Вирок від 09 червня 2026 р. у справі №589/5721/25 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/5721/25

Провадження № 1-кп/589/412/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шостка кримінальне провадження № 12025200490001541 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Легниця Республіка Польща, громадянина України, не працюючого, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, учасника бойових дій, особи з інвалідністю ІІ групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

09.09.2025 року в період часу з 13:36 год. по 13:50 год. ОСОБА_4 , перебуваючи в марштрутному таксі № 10, рухаючись з мікрорайону «Капсуль» до вул. Свободи в м. Шостка Сумської області, побачив на одному з місць для сидіння всередині вказаного маршрутного таксі мобільний телефон «Motorola G24», кольору «Ink Blue» в чохлі-книжці, що належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей час ОСОБА_4 вирішив викрасти вказаний мобільний телефон.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що в Україні введено воєнний стан, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення майнової шкоди та бажаючи їх настання, з метою незаконного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно від оточуючих, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу здійснив крадіжку мобільного телефону марки «Motorola G24», кольору «Ink Blue», IMEI 1) НОМЕР_1 , IMEI 2) НОМЕР_2 , ОЗУ 8х256 гб, вартість якого згідно з висновком експерта № СЕ-19/119-25/18829-ТВ становить 3945 грн., в середині якого знаходились дві сім-карти операторів «Київстар» з н.т. НОМЕР_3 та «Водафон» з н.т. НОМЕР_4 , що належить потерпілому ОСОБА_6 та чохол чорного кольору у вигляді «книжки», що для потерпілого матеріальної цінності не становить.

Після чого ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник разом з викраденим майном, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, спричинивши гр. ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 3945 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені інкримінованого злочину визнав повністю, зазначивши, що обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. ОСОБА_4 суду показав, що в вересні минулого року їхав вдень з мікрорайону Капсуль в місто на маршрутному таксі №10 та побачив на сидінні з лівої сторони від водія мобільний телефон Моторола, який вирішив взяти. Спочатку хотів його повернути, але потім обставини склались так, що потрібні були гроші, тому він вирішив його продати. Зазначив, що кається у скоєному, зробив необдумано. Телефон не вимикав, той був розряджений. Висновки зробив, повторно так не зробить. Це був перший і останній раз. Крім того, у разі призначення судом штрафу, просив розстрочити його, зважаючи на те, що він є особою з інвалідністю, учасником бойових дій.

Обвинувачений не оспорює вартості викраденого майна, не заперечує вірність кваліфікації своїх дій органами досудового слідства, а також критично ставиться до вчиненого ним злочину та щиро розкаюється у вчиненому.

Потерпілий звернувся до суду із заявою про розгляд кримінального провадження за його відсутності, з приводу призначення обвинуваченому покарання покладався на розсуд суду.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України за клопотанням прокурора та згодою обвинуваченого і його захисника судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції. При цьому, учасникам судового розгляду судом було роз`яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

У зв`язку з викладеним суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу.

Допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, суд вважає, що вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю.

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) в умовах воєнного стану, скоїв злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Обвинувачений вчинив умисний тяжкий злочин. Водночас ОСОБА_4 раніше не судимий, є особою молодого віку, має середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, але має регулярні легальні заробітки, є учасником бойових дій та є інвалідом ІІ групи. Він не одружений, проте два роки проживає однією сім`єю з жінкою, утриманців не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. За місцем проживання скарг та компрометуючих матеріалів від сусідів не надходило.

В судовому засіданні обвинувачений визнав вину у вчиненому злочині, висловив жаль з приводу вчиненого. Крім того, обвинувачений сприяв здійсненню досудового розслідування, що підтверджено стороною обвинувачення.

Тому, на підставі ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, суд не встановив.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з огляду на наведені вище дані про особу обвинуваченого, який, на переконання суду, загрози для суспільства не становить, а також наявність двох пом`якшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність тяжких наслідків від злочину, адже викрадений телефон потерпілому повернутий, суд дійшов висновку про можливість, застосувавши положення ст. 69 КК України, перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На думку суду, саме такий вид покарання є співмірним діянню і характеристиці особи та буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Щодо клопотання обвинуваченого про розстрочку штрафу суд виходить з наступного.

За приписами ч. 4 ст. 53 КК України, з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Разом з тим, ні обвинувачений ОСОБА_4 , ні його захисник не надали належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплати призначеного штрафу одноразово. Крім того, суд враховує, що розмір штрафу становить 4250 грн, тобто є співмірним розміру доходів обвинуваченого, про який він повідомив в судовому засіданні (близько 15 тис грн.), а тому підстав для його розстрочення суд не вбачає, а відтак у задоволенні клопотання про розстрочення сплати штрафу слід відмовити.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Питання щодо процесуальних витрат вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати - вартість проведеної експертизи № СЕ-19/119-25/18829-ТВ в розмірі 2228 грн. 50 коп.

Речові докази, а саме:

- флеш-накопичувач розміром 16 гб з записаними на ньому слідчими експериментами, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 12025200490001541 у Шосткинському РУП ГУНП в Сумській області - залишити у матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон «Motorola G24» кольору Ink Blue, IMEI 1) НОМЕР_1 , IMEI 2) НОМЕР_2 , ОЗУ 8х256 гб, а також коробку фірмову від цього телефона, передані на зберігання потерпілому ОСОБА_6 , - залишити у останнього.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1