Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №759/6778/26 — Святошинський районний суд міста Києва

Суд: Святошинський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 24 червня 2026 р.

Справа: №759/6778/26

Суддя: П`ятничук І. В.

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6778/26

пр. № 2/759/8112/26

25 червня 2026 року

Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді П`ятничук І.В., секретаря судового засідання Кульбовської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Т.М.М.» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі

У березні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «Т.М.М.» про захист прав споживачів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов подано щодо рахунку № 2Чаад_кв.095/2.2026 від 04.03.2026, наданого відповідачем ФІРМОЮ «Т.М.М.» із тарифом 15,39 грн/кв.м, який, на переконання позивача, не був письмово погоджений сторонами та суперечить Договору № 95ж/Ч2-13 і Додатковій угоді від 11.06.2014, де узгоджено єдиний тариф 3,50 грн/кв.м.

ОСОБА_1 переконаний, що одностороння зміна тарифу (ціни) відповідачем в рахунку відбулася без його письмового погодження, що є прямим порушенням Договору та Додаткової угоди, вимог законодавства та його прав як споживача.

11 червня 2014 року сторони за домовленістю сторін підписали єдину Додаткову угоду №1, де письмово погодили та встановили тариф - 3,50 грн/кв.м. Усі інші умови договору залишено без змін. ОСОБА_1 стверджує, що на дату подання позову за домовленістю сторін діє єдина додаткову угода від 11 червня 2024 року з письмово погодженим сторонами тарифом - 3,50 грн/кв.м., а рахунок № 2Чаад_кв.095/2.2026 від 04.03.2026 відповідачем надано з іншим, не погодженим сторонами тарифом та без жодної письмової додаткової угоди, що є порушенням п.п. 3.5, 7.6 Договору №95ж/Ч2-13, Додаткової угоди від 11 червня 2014 року, ч. 2 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуг», ст.ст. 627, 651 ЦК України та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

На підставі викладеного позивач просить суд:

1) Визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «Т.М.М.» протиправними та незаконними, що виявились у наданні Рахунку № 2Чаад_кв.095/2.2026 від 04.03.2026 у якому зазначено непогоджений сторонами тариф (ціна), замість єдиного за домовленістю сторін письмово погодженого тарифу 3,50 грн/кв.м, що суперечить і є порушенням: п.п. 3.5, 7.5, 7.6 договору № 95ж/Ч2-13 від 14.02.2014, додатковій угоді №1 від 11.06.2014, ч. 2 ст. 10 Закону «Про житлово-комунальні послуги», ч. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»;

2) Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА «Т.М.М.» надати Рахунок № 2Чаад_кв.095/2.2026 від 04.03.2026: відповідно до додаткової угоди №1 від 11.06.2014 з єдиним за домовленістю сторін письмово погодженим тарифом (ціна) - 3,50 грн/кв.м відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»;

3) Визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «Т.М.М.», що полягають у зазначенні в Рахунку № 2Чаад_кв.095/2.2026 від 04.03.2026 у графах «Борг на початок поточного періоду» (150559.21 грн.) та «Борг на кінець періоду» (153004.27 грн.) сум «заборгованості», сформованих на підставі непогодженого тарифу (ціни);

4) Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА «Т.М.М.» внести зміни до рахунку № 2Чаад_кв.095/2.2026 від 04.03.2026 шляхом вилучення (виключення) з нього неправомірно сформованих сум «боргу», неправомірно нарахованих за непогодженим сторонами тарифом, зазначених у графах «Борг на початок поточного періоду» та «Борг на кінець періоду».

Рух справи у суді

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 р. визначено головуючу суддю П`ятничук І.В.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23.03.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція учасників справи

25.03.2026 р., 06.04.2026 р., 01.06.2026 р., 04.06.2026 р., 25.06.2026 р. від ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач просив взяти до уваги судові рішення у аналогічних правовідносинах та задовольнити позовні вимоги.

22.04.2026 р. від представника відповідача - ФІРМА «Т.М.М.» надійшов відзив на заявлені позовні вимоги, в якому зазначено, що відповідач вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зазначав, що власник зобов`язаний утримувати належне йому майно, забезпечувати його схоронність, вживати всіх необхідних заходів по утриманню та експлуатації свого майна, сплачувати отримані ним послуги у повному обсязі, однак позивач взагалі не оплачує спожиті послуги ні за яким тарифом, що є грубим порушенням чинного законодавства України. Натомість численними позовними заявами намагається уникнути відповідальності за порушення строків та порядку оплати за отримані послуги, надані Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ. З огляду на обставини викладені в відзиві, сторона відповідача вважає рахунок, наданий позивачу для оплати, таким, що відповідає вимогам закону та умовам Договору №95ж/Ч2-13, тому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

22.04.2026 від ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Мотивувальна частина

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасники справи у судове засідання не викликалися.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.

Встановлені судом обставини

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» займається комплексним обслуговуванням об`єктів (основний вид економічної діяльності), що вбачається із Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

14.02.2014 р. між Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю, в особі Директора департаменту управління нерухомістю Тищенко Г.С. (Виконавець), та ОСОБА_1 (Споживач), власником житлового приміщення №95, укладено Договір про надання житлово-комунальних та інших послуг №95ж/Ч2-13 щодо обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .

За умовами вищезазначеного Договору, виконавець надає житлово-комунальні послуги відповідно до переліку, зазначеному у додатку №1 до цього договору, за тарифами, які розраховуються на підставі фактичних затрат на утримання житлового будинку. Інші послуги, що надаються за цим Договором, розраховуються виходячи з обсягів наданих послуг за розцінками, затвердженими Виконавцем (п. 1.2 Договору).

Виконавець зобов`язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п. 1.3 Договору).

Пунктами 1.4, 1.5 Договору встановлено, що розмір щомісячної плати за послуги з утримання житлового будинку і прибудинкової території (експлуатаційні послуги) на дату укладення цього договору погоджено між Сторонами і визначено в додатку №2 до даного Договору. Розмір щомісячної плати за додаткові послуги на дату укладення цього договору погоджено між Сторонами і визначено в додатку №2 до даного Договору.

Розцінки та тарифи на послуги, що надаються Виконавцем, перелік яких вказаний у додатку до цього договору, розраховується на підставі фактичних затрат на утримання житлового будинку (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору вартість Послуг може бути змінена Сторонами із врахуванням положень законодавства, що регулюють порядок формування тарифів та інших послуг обумовлених даним договором, у випадку зміни таких тарифі у бік збільшення / зменшення.

Пунктами 7.5, 7.6 Договору встановлено, що умови договору можуть бути змінені за згодою Сторін, що оформлюється додатковою угодою до Договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки є невід`ємною частиною договору та мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими на те представниками та скріплені їх печатками (за умови наявності).

Додатком №1 до Договору про надання житлово-комунальних та інших послуг №95ж/Ч2-13 від 14.02.2014 є Перелік послуг з утримання будинку та прибудинкової території, комунальних та інших послуг по АДРЕСА_1 , в якому викладений детальний перелік: послуг з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні послуги), комунальних послуг та додаткових послуг.

Додатком №2 до Договору про надання житлово-комунальних та інших послуг №95ж/Ч2-13 від 14.02.2014 є Перелік щомісячних платежів за договором, в якому встановлені тарифи на відповідні послуги. Зокрема, встановлено, що тариф за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (Експлуатаційні послуги) становить 5,53 грн. за 1 кв.м. за 1 місяць (з ПДВ - 20%).

11.06.2014 між Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю, в особі Директора департаменту управління нерухомістю Тищенко Г.С. (Виконавець), та ОСОБА_1 (Споживач), власником житлового приміщення №95, укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання житлово-комунальних та інших послуг №95ж/Ч2-13 від 14.02.2014, яким сторони вирішили пункт 1 Додатку №2 до Договору викласти у новій редакції, встановивши, що тариф за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (Експлуатаційні послуги) становить 3,50 грн. за 1 кв.м. за 1 місяць (з ПДВ - 20%).

04.03.2026 р. Фірма «Т.М.М.» - ТОВ виставила ОСОБА_1 рахунок №2Чаад_кв.095/2.2026, в якому розрахунок заборгованості за експлуатаційні послуги за період з 01.02.2026 по 28.02.2026 здійснено за тарифом 15,39 грн.

Крім того, визначено, що сума боргу на початок поточного періоду становить 150559.21 грн., а борг на кінець періоду становить 153004.27 грн.

ОСОБА_1 вважає, що збільшення вартості тарифу на експлуатаційні послуги здійснено без належного погодження та без дотримання вимог Договору № 95ж/Ч2-13 та Додаткової угоди від 11.06.2014, де узгоджено єдиний тариф 3,50 грн/кв.м.

Щодо вказаних дій Фірми «Т.М.М.» - ТОВ позивач неодноразово звертався до Антимонопольного комітету України та Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені відповіді вищезазначених органів.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовні норми права

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Спірні правовідносини в цій справі виникли за період, коли був чинним як Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV) так і Закон України від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги», який уведений в дію з 01 травня 2019 року (далі - Закон № 2189-VІІІ).

Відповідно частини 1 статті 13 Закону № 1875-IV до житлово-комунальних послуг відносяться комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, опалення, вивезення побутових відходів) та послуги із утримання будинків і прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Частиною другою статті 14 Закону № 1875-IV визначено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

З огляду на положення частини 3 статті 20 Закону № 1875-IV споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 32 Закону № 1875-IV плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Невід`ємною частиною договору є копія рішення (розпорядження), яким встановлено тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій із зазначенням структури тарифу, періодичності та строків надання послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 6 статті 32 Закону № 1875-IV у разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів.

Пунктом 2 статті 31 Закону № 1875-IV передбачено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Аналогічні положення містять пункт 1 статті 5 та частина 1 статті 9 Закону № 2189-VІІІ (чинний з 01 травня 2019 року), згідно з якими до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга з управління багатоквартирним будинком. А оплату за спожиті житлово-комунальні послуги споживач здійснює щомісяця та не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону № 2189-VІІІ, чинного на час звернення позивача до суду, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону № 2189-VІІІ).

Споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач (пункт 13 частини 1 статті 1 Закону № 2189-VІІІ).

Статтею 10 Закону № 2189-VІІІ визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.

Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.

Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов`язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території.

На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих послуг з управління, їхню вартість, а також галузева звітність.

У разі якщо прибудинкова територія багатоквартирного будинку не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку, прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо такого багатоквартирного будинку можуть бути включені до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (у тому числі при визначенні управителя на конкурсних засадах) виключно за згодою споживачів із визначенням на договірних засадах та погодженням з органом місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати.

Інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцями відповідних послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих комунальних послуг, їхню вартість, а також галузева звітність.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.

Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків та гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.08.2017 №932 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим» було внесено зміни до тарифів. Розмір тарифу за адресою: АДРЕСА_1 встановлено у розмірі 7,17 грн.

Крім того, про внесення змін до тарифів (Розпорядження №932) було розміщено оголошення в газеті Хрещатик від 16.08.2017 №88 (5001).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01.06.2018 №937 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим» було внесено зміни до тарифів. Розмір тарифу за адресою: АДРЕСА_1 встановлено у розмірі 8,88 грн.

Про внесення змін до тарифів (Розпорядження №937) було розміщено оголошення в газеті Хрещатик від 08.06.2018 №61 (5112).

Згідно з Правилами надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712:

Інформацію, пов`язану з виконанням договору управління, управитель доводить до відома співвласників у порядку та спосіб, що визначені таким договором. Під час розміщення інформаційних матеріалів можуть використовуватися такі способи: загального повідомлення: на дошках (стендах) оголошень у під`їздах будинку; на Інтернет-сторінці управителя; персонального повідомлення: через персональний електронний кабінет співвласника (у разі його створення) на Інтернет-сторінці управителя; на звороті платіжних документів, що надаються управителем співвласникам; у друкованих матеріалах, що поширюються управителем через поштові скриньки кожного співвласника; у друкованих матеріалах, що вручаються управителем співвласникові особисто (під розписку); у листах, інших видах поштових відправлень, у тому числі рекомендованих та цінних; на електронну адресу співвласника, якщо така адреса надана співвласником.

Так, відповідно до вимог чинного законодавства та укладеного договору про зміну тарифу у розмірі 15,39 грн за 1 кв.м. відповідачем було розміщено відповідне оголошення на дошці оголошень у під`їзді будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та на рахунках, в тому числі і по квартирі АДРЕСА_2 .

Таким чином, зазначені тарифи були затвердженні органом місцевого самоврядування та є правомірними та належними для нарахування оплати за житлово-комунальні послуги, які надавались Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ за адресою: АДРЕСА_1 , де і розташована квартира позивача.

Надалі вартість послуг розраховувалась на підставі фактичних витрат, що відповідає п. 3.5 договору про надання житлово-комунальних послуг №95ж/Ч2-13 від 14 лютого 2014 року, що було встановлено Київський апеляційним судом у Постанові від 16 червня 2022 року у справі №759/23336/21, за умовами якого вартість послуг може бути змінена сторонами із врахуванням положень законодавства, що регулюють порядок формування тарифів та інших послуг, обумовлених даним договором, у випадку таких тарифів у бік збільшення/зменшення.

Відповідно до положень п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8, за змістом частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007). Відповідно до п.п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення у справі «Брумареску проти Румунії», п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Відповідно до положень Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2013 № 970: обсяг фактично наданих послуг та виконаних робіт, пов`язаних з їх наданням, повинен бути підтверджений відповідною первинною документацією, що зберігається у виконавця, зокрема актами виконаних робіт постачальних та підрядних організацій тощо.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що дії Фірми «Т.М.М.» - ТОВ, що виявились у наданні ОСОБА_1 рахунку № 2Чаад_кв.095/2.2026 від 04.03.2026, у якому зазначено змінений тариф у розмірі 15,39 грн. за 1 кв.м. не можна вважати неправомірними.

Висновки за результати розгляду справи

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п.п.113,114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України» № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Зважаючи на встановлені під час судового розгляду обставини, за результатами оцінки викладених у заявах по суті справи аргументів і наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, зважаючи на те, що відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору за подачу даної позовної заяви.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а відповідач не заявляв вимоги про компенсацію судових витрат, судові витрати із сплати судового збору за подачу даної позовної заяви слід залишити на рахунок держави.

Керуючись: ст. 4, 7, 10, 13, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-266, 274 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «Т.М.М.» про захист прав споживачів - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя : І.В.П`ятничук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua