуванням того, що відповідач набув право власності на нежитлове приміщення 27.02.2024 р., позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Також, згідно п.6 ст.4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII споживачами, які отримують послуги теплопостачання, здійснюється плата за абонентське обслуговування.

Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю послуги для відшкодування витрат виконавця, пов`язаних із здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами у багатоквартирному будинку, та у випадках, визначених Законом, також і витрати на обслуговування лічильників теплової енергії.

Розмір плати за абонентське обслуговування затверджується внутрішнім наказом по підприємству та визначається виконавцем комунальних послуг за їх фактичними витратами у розрахунку на 1 абонента/міс.

Плата за абонентське обслуговування не є комунальною послугою, тому не затверджується органом місцевого самоврядування.

Плата за абонентське обслуговування (по кожній комунальній послузі) має фіксований розмір у розрахунку на 1 абонента (споживача) в місяць та сплачується протягом року щомісячно. Розмір абонентської плати не залежить від кількісних показників спожитих комунальних послуг.

Разом з цим, як встановлено судом, відповідач не здійснював плату за абонентське обслуговування, внаслідок чого у нього утворилась відповідна заборгованість в сумі 363,12 грн. за період з 01.03.2024 року по 28.02.2025 року року (а.с.117).

Згідно з вимогами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Як роз`яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово- комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю тобто, що три проценти річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Оскільки правовідносини, які складися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями у силу вимог ст. 509 ЦК України, тому позивач має право на отримання заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України.

Відповідно до розрахунку (а.с.119), втрати від інфляційних процесів складають 49,85 грн. та три відсотки річних – 10,83 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 871,58 грн.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги»,«Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ст.ст.319, 322, 525, 526, 625, 714, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за надані послуги за опалення місць загального користування будинком у сумі 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень 97 коп. на р/р НОМЕР_2 у АТ «Укрексімбанк» м. Чернівці, МФО 322313, код 34519280.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» плату за абонентське обслуговування у сумі 363 (триста шістдесят три) гривні 12 коп. р/р НОМЕР_3 АТ «ПриватБанк» м. Чернівці МФО 356334, код 34519280.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» втрати від інфляційних процесів в сумі 49 (сорок дев`ять) гривень 85 коп., три відсотки річних в сумі 10 (десять) гривень 83 коп. на р/р НОМЕР_4 у філії Чернівецькому облуправлінні АТ «Ощадбанк» м. Чернівці, МФО 356334, код 34519280.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 871 (вісімсот сімдесят одна) гривня 58 коп. на р/р НОМЕР_4 у філії Чернівецькому облуправлінні АТ «Ощадбанк» м. Чернівці, МФО 356334, код 34519280.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 03 липня 2026 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: