Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №379/430/26 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/430/26

Провадження № 2-а/379/8/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 рокум.Тараща

Суддя Таращанського районного суду Київської області Невгад О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до Таращанського районного суду Київської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210 КУпАП, просить суд: скасувати постанову №3/10, яка 24 березня 2025 року винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 25500 грн. за частиною 3 статті 210 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення; та стягнути судові витрати та витрати по наданню правової допомоги адвокатом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . 05 березня 2026 з електронного за стосунку «Дія» позивачу стало відомо про наявність відкритого ВП № 80265691. Зазначене виконавче провадження відкрито на підставі постанови 3/10 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, яка 24 березня 2025 року винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 .

Також вказує, що 05.03.2026 представник позивача, діючи в його інтересах, отримав можливість ознайомитися з копією постанови № 3/10 від 24.03.2025, яка міститься в матеріалах ВП №80265691.

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, позивач, будучи оповіщеним повісткою від 19.02.2025 року № 2466664 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 12.03.2025 року для уточнення своїх персональних даних, не з`явився у визначену дату та не повідомив про причини неявки. Із того ж самого змісту постанови слідує, що вищевказана повістка направлялася позивачу 19.02.2025 рокурекомендованим листом засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта».

Проте позивач зауважує, що ні він, ні члени його сім`ї не отримували через АТ «Укрпошта» жодних повісток. Розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП відбувся заочно, без повідомлення позивача.

За цих обставин вважає постанову відповідача від 24.03.2025 якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, протиправною та такою, що підлягає скасуванню судом із закриттям провадження у справі.

Стислий виклад позиції сторін.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з безпідставністю такого.

Зазначає про те, що позивач не виконав покладений на нього обов`язок відповідно до Закону України 3633-ІХ щодо уточнення адреси проживання та згідно відомостей Єдиного Державного реєстру, призовників військовозобов`язаних та резервістів місцем проживання(перебування) позивача станом на 19.02.2025 є АДРЕСА_1 .

19.02.2025 року засобами поштового зв`язку, рекомендованим поштовим відправленням №0601113237132 з описом вкладення за повідомленням про вручення на адресу позивача було направлено повістку № 2466664 про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 12 березня 2025 року.Згідно інформації у повістці, позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою уточнення даних.

З Укрпошти на адресу відповідача повернуто рекомендоване повідомлення з довідкою про причини повернення/досилання, яка містить відмітку: «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, є належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу.

Покликається на те, що позивач належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується надсиланням повідомлення.

Представник зазначає, що оновлення місця проживання по зверненню позивача відбулося лише 03.03.2026, що підтверджується витягом з Єдиного Державного реєстру, призовників військовозобов`язаних та резервістів.

Крім того, відповідно до витягу з Єдиного Державного реєстру, призовників військовозобов`язаних та резервістів підтверджується надання відстрочки відповідачу від призову під час мобілізації на підставі ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” лише з 03.03.2026 року.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що постанова винесена відповідного до вимог чинного законодавства України.

Відповідач 2 - ІНФОРМАЦІЯ_7 відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2026 головуючим суддею в указаній судовій справі визначено суддю Разгуляєву О.В.

16.03.2026 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху.

23.03.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 31.03.2026 дану справу прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до наказу в.о. голови суду від 20.04.2026 № 2-К суддю Олександру Разгуляєву відраховано зі штату Таращанського районного суду Київської області 21.04.2026 у зв`язку з призначенням на посаду судді Чернігівського апеляційного суду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 27.04.2026 № 86 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 379/1727/23 (провадження № 1-кп/379/5/26).

27.04.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею в указаній судовій справі визначено суддю Невгада О.В.

Справа надійшла в провадження судді Невгада О. В. 27.04.2026 року.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 30.04.2026 дану справу прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.04.2026 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що з поданим відзивом він не погоджується повністю, вважає його таким, що не спростовує доводів позовної заяви, не підтверджує правомірність оскаржуваної постанови та не містить належних, допустимих і достовірних доказів належного повідомлення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Звертає увагу суду на те, що відзив підписано ОСОБА_3 як представником відповідача.Проте наданий до суду витяг з наказу № 11 від 07.01.2026 року не містить прямого формулювання про те, що Гунченко О.Я. має право діяти від імені ІНФОРМАЦІЯ_1 у судах, підписувати процесуальні документи, подавати відзиви, заяви, клопотання, заперечення, докази, отримувати судові документи, визнавати або заперечувати позовні вимоги чи вчиняти інші процесуальні дії від імені відповідача.

Вказує про те, що до відзиву не додано довіреності, положення, посадової інструкції, трудового договору або іншого документа, з якого прямо вбачається, що Гунченко О.Я. уповноважений саме на процесуальне представництво відповідача в адміністративному суді. Вважає, що відзив підписано особою, повноваження якої на вчинення відповідної процесуальної дії належним чином не підтверджені.

09.04.2026 та 15.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло клопотання про вилучення ІНФОРМАЦІЯ_8 з кола відповідачів. Зазначає, що позивач не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_8 , як до вищестоящого органу, з метою оскарження постанови в порядку статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_9 не приймав жодних рішень щодо громадянина ОСОБА_1 , а тому не є належним відповідачем по справі.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 4ст. 229 КАС України.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив таке.

За твердженням позивача постанова про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно нього винесена без його участі, внаслідок чого він був позбавлений можливості скористатись своїми правами.

Судом встановлено, що 24.03.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 3/10 якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф в розмірі 25500,00 грн.

Зі змісту постанови встановлено, що гр. ОСОБА_1 було повідомлено повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 12.03.2025 для уточнення своїх персональних даних, однак останній не з`явився у визначену дату та не повідомив про причини неявки, чим порушив вимоги п.п. 2 п. 1 правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч .3 ст. 210 КУпАП.

17.02.2026 старшим державним виконавцем Таращанського відділу ДРАЦС у Білоцерківському районі Київської області КМУ МЮ України Граждан Л.М. винесено постанову про відкриття ВП № 80265691 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 51000 грн. на підставі постанови № 3/10 від 24.03.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який є дитиною з інвалідністю, що підтверджується медичним висновком № 60 від 13.11.2024, посвідченням № НОМЕР_1 для отримання державної соціальної допомоги та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Також судом встановлено, що відповідно до витягу з мобільного застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_11 (Тараща),номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» - 130720201362644800004, користується правом на відстрочку до завершення мобілізації на підставі п.5 ч.1ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Також, за даними вказаного військово-облікового документа, відомості щодо постанови та дати ВЛК - відсутні відомості, група інвалідності - відсутні відомості, звання – солдат, ВОС - 100915, адреса проживання: АДРЕСА_1 , дата уточнення даних - 03.03.2026, наявний запис - «Порушення правил військового обліку».

Згідно з матеріалами справи №3/10 про адміністративне правопорушення за ознаками ч.3 ст. 210 КУпАП щодо ОСОБА_1 вбачається, що 19.02.2025 засобами поштового зв`язку направлялася повістка № 2466664 для прибуття ОСОБА_1 на 10.00 год. 12 березня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення даних, № відправлення 0601113237132.

Відповідно до даних поштового оператора АТ «Укрпошта», поштове відправлення повернулося в ТЦК та СП з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання.

Згідно з рапортом діловода ВОМР ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , станом на 23.03.2025 не прибув у строки, визначені в повістці №2466664, а саме на 12.03.2025, яка була надіслана рекомендованим поштовим відправленням №0601113237132.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яким підтверджується надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач лише 03.03.2026 підтвердив своє право на відстрочку.

Відповідно трекінгом відправлень з офіційного сайту «Укрпошта» рекомендований лист із повісткою за номером 0601113237132 відсутній в облікових системах Укрпошти, оскільки не зареєстрований у системі.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII), Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок №560).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно із ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.3 ст.210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обов`язки щодо правил військового обліку визначені в ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», де зокрема визначено і те, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із ч.1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Відповідно до п. 28 Порядку №560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і на час розгляду справи.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Законом України від 03 березня 2022 року №2105-ІХ затверджений Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію».

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, окрім іншого, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

За положеннями ч. 1 ст. 22 Закону «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» громадяни, серед іншого, зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Порядок вручення повісток визначається Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 (далі Порядок).

Відповідно до п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до абз.2 п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 08.10.2024 №1147 рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.

Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (п.30).

Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).

QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням.

Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією (30-1).

Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді (п. 30-2).

У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.

В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису (п. 30-3).

З аналізу вищезазначених норм вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Крім того, згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Відповідно до ч.8 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»).

За змістом ч.1, ч.3 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Положеннями Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», держатель реєстру має право отримати інформацію про військовозобов`язаного шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Відповідно до Примітки до ст.210 КУпАП Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

У межах розгляду цієї справи суду належить здійснити перевірку постанови відповідача як рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет його відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.09.2019 у справі №285/1535/15, який на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Статтею 284 КУпАП регламентовано, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.

З огляду на це притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо орган, який ухвалює відповідне рішення, у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів встановить факт вчинення діяння, яке, відповідно до чинного законодавства, містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Частиною 1 ст. 277 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Згідно статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Будь-які докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови згідно ст.ст. 72-77 КАС України та спростування інформації викладеної позивачем у адміністративному позові суду не надано.

Суд встановив, що на ім`я ОСОБА_1 19.02.2025 було сформовано повістку №2466664 з якої вбачається, що останньому належить з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Тараща) 12.03.2025 о 10 год. 00 хв. для уточнення даних, яка була надіслана рекомендованим поштовим відправленням №0601113237132.

Одночасно, на ім`я позивача було направлено Повідомлення від 19.02.2025 року про розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з якого вбачається, що розгляд справи відбудеться 24.03.2025 року о 10 годині.

Проте, з наданих відповідачем 1 до суду доказів не вбачається дата, коли саме на адресу позивача було доставлено поштове відправлення, оскільки штамп поштового відділення з датою на Довідці про причини повернення поштового відправлення не відобразився, а також відсутня дата на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 78 та на звороті).

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, оскільки згідно з трекінгом відправлень з офіційного сайту «Укрпошта» рекомендований лист із повісткою за номером 0601113237132 відсутній в облікових системах Укрпошти, оскільки не зареєстрований у системі (а.с. 97)

Отже, інформація про надходження рекомендованих листів з описом вкладення та повідомленням про вручення з позначкою «вручити особисто» та позначкою «Повістка ТЦК» на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , відсутня в облікових системах Укрпошти. Таким чином, ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про виклик. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Суд також вбачає, що оскаржувана постанова № 3/10 від 24.03.2025 року не містить належних та допустимих доказів неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

За таких обставин, сам лише факт винесення постанови про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП не може слугувати доказом вини останнього.

В даному випадку у начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_5 не було встановлено та з`ясовано всіх обставин справ, а саме: чи були у позивача поважні причини, щодо неявки за направленою на адресу за зареєстрованим місцем проживання повісткою про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_6 12.03.2025, що свідчило б про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Також суд звертає увагу, що відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_13 надав суду письмовий доказ - Повідомлення від 19.02.2025 року про розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з якого вбачається, що позивач виклався для розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в той час, коли оскаржувана постанова винесена за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Тобто в справі відсутні докази, що позивач повідомлявся про розгляд справи за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем в силу положень ч.2 ст.77 КАС України не доведено правомірності свого рішення та не надано доказів, які б спростували доводи позивача викладені ним в поданому останнім адміністративному позову, а тому, суд вважає, що позивача неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, у зв`язку з чим його позов слід задовольнити, рішення суб`єкта владних повноважень відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАСУ скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Судом також встановлено, що позивачем позов пред`явлено до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до абз. 3 п. 3 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 154 від 23.02.2022,районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, АДРЕСА_1 та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Оскільки, позивач не пред`являє жодної вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_8 та не оскаржує рішень (дій) посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_8 , посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_8 не приймали рішень відносно позивача про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, то даному спорі ІНФОРМАЦІЯ_9 є неналежним відповідачем, разом з тим підстав для задоволення клопотання відповідача 2 про його вилучення з кола відповідачів не підлягає до задоволення, оскільки така можливість нормами КАС України не передбачена. Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України визначено, що у разі, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

У цій справі позивач одразу визначав двох відповідачів, в тому числі ІНФОРМАЦІЯ_13 , посадовою особою якого і була винесена оскаржувана постанова. За таких обставин підстави для заміни відповідача чи залучення співвідповідача до участі у справі відсутні, отже відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача 2 про його вилучення з кола відповідачів.

Щодо твердження позивача, що до відзиву на позовну заяву не надано належних доказів, які підтверджують право представника представляти інтереси ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд висновує наступне.

Частиною першою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

При цьому, документи, що підтверджують повноваження представників, визначені статтею 59 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08 червня 2022 року в справі №303/4297/20 зазначила, що згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту № 2261 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді" від 15 жовтня 2019 року, який 18 грудня 2019 року ухвалили як Закон № 390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України). Тому, ухвалюючи Закон № 390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15 грудня 2017 року, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

На підтвердження повноважень Гунченка О.Я. на підписання вказаного відзиву до останнього додано копію витягу з наказу від 07 січня 2026 року № 11 про призначення відповідальними за забезпечення належної організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів у судах та інших державних органах посадових осіб юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_5 , зокрема й інструктора відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_4 сержанта Гунченка О.Я.

З огляду на зазначене, оцінюючи вищевказаний наказ на предмет наявності в Гунченка О.Я. повноважень підписувати відзив, суд враховує, що останньому надано право брати участь у порядку самопредставництва відповідача у судових процесах, що відбуваються в судах, а отже, Гунченко О.Я. мав право подавати та підписувати відзив, що регламентує інститут самопредставництва. Суд, з врахуванням наведеного, не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про повернення відзиву відповідачу 1.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Таким чином, навіть за умови відсутності відзиву відповідача, суд мав би право з власної ініціативи витребувати докази, які були надані представником відповідача до свого відзиву, а тому навіть повернення відзиву відповідачу 1, про що клопотав позивач, не перешкоджає можливості суду отримати та дослідити зазначені докази, що відповідає принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 5 частини 1 статті 244 КАС України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України: За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано Договір № 0503-25/26 від 05.03.2026 про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги адвокатом та перелік виконаних робіт, платіжну інструкцію від 05.03.2026 про оплату гонорару за надання правничої допомоги адвокатом у розмірі 13000 грн.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, надані стороною позивача письмові докази, а також те, що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи, суд вважає вказані понесені витрати у розмірі 13 000 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача ОСОБА_1 витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000, 00 грн.

Встановлено, що за пред`явлення адміністративного позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, суд присуджує стягнути з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 210-1, 251, 283, 284 КУпАП, ст. 9, 76-78,244-246, 257, 262 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210 КУпАП - задовольнити повністю.

Скасувати постанову № 3/10, яка 24 березня 2025 року винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 25500 грн. за частиною 3 статті 210 КУпАП.

Закрити справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 665(шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 1: ІНФОРМАЦІЯ_14 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;

Відповідач 2: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складене 26.06.2026 року.

Суддя Невгад О.В.