Рішення від 22 червня 2026 р. у справі №177/731/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/731/26

Провадження № 2/177/891/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 червня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Новопільської територіальної громади в особі Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про визначення права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якій представник позивача просила суд визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,293 га у с. Веселе Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221881200:02:002:0004, яка належала за життя ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ІV-ДП №044269 від 17 січня 2004 року, а також просила визнати за ОСОБА_2 право власності на житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті дядька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом, але нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через неможливість визначити обсяг спадкового майна, що належало спадкодавцеві на момент смерті.

Нотаріус вказав, що спадковий житловий будинок був набутий померлим в період шлюбу з ОСОБА_5 , а тому кожному з них належала шлюбна доля в ньому, яку нині визначити в позасудовому порядку неможливо, оскільки ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . З заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися чоловік – ОСОБА_3 та син - ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Йому, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , належало право на частину вищевказаного будинку. Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявами після його смерті звернулася донька ОСОБА_1 , якій нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька з вищевказаних підстав. ОСОБА_3 був титульним власником вказаного будинку, а також йому на праві власності належала земельна ділянка у с. Веселе Криворізького району Дніпропетровської області, площею 0,293 га, кадастровий номер 1221881200:02:002:0004.

ОСОБА_3 за життя склав заповіт від 25.04.2016 року, яким все своє майно заповів ОСОБА_1 . Оскільки в позасудовому порядку позивачі не мають можливості реалізувати свої спадкові права, через неможливість в позасудовому порядку визначити обсяг спадкового майна, вони звернулися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 06.04.2026 року провадження у справі відкрито, витребувано докази, призначено підготовче засідання по справі, роз`яснено право на подання відзиву.

Відповідач – Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області відзив не подала, суду надано заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, при розгляді справи покладалися на розсуд суду (а.с. 187).

Ухвалою суду від 04.06.2026 підготовче засідання по справі закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання 23.06.2026 позивачі та їх представник не прибули, суду надано заяву про розгляд справи за їх відсутності. Представник відповідача до суду не прибув.

Неявка вищевказаних учасників, які були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи судом, не перешкоджає розгляду справи, що узгоджується з нормами ст. 223 ЦПК України.

За відсутності заперечень представника позивача щодо заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

В зв`язку з тим, що учасники правом на участь в судовому засіданні не скористалися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, давши оцінку наданим суду доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (а.с. 7 т.1), дошлюбне прізвище якої « ОСОБА_6 » (а.с. 31, 32-33), є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 31).

ОСОБА_2 (а.с. 8), є сином ОСОБА_7 , яка одружившись змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с. 8, 33, 204).

ОСОБА_3 за життя був титульним власником житлового будинку з господарчими побудовами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок від 24.04.1989 року, виданим начальником БТІ (а.с. 13), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 16), довідкою на основі даних погосподарської книги № 02.21/9-512 від 20.06.2017 (а.с. 18). Загальна площа будинку 51,2 кв.м., житлова площа 33,4 кв.м. (а.с. 19-21).

Крім цього, ОСОБА_3 за життя реалізував право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність, площею 0,293 га, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташована в с. Веселе Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221881200:02:002:0004, набувши право приватної власності на землю, що підтверджено копією Державного акта на право приватної власності на землю IV-ДП № 044269 від 17.01.2004 та витягом з державного земельного кадастру (а.с. 14).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_5 (а.с. 24), яка з 17.07.1961 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (а.с. 27), у зв`язку з чим у постанові від 28.01.2025 державний нотаріус вказав, що спірний житловий будинок був набутий ОСОБА_3 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_5 , а отже кожен з них мав право на шлюбну долю (а.с. 12).

З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 (а.с. 162, 169), яким видано свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 на майно, відмінне від того, що є предметом даного спору, а саме по частині такого майна (а.с. 182-186).

Згідно зі ст. 22 КЗпШС, положення якої були чинними станом на момент виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною

сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за життя належало право спільної сумісної власності на вищевказаний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та їх частки були рівними, тобто кожному з них належало право власності на частину вказаного будинку. Сторони вказані обставини не заперечують.

Зі змісту ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Беручи до уваги викладене, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як спадкоємці за законом після смерті ОСОБА_5 , прийняли в рівних частках належну ОСОБА_5 за життя частку у спірному житловому будинку, що складала частину, тобто ОСОБА_4 та ОСОБА_3 успадкували кожен по частині вищевказаного житлового будинку.

Відповідно, частка ОСОБА_3 у праві власності на вказаний будинок, за його життя складала частини (1/2 частка як одного з подружжя + успадкована після смерті дружини).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача ОСОБА_4 (а.с. 199, 202), який був зареєстрований на час смерті з батьком ОСОБА_3 , що підтверджено довідкою сільської ради щодо зареєстрованого місця проживання (а.с. 199).

Як слідує зі спадкової справи ОСОБА_4 , після його смерті з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернувся ОСОБА_2 , який вказав про прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом, на підставі ст. 1266 ЦК України (а.с. 195). ОСОБА_3 – батько ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (нині ОСОБА_1 ) – сестра ОСОБА_4 , кожен окремо надали нотаріусу заяву про відмову від належної їм частки у спадщині після смерті ОСОБА_4 , відмовившись від неї на користь ОСОБА_2 (а.с. 196-197). Відповідно, ОСОБА_2 успадкував майнові права ОСОБА_4 , про що отримав свідоцтва про право на спадщину на майно, відмінне від того, що є предметом даного спору. Отже, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 успадкував частину вищевказаного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті дядька ОСОБА_4 , яку останній набув за життя в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с. 118), який за життя, а саме 29.04.2016 року склав заповіт № 81, яким все своє майно заповів ОСОБА_7 (нині ОСОБА_1 ), що підтверджується змістом заповіту, посвідчено при свідках секретарем Веселівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с. 119).

З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса звернулася ОСОБА_7 (нині ОСОБА_1 ), повідомивши про прийняття спадщини за заповітом (а.с.104), а також син спадкодавця - ОСОБА_9 , але йому постановою нотаріуса від 06.07.2018 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 151) та він не заперечував щодо оформлення спадщини на користь ОСОБА_7 (нині Шкребтій), про що надав нотаріусу заяву 28.09.2018 (а.с. 115). На час відкриття спадщини ОСОБА_3 проживав один.

ОСОБА_1 оформила спадщину щодо майна, яке залишилося після смерті батька ОСОБА_3 , про що отримала свідоцтво про право спадщину щодо майна відмінного від предмета даного спору (а.с. 153-156), але постановою нотаріуса від 28.01.2025 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 щодо спадкового майна у виді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки він був набутим померлим за час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , у зв`язку з чим померлому та його дружині належало шлюбна доля у вищевказаному спадковому майні, а вони за життя з заявами про визначення часток у спільній власності не зверталися, нині померли, що унеможливлює визначення часток у позасудовому порядку. Крім цього вказано, що після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняв ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а тому нотаріус вказав про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане майно, запропонував звернутися з позов до суду (а.с. 156-157).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, серед іншого, визнання права.

За змістом ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачами перед судом доведено факт набуття ними в порядку спадкування прав на частки за ОСОБА_1 та частку за ОСОБА_2 , на житловий будинок з господарчими побудовами за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 додатково має право на спадкування за заповітом земельної ділянки площею 0,293 га, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташована в с. Веселе Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221881200:02:002:0004, та на підставі Державного акта на право приватної власності на землю IV-ДП № 044269 від 17.01.2004, була отримана ОСОБА_3 в порядку реалізації права на безоплатну передачу землі у власність, що гарантоване кожному громадянину України. Однак, вказане право набуття права власності в порядку спадкування, в позасудовому порядку не вдається оформити, про що свідчить постанова нотаріуса від 28.01.2025.

Беручи до уваги викладене, з метою захисту невизнаних прав позивачів, суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Новопільської територіальної громади в особі Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про визначення права власності в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в порядку спадкування за заповітом після смерті батька – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 33,4 кв.м., а також право власності на земельну ділянку площею 0,293 га у с. Веселе Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221881200:02:002:0004, яка належала за життя ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ІV-ДП №044269 від 17 січня 2004 року.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ), право власності на житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,2 кв.м., житловою площею 33,4 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті дядька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.В. Березюк