Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №331/7189/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/7189/25

Провадження № 3/331/131/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Кольц Д.М., розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №529534 від 15.06.2024 року, що надійшов з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 02.12.2025 року серії ЕПР1 №529534 – 02.12.2025 року о 12 годині 11 хвилин в м. Запоріжжя, Олександрівський район, вул. Троїцька біля буд. 23, водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 керував т/з MAZDA CX9, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився на місці за допомогою приладу Alcotest Drager 6820 та в медичному закладі відмовився під час безперервної відео фіксації чим порушив п. 2.5. ПДР. Від керування транспортним засобом відсторонений, шляхом паркування без порушень ПДР України, про повторність попереджений.

Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

В судові засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки на адресу зазначену у протоколі, а також шляхом направлення смс-повідомлення.

Однак ОСОБА_1 надіслав до суду письмове клопотання пр. закриття провадження у справі. У своїх поясненнях вказав, що огляд на стан сп`яніння проведений із порушенням п. 2-3 Інструкції №1452/735, пропозиція пройти огляд була безпідставною, оскільки ознаки сп`яніння не оголошувалися до пропозиції пройти огляд з етою вивлення стану сп`яніння. Також зазначає, що поліцейські не роз`яснили порядок і процедуру проведення огляду на стан сп`яніння, права та обов`язки особи, а також наслідки його дій. Однак, після короткого спілкування із адвокатом Матвєєв Д.Г. відразу повідомив, що готовий пройти огляді, однак поліцейські відмовили у проведенні огляду та зафіксували відмову. У той час, коли ОСОБА_1 , повідомив про те, що готовий пройти огляд, протокол ще не був складений, однак поліцейські відмовили у проходженні огляду, зазначивши, що вже зафіксували відмову від такого огляду.

Також посилається на відсутність доказів керування транспортним засобом, оскільки протокол не містить посилання на долучення відеозапису із керуванням, тому він повинен бути визнаний недопустимим доказом.

Крім того, долучив до клопотання про закриття Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.12.2025, складеному о 14-00 за №3517, згідно якого у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено. .

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суд виходить з наступного.

Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. В ній, зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.

Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.

Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, визначено, серед іншого:

Відповідно до п.2.9 а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Правопорушення, передбачені ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».

Згідно переглянутого у судовому засіданні відеозапису подій, ОСОБА_1 було зупинено у звязку із порушенням правил дорожнього руху. Водій спілкувався зі співробітниками поліції щодо порушення, проводився розгляд матеріалу про адміністративне правопорушення, за результатом якої була винесена постанова ЕНА 6264267 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП. Під час складання цього матеріалу, поліцейські дозволяли водію спілкуватися із адвокатом, після консультації він визнавав правопорушення та погодився із складанням постанови.

Після складання постанови і вручення, поліцейський відразу запропонував ОСОБА_1 пройти огляд з метою виявлення стану спяніння на місці зупинки та у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився, та попросив можливості зателефонувати адвокату знову. Після спілкування із адвокатом Матвєєв Д.Г. відразу заявив про готовність пройти огляд, однак поліцейські відповіли, що відмова зафіксована, тому буде складений протокол.

Переглянутим відеозаписом підтверджені доводи особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, про те, що він не зрозумів, що поліцейські перейшли до оформлення інших матеріалів, щодо можливого вчинення ним адміністративного правопорушення. На відеозаписі відсутні роз`яснення про те, що розпочинається розгляд іншого матеріалу. Крім того, після того, як ОСОБА_1 отримав від поліцейських дозвіл зателефонувати адвокату, після спілкування відразу погодився на проведення огляду. Однак у такому огляді йому було відмовлено.

Вказане свідчить про те, що дії поліцейських були направлені на складання протоколу, а не на припинення правопорушення.

Відповідно до вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національну поліцію" завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Згідно з вимогами п.1, 2, 3, 4, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Під час судового розгляду встановлено, що працівники поліції під час складання вказаного протоколу не дотримались вищезазначених вимог закону.

Для оцінки ситуації необхідно проаналізувати рішення ЄСПЛ, зокрема винесені ним в справах: «Раманаускас проти Литви» (скарга № 74420/01); «Люди проти Швейцарії» (скарга № 12433/86); «Тейшейра де Кастро проти Португалії» (скарга № 25829/94); «Ваньянь проти Російської Федерації» (скарга № 53203/99); «Калабро проти Італії» (скарга № 59895/00).

З наведених рішень випливає, що при визначенні, чи мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв`язку з провокацією злочину, ЄСПЛ оцінює ситуацію на предмет наявності ознак підбурювання особи до скоєння злочину співробітниками правоохоронних органів.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наводив визначення провокації, зокрема, дане ним у вирішенні по справі «Раманаускас проти Литви»: «Провокація з боку поліції відбувається в тих випадках, коли співробітники правоохоронних органів або особи, що діють за їх дорученням, не обмежуються розслідуванням злочинної діяльності переважно пасивно, а впливають, підбурюють до вчинення злочину, яке інакше не було б скоєно, щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази його здійснення і почати кримінальне переслідування».

При визначенні того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним встановленням обставин можливого скоєння злочину, ЄСПЛ розглядає два фактори:

- наявність підстав для проведення відповідних заходів;

- роль співробітників правоохоронних органів в скоєнні злочину.

Відповідно до сформованої позиції ЄСПЛ - державний інтерес не можна використовувати в якості обґрунтування використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів.

Що стосується ролі співробітників правоохоронних органів в скоєнні злочину, то ЄСПЛ розглядає момент початку здійснення ними відповідного заходу, щоб визначити, чи «приєдналися» вони до злочину, який особа вже розпочала здійснювати без будь-якої участі з їхнього боку.

Таким чином, потрібно в даній ситуації взяти до уваги наступні обставини:

- підставу для зупинки;

- поведінка працівника поліції;

- ознаки сп`яніння водія;

- дії водія щодо пропозиції працівника поліції пройти огляд на встановлення стану сп`яніння.

Відмова поліцейський провести огляд ОСОБА_1 після реалізації ним права на спілкування із захисником, свідчить про те, що дії поліцейських були спрямовані лише на складання протоколу, а не на виявлення та встановлення усіх ознак наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення, тому винуватість ОСОБА_1 не підтверджена за стандартом «поза розумним сумнівом».

Згідно ст.1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Отже враховуючи, що з боку працівників поліції була провокація у вигляді спонукання особи до вчинення адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про те, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрити провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 8, 27, 34, 35, 247, 283, 284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Д.М. Кольц