Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №521/8913/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/8913/25

Номер провадження № 2/521/3265/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Громіка Д.Д.,

при секретарі – Котигорох Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики,–

ВСТАНОВИВ:

До Хаджибейського районного суду м. Одеси звернувся із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якому просить суд визнати недійсним договір позики грошових коштів у сумі 28000 доларів США, укладений відповідно до розписки від 07.02.2020р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 належить до третьої черги спадкоємців за законом, за правом представлення, як племінник померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер у вересні 2020 року.

22.10.2020р. приватним нотаріусом ОМНО Саганович О.Ю. відкрита спадкова справа за №66622919 до майна померлого ОСОБА_3 .

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру за № 62171187 від 22.10.2020р., спадкоємців за заповітом у померлого ОСОБА_3 не має.

В матеріалах спадкової справи знаходиться кредиторська вимога ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до спадкоємців в порядку ст.ст. 1281, 1282 ЦК України на підставі копії розписки від 07.02.2020 р., нібито виданої на її ім`я ОСОБА_3 щодо позики грошових коштів у розмірі 28000 доларів США.

09.12.2020 р. Відповідачка подала до Приморського районного суду м. Одеси позовну заяву стягнення коштів з відповідача ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 678 960 грн. та судові витрати, мотивуючи тим, що останній є спадкоємцем ОСОБА_3 , який за вищенаведених обставин не повернув борг.

За результатами судового розгляду цивільної справи № 522/20457/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів, Приморський районний суд м. Одеси у своєму рішенні від 30.11.2021р. дійшов до висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_2 та відмовив їй у задоволенні.

08.11.2022р. постановою Одеського апеляційного суду задоволено частково апеляційну скаргу Позивача, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2021р. змінено в його мотивувальній частині, та залишено без змін в резолютивній частині.

Відповідно до вказаної постанови, колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду, зокрема, на таке: - «З матеріалів справи вбачається, що оригінал розписки суду надано не було та ним не досліджувався. Крім того, оригінал розписки не надавався і суду апеляційної інстанції. Враховуючи положення ст. 545 ЦК України, позиції відповідача та третьої особи, які не визнавали позов, колегія суддів дійшла висновку, що без витребування оригіналу розписки від позивача та дослідження його в судовому засіданні суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про дійсність договору позики від 07 лютого 2020 року»; - «...суд не вбачає, а позивачем та відповідачем не надано беззаперечних доказів того, що ОСОБА_4 є спадкоємцем померлого; - «Матеріали справи не містять документів, на якій підставі ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 (документи, що підтверджують родинні стосунки, матеріали справи не містять)».

Отже, Відповідачкою не пред`явлено суду першої і апеляційної інстанції оригінал розписки та не доведено наявність оригіналу розписки у неї, як не доведено наявність та дійсність позики грошових коштів в сумі 28000 доларів США ОСОБА_3 , як підставу звернення до нотаріуса з кредиторською вимогою до спадкоємців.

Всі ці обставини стали підставою для звернення до суду із вищевказаним позовом.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12.06.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, однак представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримує та просить задовольнити з мотивів та підстав, зазначених у ньому, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце його проведення сповіщалась належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяв та клопотань про відкладення слухання справи від відповідача до суду не надходило. Відзив у визначений судом строк відповідач не подавала. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідача згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Таким чином, суд під час розгляду цивільної справи повинен захищати порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, в невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.ст. 1263, 1266 ЦК України, належить до третьої черги спадкоємців за законом, за правом представлення, як племінник померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер у вересні 2020 року (більш точна дата смерті не встановлена), що підтверджується наступними документами:

- повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 07.09.2023 р. Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

- свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , виданим Москворецьким райбюро ЗАГС м. Москви 27.09.1953р.;

- дублікатом свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_3 , виданим Серахс Рай Бюро ЗАГС Ашхабадської обл. ТРСР 14.10.1950р.;

- свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , виданим Москворецьким бюро ЗАГС м. Києва 23.09.1972р.;

- свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_5 , виданим відділом РАЦС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві 07.02.2009р.

22.10.2020р. приватним нотаріусом ОМНО Саганович О.Ю. відкрита спадкова справа за №66622919 (номер у нотаріуса 28/2020) до майна померлого ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 62171152 від 22.10.2020 р.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру за № 62171187 від 22.10.2020 р., спадкоємців за заповітом у померлого ОСОБА_3 не має.

В матеріалах спадкової справи знаходиться кредиторська вимога ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до спадкоємців в порядку ст.ст. 1281, 1282 ЦК України на підставі копії розписки від 07.02.2020р. виданої на її ім`я ОСОБА_3 щодо позики грошових коштів у розмірі 28000 доларів США.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).

За положеннями ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми ст. 1282 ЦК України про обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора. Згідно зі ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця. Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника.

У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника.

Таким чином, у позивача, як у спадкоємця, виникає обов`язок задовольнити вимоги відповідачки, як кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, шляхом одноразового платежу у розмірі 28000 доларів США.

Згідно з частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків стаття 11 ЦК України визначає договори та інші правочини.

Підставою первісного позову у цій справі є невиконання відповідачами зобов`язання щодо повернення позивачу коштів за договорами позики.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Досліджуючи боргові розписки, договори позики чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Аналогічні правові висновки викладені й у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, у постанові Верховний Суд від 23 травня 2018 року у справі № 475/526/15-ц, та постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року в справі № 369/3340/16-ц.

Разом з цим, судом встановлено, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справаза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів.

За результатами судового розгляду вищевказаної цивільної справи № 522/20457/20 Приморський районний суд м. Одеси у своєму рішенні від 30.11.2021р. дійшов до висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_2 та відмовив їй у задоволенні позову.

08.11.2022р. постановою Одеського апеляційного суду задоволено частково апеляційну скаргу позивача, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2021р. змінено в його мотивувальній частині, та залишено без змін в резолютивній частині.

Відповідно до вказаної постанови, колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду, зокрема, на таке: - «З матеріалів справи вбачається, що оригінал розписки суду надано не було та ним не досліджувався.

Крім того, оригінал розписки не надавався і суду апеляційної інстанції.

Враховуючи положення ст. 545 ЦК України, позиції відповідача та третьої особи, які не визнавали позов, колегія суддів дійшла висновку, що без витребування оригіналу розписки від позивача та дослідження його в судовому засіданні суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про дійсність договору позики від 07 лютого 2020 року»; - «...суд не вбачає, а позивачем та відповідачем не надано беззаперечних доказів того, що ОСОБА_4 є спадкоємцем померлого; - «Матеріали справи не містять документів, на якій підставі ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 (документи, що підтверджують родинні стосунки, матеріали справи не містять).

У судовому засіданні першої інстанції представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 також не зміг пояснити суду підставу звернення останнього до нотаріуса».

Отже, відповідачкою не пред`явлено суду першої і апеляційної інстанції оригінал розписки та не доведено наявність оригіналу розписки у неї, як не доведено наявність та дійсність позики грошових коштів в сумі 28000 доларів США ОСОБА_3 , як підставу звернення до нотаріуса з кредиторською вимогою до спадкоємців.»

Суд, також звертає увагу, що під час розгляду справи, судом було постановлено ухвалу про витребування у відповідача оригінал розписки від 07.02.2020 року щодо позики ОСОБА_3 у ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 28000 дол. США., проте постановлена судом ухвала з боку відповідача залишилась без виконання, що у свою чергу позбавило суд можливості переконатись у дійсній наявності вищевказаної розписки.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження реального факту передачі грошових коштів за спірним договором позики відповідач суду не надала та обставини викладені у позовній заяві не спростувала.

Дані обставини, у їх сукупності, суд розцінює як спробу відповідача приховати від суду дійсні обставини справи, зокрема обставини укладання спірного договору позики, а також дійсної правової природи правовідносин, що виникли між відповідачем та померлим.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦПК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує, його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, з урахуванням викладених обставин у їх сукупності, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити та визнати договір позики від 07.02.2020 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати у розмірі 10271,34 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики – задовольнити.

Визнати договір позики грошових коштів у сумі 28000 доларів США, укладений у вигляді розписки від 07.02.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - недійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_7 ) судовий збір в розмірі 10271 грн. 34 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 червня 2026 року.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_7 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 ).

Суддя: Д.Д. Громік