Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №643/8857/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Провадження № 1-кп/643/840/26

Справа № 643/8857/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілого – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

захисника – адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026221170000374 від 05.02.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Корнин Рівненського району Рівненської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії – снайпера другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , в званні «старший солдат», який зареєстрований у встановленому законом порядку та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

11.08.2022 Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, 29.09.2022 звільненого з місця позбавлення волі, у зв`язку з відбуттям покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, -

у с т а н о в и в :

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.02.2026 №52-BB ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначений на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - снайпера другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до Закону України «Про державну прикордонну службу України» на військовослужбовців Державної прикордонної служби України, крім військовослужбовців строкової служби, курсантів військових навчальних закладів, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, поширюються інші вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Отже, ОСОБА_5 , будучи працівником правоохоронного органу, обіймаючи посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - снайпера другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їх негативні наслідки та бажаючи їх настання, умисно протиправно вчинив закінчений замах на заподіяння смерті іншій людині за таких обставин.

Так, 05.02.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував разом із раніше не знайомими йому ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де вони вживали алкогольні напої.

У подальшому, близько о 14-00 годині 05.02.2026 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин стався словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_5 виник раптовий злочинний намір, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на протиправне позбавлення життя ОСОБА_4 , який сидів на стільці, усвідомлюючи протиправність своїх дій, суспільно небезпечні наслідки у вигляді настання смерті останнього, та свідомо бажаючи їх настання, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, взяв кухонний ніж та, тримаючи його у правій руці, скоротивши відстань між ним та потерпілим, стоячі навпроти перед потерпілим, умисно завдав ОСОБА_4 один удар в область лівої кисті та один удар в область розташування життєво важливих органів - грудної клітини. У подальшому, після нетривалої боротьби, ОСОБА_4 відчув слабкість та присів на стілець.

Виконавши повний обсяг запланованих дій, направлених на спричинення смерті ОСОБА_4 до кінця, ОСОБА_5 кинув вказаний ніж на підлогу у коридорі вказаної квартири та покинув приміщення квартири, залишивши там ОСОБА_4 без медичної допомоги.

Унаслідок неправомірних дій ОСОБА_5 ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження, а саме: одна колото - різана рана в ділянці грудної клітини, що бере свій початок «колото-різана рана 3-4 см на лівій передній поверхні грудної клітки, приблизно на 3-4 см нижче лівого соска, орієнтовно по лінії між середньоключичною та передньою пахвинною, у проекції IV-V міжребер?я», яка обумовила проведення оперативного втручання, та рвана рана в ділянці лівої кисті, які відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше 3 тижнів (21 дня).

Таким чином, ОСОБА_5 виконав усі дії, які вважав необхідними для реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заподіяння смерті ОСОБА_4 , проте злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_4 була надана своєчасна медична допомога.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, тобто закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Допитаний у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість в обсязі обвинувачення, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини, а саме, час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, підтвердив їх у повному обсязі. Надав показання, що він 05 лютого 2026 року в обідній час доби з потерпілим ОСОБА_10 , з яким він познайомився напередодні, вживав алкогольні напої в квартирі знайомого ОСОБА_10 по вул. Гвардійців-Широнінців в м. Харкові. В ході спільного вживання алкогольних напоїв в них з ОСОБА_10 виник конфлікт через те, що він, ОСОБА_5 , взяв документи, належні ОСОБА_10 . Зазначив, що він, ОСОБА_5 , схватив ніж, який лежав на столі, та наніс ОСОБА_10 два удари, один з яких прийшовся у кисть руки потерпілого, оскільки він, захищаючись від удару, виставив руку вперед, а другий – у грудну клітину. Після вчиненого він, ОСОБА_5 , покинув квартиру. Зазначив, що він розуміє протиправність своїх дій та їх наслідки, відчуває сором через вчинене, зробив для себе висновки, прийняв рішення більше не вживати алкогольні напої, бажає повернутися до несення військової служби.

Ураховуючи повне визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України учасникам судового провадження роз`яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення доведена повністю.

Вивченням даних про особу ОСОБА_5 установлено, що він раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, неодружений, був мобілізований та проходив службу під час воєнного стану, за місцем несення військової служби характеризується посередньо, має середню спеціальну освіту, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

Також судом ураховуються обставини отримання ОСОБА_5 , інспектором прикордонної служби 2 категорії – снайпером 2 відділення інспекторів прикордонної служби 3 прикордонної застави 3 відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваним ІНФОРМАЦІЯ_5 25.11.2024, травм, пов`язаних із захистом Батьківщини. Згідно з медичною характеристикою військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України №13/15177/26 від 11.02.2026, ОСОБА_5 26.01.2026 отримав травму у вигляді множинних дрібних ВОСП грудної клітки зліва непроникаючі, ВОСП н/з лівого плеча; 26.01.2026 – 27.01.2026 отримав комбіновану травму, поєднане ВОП грудей та кінцівок, акубаротравму, ушкодження цілісності б/п, сліпе поранення лівої бокової поверхні грудної клітки з переломом 7 ребра зліва зі зміщенням та наявністю стороннього тіла (м/о), сліпі поранення м`яких тканин ділянки лівого ліктьового суглобу з наявністю стороннього тіла (м/о), обмороження І-ІІ ст. пальців обох кістей та стоп; 27.01.2026 – ПХО вогнепальних ран, 29.01.2026 – ПХО ран, видалення сторонніх тіл. Через отримані ним травми проходив стаціонарне лікування у Харківському військово-медичному клінічному центрі (клінічний госпіталь).

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, яке виражається у визнанні винуватості в обсязі обвинувачення, ставленні обвинуваченого до скоєного, осуду своїх дій.

Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії ОСОБА_5 , як каяття, а отже підставою для врахування їх як обставину, що пом`якшує покарання.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд керується таким.

За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд ураховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, вчинення обвинуваченим замах на кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до тяжких кримінальних правопорушень, вид та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, наявність обставини, яка пом`якшує покарання та обставини, яка обтяжує покарання, особу обвинуваченого, обставини та наслідки вчиненого злочину, поведінку обвинуваченого у даному кримінальному провадженні. Також суд ураховує думку потерпілого у даному кримінальному провадженні, який просив не призначати ОСОБА_5 покарання, пов`язане з позбавленням волі, просив урахувати обставини несення ОСОБА_5 військової служби.

Суд, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, наявності обставини, яка пом`якшує покарання та обставини, яка обтяжує покарання, тяжкості вчиненого, виходячи з критерію виду і розміру покарання та фактичних обставин, при яких було вчинено кримінальне правопорушення, відношення обвинуваченого до вчиненого, уважає, що відповідно до вимог ст. 50 КК України виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим, з метою запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, вважає за необхідне призначити йому покарання за вчинене кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі в межах санкції статті закону в мінімальному розмірі, а саме, за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 (років) рік.

На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , яка надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою, слугуватиме попередженню вчиненню ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

При цьому суд ураховує, що таке покарання сприятиме меті покарання - виправленню обвинуваченого і попередженню вчиненню нових злочинів, слугуватиме заходом примусу, який можна вважати справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та їх наслідкам.

При вивченні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статями 69, 69-1, 75 КК України, не встановлено, позаяк передумови, за яких дані правові норми можуть бути застосовані, - відсутні.

На підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 11.02.2026 накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження на майно – спортивні штани чорного кольору з нашаруванням РБК, кофту темно-синього кольору з нашаруванням РБК, які були одягнуті на ОСОБА_5 у момент затримання. У відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України суд вирішує питання щодо скасування арешту.

На підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 11.02.2026 накладено арешт із позбавленням права відчуження, розпорядження та користування майном – ніж з жовтою рукояткою з нашаруванням РБК; ніж з чорно-жовтою рукояткою з нашаруванням РБК; змив на ватну паличку з дверей з нашаруванням РБК; змив на ватну паличку з кімнати №1 з нашаруванням РБК; мобільний телефон Моторола з нашаруванням РБК; документи на ім`я ОСОБА_10 ; документи на ім`я ОСОБА_11 ; медичний бинт з нашаруванням РБК; сліди папілярних візерунків, які були вилучені 05.02.2026 в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , з метою забезпечення зберігання вилученого мана. У відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України суд вирішує питання щодо скасування арешту.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 залишити раніше обраний - у вигляді тримання під вартою.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» з 05 лютого 2026 року до набрання вироком законної сили з розрахунку: один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 100, 368, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (сім) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув`язнення в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» з 05 лютого 2026 року до дня набрання цим вироком законної сили, виходячи з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Накладений на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 11 лютого 2026 року арешт із забороною відчуження, розпорядження на майно – спортивні штани чорного кольору з нашаруванням РБК, кофту темно-синього кольору з нашаруванням РБК, які були одягнуті на ОСОБА_5 в момент затримання, - скасувати.

Накладений на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 11 лютого 2026 року арешт із позбавленням права відчуження, розпорядження та користування майном – ніж з жовтою рукояткою з нашаруванням РБК; ніж з чорно-жовтою рукояткою з нашаруванням РБК; змив на ватну паличку з дверей з нашаруванням РБК; змив на ватну паличку з кімнати №1 з нашаруванням РБК; мобільний телефон Моторола з нашаруванням РБК; документи на ім`я ОСОБА_10 ; документи на ім`я ОСОБА_11 ; медичний бинт з нашаруванням РБК; сліди папілярних візерунків, які були вилучені 05.02.2026 у ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , - скасувати.

Речові докази – спортивні штани чорного кольору з нашаруванням РБК, кофту темно-синього кольору з нашаруванням РБК, які були одягнуті на ОСОБА_5 та які було передано на зберігання до камери схову Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області, - після набрання вироком законної сили знищити.

Речові докази – ніж з жовтою рукояткою з нашаруванням РБК, ніж з чорно-жовтою рукояткою з нашаруванням РБК, змив на ватну паличку з дверей з нашаруванням РБК, змив на ватну паличку з кімнати №1 з нашаруванням РБК, медичний бинт з нашаруванням РБК, сліди папілярних візерунків, які було передано на зберігання до камери схову Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області, - після набрання вироком законної сили знищити.

Речовий доказ – документи на ім`я ОСОБА_10 , які передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4 , - після набрання вироком законної сили вважати повернутим законному володільцеві.

Речовий доказ – документи на ім`я ОСОБА_11 , які було передано на зберігання до камери схову Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області, - після набрання вироком законної сили повернути законному володільцеві.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду, а засудженим в той же строк з дня отримання копії вироку.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1